11 травня у читальній залі Заліщицької міської публічної бібліотеки відбувся теплий і творчий майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Його провела директор Заліщицької художньої школи, народна майстриня з писанкарства Іванна Андрійчук для працівників відділу культури, туризму, молоді та спорту. Захід приурочили до Дня матері.
понеділок, 11 травня 2026 р.
«Лялька-мотанка як оберіг традицій: майстер-клас до Дня матері у бібліотеці»
Учасниці власноруч створювали ляльки-мотанки — символи добра, родинного затишку та благополуччя. Кожна робота стала особливою й неповторною, адже у неї вкладено тепло рук, щирі емоції та добрі думки.
Найціннішим у цій зустрічі була атмосфера — щире спілкування, радість спільної творчості та душевне тепло, якого сьогодні так потребує кожен із нас.
«Лялька-мотанка — це давній український оберіг, що уособлює добро, любов і лагідність. Її виготовляли мами для своїх дітей або дарували на свята. З покоління в покоління мотанка зберігала родинні традиції, домашній затишок і силу роду. Тож маємо берегти та продовжувати традиції наших предків», — наголосила майстриня.
У День матері особливі слова вдячності та підтримки адресуємо матерям, чиї діти сьогодні боронять Україну на передовій, матерям полонених і безвісти зниклих захисників, а також тим, хто втратив найдорожче — своїх дітей.
Низький уклін і щира подяка нашим колегам — Вірі Романівні Брєєвій та Ользі Зіновіївні Бурдейній, чиї сини нині на війні, а також усім матерям, які з вірою і молитвою чекають своїх дітей додому.
Щиро дякуємо Іванні Іванівні за майстерність, натхнення, терпіння та щире бажання ділитися своїм талантом і знаннями.
субота, 9 травня 2026 р.
«Пам’ять, що об’єднує покоління: літературна зустріч у Заліщицькій гімназії»
ЛІТЕРАТУРНА РОЗМОВА ПРО ПАМ’ЯТЬ І БОРОТЬБУ
У рамках відзначення 8 травня 2026 року ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ 1939–1945 років у Заліщицькій державній гімназії відбулася літературна зустріч, присвячена цій даті, з письменницею Оксаною Дяків, яка працює бібліографом у Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці, а також проводить уроки образотворчого мистецтва у цьому навчальному закладі.
Гостю, педагогів, гімназистів та вихованців Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради з вихователем Галиною Тарнавською, які завітали на подію, привітала вступним словом директорка державної гімназії Олександра Войчишин.
Олександра Дмитрівна, як і модераторка події, вчителька української мови та літератури Наталія Василівна Зубик наголосили на важливості поваги до всіх загиблих під час Другої світової війни, як і на необхідності вшановувати наших захисників і захисниць, які сьогодні самовіддано борються проти російського ворога за самостійну і незалежну Україну, а також пам’ятати про тих, хто віддав своє життя: військових і мирних жителів. Усі присутні, дорослі й діти, схилили голови під час хвилини мовчання.
Біля мікрофонів гімназисти озвучили мілітарну поезію зі збірок поетеси Оксани Дяків. Звучали вірші авторки про війну: «Одвічний сенс», «Дороги», «Фенікс», «Біль втрати», «На межі», «За мирну весну», «Сорочка». На грудях учасників були пришпилені символи памʼяті про Другу світову війну – маки памʼяті.
Поезії в супроводі відеоряду на екрані декламували здобувачі освіти 2(6)-А і 3(7)-А класів (класні керівники: Наталія Зубик та Зоряна Копичинська). Це – Марія Зубик, Ілля Яковишин, Софія Фреєк, Вероніка Глова, Юлія Захарій, Віктор Шкільнюк, Владислав Стрільчук, Анастасія Орищук, Тетяна Круцяк, Тетяна Савчак, Іван Савчинський і Тетяна Томич.
Воєнні поезії Оксани Дяків, виступи учасників літературної зустрічі яскраво обрамлювали музичними композиціями на чорно-білих клавішах фортепіано Леоніда Ляшенко, Ірина Навольська та Єлизавета Николин, які також навчаються в Заліщицькій мистецькій (музичній) школі під керівництвом викладачів Надії Гошовської та Іванни Собашко.
У залі були представлені малюнки гімназистів до 8 травня – Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.
Дует у складі учнів 4(8)-А класу Олесі Тимчук та Івана Сандика талановито виконав пісню «Материнське чекання» на слова Оксани Дяків та музику Романа Калинича, яку вперше й заспівали у різних концертних залах Марія та Роман Калиничі – дует «РозМарія». Цю пісню вони неодноразово виконували на сценах Тернопілля й України, а сьогодні «Материнське чекання» звучить за кордоном, єднаючи українців із різних країн.
Підготувала юних солістів Олесю Тимчук та Івана Сандика педагог і співачка Леся Іліщук – їхній музичний керівник.
Привернув увагу присутніх відеокліп на пісню «Хай Ангели вас захистять крильми!» на музику Ярослава Гринишина – викладача, композитора, ветерана війни в Афганістані, учасника Революції Гідності, волонтера, на слова Оксани Дяків у виконанні солістки Марини Грабовецької.
Модераторка Наталія Зубик, докладніше представила гостю учням середніх і старших класів, охарактеризувавши її творчість, десять поетично-прозових книг та запросила до слова Оксану Дяків – заслужену журналістку України, членкиню НСЖУ, ССПУ, Наукового Товариста ім. Шевченка, Національної спілки краєзнавців України. Оксана Іванівна подякувала педагогам, учням за активну участь у цій пам’ятній події, декламування її віршів, виконання авторської пісні, розповіла про свої творчі набутки, зупинилася на історії створення пісні «Хай Ангели вас захистять крильми!»
Докладно розповіла Оксана Іванівна про роботу, яка проводиться в міській книгозбірні для вшанування пам’яті всіх наших краян-Героїв, які загинули, починаючи з 2014 року, тобто з часів Антитерористичної операції, а також від початку повномасштабного вторгнення й до сьогодні.
Адже вже видані три біографічно-бібліографічні покажчики, а саме: «Люди свободи», де зібрано інформацію про 20 наших земляків-військовослужбовців, та перша й друга частини покажчика «Жертовність в ім’я України», в яких разом поєднано матеріали про 52 Героїв російсько-української війни, охоплюючи період російсько-української війни від 24 лютого 2022 року до лютого 2025 року. Така краєзнавча, бібліографічна робота з опису біографій та меморіалізації імен загиблих земляків-воїнів, відкриття їм дощок пам’яті продовжується, адже, на жаль, жорстока війна триває.
Оксана Дяків запросила учнів і педагогів завітати в міську бібліотеку, щоб детальніше ознайомитися з покажчиками та іншою тематичною літературою.
Авторка під час свого виступу вела мову про випускників гімназії, які загинули на фронті, їм відкрито меморіальні дошки на фасаді гімназії: про Ореста Квача, Михайла Підгребю, Володимира Сотника, а також про учасника АТО Бориса Войчишина.
Оксана Іванівна поділилася складним досвідом своєї родини. Розповіла дітям про дідуся Петра Рудого на псевдо «Зозуля», вояка ОУН, який у віці 37 років загинув 1945-го за волю України, борючись зі зброєю в руках проти радянської влади, чиє чорне діло тепер вже 12 років продовжує росія, бо веде жахливу війну проти нашого народу й держави.
Гостя торкнулася теми необхідності підтримки наших доблесних захисників, волонтерської допомоги для ЗСУ, поваги до сімей воїнів. Вона нагадала присутнім у залі про те, що цьогоріч, 10 травня, ми відзначаємо День матері й щиро вдячні матерям, сім’ям військовослужбовців, усім мамам і бабусям, які люблять і піклуються про своїх дітей різного віку.
Поетка наголосила на великій ролі жіноцтва в українському суспільстві, говорила про наших захисниць на фронті й запропонувала для перегляду відеокліп пісні «Сучасна жінка» на музику заслуженого працівника культури України Василя Салевича, слова Оксани Дяків. Композицію виконували заслужені артисти естрадного мистецтва України, солісти Сергій Костюк та Микола Когут, акомпанемент – Олега Мартинчука.
На завершення події вчителі Наталія Зубик, Зоряна Копичинська та гімназисти подякували гості за зустріч, вручили квіти, зробили пам’ятні світлини.
Така зустріч єднає підростаюче покоління з поетичним словом, дозволяє заглибитись й осмислити історичні факти через сучасну українську літературу та бібліографічні дослідження краєзнавчого характеру.
«Безбар’єрність у дії: культура рівності, поваги та доступності в закладах культури громади»
Культура в суспільстві, суспільство в культурі - без обмежень: заклади культури - осередки людяності, підтримки та доступності.
У контексті Національного тижня безбар'єрності (25-31 травня), у читальному залі Заліщицької МЦПБ, сьогодні, 8 травня, відбулася панельна дискусія на тему безбар'єрності, як прийняття, культуру поведінки та стійкість нації, за участі керівників, працівників закладів культури громади.
До проведення заходу долучилися: Тетяна Казак, психологиня Заліщицького обласного госпіталю інвалідів війни та реабілітованих, Олег Скитецький, лікар - психолог КНП "Заліщицька центральна міська" та Іванна Михайленко, фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб КУ ТОР "Ветеранський простір" із віддаленим місцем роботи у КНП "Заліщицька центральна міська лікарня".
Безбар’єрність - це концепція, що передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це шлях до створення комфортного середовища, де немає обмежень і кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал. Спікери детальніше говорили про види безбар'єрності, етику спілкування, поведінки та ввічливого ставлення одні до одних. Психологи поділилися інструментами ефективної комунікації, а фахівець із супроводу ветеранів - практичним досвідом роботи, з акцентом на окремих випадках та конкретних ситуаціях. Разом розбирали кейси, як заклади культури можуть стати, до прикладу, центром реінтеграції та підтримки для наших Захисників і Захисниць, а також сприятливим середовищем, комфортним мікрокліматом, адаптованим для людей з особливими потребами, адже, створення простору, де кожен відчуває себе гідно та комфортно - пріоритет кожного закладу, колективу, кожного відомства та галузі, зокрема, і галузі культури.
Наша мета - перетворити заклади культури на осередки людяності та доступності. А для цього потрібно зосередитись на коректній комунікації, з використвнням єдиного стандарту "Довідника безбар’єрності", говорити з повагою та професійно. Адже, безбар’єрність - це не лише про пандуси, ліфти, і спеціальне облаштування місць, це - світ, де кожен голос почутий, а кожен шлях - відкритий, безперешкодний для всіх. Це, найперше, про повагу, гідність, та відсутність "стін" у нашій свідомості. І справжня безбар'єрність починається із прийняття. Відкриваючи свої душі для рівності та підтримки, ми, водночас, змінюємо простір довкола. Формуючи нашу здатність розуміти людей з особливими потребами, ветеранів, людей із бойовим досвідом, внутрішньо переміщених осіб, іноземців та кожного, хто потребує підтримки, ми формуємо культуру поваги та рівних можливостей!
Творімо її разом, і хай не буде між нами жодних бар'єрів!
пʼятниця, 8 травня 2026 р.
Сучасні письменники-захисники України: слово, що народжується на війні
СУЧАСНІ ПИСЬМЕННИКИ ТА ПИСЬМЕННИЦІ - ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ
Напередодні 8 травня, ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ 1939–1945 років, ведучи мову про письменників, які творили книги про Другу світову, зокрема про Павла Загребельного, Олеся Гончара, що були учасниками Другої світової війни, кіносценариста Олександра Довженка, який працював кореспондентом газети і був очевидцем тих жорстоких подій, та інших авторів, потрібно говорити і про сучасну українську літературу воєнної тематики!
Сьогодні на фронті російсько-української війни воюють з росіянами-ворогами України, або, на превеликий жаль, героїчно загинули, чи стали після важкого поранення молодими ветеранами, вже сучасні українські письменники й письменниці.
Вони талановито й правдиво писали й пишуть книги про війну й про життя в нашій державі під час цього складного історичного випробування. Це – Гліб Бабич, Максим Кривцов, Юрій Руф, Павло Вишебаба, Артур Дронь, Віталій Запека, Артем Чех, Ярина Чорногуз, Олена Герасим'юк, Валерій Пузік, Віктор Янкевич та інші. Їхні книги – це справжні свідчення боротьби українського народу за самостійну і незалежну Україну, це – гостросучасна українська література.
У Заліщицькій міській бібліотеці ви можете ознайомитися з книгами воїнів, ветеранів Артура Дроня, Артема Чеха, Валерія Пузіка, журналіста, волонтера Романа Горового та інших українських авторів.
Друзі-читачі! Запрошуємо вас до вдумливого й зацікавленого читання!
8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом: сторінками історії та книг
8 травня в Україні відзначаємо
ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПЕРЕМОГИ
НАД НАЦИЗМОМ
У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
1939–1945 років
Вшановуючи пам'ять понад 50-85 мільйонів загиблих у Другій світовій війні, цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності з Європою на спогад про страшну трагедію в історії людства. Війна – це катастрофа, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті. Саме 8 травня 1945 року о 23:01 (за середньоєвропейським часом) Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» збройних сил Нацистської Німеччини.
Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.
У Заліщицькій міській бібліотеці, на абонементі для дорослих, організовано виставку літератури про Другу світову війну. Важливими для вивчення та розуміння цього складного періоду в історії України є такі книги, представлені на цій виставці:
Двотомне видання «Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття»
Це – історичні нариси та документи, що пропонують сучасний, переосмислений погляд на роль України у війні 1939–1945 років, вільний від радянських ідеологічних міфів. Видання висвітлює драматичні події через призму людських доль, значних втрат та боротьби за свободу. Видання містить унікальні письмові та візуальні джерела з архівів України, Німеччини та росії, які підтверджують масштабність трагедії. Нариси розглядають Україну не лише як територію бойових дій, а як суб'єкт історії, що зазнав величезних людських (близько 9,5 млн осіб), а також матеріальних втрат. Упорядниками є провідні українські історики: В.А. Смолій, О.Є. Лисенко та інші.
Видання є ключовим для розуміння українського виміру Другої світової війни як національної трагедії та героїчної боротьби водночас. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться минулим України.
Олександр Довженко «Україна в огні»
Ця кіноповість письменника, кінорежисера, класика світового кінематографу присвячена подіям Другої світової війни на території України, долі сільської родини та простих селян. Книга «Україна в огні» Олександра Довженка розповідає про страшні події, які з волі Сталіна та Гітлера розгорнулися в Україні. Рік написання – 1942-1943 (було опубліковано 1966 р.). Тема «України в огні»: зображення початку війни з німецько-нацистськими загарбниками та відступу радянських військ.
Треба наголосити, що Гітлер та його прихильники в Німеччині ніколи не називали себе ні фашистами, ні нацистами, а лише націонал-соціалістами (від назви партії «Націонал-соціалістична німецька робітнича»). У 1920-х роках політичні супротивники націонал-соціалістів прозвали їх нацистами. А фашизм виник в Італії з появою Італійського союзу боротьби та його ідеї відродити велич Римської імперії. Італійське слово «фашіо» у перекладі значить: «сніп». Це метафора: сила – в єдності держави, адже сніп значно важче переламати, ніж окремий колосок.
Повертаючись до кіноповісті «Україна в огні», слід зазначити, що її ідеєю є незламність сили і непохитність духу українського народу, здатність до визвольної боротьби та впевненість у перемозі над ворогом, за словами самого Олександра Довженка. У кіноповісті персонажі втілюють різні долі українців під час війни: героїзм, страждання, зраду та незламність. Центральними є образи родини Запорожців (Лаврін, Тетяна, діти), Василя Кравчини, Олесі, Христі Хуторної та ворогів – фон Краузів.
З початком війни Довженко став кореспондентом газети. 31 березня 1942 року опублікував статтю «Україна в огні». Однойменна назва належить і сценарію фільму, що його писав Довженко в розпал війни, в 1941-1943 роках. Деякі уривки цього сценарію з'явилися у пресі у вересні 1943 року, викликавши обурення керівництва радянської агітаційно-пропагандистської машини. Як наслідок, Довженка звинуватили у відкрито проголошених сумнівах щодо колективної вини за покинуте ворогу безпорадне населення та боєздатність червоної армії. Довженку запропонували переписати сценарій, зрусифікувавши героя-українця Василя Кравчину. 30 січня 1944 року автора викликали до Сталіна, від якого він дізнався про заборону свого фільму під приводом «антиленінізму, ревізування національної політики й заохочення українського патріотизму замість радянського». Сталін, ображений на критику саме у той час, коли радянська армія виганяла ворога, не зміг простити Довженку завданої образи.
Усім органам цензури було надіслано директиву: «не публікувати в цивільній і військовій пресі твори О. Довженка без особливого на те дозволу в кожному окремому випадку». Осмислюючи цю ситуацію, Олександр Петрович Довженко записав у своєму щоденнику: «…невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм… в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..»
Павло Загребельний «Європа 45»
У доробку письменника Павла Загребельного – 22 романи та 5 повістей. Це вражає, адже більшість творів автор писав від руки. Доля склалася так, що, не маючи навіть 17 літ, Павло швидко розпрощався з дитинством і пішов в армію під час Другої світової війни. Ще вчора – школа, безтурботні хлоп’ячі часи, а сьогодні – свист куль, грім від розриву бомб, крики, плач, кров, смерть. Він обороняв Київ від нацистської навали, а вже в серпні 1941-го отримав поранення. Після шпиталю знову приєднався до війська, де вже за рік, знову в серпні, отримав серйозне поранення. Далі – полон, нацистські концтабори. Лише в лютому 1945-го був звільнений американцями. Опісля працював у воєнній місії в Західній Німеччині.
Роман Павла Загребельного «Європа 45», можна сказати, «виріс» із подій Другої світової війни, які розгортаються в Західній Німеччині, Голландії, Франції, Італії. Критики називають роман пригодницьким, напевно, тому, що герої переживають справді тяжкі й складні пригоди. Однак вірніше було б роман «Європа 45» назвати документальною розповіддю про сорок четвертий і сорок п’ятий роки в Західній Європі.
Тема честі й подвигу, боротьби з німецьким нацизмом у роки Другої світової війни залишається животрепетною через багато десятиліть, оскільки в новітній історії України триває війна проти рашизму, проти росії, яка в 2014 році підступно напала на Україну, а 24 лютого 2022 року підло розгорнула жорстоку повномасштабну війну проти нашої держави.
Герої роману Павла Архиповича Загребельного «Європа 45» викликають непідробний інтерес і захоплення читачів. Семеро бійців, яких доля звела на війні, – різних національностей і переконань, але вони подібні в одному: прагненні протистояти німецькому нацизмові. Події роману розгортаються в самому центрі боїв, де воює загін із семи бійців під командуванням українця Михайла Скиби. Їм судилося пройти через надзвичайні перешкоди, пекельну небезпеку і своїми подвигами внести власну лепту в перемогу над нацизмом.
Олесь Гончар «Людина і зброя»
Війна – це тяжка праця, і роблять її прості солдати. Це вони йдуть в атаку під ураганним вогнем, місяцями сидячи в окопах, стримують ворога, гинуть під кулями та бомбами... У червні 1941 року Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт Другої світової війни. Влітку 1942-го боєць потрапив у полон, звідки втік 1943-го і продовжував воювати проти нацистів. Був тричі поранений. Один із осколків снаряду залишився в його нозі. Неодноразово знаходився під загрозою загибелі, але кожний раз йому вдавалося врятуватися від майже неминучої смерті. Війну закінчив старшим сержантом на посаді старшини мінометної батареї, отримав бойові нагороди.
Про долю свого студентського батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя». Бо ще в часи війни Гончар поклявся друзям-побратимам: «Якщо тільки залишуся живим, я напишу про вас!» І письменник дотримав свого слова. Його роман «Людина і зброя» – це вшанування пам’яті загиблих друзів, учорашніх школярів та студентів, які пішли на війну, щоб захистити тих, хто залишився вдома... Герої книжки перед війною здобували освіту в авдиторіях Харківського університету, але на початку німецько-радянської війни полишили навчання й записалися добровольцями в армію, щоб захистити «спадщину людського духу», «життя в усій його цілості». У виданні Олеся Терентійовича Гончара реалістично зображено перші місяці війни. Роман «Людина і зброя» вперше надрукований у 1960 році, а в 1962 році письменник отримав за нього Шевченківську премію.
Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають у російсько-українській війні не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті.
Тож запрошуємо читачів до вдумливого й зацікавленого читання!
середа, 6 травня 2026 р.
Жертовність в ім’я України»: видано другу частину біобібліографічного покажчика
У Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці підготовлено та опубліковано другу частину біографічно-бібліографічного покажчика формату А4, а саме:
Жертовність в ім’я України (Краяни-захисники незалежності України під час повномасштабного вторгнення, російсько-української війни, які загинули, відійшли у вічність у період з лютого 2024 р. по лютий 2025 р. Заліщицька ОТГ. Частина ІІ): біобібліогр. покажч. / Заліщ. міськ. центр. публ. бібл.; уклад.: О. Дяків. – Заліщики, 2026. – с. 58.
БОРОТЬБА УКРАЇНЦІВ ТРИВАЄ НЕ ОДНЕ СТОЛІТТЯ...
Вічна пам'ять тим, хто з поля бою
Більше не повернеться у дім.
Понесем цю пам'ять за собою,
Поіменно дякуючи їм...
Наталія Хаммоуда (Дутка),
уродженка с. Кошилівці, Заліщанщина, Тернопілля
Не одне покоління українців брало до рук зброю, щоб Україна продовжувала своє існування.
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабну жорстоку війну проти України, що призвела до людських жертв, зламаних доль та справжніх трагедій. Ця війна є продовженням агресії, яка розпочалася в 2014 році. І сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих знаходяться на передовій, захищаючи Україну-неньку! Багато воїнів Заліщицької громади також виконують свій обов’язок перед Батьківщиною. Вони з гідністю несуть бойову службу в лавах Збройних сил України. Але війна, що прийшла на українську землю, увірвалася до наших осель та відібрала десятки тисяч молодих життів! Серед загиблих є й наші земляки.
Кожен загиблий у війні – це не лише ім'я у списку втрат, це – людина зі своїм життям, мріями, надіями і родиною. Їхні імена залишаться в серцях тих, хто пам'ятає їх жертву та відданість. Вони стали символами сили, відваги та національного героїзму, які ніколи не будуть забуті. Нехай земля буде легкою для них, а пам'ять про них буде назавжди жити в серцях тих, кого вони захищали.
Пам’ять про всіх загиблих згуртує нас, живих. Дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної Української держави на власній українській землі. Героям слава! Пам’ятаймо…
Ми хочемо і робимо все можливе, щоб про героїв-земляків, їх вчинки, подвиги, долі дізналося якомога більше людей. Саме тому народилася ідея видання біографічно-бібліографічного покажчика «Жертовність в ім’я України» (Краяни – захисники незалежності України в період повномасштабного вторгнення, російсько-української війни).
У першому покажчику, виданому 2024 року, подані матеріали про 33 героїв Заліщицької громади.
Друга частина покажчика має назву: «Жертовність в ім’я України» (Краяни-захисники незалежності України під час повномасштабного вторгнення, російсько-української війни, які загинули, відійшли у вічність у період з лютого 2024 р. по лютий 2025 р. Заліщицька ОТГ. Частина ІІ).
У цій другій частині покажчика представлені матеріали про 19 героїв із Заліщицької громади.
Таким чином, у першій та другій частинах покажчика «Жертовність в ім’я України» розказано разом про 52 краян-захисників незалежності України під час повномасштабного вторгнення, російсько-української війни, які загинули, відійшли у вічність у період з 24 лютого 2022 року по лютий 2025 року.
Наші захисники – сильні, незламні, горді воїни-українці зі своїми мріями, планами на майбутнє та величезною жагою до життя. Про героїв, які наближали перемогу, але не дожили до неї, що віддали своє життя за наше сьогодення.
Більшість із них нагороджено орденами, медалями, нагрудними знаками, відзнаками та іншими нагородами, в тому числі посмертно.
Іменами загиблих воїнів названі вулиці на Заліщанщині. На честь полеглих захисників урочисто відкриті меморіальні дошки на фасадах навчальних закладів, установ культури, організацій та ін., на могилах встановлено пам'ятники. Про подвиги героїв написані статті.
Покажчик «Жертовність в ім’я України» (Краяни-захисники незалежності України під час повномасштабного вторгнення, російсько-української війни, які загинули, відійшли у вічність у період з лютого 2024 р. по лютий 2025 р. Заліщицька ОТГ. Частина ІІ) складається з текстової та бібліографічної частини.
У виданні розміщені вірші про наших захисників поетів Ліни Костенко, Олександра Козинця (м. Київ) та Оксани Дяків (м. Заліщики).
Бібліографічні та вебліографічні джерела розташовані в алфавітному порядку. Записи, залежно від змісту, розміщено в хронологічній послідовності.
Добір матеріалу не є вичерпним (лютий-червень 2024 року – лютий 2025 року). Бібліографічний опис здійснено відповідно до чинних стандартів.
У покажчику зібрано матеріали, переважно з Інтернет-сайтів та з періодичних видань, які є у фондах Заліщицької міської публічної бібліотеки, записані спогади рідних і близьких загиблих військовослужбовців.
Це – частина з існуючих на сьогодні публікацій про краян-захисників, вшанування їх пам’яті. Але ці матеріали допоможуть сформувати уявлення про мужніх громадян України, які стали символом боротьби за долю країни та українського народу. Робота над третьою частиною вказаного покажчика також вже розпочата. Маємо знати і пам’ятати про наших Героїв!
Ознайомитися з вказаними покажчиками можна в Заліщицькій міській бібліотеці.
Підписатися на:
Дописи (Atom)