ТВОРИВ У ЦАРИНІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ
(Петро Ковальчук: з нагоди 30-ліття з часу відходу
у Вічність і до 95-річчя від дня народження письменника-краянина)
Видання бібліографічого покажчика приурочено до 30-ліття з часу відходу у Вічність і до 95-річчя від дня народження громадського діяча, письменника-прозаїка, романіста, драматурга, журналіста, редактора Петра Івановича Ковальчука.
Бібліографічний покажчик серії «Видатні постаті краю» містить нарис про життєвий і творчий шлях видатного краянина та бібліографію його творів та доробків про нього. До даного бібліографічного покажчика включено список із 68 джерел та літератури.
Видання адресовано вчителям, студентам, здобувачам освіти, а також усім шанувальникам творчості П. Ковальчука. Вихід цього бібліографічного покажчика – наш скромний внесок у вінок шани Петру Івановичу Ковальчуку.
П’єдестал митця
(диптих)
Світлій пам’яті Петра Ковальчука
присвячується
Ви залишили пам'ять поміж нас
І кожним словом душі сколихнули.
Роки проходять і спливає час,
Але про Вас ніколи не забудем...
Князі могутні сяяли у славі.
І грізно край наш мовив: не скорюсь!
Боролися й свободу здобували:
На наших землях народилась Русь!
Герої книг є прикладом для нас:
Любити вчать і вірити, і жити.
Вони завжди із нами, повсякчас.
А Вам несем осінні пізні квіти…
В романах Ви – душею і єством,
Історія ув образах зринає…
Події є для нас не віщим сном,
Бо книги автора ми пам’ятаєм!
* * *
Ми пильно дивимось в історію країни:
Страждань багато там і море сліз.
Розкрити славу – у віках нетлінну –
Щоби нащадкам нашим донести…
Здіймалась Русь від крику, болю, муки,
Та мужньо йшла із ворогами в бій.
А серце билось з туги і розпуки…
Все ж піднімалась слава із руїн!
Постали «Ростиславичі» на чатах,
Щоб вороги не нищили життя,
Щоби лунала пісня в вись крилата,
Тривогам вже не було вороття!
Митці будують часу п’єдестал,
Історія лиш ставить монументи…
Хоч непрості для всіх були моменти,
Коли за Слово нищили Життя!..
Та нездоланний сивою габою
І смерті не підвладний слави час!
Стоїть письменник за Свободу й Слово...
Митець помер – вогонь його не згас!
Ідуть роки… А пам'ять поміж нами…
«Творить добро!» – незмінне знамено.
Для нас в житті буяє Ваша сила.
Як автору непросто й Вам було…
Складні часи, а серце не старіло,
В далеку путь неслася думка вмить.
І нас, сучасників, нетлінна Ваша сила
Веде вперед… І хочеться всім жить!
Це – щастя, що відкрите серце з нами,
Весну дарує кожному із нас.
Не описати цю любов словами,
Хоч час летить, та Ви йдете крізь час!
Василь ДЯКІВ
(Опубліковано у книзі-збірнику спогадів про Петра Івановича Ковальчука «Сонцелюб над Дністром»; упорядниця – Ірина Олексіївна Ковальчук, дружина письменника)
Погляди і душа письменника – у його романах
Бібліографічний нарис присвячено життю та творчості Петра Ковальчука. Він – український письменник, журналіст, редактор, громадський діяч, член Національної спілки журналістів України (1970 рік) і Національної спілки письменників України (1994 рік).
The bibliographical essay is dedicated to the life and work of Petro Kovalchuk. He is a Ukrainian writer, journalist, editor, public figure, member of the National Union of Journalists of Ukraine (1970) and the National Union of Writers of Ukraine (1994).
Ключові слова: письменник, журналіст, редактор¸ громадський діяч, Петро Ковальчук, газета, історичний роман, кімната-музей.
Історичний роман – один із найважливіших жанрів у національній літературі, який виконує не лише художню, але й пізнавальну, виховну та патріотичну функції. Він відтворює події минулого, показуючи їх крізь призму людських доль і характерів, тим самим формуючи історичну пам'ять народу.
В українському контексті історичний роман особливо вагомий, адже в умовах тривалого бездержавного існування він ставав засобом збереження ідентичності, осмислення боротьби за свободу та гідність.
Поряд з іншими літописними творами українських авторів романи уродженця Тернопільщини Петра Ковальчука (27 березня 1931 року – 25 лютого 1995 року) допомагають глибше зрозуміти історичні процеси та надають художнього дихання подіям, які формували націю.
«Творив у царині історичної прози» – саме таку назву має це бібліографічне видання, яке підготовлене з нагоди 30-ліття з часу відходу у Вічність письменника та до 95-річчя від дня народження романіста-краянина.
Народився Петро Ковальчук (на світлині справа) у селянській родині у селі Вовківці (нині Дністрове) Борщівського району Тернопільської області. Петро знання черпав із книг, а свій життєвий досвід запозичив у батьків: батька Івана Ілліча і матері Ганни Степанівни.
Після закінчення Звенигородської восьмирічної та Мельнице-Подільської середньої шкіл вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету, який закінчив у 1957 році. Усе життя пам’ятав батькову мудру науку: «Любити людей і робити ля них добро. У кожного є своя гідність, і ущемляти її не можна…»
Щедра доля подарувала Петрові Івановичу вміння вправно володіти словом і по-справжньому любити свою материнську українську мову.
Петро Ковальчук власну професійну діяльність розпочав як вчитель, згодом працював інспектором Борщівського районного відділу освіти Тернопільської області, відповідальним секретарем районної газети в Мельниці-Подільській. Перебравшись із родиною в Заліщики, став редактором районної газети «Колос» (1965-1975 роки).
Таким чином, упродовж багатьох літ після закінчення філологічного факультету Чернівецького державного університету Петро Ковальчук творив у царині журналістики.
30 років проживши у Заліщиках, він знайшов спільну мову, взаєморозуміння з творчими особистостями, з фахівцями різних галузей народного господарства Наддністрянського краю, з мешканцями міста Заліщики, селища міського типу Товсте, сіл (населених пунктів) краю, про яких писав цікаві статті, нариси, інформаційні публікації, інтерв’ю, репортажі про актуальні події.
У 1964 році Петро Іванович завершив навчання на факультеті журналістики Вищої партійної школи в Києві.
П. І. Ковальчук залишив помітний слід у житті Заліщанщини, де працював і проживав разом зі своєю дружиною, педагогом Іриною Олексіївною.
Він 10 років був редактором районного часопису «Колос» (1965-1975 роки), а 17 літ працював власним кореспондентом газети «Вільне життя» (1975-1992 роки) у південних районах Тернопілля.
Водночас Заліщики стали для Петра Івановича оазою творчого натхнення. Адже саме в цьому мальовничому місті, яке оповите перевеслом древнього Дністра-ріки П. Ковальчук присвятив своє перо такому жанрові літературної творчості, як історичний роман, а також драматургії. Свої твори автор присвятив історичному літопису нашого народу і величі його духу, оскільки історія – це справжня скарбниця діянь наших предків, повчальний приклад для сучасників, застереження від помилок на майбутнє.
У 1995 році Петра Ковальчука прийняли до Спілки письменників України.
У своєму останньому інтерв’ю тернопільській газеті «Свобода», яке було опубліковано 7 лютого 1995 року, Петро Іванович наголосив: «Те, що можу викласти я, ніхто інший за мене не зробить. Колись навчався на філологічному факультеті, але в душі я – історик. Зрештою, як, мабуть, і кожний літератор. Ми зобов’язані лишити дітям правдиву історію».
25 лютого 1995 року романіст відійшов за межу Вічності. Похований на міському цвинтарі у Заліщиках.
У 1995 році на будинку по вулиці Ольжича, 52, де проживав письменник, завдячуючи його дружині Ірині Олексіївні відкрито меморіальну таблицю з написом: «У цьому будинку з 1965 по 1995 рік жив і працював український письменник Петро Ковальчук.
Іншу меморіальну дошку на честь редактора П. Ковальчука встановлено на споруді по вулиці Франка, 6, де раніше діяла редакція районної газети «Колос».
Таким чином, Петро Ковальчук понад 30 років прожив у Заліщиках, де активно займався журналістською та літературною діяльністю.
Його творчість відзначалася глибоким знанням історії рідного краю та любов'ю до людей. З-під пера великого життєлюба, шанувальника слова у пресі вийшли сотні цікавих і фахових журналістських кореспонденцій, нарисів.
Його знали й шанували в селах Заліщицького та Борщівського районів, де Петро Іванович часто бував, готуючи публікації для газети «Колос» та інших засобів масової інформації, зокрема обласних газет Тернопілля.
Цікаві зустрічі на журналістських дорогах подарували редактору, автору книг значний життєвий досвід, який разом із глибоким знанням історії відіграли важливу роль при написанні Петром Ковальчуком романів з історії нашого краю: «Листи до живих», «Ростиславичі», «Отрок князя Василька». Цей твір відзначений дипломом Всеукраїнського книжкового форуму і визнаний найкращою книгою 2003 року в номінації «Історичний роман». Перу автора належить також і п’єса «Роман Горицвіт».
Аналіз творчої спадщини Петра Ковальчука
1. «Листи до живих» (1988 рік)
Роман «Листи до живих» побачив світ у видавництві «Каменяр» (м. Львів) і вважається одним із ключових творів Петра Ковальчука, в якому порушено тему боротьби у Західній Україні в період 20–30-х років ХХ століття. Автор показує діяльність підпільної комуністичної групи «Червона дванадцятка», яка діяла на території сучасної Тернопільщини.
Таким чином, ключова тема роману: революційна боротьба, моральна відповідальність, пам’ять.
Через листи одного з героїв до загиблих товаришів письменник змальовує складні моральні дилеми, ідеологічні конфлікти та людську драму в умовах політичного тиску і репресій: «Він писав до тих, хто вже не чув – писав, бо тільки так міг ділитися болем і сподіваннями. Бо навіть мертві товариші були ближчими за мовчазних живих».
Роман вирізняється глибоким психологізмом та документальною достовірністю. Через особисту трагедію розкривається колективна драма покоління. Для твору характерний моральний пафос. У цій книзі Петра Ковальчука – багато документальної конкретики, регіонального колориту.
2. «Ростиславичі» (1993 рік)
Цей історичний роман був надрукований у книжково-журнальному видавництві «Терно¬піль». Автор присвятив його двом Іринам: «Дружині Ірині Олексіївні і маленькій онучці Ірочці, які врятували мені життя».
Книга переносить читача в епоху княжих міжусобиць на Русі.
Ключова тема роману: князівські міжусобиці, державність, історична відповідальність.
Головними героями виступають нащадки Ростислава – представники однієї з гілок київських князів. Автор порушує питання роздробленості Київської Русі, амбіційності правителів, що протиставляються ідеї єдності держави: «Не меч і не спис, а мудрість і єдність мали б стати силою Русі. Але кожен князь – своя держава, своє право, своя правда...»
Особливістю твору є майстерне відображення історичної атмосфери XI століття, реконструкція політичних подій, побуту та духовного життя того часу. Роман пронизаний ідеєю патріотизму й відповідальності за долю держави. Роман П. Ковальчука підкреслює згубність внутрішньої ворожнечі. Петро Ковальчук досліджує елітну (князівську) політику та її наслідки для цілого народу.
«Якщо будете жити в любові, єдності і злагоді, то Бог буде у вас», – слова з епіграфу до роману «Ростиславичі», які залишив як заповіт для нащадків Петро Іванович Ковальчук.
3. «Отрок князя Василька» (1998 рік)
Роман побачив світ у Фастові, у видавництві «Поліфаст». Цей твір логічно продовжує тему, започатковану в «Ростиславичах».
Ключова тема роману: дорослішання в історичному контексті, честь, лицарство.
Сюжет книжки П. Ковальчука зосереджено довко¬ла юного героя – отрока князя Ва-силька, який прохо¬дить складний шлях становлення в умовах феодальної роздробленості, змов і воєн: «Йому було лише п’ятнадцять, але він уже знав: життя – не гра, а служба. Не собі – землі, роду, князю...»
Автор не лише передає дух епохи, а й детально описує психологічну еволюцію головного персонажа. Книга глибоко патріотична, спонукає замислитися над проблемами виховання, вірності, честі та служіння державі. Роман пропонує розвивати моральну школу в контексті боротьби за справедливість. У Петра Ковальчука важливим у книзі є становлення характеру особистості, її переконань як частини державницької ідеї.
Дилогія «Ростиславичі. Отрок князя Василька» була відзначена Дипломом Всеукраїнського книжкового форуму і визнана кращою книгою 2003 року в номінації «Історичний роман».
4. «Полювання на дика» (2006 рік)
Ця збірка побачила світ у тернопільському видавництві «Терно-граф» уже після смерті автора П. І. Ко¬вальчука і містить різножанрові твори: як прозу, так і публіцистику.
Ключова тема «Полювання на дика»: повсякдення села, людина і влада, мораль у дрібницях. Це – зображення сільського життя, проблеми морального вибору, соціальної справедливості. «Дик – не звір, а символ – те, що не можна здолати силою, але можна зрозуміти серцем».
У деяких оповіданнях простежується критика радянського устрою та бюрократії. Стиль – лаконічний, образний, насичений метафорами. Це книга спостережень за життям, з великою увагою до деталей і внутрішнього світу людини. Тут побутові ситуації стають фоном для глибших роздумів про життя, гідність, справедливість. Водночас Петро Ковальчук менше сентиментальний, а більше схиляється до сатиричності.
5. П’єса «Роман Горицвіт» (2006 рік)
Це драматичний твір (п’єса на три дії, п’ять картин), що поєднує риси історичної та героїчної п’єси.
Ключова тема: героїка, боротьба, духовне відродження. П’єса відображає історичні події та постаті української минувшини.
У центрі сюжету – легендарний Роман Горицвіт, ідеалізований образ борця за справедливість: «Його слово було гостріше за шаблю, а мовчання – грізніше за грім...»
Це – драма з героїчним підґрунтям, в якій ідеї свободи й гідності подаються у романтизованій формі. У письменника Петра Ковальчука персонажі національно вкорінені, з фольклорною і романтичною символікою. Автор надає історичній фігурі рис міфологічного героя. П’єса актуалізує теми боротьби добра і зла, самопожертви, морального вибору. Її постановки мали великий виховний потенціал для молоді.
Аналізуючи творчість письменника, можемо побачити, як Петро Ковальчук вписується в традицію українського історичного роману, водночас надаючи йому регіонального, подільського забарвлення, що робить його творчість колоритною й унікальною.
Романи «Ростиславичі» та «Отрок князя Василька» стали своєрідною лебеди¬ною піснею письменника. У цих творах змальовані події ХІ-ХІІ століття, коли наші пра¬щури об’єднувалися проти зовнішнього ворога, але й водночас були міжусобиці.
Події роману відбуваються і на території нашої сучасної Тернопільської області, зокрема на Теребовлянщині.
Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що романи письменника Петра Ковальчука мають пізнавальне значення. Після їхнього прочитання навіть школяреві стане зрозумілою різниця між поняттями «Русь» та «росія». Це ставить творчу спадщину Петра Ковальчука на щабель актуальності в сучасній українській літературі, адже Україна протистоїть, починаючи з 2014 року, загарбницькій і варварській росії в новітній російсько-українській агресивній збройній війні в ХХІ столітті.
У той же час упродовж понад 300 років між Україною і москвою триває перманентна війна на виживання.
Вона відбувається не тільки у збройному протистоянні, але й у площині культурній, літературній, мистецькій, церковній, ідеологічній. Можна сказати, що війна українців із московитами почалась від заснування москви.
Перші потужні удари по Київській державі були зроблені правителями, які потім володіли територіями, що стали московськими. Уся подальша історія українців не обходилась без протистояння з москвою.
Крім того, додавався ще й зовнішній чинник: часто нашим предкам доводилось протистояти не одному ворогу. Так, наприклад, у період Руїни українці воювали не лише з московією, а й з Річчю Посполитою, Османською імперією.
Увесь цей тривалий час ціною справжнього героїзму своїх синів і доньок, з численними жертвами українців, які поклали власні життя на олтар свободи Вітчизни, Україна змушена протистояти всім формам московської окупаційної машини: московському царству, російській імперії, більшовицько-комуністичній москві й нинішній російській федерації. Водночас якщо розглянути всі воєнні конфлікти з московитами в історичному аспекті, можна побачити їхню спільну рису: часто це сильний внутрішній конфлікт всередині України. Внутрішніми протистояннями завжди намагалась скористатись москва, яка активно в них втручалась. Тож замість того, щоб боронити українську державність, різні українські сили воювали поміж собою.
Тому романи письменника Петра Івановича Ковальчука є злободенними. Адже в текстах автора червоною ниткою простежується заклик до єднання українців. Така думка є надзвичайно важливою і сьогодні, адже мова йде про українську державність та історичну відповідальність сучасних поколінь перед своїми нащадками за збереження й утвердження нашої країни на мапі світу.
Вшанування світлої пам’яті краянина-романіста
Спогади і пам'ять про видатного письменника бережуть у сонячних Заліщиках, де він жив і похований. Оскільки уродженець Борщівщини Петро Ковальчук, із села Вовківці (нині Дністрове), понад 30 років жив і працював у Заліщиках. На будинку, де мешкав П. Ковальчук, відкрито меморіальну дошку, а також на приміщенні, де працював Петро Іванович редактором «Колоса».
Завдяки невтомній праці дружини письменника Ірини Олексіївни після смерті Петра Ковальчука побачили світ його прозові, публіцистичні та драматургічні твори у книзі «Полювання на дика» (2006 рік), роман «Чисті криниці» (Тернопіль: «Терно-граф», 2012 рік), а також книги спогадів про нього «Сонцелюб над Дністром» (Тернопіль: «Джура», 2002 рік) та «Живий у слові» (Тернопіль: «Терно-граф», 2008 рік). Художницею видань стала мисткиня-заліщанка Наталія Шевчук, творче бачення якої підсилило історичний колорит текстів автора.
Книгу спогадів про письменника Петра Ковальчука «Сонцелюб над Дністром» (авторка-упорядниця – Ірина Ковальчук) було репрезентовано на Міжнародній виставці у місті-побратимі Тернополя – Ельблонзі (Польща).
Про автора історичних романів створений документаль¬ний фільм «Сонцелюб з-над Дністра» (режисер Я. Гевко, 2001 рік).
Присуджується щорічна Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Петра Ковальчука.
Серед фундаторів літературної відзнаки – голова Спілки слов’янський письменників України (ССПУ), член Національної спілки письменників України (НСПУ) і Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Володимир Барна, який щорічно вручає цю премію лавреатам-авторам, митцям, які зробили вагомий внесок у розвиток української літератури, культури. Премія заснована Тернопільською обласною організацією НСЖУ та Українською літературно-мистецькою фундацією за участю дружини письменника Петра Івановича – Ірини Олексіївни Ковальчук, педагога, літературознавиці й краєзнавиці.
Як зазначено вище, у 1995 році на будинку в місті Заліщики, де жив Петро Ковальчук, було відкрито меморіальну дошку. Також на приміщенні редакції районної газети «Колос» було встановлено пам'ятну таблицю на його честь.
У Заліщиках створена кімната-музей письменника-романіста в будинку по вул. Ольжича, 52, де мешкав автор. Музей було засновано з ініціативи та участі дружини Ірини Олексіївни. В експозиції представлені матері¬али про життя і творчу діяльність письменника, його речі, книги з автографами. Докладно про літературно-меморіальну кімнату-музей та експонати цього музею розповідає покажчик, підго¬товлений спеціалістами Заліщицької книгозбірні у 2016 році, з яким можна ознайомитися в міській центральній публічній бібліотеці.
Отож, письменник, журналіст і громадський діяч Петро Ковальчук і нині живе у своїх книгах, творчих доробках та спогадах сучасників.
Значення історичних романів П. І. Ковальчука в українській літературі
Історичні романи Петра Івановича Ковальчука займають помітне місце в українському літературному процесі кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст., зокрема в контексті відродження національної свідомості, інтересу до правдивого минулого та намагання осмислити українську історію не з позиції імперських наративів, а з точки зору самобутньої української нації, її культури та мови.
1. Актуалізація маловідомих сторінок історії
Письменник Петро Ковальчук звертається до таких періодів, які часто оминали увагою в радянській літературі: епоха Київської Русі, князівські міжусобиці, визвольна боротьба у Західній Україні 20–30-х років ХХ століття. Його романи повертають до читача цілісні образи історичних постатей, подій, народних рухів, що були забуті або спотворені.
2. Формування історичної пам’яті
Книги письменника стали важливим джерелом формування історичної пам’яті мешканців Тернопільщини та України. Через призму героїв минулого автор розмірковує про сучасність, проводить паралелі між історичними уроками та сучасними викликами. Це сприяє глибшому розумінню своєї національної ідентичності.
3. Зміцнення патріотичних почуттів
У творах П. І. Ковальчука герої завжди керуються вищими цінностями: честю, вірністю Вітчизні, духовною силою. Таке зображення виховує в читачів, зокрема у молоді, почуття гідності, патріотизму, бажання служити своїй державі. Автор – подібно до класиків українського історичного роману – перетворює літературу на виховний простір.
4. Літературна спадщина Поділля
Петро Ковальчук став чи не першим письменником, який послідовно та глибоко осмислив історію Південної Тернопільщини як унікального культурного регіону. Його мова насичена діалектизмами, локальними топонімами, фольклорними елементами, що підсилює автентичність і художню силу творів.
5. Поєднання науковості та художності
Історичні романи письменника-краянина вирізняються уважним ставленням до джерел, історичної правди. У той же час його твори емоційні, драматичні, художньо виразні, що робить їх доступними і привабливими для широкого кола читачів.
Таким чином, письменник Петро Ковальчук не лише продовжив традицію українського історичного роману, а й через власні романи, драматургію, інші прозові твори наповнив літературу новими регіональними сенсами, духовною глибиною та живою народною мовою. Його творчість варта ширшого переосмислення і популяризації в українських школах, бібліотеках, театрах.
Джерела та література
Основні твори Петра Ковальчука
1. Ковальчук, П. Листи до живих : роман. – Львів : Каменяр, 1988. – 275 с.
2. Ковальчук, П. Ростиславичі : роман. – Тернопіль: Тернопіль, 1993. – 327 с.
3. Ковальчук, П. Ростиславичі. Отрок князя Василька : дилогія. – Фастів : Поліфаст, 1998. – 448 с.
4. Ковальчук, П. Полювання на дика : Проза. Публіцистика. Драматургія. – Тернопіль : Терно-граф, 2006. – 204 с.
5. Ковальчук, П. Чисті криниці : роман. – Тернопіль : Терно-граф, 2012. – 320 с.
Слово журналіста і письменника в періодичних виданнях
6. Ковальчук, П. Смерть і похорон Маковея [Текст] // Колос. – 1991. – 22 січ.
7. Ковальчук, П. Сурмач війська січового [Текст] // Вільне життя. – 1990. – 15 верес.
8. Ковальчук, П. Ростиславичі [Текст] : Роман. – Тернопіль. – 1993. – 327 с.
9. Ковальчук, П. Отрок князя Василька (Уривок з історичного роману) [Текст] // Тернопіль. – 1992. – Дод. №4 : Тернопільщина літературна, вип. 2., ч. 2. – С. 26-27.
10. Ковальчук, П. Срібне весілля : [оповідання] ; Оток князя Василька : уривок з роману // Літературне Тернопілля, 1984-2007 рр. : антологія. – Тернопіль, 2007. – С. 304-308.
Біографічні праці та публікації про П. І. Ковальчука
11. Ковальчук, І. Сонцелюб над Дністром. – Тернопіль : Джура, 2002. – 284 с.
12. Ковальчук, І. Живий у слові : Спогади. Есе. – Тернопіль : Терно-граф, 2008. – 312 с.
13. Ковальчук, В. Від батька – до сина // Колос. – 2005. – 26 лют. – С. 2.
14. Ковальчук, В. Любов’ю причастив мене [Текст] // Вільне життя.– 2008.– 29 берез. – С. 4.
15. Ковальчук, І. З нами назавжди [Текст] // Колос. – 2020. – 21 лют. – С. 5.
16. Ковальчук, І. Дідусь мій навчитель [Текст] // Колос. – 2007. – 7 квіт. – С. 5.Ковальчук, І. Книги – джерело цілюще // Колос. – 2011. – 25 берез. – С. 4.
17. Ковальчук, І. Пам'ять людська не має віку // Колос. – 25 берез. – С. 4.
18. Ковальчук, І. «Роки за письмовим столом – найкращі в моєму житті» // Свобода. – 2011. – 1 квіт. – С. 5.
19. Ковальчук, І. Словом будував мости порозуміння : до 85-річчя від дня народження публіциста Петра Ковальчука // Свобода. – 2016. – 18 берез. – С. 4.
20. Ковальчук, І. Сонцелюб з-над Дністра [Текст] //Вільне життя. – 2002. – 6 квіт. – С. 3.
21. Петро Ковальчук // Письменник Тернопілля. Члени Національної спілки письменників України. – Тернопіль, 2010. – С. 49.
Література про життя і творчість Петра Ковальчука
22. Барна, В. Ковальчук Петро Іванович [Текст] // ТЕС. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2008. – Т.3. – С. 115.
23. Барна, В. Талант людини і прозаїка : до 80-річчя П. Ковальчука [Текст] // Вільне життя. – 2011. – 25 берез. – С. 5.
24. Барна, В. Пломінь його доброти [Текст] // Колос. – 1997. – 20 груд.
25. Безкоровайний, Є. «Любіть людей!» : 27 березня виповнилося б 75 років письменнику, журналісту П. Ковальчуку [Текст] // Вільне життя. – 2006. – 24 берез. – С. 5.
26. Бенев’ят, В. Уроки життя і боротьби [Текст] // Вільне життя. – 2010. – 26 лют. – С. 7.
27. Василів, Б. Пам'ять вічна, як слово [Текст] // Вільне життя. – 2006. – 24 берез. – С. 5.
28. Вербицька, І. Ви залишили спогад поміж нас. – [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 6.
29. Вершигора, М. Добро й талант його душі [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 3.
30. Година пам’яті [Текст] // Колос. – 2001. – 31 берез. – С. 2.
31. Гринишин, В. Таких не забувають [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 3.
32. Данилюк, П. Пам'ять – у серцях нащадків [Текст] // Колос. – 2006. – 29 квіт. – С. 3.
33. Демків, Б. Петро Ковальчук : [біогр. довідка] // Тернопіль. – 1992. – Дод. № 4 : Тернопільщина літературна, вип. 2, ч. 2. – С. 25.
34. Дутчак, В. Спогади про друга [Текст] // Колос. – 2010. – 19 берез. – С. 4.
35. Зозуляк, Є. І вчитель, і журналіст, і прозаїк [Текст] // Вільне життя. – 2001. – 31 берез. – С. 2.
36. Зозуляк, Є. Петро Ковальчук у спогадах і світлинах [Текст] // Вільне життя. – 2009. – 27 берез. – С. 5.
37. Зубик, М. Світло мудрості й доброти [Текст] // Свобода. – 2010. – 26 лют. – С. 5.
38. Іванишин, В. У струнах серця – туга й смуток [Текст] // Колос. – 2015. – 13 берез. – С. 2.
39. Ільницька, Л. Доброта і справедливість [Текст] // Колос. – 2006. – С. 3.
40. Корчевська, Г. Творив душею і серцем [Текст] // Свобода. – 2000. – 11 лист. – С. 3.
41. Кушнірик, Г. Людська пам'ять – невмируща [Текст] // Колос. – 1996. – 6 квіт. – С. 3.
42. Ланова, Г. Любити людей, творити добро [Текст] // Колос. – 2005. – 5 берез. – С. 3.
43. Личук, О. Був і залишиться сонцелюбом [Текст] // Свобода. – 2001. – 31 берез. – С. 2.
44. Личук, О. З погляду вічності [Текст] // Колос. – 2011. – 29 лип. – С. 4.
45. Ліберний, О. Його талант визрів над Дністром [Текст] // Свобода. – 2006. – 29 квіт. – С. 4.
46. Мадзій, І. «Моє щастя в добрій долі, а добра доля – це мій чоловік» [Текст] // Вільне життя. – 2020. – 4 берез. – С. 4.
47. Мельник, П. Зорітиме повічно! [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 3.
48. Мельничук Б. І. Відгомін сивих віків [Текст] // Русалка Дністрова. – 2008. – Ч. 3. – С. 8.
49. Монич, Л. Будуть з тебе люди [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 3.
50. Монич, Л. Горить свіча його любові! [Текст] // Вільне життя. – 2016. – 23 берез. – С. 4.
51. Монич, Л. …І згадали друзі та рідні [Текст] // Вільне життя. – 2006. – 22 квіт. – С. 8.
52. Монич, Л. У храм добра – з відкритим серцем [Текст] // Колос. – 2014. – 28 берез. – С. 3.
53. Монич, Л. Пам'ять вічна, як слово [Текст] // Колос. – 2006. – 15 квіт. – С.3.
54. Недописане слово [Текст] : [творчість редактора, письменника П.І. Ковальчука] / О. Вістовський // Свобода плюс Тернопільщина. – 2019. – № 24 (22 берез.). – С. 1 : фот. – В змісті: Петрові Ковальчуку присвячую : [вірш] / О. Вістовський.
55. Ониськів, М. Живий у слові поміж нас [Текст] // Вільне життя. – 2011. – 30 берез. – С. 6.
56. Підкова, С. Пломінь таланту в серцях [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 6.
57. Полотнюк, А. Кроки в безсмертя [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С. 3.
58. Рибцуник, Г. Проросло добротою: (Вірш, присвячений П. Ковальчуку) [Текст] // Колос. – 1996. – 23 берез. – С. 3.
59. Рибцуник, Г. Бо доброта не вмирає [Текст] // Колос. – 2017. – 24 берез. – С. 2.
60. Рибцуник, Г. Свіча пам’яті [Текст] // Колос. – 2006. – 1 квіт. – С.3.
61. Сонцелюб повічно над Дністром [Текст] // Колос. – 1996. – 24 лют. – С. 3.
62. Сопилюк, М. Пам'ять вічна, як слово [Текст] // Колос. – 2015. – 26 лют. – С. 8.
63. Степова, Г. Увіковічення пам’яті: (Про відкриття і освячення меморіальної дошки члена Спілки письменників України П. Ковальчука) [Текст] // Колос. – 1995. – 7 квітн. – С. 4.
64. Тракало, В. Кожен літератор – історик [Текст] // Свобода. – 1995. – 7 лют. – С. 4.
65. Тракало, О. І звучала улюблена пісня [Текст] // Вільне життя. – 2011. – 29 лип. – С. 5.
66. Фольварочний, В. Людина великих помислів й чулого серця [Текст] // Свобода. – 2008. – 29 берез. – С. 5.
67. Юрійчук, Л. Життя, встелене добром [Текст] // Колос. – 2003. – 22 берез. – С. 4.
68. Юрійчук, Л. Книга, що потрібна людям [Текст] // Колос. – 1994. – 1 січн.
Немає коментарів:
Дописати коментар