27 серпня 2025 року виповнюється 169 років від дня народження видатного українського письменника, поета і громадського діяча Івана Франка (27 серпня 1856 р. – 28 травня 1916 р.).

У Заліщицькій міській бібліотеці з нагоди 169-ої річниці від дня народження українського Мойсея представлено виставку літератури, у яку ввійшли книги з творами українського Мойсея та видання про нашого корифея дослідників його життєпису і творчої праці.

Ми знаємо про Івана Яковича ще зі шкільної парти. Для нас він – видатна постать. Та Іван Франко, як і всі ми мав свої вподобання і захоплення в житті. Тож що любив великий український письменник?

Кава

Іван Франко любив пити триповерхову каву. У Львові так називали каву з вершками. Перший поверх – кава, другий – вершки або сметанка і третій – домашнє печиво чи випічка.

Літературна праця

Іван Франко був дуже плідним письменником. За 40 років творчого життя кожні два дні виходив його новий твір (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 нових книг. Він став першим українським літератором, якому вдалося заробляти на життя винятково своїм письменницьким талантом.

Книги

Франко був одержимий книгами. Свою бібліотеку почав збирати в Дрогобицькій гімназії, заробляючи на нові книжки тим, що писав творчі роботи для однокласників. Так чином назбирав аж 500 томів. Згодом особиста бібліотека Франка налічувала близько 12 тисяч книг.

Іноземні мови

Івана Франка сміливо можна назвати поліглотом, володів 19 іноземними мовами. Його творчий доробок представлений українською (більшість текстів), польською, німецькою, болгарською, чеською тощо.

Спорт

У родині Франка гасло "У здоровому тілі – здоровий дух" мало важливе значення. Сам письменник щоранку виконував руханку, вправлявся з гантелями, любив довгі піші прогулянки.

Діти

Діти Івана Франка займалися гімнастикою, фехтуванням, грали у футбол і теніс. Сини Тарас і Петро викладали руханку в гімназіях, написали низку праць із тіловиховання, спорту.

Риболовля і гриби

З дитинства у Франка були такі великі пристрасті, як домашні тварини, рибальство та збирання грибів, що поєднувалося з тривалими пішими мандрівками.

Криворівня

Село, де, за словами письменника, «менше шуму, грому, біганини, яке напувало душу спокоєм, тихою красою», сподобалося Франкові, і він проводив тут літо упродовж 1901-1914 рр. У Криворівні Франко не тільки відпочивав, але й зустрічався з українською інтелігенцією та систематично працював.

Вишиванки

Іван Франко любив носити вишиванки і в будні, і в свята. Мав велику колекцію й дуже любив бойківські візерунки. Як відомо, письменник був першим чоловіком, який одягнув вишивану сорочку з класичним європейським костюмом, таким чином започаткувавши модний тренд. Це сталося, коли він читав відкриту лекцію на право викладання в Львівському університеті.

На фото: портрет Івана Франка у часи його перебування у Відні в 1983 році. Художник Захар Павлюк.

На відео Поезію Івана Франка "Каменярі" читає бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Оксана Дяків.

Сучасні нові книги подарували бібліотеці гості-кияни

 Кожна книга є цінною, адже несе нові знання, досвід поколінь, наснажує творчістю письменників різних поколінь. У Заліщицьку міську центральну публічну бібліотеку завітала з сім’єю киянка Наталія Мамчур з чудовим дарунком – новими книгами для читачів нашої книгозбірні. Пані Наталя вже надсилала з Києва нам книги раніше. Вона шанує друковане слово, як і її брат Олександр Плахута.

Олександр був військовослужбовцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. Мужній воїн, на жаль, загинув 19 січня 2023 року біля селища Серебрянка Донецької області під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу державу від російських загарбників.

Олександр Плахута (позивні «Плах», «Салман») як розвідник-кулеметник захищав нашу державу від російських окупантів ще у 2015-2016 роках. А від початку повномасштабного воєнного вторгнення росії 24 лютого 2022 року без сумнівів знову став на захист України. Увесь час перебував у найгарячіших точках. Звільняв від російських загарбників міста і села Донецької, Луганської областей, зокрема - брав участь у знакових для перебігу російсько-української війни боях за Білогорівку у травні 2022 року. Виганяв окупантів з Харківщини. За звільнення Харківської області отримав почесний нагрудний знак "Сталевий Хрест" від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Олександр здобув три вищі освіти: електротехнічну – у Харківському політехнічному інституті, юридичну – в академії ім. Ярослава Мудрого, а після навчався в Національній академії державного управління при Президенті України у Харкові. Усі свої знання чоловік застосовував на практиці. Останнє місце роботи Олександра – компанія «Укренерго», де обіймав посаду провідного інженера.

«Міг бути заброньований і нікуди не піти, але він не міг не піти. Просто не міг. Задовго до початку повномасштабного вторгнення ми у родині обговорювали те, що робитимемо у випадку нападу. Сашко заздалегідь придбав тактичну аптечку, спорядження та все, що йому могло знадобитися. Коли розпочалася повномаштабна війна, був готовий. Просто взяв речі і пішов», – згадувала сестра Наталія.

Під час перебування в Заліщиках пані Наталя Мамчур разом із сім’єю вшанувала пам’ять наших загиблих захисників із Заліщицької територіальної громади на Алеї слави Меморіалу борцям за волю України.

Працівники бібліотеки провели для київських гостей екскурсії, показали тематичні виставки літератури в залах абонементів для дорослих і для дітей. Наталія Мамчур схвально відгукнулася про роботу Заліщицької міської бібліотеки.

Ми завжди раді гостям і вдячні пані Наталі та її сім’ї за сучасні книги-подарунки для наших читачів!

Поетична слов'ярня студії "Ліра" до Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України

 Вкотре пересвідчуюсь, наскільки оригінальним і красивим є наше місто Заліщики. Одним із привабних місць міста є освітній простір «Дністровський каньйон», що у Нижньому парку, який сьогодні гостинно надав можливість відбутись літературній слов`ярні за участю письменницького бомонду краю. Задум сьогоднішнього засідання мистецької студії «Ліра» – показати красу рідної землі вишуканою поезією учасників студії, любов до України в доборі найчуттєвіших слів, уславлення її героїчного минулого й болючого злободення.

Сьогодні поезія звучала по-особливому зворушливо й щиро, адже наближаються знаменні події для нашої держави – День Державного Прапора й День Незалежності України. Свята, які ще більше сьогодні повинні об`єднувати всіх українців у велику, стійку й віддану своїй землі родину, щоб ще й ще раз довести холодному й жорстокому світові: ми – нація незламних і Україні бути завжди!

Найбільшою цінністю країни є її люди, серед яких і ті, хто своїм добірним рідним словом славить її – поети, письменники, журналісти, краєзнавці… Сердечно дякую усім, з ким довелось сьогодні провести такі цікаві творчі миті: всім учасникам мистецької студії «Ліра», дирекції Національного природного парку «Дністровський каньйон», операторам за чудові світлини. Особлива подяка нашим самовідданим захисникам за можливість жити й творити й Господу, що подарував нам милість спілкуватись на свіжому повітрі, серед згасаючого літа на березі старого Дністра, який на своїх хвилях понесе все почуте ген Україною і сьогоднішнім, і прийдешнім поколінням.

Світлини – відбиток прожитого й відчутого сьогодні.

                                                                                                                           
авторка Богдана Стефанюк

Вшанування пам'яті

Осип Маковей - видатний письменник і громадський діяч, який велику частину свого життя присвятив розвою міста Заліщики. Його внесок в українську літературу, публіцистику, журналістику, освіту ще буде вивчатися чимало десятиліть поспіль.
Сьогодні, 21 серпня 2025 року, ми вшановуємо 100-річчя з часу кончини вірного сина України О. С. Маковея. Працівники Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки та представник громадськості відвідали на міському цвинтарі Осипа Маковея, на місці його вічного спочинку, змовили молитву за його світлу душу, засвітили лампадки та поклали квіти до підніжжя пам'ятника на могилі Осипа Степановича.
Пам'ятаймо про наших українців, які душу й тіло поклали за Україну.

Осип Маковей – митець, багатогранний і невтомний у своїй праці

«Вся сила моя, вся слабість моя – сталеве перо і чорнило…», - так писав про себе Осип Маковей в авторському вірші «Привіт Україні». Ми згадуємо сьогодні цю видатну постать, адже 23 серпня 2025 року минає 158 років від дня народження, а 21 серпня виповнюється 100 літ із часу відходу за межу вічності Осипа Маковея – письменника, літературного критика і редактора багатьох періодичних видань, журналіста, перекладача, фольклориста, а ще педагога і громадсько-політичного діяча. Численні псевдоніми і криптоніми такі як: Spectator, Стефан Ярошенко, Євмен, Соколик, О.Степанович, Явор, Осип з Буковини, О.М., О.М-ей, М-ей – свідчення того, як говорив сам письменник, що він був один із тих, хто «цеглу носить» до «такої надбудови як література».

Ось декілька штрихів із життя видатного письменника, який жив, працював, помер і похований у Заліщиках: Осип походив із міщанського, але небагатого роду. Його батько Степан Маковей займався кушнірством (вичинкою шкір та хутра). Мати Катерина була освіченою: вміла читати і писати, а ще вільно володіла німецькою мовою. Саме вона наполягла на тому, щоб Осип пішов вчитися – «…післала мене в гімназію і потім дбала про мене, доки могла».

Ще з дитинства мав хист до музики та малювання. Але через поганий зір малярством займатися так і не зміг, а через брак коштів довелося забути і про музику: «Я не мав спромоги навчитися грати на якімсь інструменті… Осталося мені те, що найменше коштувало: перо, чорнило і папір».

Закінчивши школу в Яворові, продовжив навчання в єдиній на той час у Галичині українській Академічній гімназії у Львові. На життя заробляв приватними уроками та репетиторством.

Разом із своїми друзями-гімназистами створив таємний гурток «Згода», де обговорювали актуальні на той час політичні події, а ще заснували власну бібліотеку, зібравши більше, ніж 600 книжок; видавали такі газети, як «Молодецька праця», «Чортик» і гумористичне видання «Мишам на сніданок».

Навчаючись на філософському факультеті Львівського університету, перекладав з античних мов, а ще з німецької, польської і російської; писав оригінальні вірші, поеми, фейлетони, оповідання; записував народні пісні (упорядкував збірник «Руські вояцькі пісні в Австрії»), казки та звичаї.

Великий вплив на формування світогляду молодого письменника мав Іван Франко, якого Осип Маковей вважав своїм учителем та наслідував практично в усьому, про що свідчить і запис із його щоденника 1886 р.: «…погляди (І. Франка) на справу і літературу руську знаю не лише з його творів, а й з власних його розмов... Вони дуже розумні, і я їх собі присвоюю».

А ще в скрутні часи Іван Франко, як міг, намагався допомагати Осипу Маковею чи то роботою, чи то грішми, чи хоча б запросинами на обід: «Шість днів я в нього обідав. Більше сам не хочу: він не багач, а я не дід; годі надуживати чужої доброти».

За кілька років плідної газетної діяльності (помічник редактора газети «Діло», співредактор «Народного часопису», помічник редактора у газеті «Зоря», редактор українського часопису «Буковина») та власної наполегливості, йому вдалося не тільки покращити свої матеріальні справи та віддати борги, але й успішно закінчити університет у Відні.

В Осипа Маковея була закохана на три роки старша від нього і переповнена феміністичними поглядами Ольга Кобилянська, яка навіть пропонувала йому одружитися: «…Я би Вам ніколи такого предложенія не робила, якби не було можливості разом жити… Чи маєте відвагу розпочати життя так, як Вам пропоную…» Та Осип обрав іншу: дочку священика із Бережан Ольгу Кордубівну: «Я мав тоді 38 літ, вона 25. Ся женитьба – се було моє найрозумніше діло. Яке я зробив для себе, бо ніхто мені не облегшив життя так, як моя жінка».

Протягом всього життя Осип Маковей вів щоденник, який і досі повністю не опублікований.

Маковей викладав у Чернівецькій учительській семінарії та вів заняття у Чернівецькому університеті. Згодом вчителював у Львові, а потім у вчительській семінарії в Заліщиках. З 1913 року і до своєї смерті письменник обіймав посаду директора цього закладу.

Під час Першої світової війни письменника як офіцера запасу мобілізували на війну, служив військовим кореспондентом, поштовим цензором в австрійському війську, зокрема до 1918 року.

Під час існування Галицької СРР у 1920 році був завідувачем відділу освіти повіту, заледве не потрапив під військовий трибунал т. зв. ГАНКА (Галицької ЧК, врятувався, перебравшись на Буковину за Дністром).

. У лютому 1921 р. Маковея «за зраду держави» та «українізацію» школи, протримали 6 днів у Чортківській тюрмі. Це сильно підірвало його здоров’я. Тільки завдяки своїй популярності педагога і письменника він залишився на посаді директора, продовжуючи писати свої твори.

Помер 21 серпня 1925 року в нашому м. Заліщики, де й похований.

З нагоди 158-ї річниці від дня народження О. С. Маковея і 100-річчя з часу кончини письменника і громадського діяча в Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці України підготовлено книжкову виставку: «Багатогранний та невтомний у своїй праці». Експозиція вміщує найвідоміші роботи письменника і видання про його життєвий і творчий шлях.

Шановні читачі! Завітайте у нашу бібліотеку для цікавого, пізнавального і вдумливого читання!

На світлинах: Осип Маковей (третій в другому ряду) на з'їзді українських письменників та діячів культури до 100-річчя «Енеїди» І. Коляревського у Львові, 1898 рік.

Побачило світ нове мистецько-краєзнавче дослідження Ольги Тракало

Хоровий спів в Україні – це не тільки про розвиток нашої самобутньої пісні, культури, це також і про єднання української громади. Це – підвалини нашої ідентичності й самоусвідомлення своєї українськості.

Саме темі розвою хорового співу в Товстому, що на Заліщанщині, присвятила своє краєзнавчо-інформаційне дослідження Ольга Тракало, заслужена працівниця культури України, яка майже три десятиліття очолювала Заліщицьку бібліотечну систему. Цьогорічна ювілярка-авторка зробила собі й читачам, шанувальникам українського мистецтва, цінний подарунок – видала книгу-фотоальбом «Хоровий спів у Товстому».

Днями завітавши у Заліщицьку міську центральну публічну бібліотеку, Ольга Йосипівна зустрілася з фахівчинями книгозбірні – бібліотекаркою Галиною Заянчковською, провідною бібліотекаркою Лілією Вонс, бібліографинею, письменницею, заслуженою журналісткою України Оксаною Дяків, а також із істориком-дослідником, краєзнавцем і педагогом Михайлом Сопилюком, директором Заліщицького краєзнавчого музею Віталієм Каспруком, журналістом, редактором, письменником Петром Мельником, заслуженим працівником культури України, композитором, хормейстром Василем Салевичем та вручила всім примірники своєї книги з дарчими написами, зокрема і для читачів міської бібліотеки.

У теплій атмосфері авторка й учасники зустрічі поділилися думками про роль і значення краєзнавчих досліджень для розвитку літератури і культури, передачі досвіду нащадкам, усі висловили підтримку Ользі Йосипівні в її творчій і дослідницькій роботі.

До слова, книжка «Хоровий спів у Товстому» побачила світ 2025 року в Тернополі, у видавництві «Терно-Граф». Передмову написав заслужений журналіст України, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України, письменник, уродженець Товстого Василь Тракало.

Варто зазначити, що виданню книги передувала значна дослідницька робота авторки і велике зібрання у музичній школі Товстого 28 травня 2023 року, яке його ініціаторка, організаторка і ведуча Ольга Тракало та всі учасники музично-краєзнавчої події присвятили історії й сьогоденню хорового співу в селищі.

Про подію тоді писала місцева преса. Зокрема, у газеті «Колос» (м. Заліщики) були опубліковані статті заслуженої журналістки України Ольги Личук (Мельник) та заслуженого працівника культури України, композитора й організатора хорів на Харківщині, уродженця села Виноградне Василя Салевича. Ці публікації також лягли в основу краєзнавчого видання. Книжка містить галерею фотографій товстенських хорів різних років із коментарями авторки і докладними списками учасників, художніх керівників, диригентів творчих колективів.

Розвиток хорового співу в Товстому розпочався з 1911 року, коли вперше виступив церковний хор, а це – 114 років тому. А найстаріша світлина хору в книзі, датована ще 1927 роком. У виданні авторка розмістила пам’ятні світлини зі свого родинного фотоальбому, а також ті, які були передані пані Ользі колишніми співаками хорів.

Тож це видання стане ще однією цеглиною в мистецько-краєзнавчий фундамент Товстенщини, Заліщанщини і Тернопілля, а також України, оскільки видавництво «Терно-Граф» усі видані книги обов’язково надсилає в Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського (Київ).

На цей час у фондах бібліотеки імені В. І. Вернадського вже є дослідницька книжка 2009 року Ольги Тракало «Маестро Наддністрянського краю», видана до 100-річчя від дня народження Ярослава Васильовича Смеречанського, композитора, диригента, музиканта, педагога, організатора хорів і фундатора, першого директора дитячої музичної школи у Заліщиках, яка почала діяльність 1947 року, тобто понад 80 років тому.

Авторка Ольга Тракало – особистість небайдужа, енергійна в своїх дослідженнях, тож, думається, з-під її пера вийде ще не одна цікава і потрібна книжка.

Задля згуртування громади (12 серпня 2025 року в Заліщиках відбулося велелюдне дійство з нагоди Дня молоді)

 Жодна подія в нашому житті сьогодні не може обійтися без прояву поваги і підтримки Збройним силам України, без вшанування загиблих захисників нашої держави. Ось і 12 серпня цього року в нижньому міському парку Заліщиків відбулося велелюдне дійство з нагоди Дня молоді.

Ця подія, згідно чинного законодавства України, відзначається на підтримку «прагнення української молоді до інтеграції в європейську спільноту, утвердження цінностей демократії та свободи». А нині реалізація згаданих цінностей неможлива без боротьби проти підлого ворога, який через жорстоку війну зазіхає на нашу землю, починаючи з 2014 року.

Під час Дня молоді у міському парку діяли численні цікаві локації. Заліщицька міська центральна публічна бібліотека розгорнула виставку «Вони тримають Небо». Це – фотографії з роками життя загиблих у російсько-українській війні військовослужбовців і виставка підготовлених фахівцями книгозбірні спеціального альбому, ґрунтовних краєзнавчо-патріотичних матеріалів, сформованих у тематичні папки, а також біографічно-бібліографічні збірники «Люди свободи», «Жертовність в ім’я України»: перша частина (з лютого-березня 2022 року) та друга частина (з березня 2024 року і до нині).

До слова, докладно ознайомитися з цими покажчиками та презентацією «Вічна слава захисникам Української держави!» можна на сайті Заліщицької міської бібліотеки на головній сторінці сайту і ще в розділі «Захисники України із Заліщицької ОТГ», а також зчитавши QR-код на стелі «Алеї слави» у Заліщиках:

“Люди свободи” - https://zal-lib.pp.ua/lyudy-svobody-krayany-geroyi.../

«Жертовність в ім’я України» - https://zal-lib.pp.ua/.../Sajt-Stanom-na-08-10-2024...

«Вічна слава захисникам Української держави!» - https://zal-lib.pp.ua/vichna-slava-zahysnykam.../

У згаданих матеріалах – фотографії, біографії та інформації про відкриття меморіальних дощок про наших героїчних воїнів, які народилися, жили, працювали у м. Заліщики, селах нашої громади. Але в час нападу ворога стали на захист України і загинули у боротьбі за неї. Багато з військовослужбовців пішли на фронт як добровольці. І дев’яносто відсотків із них – це молоді люди, в тому числі зовсім юні, які, не вагаючись, боронили рідний край, бажаючи, щоб Україна не була розтоптана ногою окупанта, а як европейська країна скеровувала вектор своєї політики і економіки у Европу.

До виставки впродовж Дня молоді підходили і спілкувалися з працівниками бібліотеки багато відвідувачів парку, зокрема члени сімей, рідні, друзі, знайомі воїнів, які поклали своє життя на вівтар свободи України, а також священники, які здійснювали чин похорону. Зокрема, мова йде про захисників Олега Ланга, Юрія Безкоровайного, Ігоря Ференца, Давида Саєнка, Олега Гулька, Ореста Квача, Івана Мороза, Андрія Меленичука, Івана Кімеле, Михайла Підгребі та інших доблесних Героїв України із Заліщицької ОТГ.

Того ж дня Заліщицька міська бібліотека запросила також дорослих і дітей в творчу альтанку як локацію під назвою: «Склади себе». Учасники різного віку з цікавістю й задоволенням розв’язували візуальні головоломки-пазли різних рівнів складності, досягаючи гарного результату – гуртом чи самостійно складеної картини.

Як завжди, працівники бібліотеки закликали учасників події долучитися посильними донатами до поповнення скриньки «На допомогу ЗСУ». Було зібрано 1500 гривень. Долучилися дорослі і юні учасники Дня молоді, приватні підприємці, БО «БФ «Рідний край – оберіг» (с.Добрівляни). Кошти передані 13 серпня заліщицькому волонтерові Ярославові Гринишину для доповнення суми оплати вартості аналізатора дронів, вже придбаного для наших воїнів.

Тож День молоді – це подія задля згуртування жителів міста і громади: і молоді, і старших поколінь, батьків юнаків і дівчат.