Пам’ятні відвідини

                                26-го серпня у Заліщиках побували поважні гості зі Львова - письменник Роман Горак і лікар-науковець Аскольд Кучер.  
     Під час відвідин Заліщицької центральної районної бібліотеки вони спілкувались із працівниками  книгозбірні, цікавились читацьким запитом на друковані видання Романа Горака, який написав свої автографи зі щирими словами побажань у книгах, що є у фондах нашої бібліотеки, а також вшанували пам’ять Осипа Маковея, запаливши свічі, поклали квіти до підніжжя могили письменника, колишнього директора вчительської семінарії у Заліщиках. 

 

Роман Горак  – письменник, прозаїк, дослідник творчості Івана Франка, автор кількасот літературознавчих статей, півсотні окремих книжок, телевізійних фільмів про Івана Франка, лауреат   Національної премії  України імені  Тараса Шевченка, літературних премій імені Івана Франка,  Василя Стефаника, Михайла Возняка, Заслужений працівник культури України.
Літературним та дослідницьким об’єктом творчості Романа Горака є біографічні романи про письменників та діячів культури з різних епох, національних українських ватажків, а також про сподвижників і сучасників Каменяра.

     Заліщики письменник Роман Горак відвідав разом з Аскольдом Кучером, родове коріння якого походить із Товстого. Зацікавили письменника-есеїста відомості про відомих наших краян – родину науковців Кучерів, тому й вирішив створити книгу, наповнивши її відомостями, які почерпнув із архіву Заліщицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

   Письменник Роман Горак – кандидат хімічних наук, професор прагне відкрити для нас маловідомі до цих пір сторінки родини.
   У 1998 році працівники районної бібліотеки у бібліографічному посібнику «З любов’ю до краю» помістили короткі відомості про відомих вчених – Володимира Кучера і його сина Романа, але, надіємось, вдасться  письменнику Р. Гораку створити книгу, яку має доповнити гідний слави цього роду Аскольд Романович Кучер.
   Володимир Антонович Кучер (1855- 1970) народився у Товстому. Після закінчення гімназії у Бучачі, у 1905-1909 роках вивчав фізику та математику на філософському факультеті Львівського університету, учителював у Станіславі, Тернополі, Львові. Навчався в Інституті теоретичної фізики і Віденському університеті. Захистив дисертацію, здобувши вчений ступінь доктора філософії.
    Після повернення до Львова В. Кучер викладав в гімназії, з 1918 року – доцент кафедри фізики Українського державного університету у Кам’янець-Подільському.
1919 року Володимира Кучера обрали дійсним членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, був представником теоретичної фізики у діяльності математично- природописно-лікарської секції.
   Початок наукової діяльності Володимира Кучера припав на період становлення нової науки – квантової механіки, і він зробив свій внесок у її розвиток, широко пропагуючи на Західній Україні передові досягнення світової науки. Відомі його роботи з дослідження рівнянь руху квантових частинок теорії світлового тиску. Займався вчений також питаннями квантової теорії твердого тіла, квантової статистики.
   Справу батька продовжив син Роман Кучер (1925-1990) – академік Академії наук України, який очолював відділ фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського і в доробку його понад 400 наукових праць.
Гідно продовжує наукову діяльність син Романа Кучера – Аскольд, який  провадить лікарську і наукову працю.
   Кандитат медичних наук, лікар ультразвукової діагностики вищої категорії, доцент кафедри променевої діагностики факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Асколд Романович Кучер у 2006 році заснував спеціалізований медичний центр ультразвукової діагностики «Ультрамед», в якому надається повний спектр ультразвукових досліджень як дорослим так і дітям від народження.
  

А. Р. Кучер – автор понад 60-ти наукових робіт, співавтор 2-х монографій, 7-ми патентів на винахід та 3-х навчальних посібників, упорядник першого в Україні довідника Медичних ресурсів, один з найперших діагностів в Україні, який запровадив методику ультразвукового обстеження опорно-рухового апарату, розвиває і впроваджує в своєму закладі новітні методи діагностики, володіє на високому рівні всіма її методиками, а також займається викладацькою діяльністю.

 Рясну родючу гілку родини Кучерів нині яскраво доповнює син доктора Аскольда Кучера, онук академіка Романа Кучера і правнук професора фізики Володимира Кучера – Роман-Даниїл Кучер, кандидат економічних наук. Вищу економічну освіту здобув у Львівському Національному університеті імені Івана Франка, а його наукові досягнення доповнили основоположний науковий фонд Національного інституту стратегічних досліджень, де навчався в аспірантурі. Займався науковими дослідженнями і успішно захистив кандидатську дисертацію. Цікаво, що попри те, його першою вищою освітою, здобутою у «Львівській Політехніці», є спеціальність у галузі «Інформаційні мережі зв’язку».

 До всього, молодий науковець Роман-Даниїл Кучер розпочав і успішно провадить приватний бізнес, займає активну життєву позицію, є громадським активістом. І тому, що хоче жити в успішній, шанованій світом Украіні, готовий , засукавши рукави ,брати участь у розбудові саме такої України, країни, на добро і розквіт якої працював увесь його славний рід.
   Заліщицький край здавен славиться талантами, і радісно, що ця плеяда має достойне продовження.

До Франкової криниці

До 164-ої річниці від дня народження світоча національного відродження, майстра духу і слова, видатного українського поета, прозаїка, драматурга, літературного критика, публіциста, перекладача, науковця, громадського і політичного діяча Івана Якововича Франка працівники центральної районної бібліотеки і бібліотек-філій Заліщицької районної централізованої бібліотечної системи організували книжкові виставки, перегляди літератури. Проводяться ознайомлення з творчістю Каменяра, екскурси літературно-творчими стежками, Онлайн-відвідини музеїв, родинних місць письменника.

Квіти пам’яті

 

21 і 23 серпня – дні пам’яті Осипа Маковея.

21 серпня 2020 року працівники Заліщицької центральної районної бібліотеки  вшанували пам'ять українського письменника, поклавши білосніжні айстри і гілки з червоними гронами калини до підніжжя могили Осипа Маковея на міському цвинтарі.

         За християнським звичаєм вшанували ми вічну пам'ять, вклонившись і промовивши слова молитви.

         Осип Маковей навічно залишився у Заліщиках, зі своїми полум’яними присвятами нашому місту і його мешканцям та вагомою працею директора Заліщицької вчительської семінарії, активного громадського діяча, наставника і вихователя молоді.

Діалог пам’яті – мовою почуттів художника Василя Дем’яніва

 

       

20 серпня у Заліщиках експонувалась виставка художніх робіт Василя Дем’яніва (1949-2020 рр.)

 Василь Данилович Дем’янів народився, ріс і постійно проживав у Зозулинцях – мальовничому селі над Дністром. Захоплювався малюванням ще з дитинства. Закінчував школу в рідному селі. Навчався в художньому університеті у Москві.

         Талановитий художник був людиною надзвичайної скромності і доброти, мав багато нагород, бо був лауреатом багатьох конкурсів плакату, художніх творів.

         Василь Данилович умів розрізняти добро і зло, ту правду, яка повинна бути від різного роду проявів чогось несправжнього. Чудовий майстер – художник усе це передавав у своїх картинах.

         А ще В. Д. Дем’янів любив садівництво – вирощував дерева. Умів прищепити молоде деревце, щоб воно добре росло. Про його саджанці знали чимало мешканців краю, бо то були найкращі сорти. І залишив він добру пам'ять по собі для багатьох людей.

         Далеко за межами рідного краю знали картини Василя  Дем’яніва. Художник умів тонко відчути зміст, душу того чи іншого образу, який він передавав на полотні.

         Виставку художніх робіт розгорнули у фойє районного будинку народної творчості, на якій експонувались 36 картин. Ще багато авторських полотен зберігаються в приватних колекціях, бо  дарував   їх часто  Василь Данилович людям, оформляв духовні храми, каплиці, залишив пам'ять про себе у школах, сільській бібліотеці і в районному краєзнавчому музеї.

         Ведуча дійства, директор Заліщицької районної централізованої бібліотечної системи Ольга Йосипівна Тракало повідомила про мету організованої виставки художніх полотен Василя Дем’яніва – нашого краянина, яку працівники центральної районної бібліотеки присвятили Дню Незалежності України і пам’яті професійного художника.

Слово про автора художніх робіт виголосив Іван Романович Козак, відмінник освіти України, історик, автор книг і краєзнавчих розвідок, громадський активіст, який ініціював організацію цієї виставки і ще інших виставок на сусідній Буковині, у Чернівецькій ОДА.

         Іван Козак прочитав поетичну присвяту Митцеві, з хвилюванням доповнюючи свою розповідь цікавими спогадами про односельчанина.

        

Директор Заліщицької дитячої художньої школи Іванна Іванівна Андрійчук поділилась своїми думками про творчість В.Д.Дем’яніва, наголосивши на важливості популяризації творчого доробку художника у навчанні і вихованні дітей.

         Спогадами ділились дочки – Алла і Світлана Дем’яніви-Радевичі, які представили картини батька на виставку і запалили разом символічну свічу пам’яті. Чимало добрих спогадів зберіг і зять Ярослав Радевич, який перейняв майстерну школу садівництва від тестя і гідно її продовжує.

        

8 липня відійшов за Межу Вічності Василь Дем’янів, але навічно залишив Митець у нашій пам’яті добрі справи, художню творчість.

         Про це сказали у своїх виступах Михайло Іванович Демчук, заступник голови Заліщицької РДА і Борис Степанович Павлюк, начальник відділу з питань освіти райдержадміністрації, Василь Дмитрович Іванишин, фотохудожник.

        

Виставку оглянули місцеві художники, педагоги, шанувальники мистецтва, громадські активісти, молодь, діти.

Щирі вітання із Заліщик для Митця Івана Салевича!

                                                         

                                              Шановний, пане Іване!

 

Щиро вітаємо Вас із Козацьким ювілеєм –

60-річчям славного віку!

Засилаємо Вам найщиріші побажання з рідного Наддністрянського краю, який обдаровуєте своїми високопробними мистецькими витворами.

Богом даний талант Ви сповна втілюєте у наполегливій щоденній праці і даруєте людям незабутні миті пізнання прекрасного.

Пишаємося Вами, наш дорогий краянине!

Нехай ніколи не покидає Вас творча муза, щедриться душа на любов, добро, визнання і позитив, а Господь Бог опікується і обдаровує рясними благословеннями життєвих щедрот і родинної радості, доброго здоров’я на многії і благії літа!!!

                                                              

З повагою і віншуваннями працівники бібліотек Заліщанщини, творча інтелігенція, односельчани із Виноградного, громадськість району, директор районної бібліотечної системи, Ольга Тракало.

Пам'ятні фотосвітлини зустрічі з митцем

у бібліотеці 2015 року

На літературній стежині Наддністров’я

Благословенна Богом заліщицька земля зродила багато талановитих людей, відомих і вже тепер менше знаних імен, які призабуваються у плині часу.

         Літературну стежину здавен засівали у нашому краї добірним зерном Слова мовознавець Микола Пушкар із Головчинців, слов’янський етнограф Еміль Коритко із Жижави (тепер село Зелений Гай), священик Григорій Савчинський (дідусь Соломії Крушельницької) у Дуплиськах, вчитель, поетка Климентина Попович-Боярська у Новосілці, письменники Василь Верига, уродженець Колодрібки і Данило Чайковський – Мишкова та ще багато інших.

         У благодатну серпневу пору відвідуємо творчу ниву Осипа Маковея, який самовіддано прислужився розвитку української літератури, піднесенню національної свідомості рідного народу.

         23 серпня 1867 року народився видатний український письменник-реаліст, активний громадсько-політичний діяч кінця ХІХ – початку ХХ століття.

         Осип Маковей ввійшов в історію української літератури як талановитий новеліст і поет, прозаїк, вдумливий літературний критик, блискучий публіцист, автор ряду історико-літературних праць і майстерний перекладач.

         21 серпня 1925 року зупинилося серце видатного педагога і громадського діяча, який навічно залишився на близькій його серцю заліщицькій землі.

         Особливо яскраві роки українського письменника у Заліщиках від 1913 року, де працював на посаді директора вчительської семінарії до 1925 року (з перервою на час воєнних дій Першої світової війни).

         Проживаючи у Заліщиках, О. Маковей написав низку оповідань, нарисів, фейлетонів, віршів, поем: «Як Шевченко шукав роботи»(1919), «Кроваве поле» (1921), «Примруженим оком» (1923), «Мухолап» та інші.

         Деякі поезії Осипа Маковея покладені на музику і вже стали народними – «Сон», «Ми – Гайдамаки», «Там за лісом», «Марш Заліщицької молоді», які ще звучать й сьогодні.

         Співзвучними із сучасними подіями є поезії, що написані Маковеєм під час І-ої Світової війни, на фронті, у яких сумує над долею рідного краю. А у таких віршах, як «Брати», «Полетів би я на Україну» письменник утверджує ідею єдності всіх українських земель, висловлює тверду впевненість, що «кров пролита не пропаде, зродить нива, буде, буде Україна ще щаслива».

         Вірою у світле майбутнє України сповнена творчість багатьох послідовників Осипа Маковея, авторів-краян, які вже ступили на високий п’єдестал письменницької праці.

         Високого визнання – членства у Національній спілці письменників України удостоїлись літератори із Заліщанщини.

         У 1995 році до лав НСП України прийняли заліщанина Петра Ковальчука – автора історичних романів: «Листи до живих», «Ростиславичі», «Отрок князя Василька», «Полювання на дика», «Чисті криниці».

         Володимир Барна і Євген Безкоровайний – уродженці Товстого і Ворвулинців, члени Національної спілки письменників України у різні роки очолювали Тернопільську обласну письменницьку організацію, а Василь Тракало, родове коріння якого походить із Товстого, член НСПУ і Національної спілки журналістів України очолює тепер обласну організацію НСЖУ.

         У 2015 році до лав НСП України прийняли поета Івана Стронського із села Виноградне, а письменника Петра Дараманчука – у 2019 році.

         У творчому доробку талановитого поета Івана Стронського авторські збірки поезій: «Таріль соняху», «Провіяні зерна»(1999), «Вірші глухонімого»(2009), «Зоряні литаври»(2011), «Дивоовид»(2019).

         А Петро Дараманчук, який проживає з родиною тепер у Лисівцях, тричі впродовж десяти років коронований словом. Автор романів «Мрійні небокраї», «Час демона», «Спадкоємці Всесвіту», дипломант Міжнародного конкурсу «Коронація слова» у 2019 році удостоївся спеціальної відзнаки «Міжнародний вибір» за роман «Спадкоємці Всесвіту».

         Сьогодні ще багато авторів із Заліщицького району працюють у різних жанрах: поезії, прозі, публіцистиці, літературній критиці і дарують бібліотекам свої книги.

         Плодотворно трудяться і заслуговують вдячності читацької аудиторії лауреат премії імені Василя Стуса і член ПЕН-клубу Микола Горбаль (с.Летяче) та історик, краєзнавець, педагог Михайло Сопилюк – автор  книг: «Заліщики: роки, події, люди», «На переломі століть», «Від садівничої школи – до агроколеджу», «Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Заліщиках», «Степан Слободян – провідник ОУН Карпатського краю», «Дорогою правди»,  «Становлення міста Заліщики в середині ХVIII століття». Данило Онищук, вчитель рідної мови та літератури із Товстого плідно досліджує літературні процеси на теренах району, співавтор обласної програми викладання літератури рідного краю, автор книги "Літературна Заліщанщина" та інших краєзнавчих видань.

         Бурхливо струменіє і поетичне джерело у заліщицькому краї, яке наповнюється щоразу новими збірками авторів. Поезіями, різноплановими за змістом, барвистою рідною українською мовою сповнені творчі доробки журналістів Петра Мельника і Оксани Дяків із Заліщик, вчителів-словесників Ганни Рибцуник із Садок і Богданни Стефанюк із Блищанки, Тараса Середюка і Наталії Бежук із Заліщик, педагогів Світлани Леськів (Товсте), Івана Козака (Зозулинці), а також Олени Сороки (Заліщики), Богдана Луців-Синьоокого (Добрівляни) і ще багатьох інших авторів, які готують до друку свої праці, а ми з нетерпінням їх чекаємо.

         Нехай і надалі колоситься літературна нива заліщицького краю і наповнюється щедрими присвятами нашому роду від майстрів Слова. Квітне Слово наше рідне – слово українське.