четвер, 16 квітня 2015 р.

Заліщицька районна газета: 75 літ у мас-медійному просторі країни



    Впродовж лютого-березня 2015 року в центральній районній бібліотеці експонувалась виставка «Заліщицькій районній газеті – 75». З історичними публікаціями знайомились читачі бібліотеки, жителі району.

   А 26 березня у бібліотечній вітальні «Літературні зустрічі» проведено урочини «Заліщицька районна газета: 75 років у мас-медійному просторі країни», які бібліотекарі готували разом із редакційним колективом.

   У вступному слові директор ЦБС Ольга Тракало наголосила, що вже багато років наша районна газета є не лише інформатором, але передусім – співрозмовником. Покоління жителів району називають з любов’ю газету «животворним  краєзнавчим джерелом», яка інформує нас про важливі, цікаві події, розповідає про успіхи, інколи і про невдачі, розмірковуючи про високе, не забуваючи про буденне, повертає у спогади про минуле, читаємо тут про мрії та задуми на майбутнє.

   Наша районна газета – це літопис життя Наддністрянського краю. 75 років – це майже 8400 номерів газети. Щорічно 52 рази часопис відчиняє двері читацьких осель.

   Бібліотекарі Галина Балицька та Лілія Вонс коментували слайди із підготовленої теперішнім редактором газети О. Дяків презентації, з історії районної газети та її творців.

Більше про це можна дізнатись
на сайті ЦБС

Спішу відкрити людям серце, несу свою любов, надію і тепло



     Чергове засідання Клубу творчої молоді, що діє у центральній районній бібліотеці відбулося у березні і було присвячене Дню поезії.
     Поезія покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовно. «Спішу відкрити людям серце, несу свою любов, надію і тепло» - такою була назва поетичної зустрічі. Поезія – це не тільки вірші, як дехто вважає, це спосіб світосприйняття, а виразні засоби мови поезії збагачують мовлення людини, допомагають спілкуванню, розширюють кругозір, про це вела мову керівник клубу, бібліотекар юнацького абонементу Лілія Вонс.
     Багато із присутніх у той день читали поезії Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Ганни Чубач, Володимира Хом`яка, Наталі Волотовської та інших.
    Бойчук Оксана, Коханюк Ірина, Андрущак Катерина (ЗОШ №2), Візер Ірина (гімназія), Головецька Мар’яна, Вейван Тамара, Іваницька Іванна (ЗОБНРЦ), - ці юні шанувальники поезії розвивають у собі здатність до мистецтва декламування, де основою є здібність розуміти, відчувати й відтворювати красу поезії.
    Знайомлячись з творчістю поетів, ми мали унікальну можливість побути з думками авторів, відкрити для себе їх внутрішній світ та настрій.
    Фреяк Юля та Війтюк Аліна (ЗОШ №1) розповіли про свої захоплення і уподобання та представили картини і малюнки на огляд присутніх.
    Зустріч юних була доповнена викладкою збірок поезій членів Клубу творчої молоді та місцевих авторів. 

середу, 15 квітня 2015 р.

Усі ми мріємо про мир



          Щира, по-родинному тепла зустріч відбулась у Заліщицькій центральній районній бібліотеці із Степаном Михайловичем Навольським, бійцем батальйону «Збруч», який приїхав у коротку відпустку додому.
     Степан Михайлович – знаний у нашому районі підприємець, депутат районної ради, голова районної організації НРУ, а ще – щирий меценат, член громадської ради, що діє у нашій бібліотечній системі району.
     Впродовж багатьох років Степан Навольський і його родина активно фінансово підтримують бібліотечні установи. Зокрема, особливо вагомою є його допомога у відкритті бібліотечних інтернет-центрів, передплаті преси, придбанні необхідних товарів для ремонту приміщень. Активною була участь Степана Михайловича у багатьох заходах, організованих бібліотекою.
     Не припиняється телефонний зв'язок з воїном Степаном і тепер. Саме тому, мабуть, знайшов він час для відвідин нашої бібліотеки у переддень повернення в зону АТО. В той день відбулись короткі хвилини спілкування, а враження – незабутні.
     Від серпня 2014 року перебуває в зоні АТО Степан Михайлович. Він був одним із перших, хто добровольцем пішов захищати Україну. Спочатку несли службу на кордоні Криму і Херсонської області, а тепер на важливому Маріупольському напрямку.
     Сьогодні вся країна переймається болем і хвилюваннями за усіх бійців, які перебувають у зоні АТО. Багато патріотів нашої держави воюють там, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України.
     Що зараз відбувається на Сході, як воюють наші земляки, про умови «існування» в місцях бойових дій, яку роль у цій війні відіграють волонтери, - про це та інше запитували ми Степана Михайловича Навольського. Цікавими були його відповіді про будні воїнів, розповіді про особливості служби, настрої місцевих жителів Донбасу та їх ставлення до українських військових і про особливо важливу підмогу волонтерів.
     У ті незабутні хвилини спілкування ми впевнились, що поки є такі сміливі і відважні люди, - наша країна нездоланна. Бо побачили ми в очах Степана Навольського – віру, впевненість і тверде переконання: «Ми – повернемось, ми – переможемо».
     Цю безмежну любов до України успадкував Степан Навольський від своїх батьків, які були насильно вивезені і відбували покарання за мрії про вільну Україні у далекому Сибірі.
     Велику моральну підтримку черпає воїн Степан від братів і своєї родини.
     Розчулені почутим, ми задумались у ті миті про вічне поняття – любов до Батьківщини. Про що думає людина, яка йде захищати вітчизну? Що значать на війні братерство і дружба? Про що найчастіше думається? Де та тонка лінія між життям і смертю?
     І тільки після цього короткого спілкування ми зрозуміли, які почуття викликають у Степана Навольського і його бойових побратимів – наших краян здавен важливі слова - «незалежний, вільний, захисник-миротворець…» і що готові вони віддати душу й тіло за наш спокій і мир.
     Ми побажали дорогому нашому краянину і всім воїнам-захисникам: мирного неба, перемоги, здоров’я, любові і якнайшвидшого щасливого повернення до рідних домівок і родин, Божого благословення і опіки.

понеділок, 6 квітня 2015 р.

Володар слів ясних і мудрих



 «Коли на могилі моїй
Зелена затужить трава,-
Читатиме хтось ці пісні,
Нескінчені тихі слова».
    
       Ці слова належать Максимові Рильському, архімайстрові української поезії, вченому і філософу, зодчому української культури, людині щедрого серця. 19 березня 2015 року минуло 120 років від дня його народження.
      У читальному залі районної бібліотеки ведучі літературної години «Володар слів, ясних і мудрих» Лілія Вонс, Галина Балицька, Тетяна Баранецька повели слухачів – студентів Заліщицького коледжу стежками життя Максима Рильського.
     Найперше – до отчого дому поета, на Київщину:
«Романівко, дзвінких пісень, колиско!
Тебе довіку щиро він любив».
     Ведучі познайомили читачів з творчістю поета, розповіли, якою була суспільна обстановка в країні на той час.
     Були прочитані вірші поета М. Рильського: «У присмерку осінньої алеї», «Серпень з вереснем стискають», «Мова», «Україно моя», «Троянди й виноград», «Як не любити» та інші.
    Діяла книжкова виставка: «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий» біля якої бібліограф Марія Рудик провела огляд літератури.