вівторок, 10 лютого 2015 р.

Звіт міського голови



Міський голова Заліщик Володимир Бенев`ят працює на цій посаді уже дев’ятий рік. За цей період йому вдалось здійснити багато добрий справ. Має ще чимало цікавих задумів. 
 

Володимир Станіславович – член громадської ради, що діє у центральній районній бібліотеці. Часто відвідує бібліотечні заходи. Підтримує ініціативи колективу бібліотекарів району, сприяє у вирішенні насущних проблем.

10 лютого міський голова разом із працівниками Заліщицької міської ради звітував про виконання своєї виборчої програми, давав відповіді на запитання заліщан.


Звіт відбувся у Пункті доступу громадян до органів влади, що діє в бібліотеці.

середа, 4 лютого 2015 р.

Чим жив, живу і буду жити



   Краєзнавчий портрет у ракурсі працівники Заліщицької центральної районної бібліотеки присвятили 65-річчю від дня народження Василя Михайловича Корнацького.
   Наш земляк, Василь Корнацький – доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, відмінник охорони здоров’я, головний лікар – заступник директора по клінічній роботі Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска АМН України», Голова Центральної етичної комісії МОЗ України, професор кафедри НМАЛО ім. П.Л. Шупика.
   Життєва дорога лікаря, науковця – жертовна праця, служіння людям, великий професійний досвід, пов'язаний з напрямками медико-соціальних проблем захворюваності, медичної допомоги, покращення системи охорони здоров’я. 
   У фондах Заліщицької центральної районної бібліотеки є 9 книг В. М. Корнацького – це дарунок автора своїм землякам.


   Доповнили біографічні відомості про шкільні роки Василя Корнацького, учня Заліщицької середньої школи його вчитель рідної мови та літератури Ірина Олексіївна Ковальчук та однокласник Степан Семенович Ободяк, лікар. 

Більше про це можна дізнатись на сайті ЦБС

вівторок, 3 лютого 2015 р.

Соборність єднає націю



   22 січня 1919 року – день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України, а 22 січня було проголошено всенародним святом.
    Саме цій знаменній події присвятили книжкові виставки «Збудуймо пам’яті негаснучий вогонь», «Захід і Схід – один родовід», які організували у центральній районній бібліотеці та в бібліотеках системи.
    Матеріали, представлені на виставках, акцентують увагу на історичних фактах, що передували злуці, на об’єднавчому русі, який наприкінці 1918- початку 1919 року охопив майже всю Україну. День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.
    На виставках широко були представлені газетні та журнальні статті, які доповнюють інформацію про сучасні події в Україні. Адже сьогодні, у такий напружений і непростий час, проблема Соборності є надзвичайно актуальною. Десятки тисяч воїнів, мільйони громадян піднялись на захист єдності і територіальної цілісності України. Історія карбує імена новітніх героїв України. 

Я воскрес, щоб із вами жити…



   8 січня цього року Україна звернулась до творчості талановитого поета, журналіста, українського патріота Василя Симоненка, якому виповнилось би 80.
   За свої 28 років, відміряних долею, він встиг залишити в українській культурі унікальний спадок. Тому, мабуть, немає сьогодні дорослої людини, яка б не знала Симоненкових слів: «Живе лиш той, хто не живе для себе…»,чи поетичних рядків, що звучать у пісні, як материнський заповіт: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».
   У бібліотеках району організували книжкові виставки, викладки літератури, тематичні перегляди «Його душа світилася зорею».
   Бібліотекарі розповідали користувачам про життєвий і творчий шлях письменника, представника покоління «шістдесятників», який став символом правдивості і любові до України, із його величним життєвим кредо: «Я воскрес, щоб із вами жити...».
   Василь Симоненко залишив великий і вагомий спадок – сотні талановитих віршів, десятки новел, оповідань, статей, казок, щемкий щоденник, щирі листи, незавершені п’єси із студентського життя та кіносценарій.
   Витязем молодої української поезії назвав Олесь Гончар Василя Симоненка, людину короткої, але яскравої, як спалах, долі.
   У 28 років зупинилось молоде серце поета, але судилось йому вийти на вічну дорогу – у людське безсмертя, де буде звучати Симоненкова сповідь: «Я для тебе горів, український народе».
  Читачі центральної районної бібліотеки, знайомлячись із книгами та пресою, що були представлені на виставках, ділились своїми думками про творчість Василя Симоненка.
   Яскраві спогади про знайомство із творами Василя Симоненка у своєму молодому віці зберегли й до тепер лікар Микола Романко, громадський активіст, депутат міської ради Василь Іванишин, вчителі Наталія Логін, Галина Щербина, Наталія Шпортак та інші активні читачі абонементу для дорослих центральної бібліотеки. А Ольга Панасівна Сердюк, викладач рідної мови та літератури використала друковані видання із фондів бібліотеки та статті із преси про ювілянта для проведення літературного заходу у Заліщицькій державній гімназії.
   Творча скарбниця письменника нуртує у нашому житті незгасним полум’ям, до якої будуть звертатися покоління українства сьогодні, завтра і в майбутньому.

середа, 31 грудня 2014 р.

Вдячні за підтримку.
Вітаємо з Новим 2015 роком





Щиро вітаємо бібліотечну  спільноту  – читачів та працівників бібліотек, членів громадської ради, що діє при  ЦБС,   наших спонсорів  з Новим 2015 роком.

        Засилаємо  найкращі побажання  та слова вдячності  благодійникам,  які  підтримували  бібліотеки Заліщицької ЦБС  у 2014 році.

       Вдячні за спонсорську допомогу  підприємцю,  директору  
ПП «Арма» Івану Навольському за щедрий дарунок – копіювальну машину «Ксерокс» для  районної центральної бібліотеки, а підприємцю Степану Навольському – за  виділені кошти на передплату преси.

       Директору ПАП «Фортуна» Ігорю Фричу,  за передплату преси  для Рожанівської і Солонської бібліотек-філій, та директору ПОП "Золота нива" Миколі Долотку - за передплату преси для Буряківської бібліотеки-філії, священикам  – пароху церкви Архистратига Михаїла о.Ігорю Леськову – за передплату преси для Товстенської бібліотеки-філії та пароху церкви Покрови Пресвятої Богородиці  м. Заліщики о. Івану Сендзюку  – для  Заліщицької центральної районної бібліотеки.

          Адресуємо слова  вдячності  керівнику  ПАП «Добробут»  Мирославу Розлуцькому  за  виділені кошти  у сумі  40 тис.грн. для  придбання металопластикових вікон  та встановлення їх  у  Щитівецькій та Вигідській  бібліотеках-філіях і  реконструкцію даху  у Дунівській бібліотеці-філії.

          Вдячні  керівникам  ПАП «Агрополіс»  Володимиру Торчинському, директору ТзОВ «Маяк» Володимиру Ландяку, сільським головам – Михайлу Мельнику (Хмелівська сільська рада), Степану Крижанівському (Шутроминська сільська рада),  Миколі Воробцю ( Блищанецька сільська рада), за сприяння у  придбанні та встановленні металопластикових вікон  у  приміщеннях Хмелівської, Шутроминської, Ставецької бібліотек-філій, а сільському голові Дорогичівки Василю Перціву - за підключення сільської книгозбірні до швидкісного інтернету.

       Від імені читачів бібліотек Заліщанщини  вітаємо  з Новим роком  і дякуємо  за  допомогу  Любові Горват, керівнику Міжнародної  освітньо-культурної Асоціації за щедрий  дарунок – передані  340  книг та Михайлові Лазару, голові Тернопільської облспоживспілки, який оплатив  за доставку цих книг з Києва до Заліщик.

        Слова вдячності  передаємо  авторам книг,    дарувальникам – уродженцям та мешканцям району,  підприємцям  міста,  церковним громадам,  які  не тільки дарували  книги для  центральної районної бібліотеки, районної бібліотеки для дітей, сільських бібліотек-філій, але й  брали активну участь, ініціювали і популяризували  українське слово, підтримували  національну культуру.

 

понеділок, 29 грудня 2014 р.

Літературна інформіна «Я жив на Поділлі»




Літературну інформіну «Я жив на Поділлі», до 85 – річчя від дня народження польського прозаїка Збігнєва Доміно, проведено у Ворвулинській бібліотеці – філії.

Життя і творчість видатного польського письменника, публіциста та громадсько – політичного діяча
З. Доміно тісно пов’язані з Україною.

За висловлюванням голови Спілки польських письменників Марека Вовжкевича, Збігнєв Доміно − «найбільший українець у сучасній польській літературі».

Справді, Збігнєв виховувався на польській і українській культурі. Для нього тема спільних доль, взаємодопомоги, взаємовиручки поляків і українців у найскладніших життєвих випробуваннях − наскрізна. Він так само − один з найпослідовніших пропагандистів української літератури, українського фольклору у Польщі.

Хоч він народився в Польщі, але деякий час проживав у нашому краї – в с. Ворвулинцях.

Доміно Збігнєв народився 21 грудня 1929 року в селі Кельнарова Жешувського повіту Польщі.

Наприкінці 1938 року з батьками переїхав на проживання у Ворвулинці.

З. Доміно  з великою повагою ставився до України і до наших краян. Про це читаємо в багатьох його творах.

У Ворвулинцях сімя   Доміно проживала всього два роки, протягом цього часу Збігнєв навчався у Товстенській школі.

У лютому 1940 року разом із родиною був вивезений до Сибіру – в Іркутську область. Тяжкі поневіряння поляків на засланні Збігнєв Доміно майстерно описав у повісті «Сибіріада польська».

Пережите надовго закарбувалось у душі і серці майбутнього письменника, проте кандидат юридичних наук і військовий прокурор Збігнєв Доміно не відразу взявся за перо. Літературний дебют (оповідання на військову тему) відбувся на 34 році життя. Невдовзі побачили світ дві збірки оповідань: «Спрага» (1967 р.), «Молоді сутінки» (1969 р.).

Після виходу другої збірки З. Доміно присвятив себе творчій роботі, поселився в Жешуві, згодом очолив Жешувське відділення Спілки польських письменників, став редактором суспільно-культурного журналу «Профілі».

     У  творчому доробку митця ще є  книги:  «Кедрові горіхи», «Блукаючі вогні», «Вихор шаленіє», «Золоте павутиння», «Час додому, хлопці», «Букова поляна», «Брама небесного спокою», «Нотатки з-під блакитного прапора» та інші.

Збігнєв Доміно займав ряд відповідальних посад. Працював в органах держбезпеки та у військовій прокуратурі, був радником з культури посольства ПНР в СРСР.

В Україні у Збігнєва багато друзів. Його знають і цінують у нас численні читачі. Він відзначений українськими державними нагородами: орденом  князя Ярослава Мудрого Vст. (2006), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1990), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України  (2009). Йому присуджено міжнародну премію імені Володимира Винниченка Українського фонду культури  (2002).

Тепер проживає в місті Жешув. Декілька разів він відвідував Ворвулинці, був у Заліщиках і Товстому.

Читачі бібліотеки, мешканці Ворвулинців з цікавістю слухали розповідь бібліотекаря Надії Кіцканюк про колишнього жителя села, а нині відомого польського літератора, громадсько – політичного діяча Збігнєва Доміно, ознайомились з його книгами, які були представлені на виставці «За світло нового життя».


понеділок, 22 грудня 2014 р.

Проміння душі його з нами




Годину пам’яті на таку тему проведено у Дуплиській бібліотеці-філії 21 грудня 2014 року, яку присвятили 210-річниці від дня народження Григорія Савчинського. 
Про уродженця Дуплиськ, священика, дідуся славетної співачки Соломії Крушельницької, автора книги «Звенигород» розповіли ведучі заходу Аліна Козьмук та Сніжана Войцеховська.
Народився Григорій Савчинський 26 грудня 1804 року в селянській родині в с. Дуплиська нашого району. Він був рідним дідусем славетної співачки Соломії Крушельницької по лінії матері.
Навчався в Бучацькій гімназії, а згодом у Львівській духовній семінарії. Був парохом у селах Княгиничі (нині передмістя м. Івано-Франківська), Виспі коло Рогатина й у літописному Звенигороді коло Бібрки.
Г. Савчинський відомий як культурний діяч і письменник. Брав участь у з’їзді українських учених 1848 року в м. Львові, друкував свої твори вже в перших числах першої української газети-журналу «Зоря Галицька» (1848—1851). Окремі його віршовані байки були вміщені в читанках для учнів гімназії, які видав Ом. Партицький (1871, 1886). У 1867 році Г. Савчинського обрали громадським радником повітової ради в м. Бібрці.
Творча спадщина Г. Савчинського багатожанрова. Він залишив поетичні твори (інтимну лірику, елегію, гуморески, казки, притчі та байки); прозу (оповідання, новелу, повість), статті з господарських питань, короткі газетні кореспонденції.
Г. Савчинський — з перших зачинателів віршованої байки в Галичині («Гусак», «Курочка», «Будяк», «Яструб і голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик»), автор антиалкогольних творів, перший популяризатор вирощування кукурудзи. Іван Франко в «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910) позитивно оцінив творчість Г. Савчинського, зокрема відзначив, що «оповідання «Геть, геть, геть!» написане для пропаганди тверезості і не позбавлене таланту».
Г. Савчинський це поет-епік у структурі побудови вірша й у розповідній манері, у прагненні до сюжетності. Це вірш-елегія «Що я мав на Виспі?», гуморески «Най буде стрижено» та «Недоля пияка і його коней», а також казка-легенда про долю жебручого старця «Дід».
Майстерно написані його віршовані притчі «Іван Наконечний», «Покаяння пияка», «Обрахунок газди з наймитом», «Подяка над подяками» та ін.
Соціально-побутова проза письменника нараховує чотири твори: новелу «Коби ніхто так, як Петро Чухрій, не продавав пшеничку», малі повістки «Веретена», «Геть, геть, геть!» і «Мушка». Ці твори змальовують живі картини із сільського життя післяпанщизняного часу; в основі їх сюжетів — справжні події. Як сільський парох, письменник, глибоко знав болі, тривоги, психологію, мислення й мову простолюддя. Тому й так барвисто, художньо виразно виписав сільські типи, їх внутрішній світ. Змалював він трагічні події та гострі конфлікти в побуті селян та сільських п’явок-війтів, корчмарів. Уся проза Г. Савчинського таврує пияцтво як причину страшних людських трагедій.
Збірку творів Г. Савчинського «Звенигород» 1993 року видали в м. Тернополі.
Помер Г. Савчинський 16 лютого 1888 року в с. Звенигороді.
Спогадами про пам’ятні урочини, які відбувались з нагоди відзначення 190-річниці від дня народження Григорія Савчинського в Дуплиськах у 1994 році, з участю знаного на Тернопільщині фольклориста, дослідника, славетного роду Крушельницьких Петра Медведика поділився Іван Гнатович Гринишин, колишній сільський голова.
Пам'ять славного уродженця Дуплиськ Григорія Савчинського пом’янули в той день сельчани разом з місцевим парохом церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Володимиром Рачковським.
Важливо, що саме в цьому році відбуваються у нас духовні дійства, присвячені 25-річчю легалізації УГКЦ, тому звернулись присутні і до пам’яті про родину Тимчуків, які народились також у Дуплиськах.
Преосвященний Владика Кир Яків (при народженні Ярослав) народився в 1919р. в селі Дуплиська Заліщицького району. Батько Григорій Тимчук був протягом багатьох років дяком в 
 с. Дуплиська, на могилі батька написано, що похований довголітній дяк села Дуплиська. Любов до Бога і прагнення йому служити передалось дітям – старший  син Євген – о. д-р Єронім, 2-й син Ярослав – Владика Яків, 3-й син Нестор став лікарем, одна з 4-х сестер (а всіх було семеро дітей) Савина закінчила факультет англійської мови в Чернівецькому університеті в липні 1992р. Слуга Божа стала василіянкою і прийняла монаше ім`я Софронія.
Село навічно збереже пам'ять про славних духовних провідників.