«Дорога до храму душі»

              Щедрий книжковий дарунок  отримали  днями  читачі заліщицьких бібліотек.

           Міжнародна громадська організація «Міжнародна освітньо-культурна асоціація» за підтримки Державного  комітету телебачення та радіомовлення  України проводить у 2013 році  на території Тернопільської області  мистецько-просвітницьку акцію «Дорога до храму душі».

             Мистецька акція  проводиться  у різних регіонах України з метою  просвітницької роботи, реалізації  державної програми «Українська книга»,  передачі до бібліотек  книжкових видань,  випущених  за програмою  в 2012 році видавництвами  та  видавничими організаціями України.

         Зустріч з організаторами акції  «Дорога до храму душі»  відбулася у великій залі  Будинку народної творчості. 

        Любов Горват  – голова  правління  Міжнародної  освітньо-культурної  Асоціації, у своєму виступі сказала, що кожна людина  свій храм духовності будує сама, наголосивши: «Ми свідомі того, що мова є  найважливішим засобом людського спілкування  та інтелектуального розвитку особистості,  визначною ознакою держави,  безцінною і невичерпною скарбницею культурного надбання народу.  Разом з тим,  ця акція  проводиться  для сприяння  розвитку інтелектуальних  та творчих здібностей молоді, виховання  шанобливого  ставлення  до  державної мови,  формування  патріотизму  в громадян України,  виховання у молодого покоління любові до рідної Вітчизни,  толерантності,  шанобливого ставлення до культурних надбань українців  і представників  інших національностей».

             Присутніми на цій зустрічі були  представники  міської влади,  учнівська та студентська молодь, викладачі,  громадськість міста.

            На сцені  була організована виставка книг,  присвячених  відродженню  і розвитку мови. Це – довідкова література,  словники,  шевченківська енциклопедія, мистецькі книги,  художні твори українських авторів та багато інших  надзвичайно цінних видань.

           Щедрий книжковий дарунок отримала Заліщицька центральна районна бібліотека, а також  усі міські навчальні заклади.  За словами  організаторів святкової зустрічі,  саме за молодим поколінням – майбутнє українського народу.

         В ході акції проводяться  мистецькі зустрічі співака, композитора, народного артиста України  – Олега Марцинківського, який  ділився  з організаторами цієї зустрічі  пам’ятними спогадами  про відвідини  нашого міста у 80-90 роках,  а для присутніх у залі виконав пісню «Мова», що написана  спеціально  для цієї програми, а також найкращі  світові  хіти,  музичні шедеври класики і сучасного  українського мистецтва.

            В той день  несподіванкою  для  народного артиста  була зустріч  із дипломантами  Міжнародного фестивалю   «Усі ми діти твої,  Україно», головою журі якого для юних вокалістів він є  впродовж останніх років.

          Олеся Тракало та Віктор Чернічка  – студенти тернопільських музичних закладів, щиро вітали  дорогих гостей на  рідній  заліщицькій землі і підготували їм свої дарунки. Олег Марцинківський  відмітив їх виконавську майстерність,  творчий зріст, сказавши в той день, що  на сцені співали вони вже не як  діти, а  молоді виконавці.

              Закінчилася мистецька акція  словами вдячності від  міського голови  Володимира Бенев’ята на адресу організаторів цього дійства.

         Ця акція  ще раз нагадала нам, що ми – українці, що потрібно дбати  про рідну мову, пісню, свою державу.

Юний співак Роман Сасанчин – уродженець нашого району

Нещодавно уже тепер  відомий в Україні юний співак Роман Сасанчин із села Садки нашого району  відвідав Інтернет-центр Заліщицької центральної районної бібліотеки і   поділився  радістю  своїх перемог.         10-річний хлопчик  у січневі дні вперше дебютував на  великій сцені, виступив у столичному Палаці «Україна» та  зірвав овації кількатисячної київської вибагливої публіки.         Як  кажуть, не було щастя, та нещастя допомогло. І ця  народна мудрість відображає ситуацію, яка склалася зараз у житті  Романа  Сасанчина. До речі,  він був одним із перших дуже  талановитих дітей, якого  так несправедливо «відсіяли» на «сліпих» прослуховуваннях. Глядачі досі дивуються, чому жоден із тренерів не відреагував на його прекрасний голос.           Але  судді, мабуть, були самі шоковані власною поведінкою. Олег  Скрипка тоді пообіцяв,  що  обов’язково підготує з хлопчиком  спільний проект. І обіцянку дотримав  -  у  рамках великого сольного концерту українського скрипаля-віртуоза Василя  Попадюка Роман  Сасанчин разом із Олегом Скрипкою виконав «О sole mio» ( «Моє сонце» – неаполітанську пісню, написану в 1898 р. Едуардо Капуа  на слова Джованні Капурро).          Взагалі, наступного дня після виходу програми на  адресу каналу 1+1 та проекту «Голос. Діти» з усіх кінців України почали надходити творчі пропозиції  для Романа.         Бажання допомогти 10-річному таланту виявили меценати, продюсери та керівники різних навчальних закладів музичного спрямування.         Романом зацікавилися  в далекій Італії і хочуть запросити його на дитячий музичний конкурс EURO-KIDS. У той  же час юний  співак радіє підтримкою Олега Скрипки, який обіцяє працювати з ним і надалі.

Десять років з Інтернетом

У 2013 році бібліотеки Заліщицької ЦБС відзначають 10-ти ліття перших у нашому районі Інтернет-центрів, які урочисто були відкриті 14 січня 2003 року в Заліщицькій центральній районній бібліотеці, Товстенській і Синьнківській бібліотеках-філіях.     Завдяки перемозі у конкурсі «Інтернет для читачів публічних бібліотек України (LEAP-II)», ми не тільки отримали комп’ютерну техніку, організували в бібліотеках Інтернет-зв'язок, але й опанували сучасні інформаційні технології для якісного обслуговування користувачів.     Організатори конкурсу – Посольство США в Україні, працівники відділу освіти, культури і преси зуміли навчити нас – українських бібліотекарів працювати активно і творчо.     Перемоги бібліотеки у конкурсах: «LEAP-Connect», «Connect-2», «Оновлення комп’ютерного обладнання для успішних Інтернет-центрів України» сприяли удосконаленню діяльності бібліотечних Інтернет-центрів.     Після оновлення Інтернет-центру з центральної бібліотеки передано комп’ютери в Слобідську, Дорогичівську і Буряківську сільські бібліотеки-філії, в яких при підтримці меценатів – місцевих підприємців, сільських рад і депутатського активу відкрито робочі місця з безкоштовним доступом до інтернету.      У 2012 році організовано Інтернет-центри у бібліотечних установах сіл Добрівляни, Бедриківці, Колодрібка і Шипівці, які перемогли у конкурсі «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету – ІІІ» від Програми «Бібліоміст».     До 10-ої річниці з часу відкриття перших бібліотечних Інтернет-центрів уже тепер в 10-ти бібліотеках району організовано доступ до Інтернет-ресурсів.    14-го січня 2013 року урочисто відзначили пам’ятну дату в центральній районній бібліотеці.      На урочистості  були запрошені гості – спонсори, благодійники, активні користувачі,  відвідувачі бібліотечних сайтів і блогу Заліщицької ЦБС, усі хто мав бажання долучитися до розмови, обмінятись думками і досвідом.    Детальніше про це можна довідатись тут.

Нові видання у бібліотеці

       Рік 2012-ий був щедрий на книжкові дарунки, які передали до бібліотек автори, уродженці нашого краю. Ці книги поповнили бібліотечні фонди книгозбірень району.

       Серед видань - «Енциклопедія української діяспори. Т.2», яку  подарував Василь Лопух - член редколегії видавців енциклопедії, уродженець  Заліщик, директор адміністрації Наукового товариства імені Т.Шевченка в Нью-Йорку, США.

        Про історію нашого краю можна дізнатись із книги Петра Ковальчука «Чисті Криниці». Центральне місце у творі займає розповідь про партизанську групу українських січових стрільців «Дванадцятка», яка діяла на території Тернопільщини і на теренах нашого району. 

Дрозд В.Г. «Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині».  Книга –одне з перших глибоких та багатогранних досліджень, яке постало перед читачами в результаті багаторічної праці відомого в краї  історика  та літератора  Василя Дрозда. Присвячена біографії особливого українського роду Ковчів. Ця книжка вже сьома в творчому доробку автора.

Турчин Марія. «Печорна». Авторка  - Марія Турчин народилась в с. Печорна, сьогодні живе і працює в Івано-Франківську. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри німецької філології  Прикарпатського Національного університету  ім. В. Стефаника.  Книга – перша спроба автора написати  історію с. Печорна. Видання базується на основі архівних джерел, писемних документів та спогадів учасників подій. Епіграфом до книги стала поезія авторки, яка розпочинається рядками:

          «Додому я думкою лину,

                 Туди, де квітнуть глоди,

                 Де хвилі Дністрові грайливі,

                 Течуть ранком вишивані сни…»

Серед  нових видань, які надійшли до бібліотек є і поетичні збірки наших краян.

                                 «У вічності душа не згасне,

Не втратить первозданних  барв красу.

                                  І небуттю той образ не підвладний:

                                  В поезії його я воскрешу…»

 Ці поетичні рядки Оксани Дяків  характеризують джерела творчого натхнення  авторки у збірці «Гармонія Протилежності».  Це  перша  книга нашої землячки , редактора районного часопису «Колос». Збірка  вміщує глибоко філософські  вірші, які змушують  замислитись про майбутнє, пережити сьогодення, повернутися в минуле.

 Мельник П. «Бліки вітражів. Вибране». Нова книжка заліщицького поета і журналіста поведе читача не тільки тими стежками, де «березіль блаватами цвіте», а й покличе навчитись доброти й любові до рідного краю, до Вітчизни.

Паньків Степан. «Струни серця мого» - перша   поетична  збірка уродженця с. Угриньківці, який живе тепер у Заліщиках. Автор пише і музику до поезій.  

Нещодавно усі бібліотечні установи  отримали в дарунок   збірку місцевого автора:  Володимир  Теслюк «Пелюстки віри і любові», яку подарувала дочка покійного автора.

         Також центральна районна  бібліотека і  бібліотеки-філії сіл Виноградне, Синьків  отримали в дарунок  пісенний збірник   «З Україною в серці».  Автор  Василь Салевич – уродженець с. Виноградне,  заслужений працівник культури , який тепер живе і працює в Харкові. У збірці  представлено хорові і вокальні твори композитора та диригента.  У пісеннику є  також твори  на слова односельця  Івана Стронського.

         Іван Стронський – поет,  уродженець с. Виноградне. В його творчому доробку декілька збірок.  2012  року автор подарував  для районної бібліотеки  дві власні збірки: «Вірші глухонімого» та «Зоряні литаври». Поезія    І. Стронського -  це виношені  та виболені вірші. На папері залишається те, за що   заплачено  душевними стражданнями та сумнівами.

         Власні книги для районної бібліотеки  подарувала і   Оксана Кушнір із с. Летяче.  Це поетичні  збірки «Поезія» та «Пора мого прощання».  Доля авторки, як і долі багатьох наших краян – нелегка. Війна, Сибір, чужина, довгі роки  поневірянь, важка праця в колгоспі – все це  перелито на папір, у віршах.  Та не втратила  українська жінка  почуття любові,  прекрасного,  тонкої ліричної натури, про що і написала  у своїх віршах.

        Тема кохання пройшла червоною ниткою у збірці Ольги Паранюк «Повернення».  Ця відважна і мужня  заліщанка  пише  ліричні вірші, в яких розповідає про свою музу так:

        « … І там я відчиняю нові двері,

          І там   я вдосконалююсь сама.

         Лиш тільки там існує невагомість…»

 Наснагою для написання   книг місцевими авторами стала рідна сторона, батьківська хата,  швидкоплинний Дністер, мальовнича природа і душевно багаті люди.

         Щиро дякуємо за дарунки і запрошуємо усіх до бібліотек. У подорож сторінками  краєзнавчих видань.

Повір у себе

 3 грудня у Заліщицькому обласному багатопрофільному навчально – реабілітаційному центрі відбувся захід, приурочений Міжнародному Дню людей з обмеженими можливостями.

Бібліотечні працівники побували на фестивалі творчості дітей з особливими потребами «Повір у себе».

Виставка – ярмарок власноруч виготовлених виробів запам’яталася глядачам майстерністю виконання, дитячою щирістю та талановитістю самих виконавців.

Проведення такого заходу дає можливість змінити ставлення громадськості до соціальної ролі інвалідів, усунути перешкоди на шляху до їх повноправної участі в усіх сферах життя суспільства.

 В районній бібліотеці проводились групові заняття для навчання дітей – інвалідів навикам користування комп’ютером, умінь спілкування в соціальних мережах.

 Відрадно, що про це із вдячністю говорили в той день діти, які щоденно відвідують Інтернет – центр бібліотеки.

Життя – всього лиш хліб

Під такою назвою у Блищанецькій бібліотеці-філії відбулася година-реквієм, приурочена  80-річчю голодомору на Україні. Метою заходу було розповісти нинішньому молодому поколінню про цю жахливу трагічну сторінку в історії України.

Із вступним словом виступила бібліотекар О.З.Бурдейна. «Насправді в Україні було три голодомори: 1921-1922рр., 1932-1933рр. і 1946- 1947р. Але наймасштабніший за своїм розмахом був голод 1932-1933 – він став справжньою катастрофою для українського народу, бо під час нього вимерли цілі регіони», - сказала виступаюча. На думку дослідників, у той період в Україні вимерло від голоду 3,5-8 млн.осіб. Це при тому, що 1932 рік був урожайний, було зібрано 4,5 млн.тонн зерна». На цю скорботну подію прийшла очевидець голодомору 1932-1933 років, уродженка Житомирської області Хотина Іванівна Кисиленко. На той час, маленька п’ятирічна дівчинка, разом із сім’єю пережила страшний голод і, як могла, допомагала своїм батькам. Із спогадів Хотини Іванни: «Я була маленькою, але добре пам’ятаю той час. Їсти не було нічого. Мама товкла у ступці гречану полову, листя липи, рвали гілочки проса, які вже були порожні без крупинок. Я ходила за 6 км на картопляне поле збирати уже сухі тулубки картопельки, які мама чистила і у ступці товкла, там був крохмал і підмішувала його до тої полови та листя. Із того пекла млинці. Нас у сім’ї було шестеро. Тато, мама і четверо дітей. У нашому селі людям трохи пощастило. Голова колгоспу був такий же бідний, як усі, тому він створив колгоспну кухню. Хто вступив до колгоспу, тому на кухні щоденно видавали харчі. На одного члена сім’ї по одному млинчику – дуже квасному, трошки сиру і 5-6 картоплин на день. Що це було показувати голодним дітям. Ми всі мріяли про те, щоб тато заколов порося і щоб ми поїли м’яса. Тими харчами, що тато приносив із кухні, ще треба було поділитися із біднішими. Якось одного разу до нас зайшла жінка, яка опухла від голоду. Мама дала їй одного млинця і ложку сиру. Вона відразу з’їла і побачила під шафчиком картопельку. Зігнулася і зібрала ту картопельку у фартушок та сказала, що у вас ще немає голоду, якщо перед обідом під шафчиком лежить картопля. Тоді ми залишилися без супчику на обід. Два, три рази на тиждень у село приходила бригада із району і шукала зерно. Люди називали її «Червона мітла». Забирали абсолютно  все що знаходили. Під весну масово почали помирати люди. На вулицях, де попало, можна було побачити опухлих мертвих односельців. Хто був ще не дуже ослаблений, копав траншеї, в які, сидячи, складали мертвих людей і засипали землею».

Високе небо Богдана Лепкого

Воскресне, встане Україна!

Тільки не  тратьте, браття, віри,

Тільки не будьте маловіри…

Бо мусить, мусить побідити

Добро і правда на землі

                    Б. Лепкий

        Богдан Лепкий  – видатний діяч  української культури, поет-лірик, автор безсмертних «Журавлів» та історичної  епопеї «Мазепа», перекладач і  літературознавець, освітній діяч  і художник, дійсний  почесний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

        Днями в приміщенні бібліотеки Заліщицького Вищого професійного технічного училища працівники  центральної районної бібліотеки провели літературну годину «Шляхами Богдана Лепкого», присвячену 140-річчю від дня народження письменника.

       Про життєвий і творчий шлях письменника розповіла  бібліотекар читального залу районної бібліотеки  Галина Балицька.

        Десятиліттями з’являються у  розвесняному небі журавлі і тануть в осінньому. А з ними і  журлива мелодія «Чуєш, брате мій».

         Знамениті «Журавлі» Б. Лепкого – один із найтрагічніших ліричних віршів, навіяний мотивами  осені, віри, де  власне стирається грань між життям і смертю. Це драматично-поетична  мініатюра, озвучена  в 1915 році братом Богдана Лепкого, не  вмовкає в нашому народі, живе як народна пісня. Як багато  умістилося в  кілька строф про осінній  відліт  журавлів. Яка гама   переживань, настроїв – і не дивно, що  такими журавлями бачили галичани, які  покидали Батьківщину  в неясній надії на кращу долю за океаном. І  кожна людина,  проводжаючи  ключі журавлині у вирій, теж  мимоволі прощається з весною і літом, з молодістю, з життям.

         Про  історію написання цього вірша розповіла і  зачитала текст бібліотекар  абонементу  Тетяна Баранецька. Тривожно і з сумом звучали  слова:

          Вона там є. Моя земля.

          Моя розтерзана Вкраїна.

          Безсмертним крилом журавля

          До неї з чужини прилину.

       Бібліографічний огляд літератури провела бібліограф районної бібліотеки  Світлана Пукіш.

       До 140-річчя  від дня народження Б. Лепкого була  організована книжкова виставка «Володар різних жанрів».

        Учні познайомилися з  фотобуклетом «Шляхами Богдана Лепкого», з серії «Повернуті із забуття».