понеділок, 23 квітня 2018 р.

Весна волі


Цьогоріч  минає  170 років від часу  скасування панщини в Галичині.
Іван Франко  про цю подію писав: « –  Се велике свято і повинно стати  всенародним,  правдиво  хлопським святом. Чим більше буде наш народ  доходити до свідомості своїх прав  і інтересів, тим величніше  буде обходити  памятку того дня, що дав йому можливість  розвою, дав йому  людську  і господарську свободу!».
Скасування панщини  та кріпосного права в Галичині,  яке  було  страшним тягарем для галицького селянина, стало  вікопомною подією. 
Працівники  Заліщицької  центральної районної бібліотеки  Галина Балицька та Тетяна Баранецька  розповіли  про   значення  цієї дати  учням  Заліщицької загальноосвітньої школи №2, провівши історичний дайджест «Пам’ятники волі  в Заліщиках».  Розповіли учням  9-го класу про ознаменування  скасування кріпосного прававстановленням  пам’ятних хрестів  і пам’ятних знаків.
Від 1849 року  день цей  відзначався як всенародне свято. На міському кладовищі, поблизу могили Осипа Маковея,  на квадратному постаменті,  спорудженому  з кам’яних плиток, взятих із Дністра,  височить  на цоколі  з каменю-вапняку хрест  з написом: «В пам'ять даной  свободи  3 май 1848». Цей пам’ятник  стояв на кам’яному мурі, що опоясував  кладовище. Після розширення території  кладовища, Хрест волі  опинився  за 12 метрів  від сучасної огорожі.
Ще один  християнський  пам’ятник  свободи  був  по вулиці Бандери,39 у нашому місті. Це - каплиця, що знаходилась на місці теперішньої святині. ЇЇ спорудили Свіченюки, в пам'ять знесення панщини 1848р. 
У 1957 році святиню розвалили. Теперішню каплицю спорудила  на своєму городі  Марія Сусла, в чому допомагав їй  Іван Костишин. Після смерті  пані Марії  каплицею опікується  сім’я  Романа Снятинського.
На роздоріжжі  сучасних вулиць М. Грушевського  та О.Ольжича,  селянин Красій  в пам'ять  про скасування  кріпаччини  спорудив  кам’яний хрест  і посадив  чотири  акації,  які,  на жаль,  не збереглися, а там тепер  ростуть два кущі туї. 
У 1944 році , коли німці тікали із Заліщиків, цей хрест був зруйнований вибухом бомби, скинутої з радянського літака.
             На місці зруйнованого хреста волісімя Романа Дігурова встановила  новий пам’ятник. Роману Дігурову  Красій,  мешканець  старих Заліщиків,  доводився  прапрадідом.
         Всенародно у 1898 році відзначали в Галичині 50-річчя знесення панщини. У повітах збирали віча, організовували походи до пам'ятних хрестів, закладали нові хрести, у церквах проходили Богослужіння.
         На роздоріжжі теперішніх вулиць Маркіяна Шашкевича і Лесі Українки війт Старих Заліщиків Теодор Романко поставив хрест, який селяни називали Романковим. Пам'ятник на кам'яному постаменті з п'яти сходинок увінчувався хрестом. Загальна його висота з постаментом була близько 300 сантиметрів. Пам'ятник волі посвятив о.Олександр Княгеницький.
         Хрест із каменю-вапняку у радянські часи декілька разів руйнували, у 1961 році його знищили.
         Заліщанка Леся Заполох замовила в майстра Живачівського в с.Городниці на Івано-Франківщині новий пам'ятник -- це постамент з трьома сходинками і хрест на ньому, які виготовлені з червоного пісковику. Хрест відновлено в 1993 році.
       
 

На мапі  Заліщанщини  є  багато  зведених пам’ятників, встановлених  нашими  предками, пам’ятних знаків  і місць на честь  цієї  історичної події. 

У селах  Бедриківці, Блищанка, Буряківка,  Винятинці, Ворвулинці, Гиньківці, Головчинці, Дзвиняч, Добрівляни,  Іване-Золоте, Касперівці, Колодрібка, Лисичники, Мишків, Новосілка, Поділля,  Солоне, Синьків, Печорна, Угриньківці збережено пам’ятники, які споруджено на честь скасування панщини.(фотосвітлини пам'ятників дивіться на сторінці Заліщицької ЦБС у Facebook)
         Скасування панщини  було  колосально позитивним кроком  у національному розвитку українців  Галичини. А пам’ятники волі  – це наша історія,  пам'ять і біль. І йтимуть до них люди,  бо дорога  до цих  святих  і пам’ятних місць –  це дорога до  Вільної Суверенної і Незалежної України.
Про ці пам’ятні події можна довідатись також із друкованих краєзнавчих видань та веб-ресурсів:
Олійник, В. Пам'ятники волі у Заліщиках/ В.Олійник//Колос. - 2008. -24 трав.-С.5;
Сопилюк, М., Бачинський, М. Заліщики:роки, події, люди.Т.1/М.Сопилюк,  М.Бачинський//.-Тернопіль:Тернограф,2015.-С.263-284;
Стеблій, Ф.Селянська реформа 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті./Ф.Стеблій//Енциклопедія історії України.-Київ,2012.-Т.9.-С.518.
Весна волі.Літературна година до 160-річчя скасування кріпацтва
Пам'ятники волі у Заліщиках

пʼятниця, 20 квітня 2018 р.

Собор душі Олеся Гончара


У бібліотечній  вітальні «Літературні зустрічі» центральної районної бібліотеки проведено  літературну годину:  «Собор  душі  Олеся Гончара»,  до 100-річчя від дня народження письменника.
         Народився  Олесь Терентійович Гончар   – український письменник,  громадський діяч,  перший лауреат  премії ім.Т.Г.Шевченка, Голова  спілки письменників України,  академік  НАН  України  третього квітня 1918 року.
         Він народжений тоді  коли Україна виборювала  незалежність.  За життя  звідав  жахливі муки  й   видива голодомору  33-го  року. Прозрівав  у зловісні  ночі  37-го. Беззастережно підставив молоді  студентські  плечі під  мінометну чергу найбільшої  Світової  війни.
У  28  років   свого віку  став  живим  класиком, але  тільки  тепер  він відкрився  нам  у  всій  своїй  повноті.
         Ведучі вечора –  бібліотекарі  Тетяна Баранецька  та  Галина Балицька   познайомили   молодь –  учнів  Заліщицього  ВПУ і  ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Осипа Маковея, студентів Заліщицького агроколеджу ім.Євгена Храпливого   з життєвим і творчим шляхом  письменника.
           Вірш-присвяту  Данила  Кононенка «Мов Тронка  у степах» прочитала  студентка  Заліщицького агроколеджу   Анастасія Вовчанська.
 У літературу з фронту  прийшов Олесь  Гончар  молодим воїном, коли Європа  і світ  стікали  кров’ю від  найстрашнішої на планеті  війни і  приніс   свої фронтові поезії.  «Думи про Батьківщину» –  поезію автора  1944 року прочитала  студентка агроколеджу Анна  Якимець.
У творчому доробку письменника  неперевершені його твори:  трилогія  «Прапороносців», романи:  «Таврія», « Людина і зброя», «Циклон», «Тронка»,  «Собор», повісті:  «Земля гуде», «Щоб світився вогник»,  сценарії  кінофільмів: «Дівчина з маяка», «Абітурієнтка»,  «Берег любові» та  інші.  Серед  українських письменників Олесь Гончар  – це зірка  першої  величини, людина, що  стоїть  найвище  зі  своїм  талантом,  життєвою позицією, любов’ю до Батьківщини.  
Із  творчістю Олеся Гончара  учнівська молодь знайомилась також, переглянувши  відеофільми: «Людина, яка  змогла  стати  вільною»,  «Полтавщина  читає Гончара», адже з його  романів, повістей, новел   світила  чиста душа України.
Вірші, присвячені   пам’яті О.Т. Гончара декламували студенти Заліщицького  агроколеджу: Володимир  Олійник «Гончарова зоря» –  Струбіцька  Світлана,  Петро Панч «Золотокриле слово Гончара» – Пискур Тетяна, Олександр Богачук  «Ви є. Ви – і більше нічого не добавиш»     Курчак  Уляна.
У своєму  виступі  Ольга Тракало, директор Заліщицької ЦБС  сказала, що  Олесь Гончар  належав  до тих сумлінних і вимогливих до себе авторів, які  мали  виняткову здатність  критично  оцінювати зроблене  і найкращим редактором  його творів  він був сам.
 Завдяки своєму таланту  його життя нагадує  сюжет романів, а  війна  сама  увійшла  в його життя і творчість.
 «Бережімо  собори наших душ»    ці слова    великого сина української нації є найсвятішим заповітом  українцям  сущим і нащадкам. Твори Олеся  Гончара – це наше  духовне багатство, бо  вони  підтримують віру в  справедливість і доброту.
По-особливому важливими є  висловлювання  О. Гончара  про  мову: «Мова народу для письменника  – це як  повітря для життя,  це все його найдорожче і найсвятіше.
Мова – душа кожної  національної культури, джерело й запорука  її розвитку,  про   це слід кожному  і завжди  пам’ятати».
Важливою творчою віхою  став роман «Собор» ( 1968 р.), у якому  автор  порушив проблеми  духовності народу,  збереження історичної пам’яті, пам’яток минулого.  За  це   був підданий   несправедливій критиці, а сам твір майже на 20 років  вилучили  з літературного життя.
О. Т. Гончар   любив  молодь і на  неї  покладав  великі надії  у  творенні  української  держави. І якщо  його твори  знаходитимуть   відгук у читачів, а   найперше в юних серцях, то це буде  найкращий  вінок  у пам’ять  про  письменника.
В читальній залі  районної бібліотеки  експонується книжкова виставка:  «Собор  душі Олеся Гончара».

четвер, 5 квітня 2018 р.

Книги автора – дарунок бібліотекам


Днями  Заліщицьку  центральну районну бібліотеку  відвідав  наш земляк  Йосип Котузяк і подарував  бібліотекам  району  авторські книги «Україну не скорити» –  це  проза, поезії, що  видані у  місті Вижниці, 2018 рік, видавництво  «Черемош».  
         Йосип Котузяк  народився  1942 року  в селі Ворвулинці, в родині сільського майстра кушніра. У ранньому віці  набув  фаху кравця-закрійника.
         У 1965 році  в пошуках долі  подався  на Буковину,  де зустрів  дівчину Еріку, з якою згодом одружився і створили сімю.
         Працював майстром-закрійником  у Вижницькому  райпобуткомбінаті. Виготовляв  сценічний одяг  для учасників  художніх колективів  Чернівецької області та Молдови, для Тернопільського ансамблю «Ватра»,  був  близько знайомий  з народним артистом України Назарієм Яремчуком та багатьма  відомими  поетами, композиторами, скульпторами.
         Йосип Котузяк  надзвичайно шанує любов  до рідного села,  до родини,  береже  і творить пам'ять про українських героїв-односельчан.
 У 2009 році  для бібліотекарів району – учасників семінару  і жителів Ворвулинців  сільська бібліотека  організувала з участю автора презентацію його книги    «Розстріляне кохання».
 Ця книга – правдивий літопис  тих буремних років, коли наші батьки, діди й прадіди  виборювали  незалежність України.  У ній   поміщено  списки мешканців Ворвулинців, які загинули  в роки  національно-визвольних змагань,  були репресовані, страчені,  насильно виселені в Сибір. Події і факти  автор  колись записував з оповідей  своєї матері, а тепер помістив у книзі  ще й  понад 24 давніх фотосвітлин. Цим твором  Й. Котузяк  став відомим  не тільки  серед своїх  волелюбних земляків, але й в Україні.
У фондах бібліотек району  є   й інші книги – дарунки автора.
Котузяк Й.Ф.  Анна полонянка. Проза, поезії. – 2013. –79 с.
Це ще одна книга Йосипа Котузяка, яка   пронизана  патріотизмом,  синівською любовю до України,  ненавистю до її ворогів.  Його поезія  закликає до любові до рідної  неньки,  України,  жінки.  Чимало творів  присвячено  саме  нелегкій жіночій долі. Розділ прози – це в основному  сатира  та  гумор. Його сюжети взяті із реалій  нашого життя.
У  творчому доробку нашого краянина  є  ще  книжечка «І сміх, і гріх». Бувальщина, гумор та співомовки. – Вижниця: Черемош, 2009.–76 с.
«І сміх, і гріх» – розповіді, зіткані з кумедних випадків,  які спостережливий автор  вихопив  із реальної  дійсності.  То смішні  і водночас  гіркі історії  давніх  і недавніх часів,  які мають  пізнавальний характер. Окремим розділом подані   коломийки,  сатиричні вірші,  співомовки.
Уже тепер на бібліотечних полицях є чотири  авторські видання нашого краянина  Йосипа Котузяка.

середа, 4 квітня 2018 р.

Презентували покажчик


Працівники центральної районної бібліотеки презентували бібліографічний покажчик «Душа його – неначе сонях», який підготували і присвятили 70-річчю від дня народження Євгена Безкоровайного – поета-краянина, журналіста і редактора, громадського діяча у бібліотеці Заліщицького агроколеджу імені Євгена Храпливого.
         Покажчик видано за сприяння Тернопільської обласної державної адміністрації й обласної ради у 2017 році, видавництво «Навчальна книга – Богдан».
Посібник здобув перемогу в обласному конкурсі «Кращий бібліографічний покажчик» у номінації «Кращий покажчик, що виходить у серії». Це четвертий випуск серії «Видатні постаті», який підготували бібліотекарі.

         Про роботу над бібліографічним покажчиком і про його зміст інформувала Марія Рудик – методист центральної бібліотеки, укладач тексту, а Світлана Пукіш, бібліограф районної книгозбірні запропонувала студентам та викладачам коледжу огляд літератури біля книжкової викладки: «Розкрилля слова, розкрилля лету, даймо ж їм сили – людині й поету», коротко розкривши зміст поетичних збірок Євгена Безкоровайного: «Яворина»(1997 р.), «Профіль любові» (2003 р.), «Душа як сонях»(2006 р.), «Осіння сльоза»(2008 р.), «І так живу»(2012 р.), «Для мене ти найкраща на землі…»(2014 р.).
         Ольга Тракало, директор ЦБС – автор статті «Любив той край, де народивсь, зростав і зрів душею» у своєму виступі ділилась пам’ятними спогадами про Є. І. Безкоровайного, серце якого зупинилось 19 травня 2015 року, наводила приклади з біографії краянина, творчі дороги якого завжди повертали в рідне село, до родини, друзів і щемливо рідних місць дитинства, юності і зрілості.
         «Читаймо книжки, мудрі повчальні рядки Є.Безкоровайного, бо Він вічно житиме у Слові!» – такими словами закликала молодь знайомитись із творчим доробком земляка Ольга Тракало.
         Душевно і емоційно декламували вірші Євгена Безкоровайного студенти агроколеджу: «Україні» – Любінецький Владислав, «Проща» – Льорчак Анатолій, «Поверни мене, мамо, у юність» – Яцків Михайло, «Не каюсь, не дивуюсь» – Сидорчук Анастасія, «Що відійшло – не повернути» – Бойчук Оксана.
         Оксана Дяків, редактор районного часопису «Колос» – автор статті «Дарував людям кришталеву мрію», яку вміщено в покажчику, читала свою поетичну присвяту землякові, уродженцеві села Ворвулинців, цитувала багато рядків із поезій Євгена Івановича, коментуючи їх, і висловлюючи своє відчуття, роздуми про їх вагоме значення, ліризм і актуальність, що сповненні любов’ю і снагою до життя.

вівторок, 3 квітня 2018 р.

До Міжнародного дня поезії


«Поезія – це скарб усіх віків, це діамант, величиною в слово», – на таку тему у вітальні «Літературні зустрічі» центральної районної бібліотеки провели і присвятили захід до Міжнародного дня поезії.
         На тематичній книжковій виставці експонувались книги знаних українських письменників, поетичні збірки авторів-краян із Тернопільщини і Заліщицького району, юних поетів – членів Клубу творчої молоді районної бібліотеки.
         Вступним словом розпочала зустріч у бібліотечній вітальні Ольга Тракало,  директор Заліщицької ЦБС, яка привітала усіх із Днем поезії, а також назвала імена присутніх на зустрічі поетів – Оксани Дяків, Данила Онищука, Світлани Леськів, Юрія Війтика, Степанії Підкови.
         Петрові Мельнику – поетові і журналісту, редакторові, членові НСЖУ, цьогорічному ювілярові з нагоди його 75-ліття присвятили особливу увагу – творчу зустріч «Мої книги – мій дім, мій храм душі, моя сердечна сповідальня».
         Ведучі заходу – Марія Рудик і Лілія Вонс не тільки перегорнули сторінки життєвої біографії П. М. Мельника, але й підготували детальну інформацію про книги – творчий доробок автора: «Цвітограй полудня», «Ватра надвечір’я», «На черені совісті», «Бліки вітражів», «Абетка слова», «Горнятко духмяної кави» та історико-краєзнавчий нарис «Від колиски до Вітчизни» і прозова «Мальви і кремінь».
         У кожній поетичній збірці письменника є інтимна лірика, емоційна насиченість, найдорожчі образи: Україна, мати, кохана. Поет живе громадсько-суспільним життям і духовним.
         Петро Миколайович – автор декламував свої вірші, сердечно ділився своїми творчими задумами.
         Поезії П. Мельника читали гуртківці Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості: Вікторія Жирнова, Андрій Сендзюк, Інна Манилик, Лілія Жирнова – вихованці Л. А. Кондуба, а пісні на його слова виконали Ігор Федірко, Олена Сорока і Ганна Навізівська.
         Щиро вітали ювілянта і бажали нових творчих задумів та успіху о.Іван Сендзюк – парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці, Данило Онищук -- педагог-літературознавець із Товстого, Любов Гарвасюк – сільський голова Угриньковець і Богданна Ронталюк, ветеран бібліотечної справи, заліщани: Оксана Дяків – редактор районного часопису «Колос», Галина Сковронська – однокласниця, Наталія Крок – соціальний працівник, Світлана Боднар – директор Заліщицького РБДЮТ та Іванна Струбіцька – керівник гуртків, Ірина Ковальчук – дружина письменника і редактора П. І. Ковальчука, Михайло Сопилюк – заступник директора агроколеджу, Степанія Тютюнник – вихователь обласного багатофункціонального реабілітаційного дитячого закладу, Михайло Бандрівчак – заступник міського голови Заліщик та юні виконавці пісень-привітань: Арсен Крок, Ілона Задвірна і Роман Мельник.

         Багато людей в той день прийшли, щоб уважити поета-ювіляра, володаря «Золотого пера» і почути його Слово, натхненні поезії, цікаву публіцистику, побажати йому довгих літ життя і творчої праці.

пʼятниця, 16 березня 2018 р.

«Дністрове перевесло» у Заліщиках


14 березня  на Заліщанщину  знову завітало  літературне свято  «Дністрове перевесло», яке  впродовж уже багатьох років  дарує нам  не тільки душевну  насолоду,  але й  велике пізнання  творчої палітри  митців Слова.
         Першою зустріч із літераторами з Тернопілля  відбулась  у Торській  ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Гостинно зустрічали гостей  – організаторів і учасників літературного дійства  і у Заліщицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів  ім.О.Маковея.
  Педагоги  і учні-старшокласники  уважно слухали розповіді про творчі здобутки авторів  літературних творів  – Володимира Барну  із Тернополя – уродженця Товстого, члена національних спілок  письменників і журналістів  України, лауреата літературної премії  ім. Володимира Вихруща, голову Тернопільського обласного  відділення Українського фонду культури і Василя Тракала  – також уродженця Товстого, письменника і журналіста,  редактора  Бучацької районної газети «Нова доба»,  заслуженого журналіста України, голову Тернопільської обласної організації НСЖУ,  лауреата  всеукраїнської премії  «Золоте перо» і літературно-мистецької  премії ім.братів  Лепких та  премії  Воляників і Швабінських  Українського  вільного університету у Нью-Йорку ( США),  Володимира Вознюка із Чернівців – поета,  літературознавця і культуролога, директора літературно-меморіального музею  Ольги Кобилянської,  лауреата  літературних премій  С.Воробкевича,  О.Кобилянської,  Д.Загули, П.Тичини, братів  Богдана і Левка Лепких,  Петра Дараманчука  – жителя Лисівців, письменника, дипломанта і лауреата літературного конкурсу  «Коронація слова» 2009,2015 р.р.
         У цей день  теплими спогадами  про  одного із  організаторів  цього літературного свята  – письменника, журналіста і редактора «Колоса» Петра Івановича Ковальчука  згадували  його учні  і побратими по перу – Володимир Барна і Василь Тракало,  які вручили дипломи  цьогорічним лауреатам  всеукраїнської літературної премії  ім. Петра Ковальчука директорові школи  ім. Осипа Маковея  Володимиру Бенев’яту  і голові  районного комітету профспілкової організації освітян  Олексієві Прогодюку.
         Ірина Олексіївна Ковальчук  – дружина письменника  щиро привітала цьогорічних лауреатів  і подякувала їм за пам'ять  про їхнього наставника  і  популяризацію  книг автора  та друкованих видань про нього.
        
Учасники літературного свята  вручили також  в цей день  дипломи  лауреата літературної  премії ім. Петра Ковальчука  Антоніні Полотнюк  – журналісту, багаторічному редакторові  районного радіо і Михайлові Сопилюку  – історику,  авторові книг, заступнику директора  Заліщицького агроколеджу ім.Євгена Храпливого ВП НУБіП.
        
         
Величне літературне дійство  «Дністрового перевесла»  вирувало у книгозбірні  цього навчального закладу. Директор агроколеджу  Володимир Глова  був справжнім господарем  і ведучим  цього заходу.
         Вручення премії  ім. П.Ковальчука  Михайлові Сопилюку  перетворилось  у бенефіс лауреата – автора книг і ще  багатьох історичних розвідок. Про це підготувала огляд літератури завідувач бібліотеки Надія Ємчук, а студенти – учасники  мистецького колективу  засилали   разом  зі щирими побажаннями і пісенні дарунки, букети квітів  улюбленому викладачеві  і заступнику директора коледжу.
         Гості-письменники  ділились своїми  творчими виданнями  і задумами на майбутнє,  вітали лауреата,  відзначивши  його велику   подвижницьку працю. До цих  привітань  долучились також  І.О.Ковальчук – дружина письменника,  О.І.Дяків – поетеса,  редактор районного часопису «Колос»,  О.В.Вістовський  – поет, журналіст,  А.В.Квач –  міський голова Заліщик.
       
 Від імені колективу бібліотекарів Заліщицької центральної районної бібліотеки,  які також  побували на цій зустрічі із літераторами,  виступила Ольга Тракало – директор районної централізованої бібліотечної системи, лауреат  всеукраїнської  літературної премії   імені П. Ковальчука 2017 року.

вівторок, 13 березня 2018 р.

Шевченкова весна довіку не зів’яне, його «Кобзар» нікому не спалить



9 березня 2018 року працівники Заліщицької центральної районної бібліотеки організували книжкову виставку і літературну сцену у вестибюлі районного будинку народної творчості, які присвятили 204-ій річниці від дня народження Тараса Шевченка – національного Генія, Пророка, Велета України.
         На книжковій виставці «У кожній думці Кобзаря живе могутня Україна» були широко представлені друковані видання у її підрозділах: «Тарас Шевченко: життя, любов, безсмертя», «Тарасові твори сяють, як зорі», «Тарас Шевченко – загадка таланту у світі мистецтва».

         Експонувались книги різних років видань «Шевченків «Кобзар» – святиня українського народу», «Шевченко – на сторінках діаспорних видань», «Книги-дарунки Наукового Товариства імені Шевченка Америки».

         Із великою цікавістю знайомились учасники районного Шевченкового свята з представленими експонатами «Ім’я Шевченка – у родинах заліщан», де можна було побачити давні вишиті портрети Кобзаря і текст його величного й вічного «Заповіту» (роботи Юстини Аніловської , Ольги Плеш, Катерини Вигилюк), книги-реліквії з родин Ганни Мицько, Марії Бежук, Богдана Папушка, Тетяни Баранецької.
Вчителька Ірина Ковальчук передала на виставку портрет Шевченка, який зберігається у родині і є в експозиції кімнати-музею письменника і редактора Петра Ковальчука, а також як незабутню пам'ять про відвідини вчительки та її учнів у 1967 році могили Шевченка в Каневі – жменьку землі із священного місця.

        
  
  На чільному місці був «Щоденник Шевченка», якому цьогоріч виповнилось 160 років, а також фотовиставка Василя Іванишина із пам’ятниками у селах нашого району «Тарас Шевченко -- на Заліщанщині».

     
  

Біля мікрофону було чимало бажаючих читати і декламувати вірші Шевченка, а також лунали пісні на його слова у виконанні учнів Бедриківської ЗОШ І-ІІ ступенів.


понеділок, 5 березня 2018 р.

Впровадження УДК (Універсальної десяткової класифікації) у роботу публічних бібліотек району



28 лютого   в читальній залі   центральної районної бібліотеки   проведено  районний семінар-практикум для бібліотечних працівників, де розглядалось питання впровадження УДК.
З інформацією  «Про Постанову  Кабінету Міністрів України № 177 від 22 березня 2017 року «Про  припинення  використання  Бібліотечно-бібліографічної  класифікації та  впровадження Універсальної десяткової  класифікації  для  організації  фондів та довідково-пошукового апарату бібліотек системи  за Універсальною  десятковою класифікацією»  і про      переведення бібліотек  на систематизацію документів за УДК, як важливий момент перебудови  діяльності  бібліотечних установ району» виступила  директор РЦБС  Ольга Йосипівна Тракало.
Методичні рекомендації: «Структура таблиць УДК: основні розділи», «Впровадження  УДК у роботу  бібліотек системи: скорочені таблиці УДК», «Переведення  каталогів і картотек  у бібліотеках системи  за   класифікацією УДК»  надали: О.А.Калінка, завідувач  відділу  інформаційно-бібліографічної  та методичної роботи,  В. Р. Брєєва  та Л. М. Родинюк – завідувач та  бібліотекар сектору обробки і комплектування літератури центральної районної бібліотеки.
         Мультимедійну презентацію  «Впровадження УДК  у роботу  публічних бібліотек Заліщицької РЦБС»  підготувала  бібліотекар Інтернет-центру О. С. Титор.
         Бібліотекарів  ознайомлено із заходами Заліщицької РЦБС  по впровадженню УДК  у практику роботи бібліотечних установ району, їм надано методичні рекомендації щодо   пересистематизації книжкового фонду на УДК.
         Для працівників РЦБС  будуть  і надалі  готуватись рекомендації  по пересистематизації фондів,  а складні  випадки індексації та питання, які потребують  прийняття   спільних рішень, обговорюватимуться  на  семінарах, практикумах.