Олена Теліга: велич духу і символ честі

  В ці дні виповнюється 75 років, як у Бабиному Яру німецькі окупанти розстріляли Олену Телігу, відому українську поетесу.

   Трагічна смерть О. Теліги – це не тільки скорбота, але й переповнені почуття причетності до образу, який втілює національну честь і благородність.

Олена Теліга була українкою,  якщо не за кров’ю, то за  духом, і за Україну віддала своє життя.

  До цієї пам’ятної дати в читальному залі Заліщицької центральної районної бібліотеки оформлено книжкову виставку: «Олена Теліга – поетка вогняних меж». На виставці у розділах: «Жмут спогадів про Олену Телігу», «Крізь полум’яні межі», «Олена Теліга – героїня без п’єдесталу», «Поезія Олени Теліги», представлені книги та періодичні видання, які розповідають про життєвий і творчий шлях української поетеси.

  З цікавістю знайомляться відвідувачі з матеріалами про перебування Олени Теліги у 1936 році в Заліщиках, а також про увіковічення її пам’ятних відвідин нашого міста та встановлення меморіального знаку на будівлі колишньої вілли  «Вікторія».

  Про ці події можна також довідатись, відвідавши сайт Заліщицької бібліотеки     http://zal-lib.pp.ua.

  У 2012 році працівники бібліотеки підготували бібліографічний покажчик «Велети українського духу», до 105 – ої річниці   від дня народження Олени Теліги та Олега Ольжича.

   Працівники бібліотеки пропонують бібліографічний огляд: «Жінка нескореної долі».

Забути не маємо права

  «Небесна Сотня – то в серцях вогонь. Він гаряче палав за Україну»,– на таку тему  у бібліотеці-філії  села Лисівці проведено годину пам’яті,  присвячену   справжнім  патріотам, які відстоювали  Свободу  і Гідність  нашої держави на Майдані Незалежності.

Ця подія сколихнула  весь світ і не залишила байдужою жодної душі. Минає третя річниця  жорстоких подій  Революції Гідності.  Але час  не загоїв рани,  вони й досі кровоточать,  тому й на очах – сльози, у грудях – невимовний біль, у душах – страшні спогади  про вбивства  мирних людей.

Бібліотекар і читачі  сільської  бібліотеки – учасники заходу  згадали  усіх Героїв Майдану, а також  воїнів-сучасників,  які захищають мир і єдність    на сході України,  тих, хто поліг на полі бою.

   У  селі є багато учасників   майдану, які   під час тривожних подій у Києві облаштували намет із написом «Лисівці» і відстоювали  бажання  усієї  сільської громади на Майдані Незалежності.

Педько Олег – наш односельчанин, який  уже вдруге  стоїть на захисті Батьківщини на її сході. Після першої ротації  Олег побував  у бібліотеці  і подарував  Прапор України з підписами своїх побратимів,  осколки від  градів,  мінометів,  які з тривогою  оглядають  відвідувачі.

  Завідувач бібліотеки також  ознайомила  учасників заходу з книгою «Моя Революція» Андрія Юркевича,  учасника Революції Гідності, командира другої роти  батальйону «Айдар» ( позивний Грізлі). Це спогади  про події  18-20 лютого 2014 року в Києві.  Як зазначає автор,  «це посвята  як тим героям, які не повернулися додому, так і тим, хто залишився живим  і загартував свій дух для подальшої боротьби».

  Читаючи спогади, ми разом з автором  стаємо учасниками подій,  бачимо як змінюється  його мислення,  його ставлення до суспільства. На наших очах  прості  пересічні українці стають  Героями.

  Ця книга  про Героїв,  які  не задумуючись, покинули рідні  домівки і пішли захищати свої сім’ї, нас з Вами, від підступного ворога.

  У книзі поміщено також  фотосвітлини, які висвітлюють події  Майдану. Саме з цих подій  Андрій Михайлович Юркевич назавжди  поєднав  свою долю з долею Батьківщини.  І вже 16 червня записався добровольцем  в батальйон  «Айдар», де  виконував  обов’язки  командира  відділення.

5 вересня 2014 року він не повернувся  з бойового завдання біля с. Весела Гора на Луганщині.

Учениця Наталія Головацька  прочитала вірш «Андрійку, мій синочку дорогенький», який мама Андрія  Віра Єфремівна Юркевич  написала в пам'ять  про свого сина. 

  Нехай Герої Небесної Сотні  допомагають нам, живим,  зберегти віру, надію, любов у справах своїх, щоб Україна  ставала  сильною, європейською, справді незалежною державою.

Популяризація бібліотечно-бібліографічних знань.

   Одним із пріоритетних напрямків роботи  бібліотек району є популяризація   бібліотечно-бібліографічних знань та формування інформаційної культури читачів.

   Нещодавно в читальному залі центральної районної бібліотеки  проведено заняття з учнями 10-х класів Заліщицької державної гімназії на тему: «Система каталогів і картотек бібліотеки. Правила бібліографічного опису».  Учні  практично  ознайомились з систематичним та алфавітними каталогами, а також із нормами та стандартами щодо опису документів і правилами оформлення читацьких вимог (запитів) на книгу, дізнались що таке «адреса книги» в бібліотеці.
  Про краєзнавчу та систематичну картотеки та їх відмінність від каталогів розповіла  бібліограф, С.Пукіш, та методист М.Рудик.  На другому занятті «Бібліографічні та довідкові видання» учні ознайомились із довідниками, енциклопедіями, словниками, що є у фондах бібліотеки. Здивування викликав словник вульгаризмів. Гімназисти дізнались про бібліографічні покажчики як джерело інформації, із захопленням  знайомились з запропонованими для ознайомлення бібліографічними покажчиками.

Йосиф Сліпий - Божий посланець, Глава і Патріарх

 "Це Божий посланець, Глава і Патріарх", - під такою назвою у бібліотеці-філії  села Лисівці  проведена духовна імпреза, присвячена  125-річчю  від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого.

  Завітав на духовний захід  отець Михайло Стефанчук, парох церкви Святої Покрови, який подарував бібліотеці  дві книги: «Кардинал Йосиф Сліпий  і сучасність» та «Недільна благовість».

  В історії кожного народу є яскраві постаті, без яких немислиме його минуле, сучасне і майбутнє. Тому  дуже важливо  віддати належне тим, хто у надзвичайно складний  і суперечливий час  запалював  досвітні вогні правди, добра,  справедливості й милосердя.

  Минають десятиріччя , століття,  але в пам’яті людській Йосиф Сліпий завжди буде  велетнем духу,  великим  гуманістом і просвітителем  українського народу,  вірним сином  і провідником Церкви.

  Нині, коли Україна як незалежна держава  виходить на світову  арену, бачимо, що ця матір  однаково потребує  всіх своїх дітей, а  про тих,  котрі відійшли, ніколи не забуде. До кінця свого  життя Патріарх-праведник  залишився вірним  своїй Церкві і українському народові.

  Через 47 літ  Патріарх  повернувся на рідну землю, щоб назавжди  в ній спочити.

  Нехай же найбільша мрія життя нашого славетного земляка Йосифа Сліпого  про  духовне об’єднання  всього  українського народу  стане  реальністю. Це і буде  найвище  пошанування  великого Патріарха, який  залишаючись на рідному  українському грунті, переріс  у постать справді вселюдського масштабу.

   Біля  виставки «Заповіт Патріарха і наші дні» бібліотекар провела огляд літератури.

Пам’яті Патріарха

  Йосип Сліпий  – це  світла і героїчна  постать, яка  зробила  великий вклад  в розбудову  нашої церкви. Це  безстрашний  Пастир, організатор  релігійно - церковного життя,  вчитель, духовний  батько і оборонець  рідної церкви й  народу.

  В читальному  залі районної  бібліотеки  до 125-річчя  від дня народження  Йосипа Сліпого  організовано  книжкову виставку  «Йосип Сліпий -  владика нескорених  і володар духу».

  Для тих хто  проходить  реабілітацію і поправляє  своє здоров’я в  Заліщицькому обласному  госпіталі  інвалідів війни  та реабілітованих  бібліотекарі Баранецька Т.І. і Балицька Г. І.  провели  духовну імпрезу «Це Божий  посланець, Глава і Патріарх». 

  Розповідь про життєвий  шлях Йосипа Сліпого  розпочали  словами Патріарха:  «Коли  я хотів  би  коротко охарактеризувати моє життя,  то мусів би поділити його на три менш,  більш, періоди або  етапи .  Двадцять п’ять  літ,  може, і  звиш,  невчисляючи дитинства, я був  студентом, других двадцять п’ять літ -  професором і ректором, двадцять п’ять літ  в тюрмі, тай тут кілька літ  на так званій волі, бо яка  єпископові воля, коли його  церква в неволі?».

    Для слухачів була організована викладка літератури: «Заповіт Патріарха  і наші дні», а також  пам’ятні світлини  про  перебування Йосипа Сліпого у Римі.

   Привернули  увагу присутніх  діаспорні видання: журнал  «Патріархат», книги:  Мурович В.   Греко – католицька  церква  в житті українського народу, Томашівський С. Історія церкви на Україні,   а також  дарункові видання  – книги:  «Переслідувані за правду Українські  греко-католики  в умовах  тоталітарних режимів   XX ст.» та Головин Б.  «За служіння Богові, народу – смерть».  
     Патріарх Йосип Сліпий  став національним героєм  України, великим  сподвижником її  відродження. Його  діяння – тріумф  Христової Правди,  Тріумф  живучості нашої Церкви і Нації, до якої йшов увесь український народ з Ним.

Літературний портрет «Євген Маланюк: творчість і доля» /До 120-річчя від дня народження/

  Українська  земля зродила цього сина на свою  оборону і славу. Щедро  обдарувала його  талантом, та не дала щастя-долі. З відпущених Богом 71 року – 50  Євген Маланюк  прожив на чужині, там і помер. Але щира любов до рідного  краю  зробила чудо:  поетове ім’я стало  відомим в Україні. Пішов звідси переможеним, а повернувся  переможцем.  Ще  замолоду він точно  визначив свою  політичну і людську позицію. «Я волю  полюбив державну», – під такою  назвою в читальному  залі районної бібліотеки була  організована  викладка  літератури,  присвячена 120 –річчю від дня народження Євгена Маланюка.

   А для педагогічного і учнівського колективів Заліщицького обласного дитячого  санаторію  працівники районної бібліотеки   Баранецька Т. І. та Балицька Г. І. організували тематичний захід – літературний портрет «Євген Маланюк: творчість і доля»,  розповівши  про життєвий і творчий шлях поета. 

 Важливо  знати, що Євген Маланюк , починаючи з  середини 30-х років і до 1939 року разом з сином  щорічно   відпочивав  у нашому місті. В Заліщиках, на  «Зимному  Поділлі», як його називав  поет, батько з сином  відвідували  родину  однофамільців  Маланюків. Це був  край дуже схожий  з Архангородщиною і  найближчий до рідної  поетові  Синюхи.

   27 травня 2016 року в нашому  місті  увіковічено пам'ять  славетного  українського поета. На фасаді будівлі  Заліщицького обласного дитячого  санаторію, де колись була  вілла  «Аріадна»,  відкрито меморіальну дошку з портретом  та написом: «Тут,  на віллі  «Аріадна»  влітку  1936,1938 та 1943 роках  жив і творив  видатний український письменник Євген Маланюк (1887-1968)».

   Євген Маланюк  увічнив своє ім’я, бо його творчість  стоїть на трьох китах, які  забезпечують  митцеві безсмертя: щира  любов до Батьківщини, високий  інтелект, і  головне – непересічний поетичний талант.