«Чорнобильські уроки – скорбота пам’яті людської»

Чорнобиль. Ще ятриться рана й досі

У розмаїтті календарних дат.

Десятки літ ослабити не в змозі

Величини і болю марних втрат.

Т. Чорновіл «Чорнобиль»

В історичні хроніки людства увійшла навічно дата небаченої світової катастрофи - 26 квітня 1986 року.

Тридцять сім років тому на карті світу з’явилася і закріпилася назавжди нова, невідома досі територія, зі своїми кордонами і жорстокими законами ядерної фізики — ЧОРНОБИЛЬ.

Безпрецедентність цієї аварії полягала не тільки в її глобальних масштабах, не лише в її наукових, медичних, соціальних і психологічних викликах. Вперше у своєму цивілізаційному розвитку людство зіткнулося із загрозою самознищення не в ході війни, а в результаті зіткнення з так званим “мирним”

атомом. Вибух гігантської ізотопної радіоактивної бомби, якою був реактор РБМК, стався не в результаті бойових дій чи теракту, а виник ніби спонтанно, в результаті поломки технологічної суперсистеми, призначеної забезпечити мирне існування мільйонів людей.

Наївні сподівання Кремля приховати правду від світу виявилися марними. Через кілька днів від моменту аварії Україна — на той час несамостійна, упокорена провінція радянської “імперії зла” — опинилася в епіцентрі глобального інформаційного шторму світової громадськості, вільних ЗМІ, які намагалися прорвати залізну завісу мовчання і зрозуміти — що сталося насправді на Чорнобильській АЕС?

Чорнобиль починався з великої брехні комуністичної системи, з її небажання визнати історичну поразку в змаганнях із вільним світом. Намагаючись зберігати режим надтаємності, відмовляючись від науково-технологічної допомоги і співпраці світу, кремлівські вожді всупереч проголошеній політиці

“перестройки і гласності” свідомо ризикували життям і здоров’ям мільйонів власних громадян, особливо дітей, які опинилися на радіоактивно забруднених територіях.

Саме тоді, в українському народі почала народжуватися нова енергія опору, Чорнобиль став передвісником і каталізатором розпаду СРСР і народження незалежної Української держави.

Великий і важкий шлях пізнання феномену Чорнобиля, його технологічних, ядерно-радіологічних, медичних, соціально-економічних та екологічних проблем. Переважну частину таємниць Чорнобиля уже розшифровано.

Чорнобильській катастрофі присвячено десятки тисяч наукових статей, тисячі книжок і монографій, сотні віршів і прозових творів, десятки документальних та ігрових фільмів. Правду про Чорнобиль творили лауреати Нобелівської премії і прості робітники, академіки і поети.

У читальній залі Заліщицької МЦПБ діє тематична книжкова викладка - спомин «Чорнобиль в долі України».

Серед представлених авторів друкованих видань хочеться виокремити Юрія Миколайовича Щербака. З висоти свого досвіду, автор документальної повісті “Чорнобиль”, виданої в 20

країнах світу Ю. Щербак, фахово дослідивши мегатрагедію говорить про уроки Чорнобиля, де чітко показано якою загрозою для людства може стати технічний прогрес, поставлений на служіння ідеології та позбавлений етичних і

моральних принципів.

Річниця Чорнобиля - вічний знак пам’яті, скорботи і роздумів, привід для нового прочитання уроків катастрофи. Це - заклик для нових поколінь - пам’ятати про минулу трагедію й думати про наслідки на майбутнє.

На сьогоднішній день у нашої країни є чергове випробування – це окупація кремлівськими зайдами Запорізької АЕС, що вчергове свідчить про безвідповідальність і відсутність будь-якої людяності руйнівника-росії по відношенню до живого на планеті Земля. А світ знову спостерігає, не докладаючи достатніх зусиль для викорінення цього ЗЛА.

Вічна пам’ять тим, хто зупинив чорнобильський вогонь!

Слава тим, хто продовжує боротьбу з ядерними демонами!

Святий Великдень – радість кожного серця

 Напередодні Великодніх свят працівники Заліщицької МЦПБ та вчителі Zalishchyky Art-school відвідали Заліщицький дитячий центр медичної реабілітації, де оздоровлюються хворі діти та проживають ВПО. Для них провели народознавчий захід “Святий Великдень – радість кожного серця” .

Світлана Пукіш та Тетяна Баранецька розповіли про Великодні свята – традиції і звичаї.

Іванна Андрійчук і Христина Андрійчук провели майстер-клас “Сяйво Великодньої писанки”.

Присутнім було цікаво дізнатись про українські звичаї в часі Великодня. З особливим захопленням та натхненням всі присутні малювали писанки. Кожен хотів мати власну писанку – оберіг, щоб покласти до Великоднього кошика.

Цікавою та символічною вийшла писанка дівчинки Аліни із Лисичанська . На запитання, що тут зображено? – вона відповіла. - Все що потрібно людині для життя: любов, здоров'я, сім'я, мир, фінансове благополуччя і червоно-чорний прапор, як символ боротьби за Україну.

Інша дівчина з Лисичанська намалювала синьою-жовту писанку - так вона бачить своє майбутнє у вільній Україні.

Дякуємо Збройним Силам України за можливість жити і творити.

+3

Усі реакції:

40Світлана Світлана, Ольга Бурдейна та ще 38

6

Подобається

Коментувати

Поширити

«Людина непохитної віри»

     Не так часто траплявся в українській історії діяч, котрий служив своєму народові і зброєю вояка, і чином політика, і словом священика.

Сьогодні минає 125-та річниця від дня народження саме такої особистості: активний учасник Української революції 1917–1920рр., перший православний патріарх Київський і всієї України, патріарх Української автокефальної православної церкви, хто об’єднав життя українського православ’я як в Україні, так і за її межами.

У 1923-1925рр. Скрипник жив зі своєю сім’єю у Заліщиках (зараз тут, по вул.. О. Маковея, 8, розміщений магазин „Квіти – подарунки” підприємця І. Кривка). На роботу в кооперацію його влаштував адвокат В. Бараник. Працюючи у „Повітовому Союзі Кооперативів”, С. Скрипник їздив по селах Заліщицького повіту, організовуючи кооперативний рух.

Степан Скрипник (1898–1993) увійшов у сучасну історію України під іменем патріарха Мстислава. Владика Мстислав (світське ім’я Степан Іванович Скрипник), народився 10 квітня 1898 р. у глибоко релігійній полтавській сім’ї нащадків козацького роду, був небожем Симона Петлюри. Його церковно-релігійний стрижень свідчив про тверду й непохитну віру, глибоке духовне виховання в родині Скрипників.

Полум’яні статті, протести і звернення владики Мстислава в обороні автокефалії та захисту політв’язнів упродовж десятиліть поширювалися по всьому світу. Його слова сіяли зерна патріотизму, підтримували зневірених. Мстислав став для багатьох співвітчизників символом нескореності українського духу, він активно підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви. Саме в ній владика Мстислав убачав символ і гарантію незалежності України. 30 жовтня 1989 р. владика Мстислав був проголошений патріархом УАПЦ в Україні та за кордоном.

У червні 1990 р. в США на Всеукраїнському Православному Соборі духовенства і мирян владику Мстислава обрали патріархом Київським і всієї України УАПЦ. У листопаді 1990, у храмі святої Софії у Києві відбулася його інтронізація. Дивовижною була енергія, з якою патріарх Мстислав на десятому десятку свого життя брався за справу відродження Української Православної Церкви в нашій державі. За три роки свого патріаршества Мстислав сім разів відвідував Україну з тривалими візитами, двічі відвідав рідне місто- Полтаву. У 1992 р. передав прапор 3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії УНР новоствореній українській армії (бойовий прапор зберігається в музеї Збройних сил України).

1992 року Мстислав був обраний патріархом Української православної церкви – Київського Патріархату, однак незабаром підтримав повернення до статусу УАПЦ. У своїх промовах він закликав християн до діалогу й порозуміння. Патріарх був глибоко переконаний, що Українська церква “заслужила своїм мучеництвом на повагу та пошану. І треба далі усім миром старатися, аби розбудувати цю криницю, яка дає дуже чисту воду для більшої сили і наснаги”. Духовні уроки владики Мстислава закликають до органічного поєднання справи духовного відродження зі справою відродження національного.

Смерть патріарха Мстислава знаменувала розкол в українському православ’ї, який не подолано ще й досі.

Свій земний шлях Святійший Патріарх Мстислав закінчив на 96-му році життя у Канаді 11 червня 1993 р. Похований у крипті храму св. Андрія Первозванного в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

В Україні на його честь названі вулиці, відкриті та освячені меморіальні таблиці та дошки, відкрито музей в Полтаві.

Вдячні заліщани 31 травня 1998р., у соті роковини від дня народження Патріарха Мстислава, відкрили йому меморіальну дошку, на стіні будинку по вул. Ст Бандери 40 . Раніше тут знаходилась Заліщицька міська рада, тепер відділ освіти .

Нарада бібліотечних працівників громади

 Відбулась нарада бібліотечних працівників громади.

Світлана Пукіш – директор МЦПБ проінформувала про наказ Міністерства культури та інформаційної політики України №463 від 28.11.2022 “Про затвердження форм звітності про діяльність публічних та спеціальних бібліотек, а також інструкцій щодо їх заповнення”. Згідно наказу внесено зміни в облікові форми роботи бібліотек - про це вела мову провідний бібліотекар МЦПБ Віра Брєєва.

Проаналізували соціо-культурну та просвітницьку діяльность бібліотек громади. В обговоренню питання взяли участь працівники бібліотек-філій.

«Поезія, обпалена війною»

 21 березня відзначають всесвітній День поезії.

«Поезія, обпалена війною»

Більше року в Україні триває війна. Війна болюча, жорстока, страшна. У даний час - це одна з головних тем у творчості поетів.

Слово – це справді сильна зброя яка може не тільки завадити лихові, а й додати людині горя… Воно може зцілювати, примушувати, допомагати, звеселяти, засмучувати і навіть вбивати…

Коли душа переповнюється від щастя або болю, це, незаперечно, відбивається у словах. Так народжуються поети. Їх твори не тільки мають зміст, в них сила нашого народу, в них сильне бажання незалежності, волі, щастя.

Поезія обпечена війною надзвичайно сильна у своїй виразності, тому багато людей мають потребу ділитися нею, рефлексувати свій біль крізь рядки віршів.

Сьогодні, у День поезії, наші краяни читають вірші про сучасну війну в сучасній Україні, які навіяла жахлива війна росії проти України.

Нехай ці слова закарбуються в історії і нікому не дозволять забути те, що відбувається в Україні зараз! Героїчний спротив України триває, а наш бойовий дух залишається на висоті!

#ДеньПоезії #Поезія_опалена_війною

19 березня 2023 року святкує свій 93-річний ювілей геніальна людина, українська поетеса, одна з найвідоміших жінок сучасної України - Ліна Костенко.

 19 березня 2023 року святкує свій 93-річний ювілей геніальна людина, українська поетеса, одна з найвідоміших жінок сучасної України - Ліна Костенко.

Ліна Костенко авторка понад 15 поетичних збірок, автор найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе.

Надихайтеся висловами геніальної українки, які точно не залишать вас байдужими! Отож, найкращі цитати, фрази та висловлювання Ліни Костенко про найсокровенніше та найактуальніше!

► Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

А я кажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

► Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

► Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

► І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.

► Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

► Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.

► Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

► Будні роблять людей буденними.

► А як пильніше глянуть навкруги — все хтось комусь на світі вороги.

► Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла

https://www.facebook.com/ZalishchykCityPublicLibrary/videos/220950813935496

0:05 / 3:02