четвер, 26 квітня 2018 р.

Чорнобильський вітер по душах мете, чорнобильський пил навіки осідає


Трагічним подіям 26 квітня 1986 року було присвячено годину-застереження «Чорнобильський  вітер по душах мете, чорнобильський пил навіки осідає»,  яку центральна районна бібліотека провела у Заліщицькому вищому професійному  училищі. 
Аварія на Чорнобильській АЕС,  смертоносне полум’я  зловісної  пожежі  висвітило  кожного, виділило  перших із перших, коли  ядерна смерть  загрожувала всьому  живому і неживому. Вирвавшись  з-під  влади  недбайливих господарів, вона  спричинила  трагічні наслідки. Віктор Кібенко, Микола Ващук, Василь  Ігнатенко, Микола Титенко, Володимир Тищура, Володимир Правик, Володимир Шевченко… Тієї  трагічної ночі вони виконували  свою  звичайну роботу. Це був  смертельний  герць.  Шестеро  загинули  майже відразу. Вони жили, працювали і увійшли в безсмертя.
Ведуча заходу – завідуюча відділом  обслуговування Лілія Вонс  зазначила, що  суворий екзамен  тримали тоді не лише пожежні, а й  транспортники, будівельники, медики, спецчастини хімзахисту, підрозділи охорони міліції  та багато інших  служб, які діяли героїчно та  самовіддано.
         Звучали поетичні рядки Ліни Костенко, Бориса Олійника,
Володимира Шовкошитного, Миколи  Луківа про смертоносну катастрофу   у виконанні  учнів училища:  Зоряни Іскат, Марії-Соломії Леушин, Тетяни Микитчук.
         Учнівська молодь  ЗВПУ та всі присутні  на заході хвилиною  мовчання  вшанували учасників-ліквідаторів аварії на  атомній станції, а також  тих, хто через  наслідки  катастрофи не дожив до сьогодення,  став жертвами  підступної радіації у мирний час.
         А людству потрібно робити свої  висновки і у 32-у роковину відлуння біди, намагатися вибудувати  нову філософію життя, засновану на високій  екологічній свідомості й  культурі.

         Захід  супроводжувався книжковою  викладкою та оглядом  літератури «Чорнобиль - в серці України, та  тінь його - на всій землі».

понеділок, 23 квітня 2018 р.

Весна волі


Цьогоріч  минає  170 років від часу  скасування панщини в Галичині.
Іван Франко  про цю подію писав: « –  Се велике свято і повинно стати  всенародним,  правдиво  хлопським святом. Чим більше буде наш народ  доходити до свідомості своїх прав  і інтересів, тим величніше  буде обходити  памятку того дня, що дав йому можливість  розвою, дав йому  людську  і господарську свободу!».
Скасування панщини  та кріпосного права в Галичині,  яке  було  страшним тягарем для галицького селянина, стало  вікопомною подією. 
Працівники  Заліщицької  центральної районної бібліотеки  Галина Балицька та Тетяна Баранецька  розповіли  про   значення  цієї дати  учням  Заліщицької загальноосвітньої школи №2, провівши історичний дайджест «Пам’ятники волі  в Заліщиках».  Розповіли учням  9-го класу про ознаменування  скасування кріпосного прававстановленням  пам’ятних хрестів  і пам’ятних знаків.
Від 1849 року  день цей  відзначався як всенародне свято. На міському кладовищі, поблизу могили Осипа Маковея,  на квадратному постаменті,  спорудженому  з кам’яних плиток, взятих із Дністра,  височить  на цоколі  з каменю-вапняку хрест  з написом: «В пам'ять даной  свободи  3 май 1848». Цей пам’ятник  стояв на кам’яному мурі, що опоясував  кладовище. Після розширення території  кладовища, Хрест волі  опинився  за 12 метрів  від сучасної огорожі.
Ще один  християнський  пам’ятник  свободи  був  по вулиці Бандери,39 у нашому місті. Це - каплиця, що знаходилась на місці теперішньої святині. ЇЇ спорудили Свіченюки, в пам'ять знесення панщини 1848р. 
У 1957 році святиню розвалили. Теперішню каплицю спорудила  на своєму городі  Марія Сусла, в чому допомагав їй  Іван Костишин. Після смерті  пані Марії  каплицею опікується  сім’я  Романа Снятинського.
На роздоріжжі  сучасних вулиць М. Грушевського  та О.Ольжича,  селянин Красій  в пам'ять  про скасування  кріпаччини  спорудив  кам’яний хрест  і посадив  чотири  акації,  які,  на жаль,  не збереглися, а там тепер  ростуть два кущі туї. 
У 1944 році , коли німці тікали із Заліщиків, цей хрест був зруйнований вибухом бомби, скинутої з радянського літака.
             На місці зруйнованого хреста волісімя Романа Дігурова встановила  новий пам’ятник. Роману Дігурову  Красій,  мешканець  старих Заліщиків,  доводився  прапрадідом.
         Всенародно у 1898 році відзначали в Галичині 50-річчя знесення панщини. У повітах збирали віча, організовували походи до пам'ятних хрестів, закладали нові хрести, у церквах проходили Богослужіння.
         На роздоріжжі теперішніх вулиць Маркіяна Шашкевича і Лесі Українки війт Старих Заліщиків Теодор Романко поставив хрест, який селяни називали Романковим. Пам'ятник на кам'яному постаменті з п'яти сходинок увінчувався хрестом. Загальна його висота з постаментом була близько 300 сантиметрів. Пам'ятник волі посвятив о.Олександр Княгеницький.
         Хрест із каменю-вапняку у радянські часи декілька разів руйнували, у 1961 році його знищили.
         Заліщанка Леся Заполох замовила в майстра Живачівського в с.Городниці на Івано-Франківщині новий пам'ятник -- це постамент з трьома сходинками і хрест на ньому, які виготовлені з червоного пісковику. Хрест відновлено в 1993 році.
       
 

На мапі  Заліщанщини  є  багато  зведених пам’ятників, встановлених  нашими  предками, пам’ятних знаків  і місць на честь  цієї  історичної події. 

У селах  Бедриківці, Блищанка, Буряківка,  Винятинці, Ворвулинці, Гиньківці, Головчинці, Дзвиняч, Добрівляни,  Іване-Золоте, Касперівці, Колодрібка, Лисичники, Мишків, Новосілка, Поділля,  Солоне, Синьків, Печорна, Угриньківці збережено пам’ятники, які споруджено на честь скасування панщини.(фотосвітлини пам'ятників дивіться на сторінці Заліщицької ЦБС у Facebook)
         Скасування панщини  було  колосально позитивним кроком  у національному розвитку українців  Галичини. А пам’ятники волі  – це наша історія,  пам'ять і біль. І йтимуть до них люди,  бо дорога  до цих  святих  і пам’ятних місць –  це дорога до  Вільної Суверенної і Незалежної України.
Про ці пам’ятні події можна довідатись також із друкованих краєзнавчих видань та веб-ресурсів:
Олійник, В. Пам'ятники волі у Заліщиках/ В.Олійник//Колос. - 2008. -24 трав.-С.5;
Сопилюк, М., Бачинський, М. Заліщики:роки, події, люди.Т.1/М.Сопилюк,  М.Бачинський//.-Тернопіль:Тернограф,2015.-С.263-284;
Стеблій, Ф.Селянська реформа 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті./Ф.Стеблій//Енциклопедія історії України.-Київ,2012.-Т.9.-С.518.
Весна волі.Літературна година до 160-річчя скасування кріпацтва
Пам'ятники волі у Заліщиках

пʼятниця, 20 квітня 2018 р.

Собор душі Олеся Гончара


У бібліотечній  вітальні «Літературні зустрічі» центральної районної бібліотеки проведено  літературну годину:  «Собор  душі  Олеся Гончара»,  до 100-річчя від дня народження письменника.
         Народився  Олесь Терентійович Гончар   – український письменник,  громадський діяч,  перший лауреат  премії ім.Т.Г.Шевченка, Голова  спілки письменників України,  академік  НАН  України  третього квітня 1918 року.
         Він народжений тоді  коли Україна виборювала  незалежність.  За життя  звідав  жахливі муки  й   видива голодомору  33-го  року. Прозрівав  у зловісні  ночі  37-го. Беззастережно підставив молоді  студентські  плечі під  мінометну чергу найбільшої  Світової  війни.
У  28  років   свого віку  став  живим  класиком, але  тільки  тепер  він відкрився  нам  у  всій  своїй  повноті.
         Ведучі вечора –  бібліотекарі  Тетяна Баранецька  та  Галина Балицька   познайомили   молодь –  учнів  Заліщицього  ВПУ і  ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Осипа Маковея, студентів Заліщицького агроколеджу ім.Євгена Храпливого   з життєвим і творчим шляхом  письменника.
           Вірш-присвяту  Данила  Кононенка «Мов Тронка  у степах» прочитала  студентка  Заліщицького агроколеджу   Анастасія Вовчанська.
 У літературу з фронту  прийшов Олесь  Гончар  молодим воїном, коли Європа  і світ  стікали  кров’ю від  найстрашнішої на планеті  війни і  приніс   свої фронтові поезії.  «Думи про Батьківщину» –  поезію автора  1944 року прочитала  студентка агроколеджу Анна  Якимець.
У творчому доробку письменника  неперевершені його твори:  трилогія  «Прапороносців», романи:  «Таврія», « Людина і зброя», «Циклон», «Тронка»,  «Собор», повісті:  «Земля гуде», «Щоб світився вогник»,  сценарії  кінофільмів: «Дівчина з маяка», «Абітурієнтка»,  «Берег любові» та  інші.  Серед  українських письменників Олесь Гончар  – це зірка  першої  величини, людина, що  стоїть  найвище  зі  своїм  талантом,  життєвою позицією, любов’ю до Батьківщини.  
Із  творчістю Олеся Гончара  учнівська молодь знайомилась також, переглянувши  відеофільми: «Людина, яка  змогла  стати  вільною»,  «Полтавщина  читає Гончара», адже з його  романів, повістей, новел   світила  чиста душа України.
Вірші, присвячені   пам’яті О.Т. Гончара декламували студенти Заліщицького  агроколеджу: Володимир  Олійник «Гончарова зоря» –  Струбіцька  Світлана,  Петро Панч «Золотокриле слово Гончара» – Пискур Тетяна, Олександр Богачук  «Ви є. Ви – і більше нічого не добавиш»     Курчак  Уляна.
У своєму  виступі  Ольга Тракало, директор Заліщицької ЦБС  сказала, що  Олесь Гончар  належав  до тих сумлінних і вимогливих до себе авторів, які  мали  виняткову здатність  критично  оцінювати зроблене  і найкращим редактором  його творів  він був сам.
 Завдяки своєму таланту  його життя нагадує  сюжет романів, а  війна  сама  увійшла  в його життя і творчість.
 «Бережімо  собори наших душ»    ці слова    великого сина української нації є найсвятішим заповітом  українцям  сущим і нащадкам. Твори Олеся  Гончара – це наше  духовне багатство, бо  вони  підтримують віру в  справедливість і доброту.
По-особливому важливими є  висловлювання  О. Гончара  про  мову: «Мова народу для письменника  – це як  повітря для життя,  це все його найдорожче і найсвятіше.
Мова – душа кожної  національної культури, джерело й запорука  її розвитку,  про   це слід кожному  і завжди  пам’ятати».
Важливою творчою віхою  став роман «Собор» ( 1968 р.), у якому  автор  порушив проблеми  духовності народу,  збереження історичної пам’яті, пам’яток минулого.  За  це   був підданий   несправедливій критиці, а сам твір майже на 20 років  вилучили  з літературного життя.
О. Т. Гончар   любив  молодь і на  неї  покладав  великі надії  у  творенні  української  держави. І якщо  його твори  знаходитимуть   відгук у читачів, а   найперше в юних серцях, то це буде  найкращий  вінок  у пам’ять  про  письменника.
В читальній залі  районної бібліотеки  експонується книжкова виставка:  «Собор  душі Олеся Гончара».

четвер, 5 квітня 2018 р.

Книги автора – дарунок бібліотекам


Днями  Заліщицьку  центральну районну бібліотеку  відвідав  наш земляк  Йосип Котузяк і подарував  бібліотекам  району  авторські книги «Україну не скорити» –  це  проза, поезії, що  видані у  місті Вижниці, 2018 рік, видавництво  «Черемош».  
         Йосип Котузяк  народився  1942 року  в селі Ворвулинці, в родині сільського майстра кушніра. У ранньому віці  набув  фаху кравця-закрійника.
         У 1965 році  в пошуках долі  подався  на Буковину,  де зустрів  дівчину Еріку, з якою згодом одружився і створили сімю.
         Працював майстром-закрійником  у Вижницькому  райпобуткомбінаті. Виготовляв  сценічний одяг  для учасників  художніх колективів  Чернівецької області та Молдови, для Тернопільського ансамблю «Ватра»,  був  близько знайомий  з народним артистом України Назарієм Яремчуком та багатьма  відомими  поетами, композиторами, скульпторами.
         Йосип Котузяк  надзвичайно шанує любов  до рідного села,  до родини,  береже  і творить пам'ять про українських героїв-односельчан.
 У 2009 році  для бібліотекарів району – учасників семінару  і жителів Ворвулинців  сільська бібліотека  організувала з участю автора презентацію його книги    «Розстріляне кохання».
 Ця книга – правдивий літопис  тих буремних років, коли наші батьки, діди й прадіди  виборювали  незалежність України.  У ній   поміщено  списки мешканців Ворвулинців, які загинули  в роки  національно-визвольних змагань,  були репресовані, страчені,  насильно виселені в Сибір. Події і факти  автор  колись записував з оповідей  своєї матері, а тепер помістив у книзі  ще й  понад 24 давніх фотосвітлин. Цим твором  Й. Котузяк  став відомим  не тільки  серед своїх  волелюбних земляків, але й в Україні.
У фондах бібліотек району  є   й інші книги – дарунки автора.
Котузяк Й.Ф.  Анна полонянка. Проза, поезії. – 2013. –79 с.
Це ще одна книга Йосипа Котузяка, яка   пронизана  патріотизмом,  синівською любовю до України,  ненавистю до її ворогів.  Його поезія  закликає до любові до рідної  неньки,  України,  жінки.  Чимало творів  присвячено  саме  нелегкій жіночій долі. Розділ прози – це в основному  сатира  та  гумор. Його сюжети взяті із реалій  нашого життя.
У  творчому доробку нашого краянина  є  ще  книжечка «І сміх, і гріх». Бувальщина, гумор та співомовки. – Вижниця: Черемош, 2009.–76 с.
«І сміх, і гріх» – розповіді, зіткані з кумедних випадків,  які спостережливий автор  вихопив  із реальної  дійсності.  То смішні  і водночас  гіркі історії  давніх  і недавніх часів,  які мають  пізнавальний характер. Окремим розділом подані   коломийки,  сатиричні вірші,  співомовки.
Уже тепер на бібліотечних полицях є чотири  авторські видання нашого краянина  Йосипа Котузяка.

середа, 4 квітня 2018 р.

Презентували покажчик


Працівники центральної районної бібліотеки презентували бібліографічний покажчик «Душа його – неначе сонях», який підготували і присвятили 70-річчю від дня народження Євгена Безкоровайного – поета-краянина, журналіста і редактора, громадського діяча у бібліотеці Заліщицького агроколеджу імені Євгена Храпливого.
         Покажчик видано за сприяння Тернопільської обласної державної адміністрації й обласної ради у 2017 році, видавництво «Навчальна книга – Богдан».
Посібник здобув перемогу в обласному конкурсі «Кращий бібліографічний покажчик» у номінації «Кращий покажчик, що виходить у серії». Це четвертий випуск серії «Видатні постаті», який підготували бібліотекарі.

         Про роботу над бібліографічним покажчиком і про його зміст інформувала Марія Рудик – методист центральної бібліотеки, укладач тексту, а Світлана Пукіш, бібліограф районної книгозбірні запропонувала студентам та викладачам коледжу огляд літератури біля книжкової викладки: «Розкрилля слова, розкрилля лету, даймо ж їм сили – людині й поету», коротко розкривши зміст поетичних збірок Євгена Безкоровайного: «Яворина»(1997 р.), «Профіль любові» (2003 р.), «Душа як сонях»(2006 р.), «Осіння сльоза»(2008 р.), «І так живу»(2012 р.), «Для мене ти найкраща на землі…»(2014 р.).
         Ольга Тракало, директор ЦБС – автор статті «Любив той край, де народивсь, зростав і зрів душею» у своєму виступі ділилась пам’ятними спогадами про Є. І. Безкоровайного, серце якого зупинилось 19 травня 2015 року, наводила приклади з біографії краянина, творчі дороги якого завжди повертали в рідне село, до родини, друзів і щемливо рідних місць дитинства, юності і зрілості.
         «Читаймо книжки, мудрі повчальні рядки Є.Безкоровайного, бо Він вічно житиме у Слові!» – такими словами закликала молодь знайомитись із творчим доробком земляка Ольга Тракало.
         Душевно і емоційно декламували вірші Євгена Безкоровайного студенти агроколеджу: «Україні» – Любінецький Владислав, «Проща» – Льорчак Анатолій, «Поверни мене, мамо, у юність» – Яцків Михайло, «Не каюсь, не дивуюсь» – Сидорчук Анастасія, «Що відійшло – не повернути» – Бойчук Оксана.
         Оксана Дяків, редактор районного часопису «Колос» – автор статті «Дарував людям кришталеву мрію», яку вміщено в покажчику, читала свою поетичну присвяту землякові, уродженцеві села Ворвулинців, цитувала багато рядків із поезій Євгена Івановича, коментуючи їх, і висловлюючи своє відчуття, роздуми про їх вагоме значення, ліризм і актуальність, що сповненні любов’ю і снагою до життя.

вівторок, 3 квітня 2018 р.

До Міжнародного дня поезії


«Поезія – це скарб усіх віків, це діамант, величиною в слово», – на таку тему у вітальні «Літературні зустрічі» центральної районної бібліотеки провели і присвятили захід до Міжнародного дня поезії.
         На тематичній книжковій виставці експонувались книги знаних українських письменників, поетичні збірки авторів-краян із Тернопільщини і Заліщицького району, юних поетів – членів Клубу творчої молоді районної бібліотеки.
         Вступним словом розпочала зустріч у бібліотечній вітальні Ольга Тракало,  директор Заліщицької ЦБС, яка привітала усіх із Днем поезії, а також назвала імена присутніх на зустрічі поетів – Оксани Дяків, Данила Онищука, Світлани Леськів, Юрія Війтика, Степанії Підкови.
         Петрові Мельнику – поетові і журналісту, редакторові, членові НСЖУ, цьогорічному ювілярові з нагоди його 75-ліття присвятили особливу увагу – творчу зустріч «Мої книги – мій дім, мій храм душі, моя сердечна сповідальня».
         Ведучі заходу – Марія Рудик і Лілія Вонс не тільки перегорнули сторінки життєвої біографії П. М. Мельника, але й підготували детальну інформацію про книги – творчий доробок автора: «Цвітограй полудня», «Ватра надвечір’я», «На черені совісті», «Бліки вітражів», «Абетка слова», «Горнятко духмяної кави» та історико-краєзнавчий нарис «Від колиски до Вітчизни» і прозова «Мальви і кремінь».
         У кожній поетичній збірці письменника є інтимна лірика, емоційна насиченість, найдорожчі образи: Україна, мати, кохана. Поет живе громадсько-суспільним життям і духовним.
         Петро Миколайович – автор декламував свої вірші, сердечно ділився своїми творчими задумами.
         Поезії П. Мельника читали гуртківці Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості: Вікторія Жирнова, Андрій Сендзюк, Інна Манилик, Лілія Жирнова – вихованці Л. А. Кондуба, а пісні на його слова виконали Ігор Федірко, Олена Сорока і Ганна Навізівська.
         Щиро вітали ювілянта і бажали нових творчих задумів та успіху о.Іван Сендзюк – парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці, Данило Онищук -- педагог-літературознавець із Товстого, Любов Гарвасюк – сільський голова Угриньковець і Богданна Ронталюк, ветеран бібліотечної справи, заліщани: Оксана Дяків – редактор районного часопису «Колос», Галина Сковронська – однокласниця, Наталія Крок – соціальний працівник, Світлана Боднар – директор Заліщицького РБДЮТ та Іванна Струбіцька – керівник гуртків, Ірина Ковальчук – дружина письменника і редактора П. І. Ковальчука, Михайло Сопилюк – заступник директора агроколеджу, Степанія Тютюнник – вихователь обласного багатофункціонального реабілітаційного дитячого закладу, Михайло Бандрівчак – заступник міського голови Заліщик та юні виконавці пісень-привітань: Арсен Крок, Ілона Задвірна і Роман Мельник.

         Багато людей в той день прийшли, щоб уважити поета-ювіляра, володаря «Золотого пера» і почути його Слово, натхненні поезії, цікаву публіцистику, побажати йому довгих літ життя і творчої праці.