середу, 30 грудня 2020 р.
пʼятницю, 4 грудня 2020 р.
І скресне в душі приховане стремління…
(до 80-річчя від дня народження)
Калинець Ірина Онуфріївна (06. 12. 1940, Львів – 31. 07. 2012) – письменниця, публіцист, культуролог, літературознавець, громадська діячка. Дружина Ігоря Калинця. Народний депутат Верховної ради України.
2 січня 1972 заарештована (одночасно з В. Чорноволом, С.Шабатурою, В. Стусом), за звинуваченням у антирадянській агітації та пропаганді засуджена до 6-ти років таборів суворого режиму (Мордовія) та 3-х років заслання (Читин. обл.; обидві – РФ). Звільнена 1981.
Після звільнення повернулася до Львова, брала участь у відродженні УГКЦ, створенні Товариства української мови, «Меморіалу», «Народного Руху України». Разом із чоловіком заснувала та редагувала альманах «Євшан-зілля» (1987–89). Від 2003 – професор кафедри укр. літератури. Уклала рукописні поетичні збірки: «Лісовий Никифор» (1965), «Дорога вигнання» (1968–71), «Оранта» (1969–70), «Крізь камінь» (1972–79), «Тирсою в полі» (1973–79), «Остання з плакальниць» (1974–79), з яких увійшли до збірників «Поезії» (Нью-Йорк, 1991) та «Шлюб із полином» (Л., 1995; тут подано також «Тренос з тисячоліття хрещення України» та молитовний триптих «Андрей Шептицький»).
Художній світ поезій Ірини Калинець має особливий вимір. Вона не терпить життєвої одноманітності, не допускає розмитості принципів, воліючи їх ділити на «так» і «ні». Інколи імпульсивність реакцій та її поміркована розважливість сходяться десь на межі протиборства між собою, шукаючи шляху до істини. Тематичний спектр лірики Калинець багатобарвний. Її слово енергетичне, насамперед виразно філософське у своїй християнській моралі, сакральне. Образ Батьківщини у Ірини Калинець – це тяглість української героїчної і страдницької історії з минувшини до сучасності, це об’єктивна оцінка здобутків і втрат.
Померла поетеса внаслідок тяжкої і тривалої недуги на 72-му році життя. 1998 року за громадську діяльність Ірину Калинець визнано «Героїнею світу» (США, Ротчестер), а 2000 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Ірина Калинець багато значила й значить не лише для Галичини, а й для України загалом.
Омите любов’ю , сльозою пам’яті, слово житеме вічно, бо правдива вічність дарована Людині, яка життя своє положила на вівтар боротьби за сльозу слова волі :
Я на день воскресіння прийду,
Я ж бо дня того, Боже, чекаю,
Бо пекельний вогонь не здолає
зжерти людську всевічну сльозу…
Заліщицьку центральну бібліотеку відвідала Звенислава Калинець-Мамчур, дочка української письменниці Ірини Калинець. З рук Звенислави Калинець бібліотекарі отримали дарунок – восьмитомне зібрання творів Ірини Калинець.
А 22 липня 2018 року у центральній районній бібліотеці презентувалась виставка видань про Стефанію Шабатуру, уродженку села Іване-Золоте, художницю, килимарку. Серед гостей у бібліотечній вітальні «Літературні зустрічі» був лауреат Шевченківської премії, багаторічний в’язень тоталітарної системи, поет, громадський діяч Ігор Калинець, чоловік Ірини
вівторок, 1 грудня 2020 р.
Скорботна свічка пам’яті
Трагедію Голодоморів принесла на українську землю більшовицько-комуністична влада у 1921-1923-му, 1932-1933-му та 1945-1946 роках.
Найбільш жахливим і штучно викликаним був геноцид 1932-1933 років.
В читальному залі центральної бібліотеки та на юнацькому абонементі організована книжкова виставка: «Скорботна свічка пам’яті».
На виставці представлені книги, періодичні видання, які висвітлюють причини і наслідки Голодомору, спогади очевидців тих часів.
Вітання з нагоди професійного свята
З нагоди професійного свята - Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва - до бібліотеки завітали заступник голови Заліщицької РДА Михайло Демчук, керівник апарату Володимир Лилик і головний спеціаліст відділу організаційної роботи Галина Макарик та головний спеціаліст сектору культури, молоді і спорту Людмила Папушко
Грамоту Заліщицької районної державної адміністрації вручив Михайло Демчук директору ЦБС Ользі Тракало. Колектив працівників Заліщицької централізованої бібліотечної системи нагороджений за сумлінну творчу працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток культури району.
Цього ж дня у Заліщиках презентували 17-ий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UА, який представив координатор Олександр Степаненко.
Учасники заходу переглянули стрічку програми «DOCU/ХІТИ» «За кордоном» режисерки Сон-А Юн. Фільм висвітлює питання сучасного рабства в глобалізованому світі, оповідаючи історію жінок, які змушені їхати за кордон працювати хатніми робітницями та няньками. Водночас на перший план виходять рішучість, сестринство та стоїцизм героїнь стрічки.
Сюжет фільму викликав хвилювання та зацікавлення.
Митці краю
Василь Данилович Дем’янів народився 12 березня 1949 року у Зозулинцях.
Помер 6 липня 2020 року.
Закінчив Зозулинську восьмирічну школу.
1968-1972 роки – навчання у художньому університеті імені Н. Крупської в Москві на відділі живопису.
Працював художником-оформлювачем у колгоспі в Зозулинцях і в сусідніх господарствах району.
Брав участь у 70-их роках в конкурсі політичних плакатів і зайняв друге місце в Союзі РСР. У Дипломі переможця конкурсу записано його ім’я російською мовою «Василий Демянов».
У домашній творчій майстерні малював картини на різноманітну тематику: портрети, натюрморти, пейзажі, картини, пов’язані з історією рідного села, боротьбою українського народу за незалежність, постатями світової історії…
Апогеєм його мистецької роботи стали роки від проголошення незалежності України. Серед картин цього періоду варті уваги полотна: «Хрест січовим стрільцям», «Важкий час тюрем», «Чекання матері», «Фортеця с.Червоне», «Могила серед поля», «Явлення Богородиці», «Свята капличка», «Зозулинська Богородиця» та інші. У роботах художника переважає техніка – «Олія».
Рідному селу присвятив пейзажі із назвами: «Надвечір’я», «Осінній пейзаж». Картина «Над Дністром», яку писав художник впродовж 2018-2019 років залишилась незакінченою. Авторська картина Василя Дем’яніва «Явлення Богородиці» розміщена на головній стіні у каплиці із животворною водою в Зозулинцях.
З історією села пов’язані картини автора: «Могила серед поля», «Швидкоплинний Дністер», «Над Дністром», «Свята капличка», «Чекання матері». Посвяти постатям світової історії – картини «Реріх», «Македонський», а проблеми добра і зла, любові, честі, сили духу, нескореності відображені у роботах автора «І був перший день», «Кубло змій», «Яблуко розбрату», «Тріумф і люди», «Ангели охоронці», «В погоні».
На релігійну тематику майстер пензля створив портрети Святих Петра, Павла, Івана Хрестителя, Іуди, Кирила і Мефодія і ще багато художніх творів.
Талановитий художник був людиною надзвичайної скромності і доброти, мав багато нагород, бо був лауреатом багатьох конкурсів плакату, художніх творів.
Василь Данилович умів розрізняти добро і зло, ту правду, яка повинна бути від різного роду проявів чогось несправжнього. Чудовий майстер – художник усе це передавав у своїх картинах. Він як чудовий майстер усе це передавав у своїх працях – картинах. Саме він умів тонко відчути зміст, душу того чи іншого образу, який він передавав на полотні. І це було всім зрозуміло.
А ще В. Д. Дем’янів любив садівництво – вирощував дерева. Умів прищепити молоде деревце, щоб воно добре росло. Про його саджанці знали чимало мешканців краю, бо то були найкращі сорти. І залишив він добру пам'ять по собі для багатьох людей.
Далеко за межами рідного краю знали картини Василя Дем’яніва. Художник умів тонко відчути зміст, душу того чи іншого образу, який він передавав на полотні.
А ще В. Д. Дем’янів був справжнім художником. Це було його велике хобі – захоплення малюванням. Цей талант мав він просто від Бога. Адже Василь Данилович так вправно справлявся з пензлем. Його картини знали далеко за межами рідного краю.
Так, у місті Чернівцях у 2019 році при обласній державній адміністрації була проведена виставка його творів. Це були роботи, високо оцінені майстрами - художниками високого мистецтва і всіма присутніми. Зокрема і нашим земляком, родом із села Виноградне, – заслуженим художником України Іваном Миколайовичем Салевичем. Він навіть побував вдома у В. Дем’яніва на перегляді картин. Всі ці роботи, в які Василь Данилович вкладав усю свою душу, були виконані з великим старанням і натхненням. Від Чернівецької облдержадміністрації йому було вручено подяку-нагороду.
20 серпня у Заліщиках експонувалась виставка художніх робіт Василя Дем’яніва (1949-2020 рр.). Виставку художніх робіт розгорнули у фойє районного будинку народної творчості, на якій експонувались 36 картин. Ще багато авторських полотен зберігаються в приватних колекціях, бо дарував їх часто Василь Данилович людям, оформляв духовні храми, каплиці, залишив пам'ять про себе у школах, сільській бібліотеці і в районному краєзнавчому музеї. Виставку оглянули місцеві художники, педагоги, шанувальники мистецтва, громадські активісти, молодь, діти.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Шутурма Михайло – художник, викладач Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка.
Михайло Богданович Шутурма народився 24 жовтня 1990 року у с. Слобідка Заліщицького району Тернопільської області.
Закінчив загальноосвітню школу у родинному селі Слобідка та 2005 року вступив до Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкрібляка на спеціальність «Декоративно-прикладне мистецтво, художня обробка дерева». 2009р.- успішно закінчив коледж та отримав диплом «молодшого спеціаліста» з похвалою ДЕК.
("Зима у Вижниці")
2009-2012р- навчався в Чернівецькому національному університеті
ім. Ю. Федьковича на факультеті образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, який успішно закінчив.
З 2013 року - навчався у Львівській національній академії мистецтв, де здобув ступінь «магістр».
У 2012 р., відповідно до Указу Президента України «Про стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва», отримав президентську стипендію для молодих майстрів народного мистецтва.
З 2014 працює викладачем скульптури та рисунку Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка.
Викладач М. Б. Шутурма – автор методичних посібників, розробок, програми для навчальної дисципліни «Скульптура», організовує майстер-класи, створює навчальні відео ролики на каналі ютуб. Вмілий керівник студентів коледжу, переможців та номінантів конкурсів з живопису, декоративно-ужиткового мистецтва.
Михайло Шутурма – учасник виставки у Чернівецькому краєзнавчому музеї володарів стипендії Президента України для молодих майстрів 2013 року, Всеукраїнського пленеру «Вижниця-2017», виставки творчих робіт викладачів та студентів «У пошуках себе», м. Чернівці, Центр культури «Вернісаж», лютий 2019 р., круглого столу «Методи вирішення конфліктних ситуацій», учасник та ініціатор акції «Вишиванка на паркані» – найдовший орнамент на паркані, об’їзна дорога міста Вижниця.
Від 2005 року М. Шутурма – активний учасник молодіжного театру «Юність» та Вижницького народного аматорського театру, виконавець ролей у 20-и виставах.
М. Б. Шутурма нагороджений обласною премією імені Георгія Гараса.
("Похресник")
У творчому доробку художника Михайла Шутурми багато картин, пейзажів, портретів, виробів із дерева з художньою різьбою, художні розписи у храмах м. Чернівці по вул. Руська і в селах Нижні Станівці та Банчени (Чернівецька обл.) та храму в смт. Орджонікідзе АР Крим.
Важливим є те, що у родині Шутурмів (мати Ганна – вчителька-філолог, батько – спеціаліст аграрного сектору) художньо обдарованими зросли усі три їхні сини, які навчались і усі здобули спеціальність у Вижницькому коледжі мистецтв.
Найстарший (21.07.1977 р.) Ігор Шутурма ще закінчив Львівську академію друкарства ім. І. Федорова, спеціальність «Поліграфія», тепер головний художній редактор видавництва «Світ», м. Львів, а його дружина Марина – художній ілюстратор у цьому видавництві.
Іван Шутурма (22.08.1981 р.) також ще закінчив Львівську академію мистецтв, майстер різьби по дереву, розпису натурального вітражу, живе і працює у Львові.
Підписатися на:
Дописи (Atom)