Вдячні за підтримку. Вітаємо з Новим 2015 роком

Щиро вітаємо бібліотечну  спільноту  – читачів та працівників бібліотек, членів громадської ради, що діє при  ЦБС,   наших спонсорів  з Новим 2015 роком.

        Засилаємо  найкращі побажання  та слова вдячності  благодійникам,  які  підтримували  бібліотеки Заліщицької ЦБС  у 2014 році.

       Вдячні за спонсорську допомогу  підприємцю,  директору  
ПП «Арма» Івану Навольському за щедрий дарунок – копіювальну машину «Ксерокс» для  районної центральної бібліотеки, а підприємцю Степану Навольському – за  виділені кошти на передплату преси.

       Директору ПАП «Фортуна» Ігорю Фричу,  за передплату преси  для Рожанівської і Солонської бібліотек-філій, та директору ПОП "Золота нива" Миколі Долотку - за передплату преси для Буряківської бібліотеки-філії, священикам  – пароху церкви Архистратига Михаїла о.Ігорю Леськову – за передплату преси для Товстенської бібліотеки-філії та пароху церкви Покрови Пресвятої Богородиці  м. Заліщики о. Івану Сендзюку  – для  Заліщицької центральної районної бібліотеки.

          Адресуємо слова  вдячності  керівнику  ПАП «Добробут»  Мирославу Розлуцькому  за  виділені кошти  у сумі  40 тис.грн. для  придбання металопластикових вікон  та встановлення їх  у  Щитівецькій та Вигідській  бібліотеках-філіях і  реконструкцію даху  у Дунівській бібліотеці-філії.

          Вдячні  керівникам  ПАП «Агрополіс»  Володимиру Торчинському, директору ТзОВ «Маяк» Володимиру Ландяку, сільським головам – Михайлу Мельнику (Хмелівська сільська рада), Степану Крижанівському (Шутроминська сільська рада),  Миколі Воробцю ( Блищанецька сільська рада), за сприяння у  придбанні та встановленні металопластикових вікон  у  приміщеннях Хмелівської, Шутроминської, Ставецької бібліотек-філій, а сільському голові Дорогичівки Василю Перціву - за підключення сільської книгозбірні до швидкісного інтернету.

       Від імені читачів бібліотек Заліщанщини  вітаємо  з Новим роком  і дякуємо  за  допомогу  Любові Горват, керівнику Міжнародної  освітньо-культурної Асоціації за щедрий  дарунок – передані  340  книг та Михайлові Лазару, голові Тернопільської облспоживспілки, який оплатив  за доставку цих книг з Києва до Заліщик.

        Слова вдячності  передаємо  авторам книг,    дарувальникам – уродженцям та мешканцям району,  підприємцям  міста,  церковним громадам,  які  не тільки дарували  книги для  центральної районної бібліотеки, районної бібліотеки для дітей, сільських бібліотек-філій, але й  брали активну участь, ініціювали і популяризували  українське слово, підтримували  національну культуру.

 

Літературна інформіна «Я жив на Поділлі»

Літературну інформіну «Я жив на Поділлі», до 85 – річчя від дня народження польського прозаїка Збігнєва Доміно, проведено у Ворвулинській бібліотеці – філії.

Життя і творчість видатного польського письменника, публіциста та громадсько – політичного діяча
З. Доміно тісно пов’язані з Україною.

За висловлюванням голови Спілки польських письменників Марека Вовжкевича, Збігнєв Доміно − «найбільший українець у сучасній польській літературі».

Справді, Збігнєв виховувався на польській і українській культурі. Для нього тема спільних доль, взаємодопомоги, взаємовиручки поляків і українців у найскладніших життєвих випробуваннях − наскрізна. Він так само − один з найпослідовніших пропагандистів української літератури, українського фольклору у Польщі.

Хоч він народився в Польщі, але деякий час проживав у нашому краї – в с. Ворвулинцях.

Доміно Збігнєв народився 21 грудня 1929 року в селі Кельнарова Жешувського повіту Польщі.

Наприкінці 1938 року з батьками переїхав на проживання у Ворвулинці.

З. Доміно  з великою повагою ставився до України і до наших краян. Про це читаємо в багатьох його творах.

У Ворвулинцях сім’я   Доміно проживала всього два роки, протягом цього часу Збігнєв навчався у Товстенській школі.

У лютому 1940 року разом із родиною був вивезений до Сибіру – в Іркутську область. Тяжкі поневіряння поляків на засланні Збігнєв Доміно майстерно описав у повісті «Сибіріада польська».

Пережите надовго закарбувалось у душі і серці майбутнього письменника, проте кандидат юридичних наук і військовий прокурор Збігнєв Доміно не відразу взявся за перо. Літературний дебют (оповідання на військову тему) відбувся на 34 році життя. Невдовзі побачили світ дві збірки оповідань: «Спрага» (1967 р.), «Молоді сутінки» (1969 р.).

Після виходу другої збірки З. Доміно присвятив себе творчій роботі, поселився в Жешуві, згодом очолив Жешувське відділення Спілки польських письменників, став редактором суспільно-культурного журналу «Профілі».

     У  творчому доробку митця ще є  книги:  «Кедрові горіхи», «Блукаючі вогні», «Вихор шаленіє», «Золоте павутиння», «Час додому, хлопці», «Букова поляна», «Брама небесного спокою», «Нотатки з-під блакитного прапора» та інші.

Збігнєв Доміно займав ряд відповідальних посад. Працював в органах держбезпеки та у військовій прокуратурі, був радником з культури посольства ПНР в СРСР.

В Україні у Збігнєва багато друзів. Його знають і цінують у нас численні читачі. Він відзначений українськими державними нагородами: орденом  князя Ярослава Мудрого Vст. (2006), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1990), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України  (2009). Йому присуджено міжнародну премію імені Володимира Винниченка Українського фонду культури  (2002).

Тепер проживає в місті Жешув. Декілька разів він відвідував Ворвулинці, був у Заліщиках і Товстому.

Читачі бібліотеки, мешканці Ворвулинців з цікавістю слухали розповідь бібліотекаря Надії Кіцканюк про колишнього жителя села, а нині відомого польського літератора, громадсько – політичного діяча Збігнєва Доміно, ознайомились з його книгами, які були представлені на виставці «За світло нового життя».

Проміння душі його з нами

Годину пам’яті на таку тему проведено у Дуплиській бібліотеці-філії 21 грудня 2014 року, яку присвятили 210-річниці від дня народження Григорія Савчинського. 

Про уродженця Дуплиськ, священика, дідуся славетної співачки Соломії Крушельницької, автора книги «Звенигород» розповіли ведучі заходу Аліна Козьмук та Сніжана Войцеховська.

Народився Григорій Савчинський 26 грудня 1804 року в селянській родині в с. Дуплиська нашого району. Він був рідним дідусем славетної співачки Соломії Крушельницької по лінії матері.

Навчався в Бучацькій гімназії, а згодом — у Львівській духовній семінарії. Був парохом у селах Княгиничі (нині передмістя м. Івано-Франківська), Виспі коло Рогатина й у літописному Звенигороді коло Бібрки.

Г. Савчинський відомий як культурний діяч і письменник. Брав участь у з’їзді українських учених 1848 року в м. Львові, друкував свої твори вже в перших числах першої української газети-журналу «Зоря Галицька» (1848—1851). Окремі його віршовані байки були вміщені в читанках для учнів гімназії, які видав Ом. Партицький (1871, 1886). У 1867 році Г. Савчинського обрали громадським радником повітової ради в м. Бібрці.

Творча спадщина Г. Савчинського багатожанрова. Він залишив поетичні твори (інтимну лірику, елегію, гуморески, казки, притчі та байки); прозу (оповідання, новелу, повість), статті з господарських питань, короткі газетні кореспонденції.

Г. Савчинський — з перших зачинателів віршованої байки в Галичині («Гусак», «Курочка», «Будяк», «Яструб і голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик»), автор антиалкогольних творів, перший популяризатор вирощування кукурудзи. Іван Франко в «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910) позитивно оцінив творчість Г. Савчинського, зокрема відзначив, що «оповідання «Геть, геть, геть!» написане для пропаганди тверезості і не позбавлене таланту».

Г. Савчинський — це поет-епік у структурі побудови вірша й у розповідній манері, у прагненні до сюжетності. Це вірш-елегія «Що я мав на Виспі?», гуморески «Най буде стрижено» та «Недоля пияка і його коней», а також казка-легенда про долю жебручого старця «Дід».

Майстерно написані його віршовані притчі «Іван Наконечний», «Покаяння пияка», «Обрахунок газди з наймитом», «Подяка над подяками» та ін.

Соціально-побутова проза письменника нараховує чотири твори: новелу «Коби ніхто так, як Петро Чухрій, не продавав пшеничку», малі повістки — «Веретена», «Геть, геть, геть!» і «Мушка». Ці твори змальовують живі картини із сільського життя післяпанщизняного часу; в основі їх сюжетів — справжні події. Як сільський парох, письменник, глибоко знав болі, тривоги, психологію, мислення й мову простолюддя. Тому й так барвисто, художньо виразно виписав сільські типи, їх внутрішній світ. Змалював він трагічні події та гострі конфлікти в побуті селян та сільських п’явок-війтів, корчмарів. Уся проза Г. Савчинського таврує пияцтво як причину страшних людських трагедій.

Збірку творів Г. Савчинського «Звенигород» 1993 року видали в м. Тернополі.

Помер Г. Савчинський 16 лютого 1888 року в с. Звенигороді.

Спогадами про пам’ятні урочини, які відбувались з нагоди відзначення 190-річниці від дня народження Григорія Савчинського в Дуплиськах у 1994 році, з участю знаного на Тернопільщині фольклориста, дослідника, славетного роду Крушельницьких Петра Медведика поділився Іван Гнатович Гринишин, колишній сільський голова.

Пам'ять славного уродженця Дуплиськ Григорія Савчинського пом’янули в той день сельчани разом з місцевим парохом церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Володимиром Рачковським.

Важливо, що саме в цьому році відбуваються у нас духовні дійства, присвячені 25-річчю легалізації УГКЦ, тому звернулись присутні і до пам’яті про родину Тимчуків, які народились також у Дуплиськах.

Преосвященний Владика Кир Яків (при народженні Ярослав) народився в 1919р. в селі Дуплиська Заліщицького району. Батько Григорій Тимчук був протягом багатьох років дяком в 
 с. Дуплиська, на могилі батька написано, що похований довголітній дяк села Дуплиська. Любов до Бога і прагнення йому служити передалось дітям – старший  син Євген – о. д-р Єронім, 2-й син Ярослав – Владика Яків, 3-й син Нестор став лікарем, одна з 4-х сестер (а всіх було семеро дітей) Савина закінчила факультет англійської мови в Чернівецькому університеті в липні 1992р. Слуга Божа стала василіянкою і прийняла монаше ім`я Софронія.

Село навічно збереже пам'ять про славних духовних провідників.

Джек Пеленс: володар "Оскара" і Заліщанщина

Активний краєзнавець, вчитель історії Могилюк Антон Іванович , який майже півстоліття сумлінно трудився на освітянській ниві,  поділився своїми думками про створений фільм Олеся Саніна «Поводир», що тепер демонструється у кінотеатрах України. Ця кінострічка  представлена на конкурс  від України на здобуття найпрестижнішої премії «Оскар – 2015 року».

В основу сюжету фільму взято  трагічні події 1934 року, коли кількасот українських кобзарів та лірників запросили на з’їзд  до Харкова. Загони НКВС вивезли їх та їхніх малолітніх провідників до лісу, де розстріляли.

   За словами режисера, ідея фільму народилася в нього під час поїздки з картиною «Мамай» у Голівуд, де  Олесь Санін  познайомився з американським актором українського походження Джеком Пеленсом, українське ім’я якого -   Володимир  Палагнюк.

Автор цих рядків пригадує: «…він хотів мені допомогти. Запитав, які я знаю цікаві та вражаючі історії. Я повідав про Кобзарський з’їзд 1934 року в Харкові.  Джек  порадив мені розповісти про цю трагедію на екрані, забути про всі призи та власну справу».

Про це ви можете прочитати у газеті «Сільські вісті» за 22 листопада 2014 року.

Цікаві факти про володаря Оскара – Джека Пеленса, корені родоводу якого походять із села Іване – Золоте Заліщицького району, наводить Могилюк А. І.  у статті «Патріотизм Голівудського актора» в районному часописі «Колос», 2014.- 7 серпня.

Про Джека Пеленса «Колос» писав двічі: 2 серпня 2003 року Данило Онищук у матеріалі під заголовком «Українська зірка Голівуду» і 23 серпня 2003 року В. Д. Палагнюк у публікації «Голівудський актор – мій двоюрідний брат».

У липні 2001 року  Заліщицьку центральну районну бібліотеку відвідав  Василь Скрига з своїм сином, які побували в Києві на фестивалі «Червона рута», а також відвідували свою родину на Івано-Франківщині та в сусідньому Борщівському районі.

Гість із Америки виконав прохання Джека, (якому на той час було 82 роки)  - зустрівся у бібліотеці з його двоюрідним братом, нині уже покійним Володимиром Дмитровичем Палагнюком, і  передав йому вітання, а також розповів працівникам бібліотеки  про мрію Голівудського актора Пеленса відвідати маленьке село Іване – Золоте, звідки емігрували його рідні понад сто років тому,   знятись у  фільмі в ролі Мазепи саме у нашому мальовничому краї. Ці мрії, нажаль, не здійснились.

Василь Скрига передав декілька експонатів до районного краєзнавчого музею з реквізиту актора, що доповнюють відомості про Джека Пеленса, бо впродовж багатьох років його брат Володимир Палагнюк був директором цього музею.

Згадуємо імена малолітніх політичних в’язнів

Бібліотекарі району беруть участь у створенні «Книги пам’яті », про малолітніх політв’язнів періоду більшовицьких репресій, яку готує до видавництва Тернопільська обласна організація Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих.

 

За дорученням голови Заліщицької районної державної адміністрації ми організували збір фотографій та уточнення відомостей про уродженців нашого району.

В ході пошуку згадуємо імена краян, учнів шкіл, училищ, яких в малолітньому віці -  14- 18 років судили по політичних статтях на великі терміни покарання, вивозили на каторжні роботи у віддалені райони Союзу.

Нажаль, живих свідків тих репресій залишилось уже дуже мало. Чимало з них,  ще зовсім юних, так і не зрозуміли своєї провини, не повернулись до рідних домівок, відійшли за межу Вічності. У  рідних селах вже призабуті їхні імена. Втрачено зв'язок з родинами. Збережено мало фотосвітлин, листів, документів.

Стираються з пам’яті довгожителів світлі спогади. Однак, дещо із збереженого все ж вдалось зібрати.

Ініціатори цієї важливої справи заслуговують нашої шани і вдячності. Треба було б швидше про це подумати всім нам. 

Важливо передати нашій молоді героїку давніх років, не забуваючи і про сучасні тривожні події, страдання  людей,  молоді на сході країни. На Донбасі гинуть кращі сини і дочки, відстоючи цілісність і незалежність України.

Невідомі Заліщики (З історії міста 1752 – 1767 рр.)

Нещодавно на адресу центральної районної бібліотеки надійшов лист Петра Сіреджука, доктора історичних наук, професора Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.
Сподіваємось, що цікаві історичні дослідження краєзнавця зацікавлять багатьох читачів, шанувальників історії нашого краю.
Прочитати про це можна на сайті Заліщицької ЦБС

Наша духовна святиня

До 150 – ліття Храму Покрови Пресвятої Богородиці в Заліщиках центральна районна бібліотека підготувала книжкову виставку, з якою ознайомились 30 листопада 2014 року учасники величних ювілейних святкувань.

Більше про це можна дізнатись на сайті ЦБС

Літописець історії рідного краю

Днями у Заліщицькій центральній районній бібліотеці проведено екскурс в історію краю «Краєзнавчий портрет в ракурсі», який присвятили 65 - ій річниці від дня народження Петра Сіреджука.

Петро Степанович Сіреджук – вчитель- історик, який після закінчення Івано – Франківського педагогічного інституту у 1976 -  1978 роках вчителював в Устечківській десятирічці нашого району. Вже в той час він організовував пошукові експедиції для школярів краєзнавчими стежками, друкував статті на краєзнавчу тему в районній газеті «Колос».

А народився Петро Степанович 23 листопада 1949 року в багатодітній сім’ї у селі Космач Косівського району Івано – Франківської області.

Після закінчення Космацької десятирічки працював у Паладаурській геологорозвідувальній експедиції, яка базувалась у м. Боднісі, Грузія, робітником на заводі.

З 1978 року   працював на різних посадах, шістнадцять років -  в органах внутрішніх справ міста Львова, з 1994 року  - викладач кафедри соціальних дисциплін, вітчизняної та світової культур Львівського інституту внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, підполковник міліції.

У 1989 році П. С. Сіреджук захистив дисертацію у Львівському державному університеті ім. Івана Франка на тему: «Історія заселення Галицької землі в XIV – XVIII ст.», а 22 квітня 2010 року – докторську дисертацію «Соціально – економічне становище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини в 20 – 30 рр. ХХ ст.».

З кінця 1994 року Петро Сіреджук – постійний член Гуцульського дослідного інституту в Чикаго, США. Лауреат премії ім. Івана Крип’якевича (1996 р.), стипендіат Польської Академії Наук (1995 р.), з 2005 р. – Ягеллонського університету, м. Краків, Інституту Гордера в Німеччині (1996 р.), учасник багатьох міжнародних конференцій.

Нині, зі слів науковця П. Сіреджука, у його творчому доробку вже є понад 190 наукових  праць, 5 книг, 498 газетних статей,  багато колективних монографій.

В останні роки Петро Сіреджук, повернувшись до своєї альма – матері, працює в Прикарпатському університеті, щедро наповнює скарбницю рідного Прикарпаття  науковими знахідками.

Однак, заслуговує історик – науковець за свою подвижницьку працю і вдячності жителів Заліщицького краю.

«Першовитоки: Нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів» - книга П. Сіреджука, до якої вже впродовж двадцяти років  часто звертаються історики, краєзнавці, читачі бібліотек району.

У журналі «Мандрівець», що видається у місті Тернополі, 3 жовтня 2013 року поміщена цікава стаття автора «Тернопільська волость 1697 р.»

У телефонній розмові науковець – історик розповів, що досліджує тепер історію Устечківської школи, яку готує до друку, присвячуючи її 320- річниці від часу заснування цієї найдавнішої у нашому краї установи.

Про основні віхи з життя і наукової діяльності П. С. Сіреджука розповів присутнім Віталій Каспрук, директор Заліщицького краєзнавчого музею, Марія Рудик – бібліограф центральної районної бібліотеки ознайомила з бібліографією науковця, друкованими виданнями, які є у фондах нашої бібліотеки, з Інтернет – ресурсами, що доповнюють відомості про історика, науковця і краєзнавця, доктора історичних наук, професора Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, який своїми науковими розвідками допомагає нам глибше пізнавати історію рідного краю.