Мова – душа народу

Щорічно, 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний  день рідної мови.
    Це свято саме тієї мови, якою ми  розмовляємо,  пишемо, читаємо

Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить  рідна мова,
Живе український народ

        Такими поетичними рядками  ведучі заходу Марія Рудик та Галина Балицька розпочали  інформаційну годину «Рідне слово – то зерно посіяне Богом»,  приурочену  Міжнародному  дню рідної мови.
        Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій ми народилися й живемо.
        Присутні на заході  студенти Заліщицького аграрного коледжу ім.Є. Храпливого дізнались про історію відзначення  Міжнародного дня мови в Україні та в світі.
        Саме 21 лютого 1952 року  була жорстоко  розстріляна  демонстрація  захисників  бенгальської мови  у Бангладеші,  які вимагали  визнання мови  банго  як державної.
          У 1951 році  студенти Харківського університету  виступили  проти складання іспитів російською мовою. 33-х  найактивніших розстріляли, 800- репресували.
         На 30-ій  сесії  Генеральної  конференції  ЮНЕСКО в жовтні 1999 року визначено 21 лютого  – Міжнародний день  рідної мови.
        Рідне слово  було не раз  розіп’яте на історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для  мук і випробувань, про те, що на захист рідного слова постали  Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко,  Микола Куліш,  Олександр Олесь… та сотні українців.
         Були перегорнуті сторінки «Скорботного  календаря української мови». І,  як вияснилось, наша мова  витримала 48 заборон. Подібного не знала історія жодної держави.
         Цікавими були  запитання для студентів: «А чи знаєте  ви  скількома  словами обходитесь  у своєму житті?», «Скільки мов існує у світі?».
          Наша українська мова – це золотий запас голосу  душі  народної, з якого виростаємо, яким живемо  і завдяки якому маємо право  і гордість  іменуватися народом українським.

          На заході також був присутній журналіст, автор поетичних та прозових книг,  член НСЖ України  П. М. Мельник, який наголосив на тому, що у цей  складний  для нашої держави період нас повинні єднати згуртованість,  Молитва,  рідна мова. Поет закликав  студентів позбуватися  сленгу  та суржику в українській мові, а також  декламував  власні вірші, присвяти  рідному слову та подіям на Майдані.
        Біля книжкової виставки «Мова у моєму житті»  було проведено огляд літератури. 
        На завершення заходу прозвучали слова: «Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть  у серці кожної людини  і заколосяться плідною нивою. Бо  Слово  живе,   воно  зародилося з Любові,  воно сильне,  бо зросло у Вірі. Слово віще, бо  несе під серцем Надію, як дитя.     Слово чесне, бо освячене Правдою, слово заповітне,  бо  покликане здобути Волю».