Народився 1941 року в Чернігові. З 1946 року проживав
в м. Заліщики. Навчався у середній школі, яку закінчив у 1959 році. Виховувався
у сім’ї лікарів, які працювали у госпіталі інвалідів війни.
У шкільні роки здійснював багато краєзнавчих мандрівок
під керівництвом вчителя історії Онисія Степановича Тура. Відтоді й з’явився
інтерес до історії.
Після військової служби у 1963—1966 р.р. навчався на
історичному факультеті Львівського університету ім. І. Франка. 1966 — 1968 роки
навчання на історичному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка, де
спеціалізувався з археології.
Після закінчення університету Ю. М. Малєєв працював
старшим лаборантом, асистентом кафедри археології і музеєзнавства, а з 1982
року старшим викладачем цієї кафедри.
З 1969 року Юрій Малєєв постійно керував Дністровською
археологічною експедицією Київського університету.
У 1981 році в Інституті археології Академії наук
України захистив дисертацію на тему: «Історія племен Західного Поділля та Прикарпаття
у кінці бронзової на початку залізної доби» і здобув вчений ступінь кандидата
історичних наук. Досліджував давню історію Західного Поділля, Прикарпаття та
Карпат.
Багато досліджень провів у Заліщицькому районі: у
Заліщиках, Лисичниках, Блищанці, Бедриківцях, Синькові, Буряківці, Зозулинцях,
Ворвулинцях, Слобідці.
Ю. М. Малєєв був учасником багатьох наукових
конференцій, у доробку автора до 200 наукових праць, надрукованих у вітчизняних
і зарубіжних виданнях.
За свого життя Юрій Малєєв здійснив і описав чимало
наукових розвідок.
Проводив культурно-просвітницьку, науково-дослідну
діяльність, займався дослідженням і популяризацією історичних моментів в
літописі України. Праці у галузі історії, археології принесли йому заслужений
авторитет у колах наукової творчої інтелігенції.
Залюблений у наш край історик-дослідник залишив про
себе добрий спогад у Заліщиках і в нашому Наддністрянському краї.
У 2001 році в центральній районній бібліотеці
відбулась зустріч з Ю.М.Малєєвим з нагоди 60-ліття, яку надовго запам’ятали
жителі Заліщик, його однокласники, вчителі, друзі, молодь, а фонди бібліотеки
наповнились збірниками авторських наукових статей.
До 70-річчя від дня народження Ю.М. Малєєва у
Заліщицькій центральній районній бібліотеці та Зозулинській бібліотеці-філії
відбулись урочини пам’яті – краєзнавчі читання для молоді та зустріч з членами
його родини, колишніми студентами-науковцями, учасниками розкопок Дністровської
експедиції.
У бібліотечному музеї села Зозулинці зберігаються
маловідомі записи досліджень науковця, які він записував під час експедиції в
нашому районі і надсилав до бібліотеки.
27 вересня 2011-го в Заліщиках відкрито меморіальну
дошку на Будинку дитячої та юнацької творчості, де у 1957-1959 роках старостою
краєзнавчого гуртка в будинку піонерів був Юрій Малєєв.
Пам’ятними назавжди залишились спілкування з дочкою
Юрія Миколайовича Ольгою Куріло, його племінником Костянтином Сергієвичем
Малєєвим, старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України та
учнями-послідовниками: Олександром Склярським, головним спеціалістом-археологом
Інституту «Укрпроектреставрація», Юрієм Бауманом, старшим науковим
співробітником Інституту філософії НАН України.
Родина Юрія Миколайовича не пориває зв’язків із
Заліщанщиною. Нещодавно на адресу бібліотеки надійшов лист від родини
Ю.М.Малєєва такого змісту:
«Шановні заліщани! Дозвольте привітати Вас з
250-літтям надання Заліщикам Маґдебурзького права!
Наша родина мешкала у Заліщиках з часу визволення
міста від фашистських військ. Бабуся, Софія Федорівна Масс, терапевт, та дідусь
Микола Іванович Малеєв, заслужений професор і кандидат медичних наук, гвардії
підполковник, хірург. Вони служили воєнлікарями на санітарному поїзді, а після
визволення м. Заліщики залишилися лікарями у Госпіталі інвалідів ВВВ.
Разом з ними мешкала і родина: сини – Михайло, Сергій
та Юрій і племінниця Віра Масс. Війна почалася, коли Віра гостювала у родичів,
на той час їй було 10 років, і вона весь час допомагала у поїзді, а потім і у
госпіталі санітаркою. Інколи навіть траплялися такі випадки, коли її залучали
допомагати при операціях (дідусь не допускав її в операційну тільки при
ампутаціях та на пологи). Коли Вірі було 15 років, вона змогла повернутися до
своєї мами.
Старший син Михайло став хіміком. Середній, Сергій, в
1946 році пішов навчатися на військового штурмана. Але вже в 1948 був
заарештований та засуджений до 10 років таборів за сумнозвісною 58-ю статтею
карного кодексу. Звільнили його лише в 1954 році, після смерті Сталіна. Вже
після в’язниці Сергій Малеєв вступив на навчання до Київського університету, на
історико-філософський факультет. Згодом викладав філософію. З 1988 року очолив
Київське товариство жертв політичних репресій. А з 1991 року працював
заступником керівника Комісії Київради з питань реабілітації жертв політичних
репресій.
Молодший син Юрій згодом став археологом, викладав
археологію у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка. З 1969 по
2001 р. керував роботою Дністровської археологічної експедиції Київського
університету, яка проводила дослідження у Тернопільській області. Він дуже
любив Заліщики. Тут пройшли його дитячі та шкільні роки, залишилися друзі і
знайомі. Любов до археології та Заліщицької землі Юрію, ще учню школи ім.
Маковея, прищепив його вчитель історії Онисій Степанович Тур. Онисій Степанович
створив краєзнавчий гурток, і разом із школярами досліджував Заліщицьку землю.
Особливо яскравим у мого батька був спогад про те, як вони сплавлялися на плоті
по Дністру, ночівлю в полі, в наметах, співи біля вогнища і цікаві історії, які
розповідав вчитель. Вони товаришували зі своїм вчителем аж до його смерті,
листувалися з ним, ділилися новинами. Кожного року, коли мій батько приїжджав в
експедицію, відвідував його.
В роботі Придністровських археологічних експедицій
брали участь члени краєзнавчого гуртка при Будинку піонерів (нині Будинок
школяра). Я, мій брат Костянтин Сергійович, його друзі, які мали іншу професію,
але захоплювалися археологією та красою Заліщицького краю, багато років на час
своїх відпусток ставали волонтерами в експедиціях або просто приїздили до
Заліщиків.
Пізніше батько вже з моєю дочкою Катею декілька разів
навідував Заліщики. А у 2013 році Катя зі своїм товаришем Артемом приїжджали у
Заліщики, знімали дипломний фільм «Історія маленького міста», який у 2015 році
зайняв II місце на Всеукраїнському та Міжнародному фестивалі «Молоде
телебачення» ім. Вадима Чубасова у номінації: «Студентська відеоробота».
В Заліщиках мешкає багато наших друзів та знайомих,
яких ми завжди раді бачити. Бажаємо всім заліщанам миру, добробуту та
процвітання Вашого і нашого такого чудового міста!»
Щиро ваші – Ольга Курило (Малеєва) та вся родина
Малеєвих.
м. Київ – м. Заліщики
Запрошуємо краєзнавців, шанувальників Юрія Малєєва до
наших бібліотек, для ознайомлення з його науковою скарбницею.
Немає коментарів:
Дописати коментар