пʼятницю, 2 лютого 2018 р.

Просвітятин Михайло Борейко - наш земляк

До 150-річчя Товариства "Просвіта"


Є люди, які в будь-якому віці залишаються молодими та енергійними. Роки додають сивини і мудрості, але не  мають влади над їхнім духом До таких  належить  і  уродженець  села Мишків Заліщицького району, а  зараз житель   м. Рівне, Просвітянин з великої букви - Михайло Борейко.
         Народившись  на берегах  мальовничого Серету в селі Мишків 9 травня 1933 рокув оточенні  прекрасної  природи,  від батька Семена взяв   неймовірну  працьовитість, інтелігентність і шляхетність,   від матері Євгенії    закоханість  у рідну землю, терплячість  і любов до землі.
         Рідні  дядьки  його воювали  в УПА, по-геройськи загинули  і стали  для нього  прикладом служіння Україні  на все життя.
         До приходу  більшовиків малий Михась  виховувався  у дитячому садку,  яким опікувалися  священик  і  «Просвіта».  Головою тоді  був  Петро Михайлюк,  а вихователькою –  Поліна Думна.  Йому судилось бачити і пережити  багато:  1933- голод на Великій Україні. Його батько  організував в селі збір  продуктів на допомогу  голодуючим,  але більшовики  допомоги  не прийняли,  заперечивши  факт голоду; 1939 –  прихід більшовиків: арешт і репресії членів «Просвіти»,  висилка членів їх сімей.  Тоді  була репресована  і його  вихователька П. Думна; 1941 -1945 – війна.
         Школа  почалася у 1942 році  в рідному селі,  а щоб здобути  середню освіту  ходив  в Більче-золотецьку  школу.
         Спеціальність «Землевпорядкування» Михайло Борейко освоював  у Чортківському  технікумі та в  Львівському  сільськогосподарському  інституті.  Зі Львова його направили  в Рівненську область , в науково-дослідний  і проектний інститут  землеустрою.
         У своїй праці  землевпорядника  Михайло Борейко  знаходив  оптимальні  варіанти: як вберегти землю  від руйнувань та  ерозій, як захистити  унікальні  городища,  могильники,  пам’ятні  старовинні  місця. Та особливо  творча культура Михайла Борейка  розкрилась  у  просвітницькій діяльності. Від 1989 року  і по нинішній  час  він весь час  у пошуках  вирішення  проблем  культури.  За його пропозицією  було впорядковано  могилу  Осипа Маковея в Заліщиках,  він долучив свій голос  до відродження  Києво-Могилянської  академії,  музею  Івана Гончара,  пошуків  бібліотеки  Ярослава Мудрого.
         Особливих успіхів  Михайло Борейко досяг  у  видавничій справі,  якою  опікується  у Рівненському  обласному товаристві «Просвіта» ім. Тараса Шевченка .  Він активно  відшукує  рідкісні видання,  які були  заборонені в  Україні,  або видавалися дуже давно і за допомогою  меценатів і спонсорів  видає їх.
         Було перевидано  багато рідкісних книг. Першою була  поема «Енеїда» І. Котляревського з передмовою  Богдана Лепкого. У кожної книги  своя історія. Так  трагічна повість «Огненне  коло»  І. Багряного видавалась  двічі у 2008 і 2010 роках.  Пан Михайло  був дуже зацікавлений  у виданні цієї книжки. Адже його рідний дядько Петро Крутасевич  був учасником  Бродівського пекла, чудом вийшов з нього,   продовжив боротьбу  в УПА і загинув,  підірвавшись  гранатою,  не бажаючи  здатись  енкаведистам  у 1950 році.
         М. Борейко  віднайшов  у  Рівненському  архіві  невелику  книжку «Новий український  колядник»,  видану Уласом Самчуком  у 1941 році.  На прохання Михайла  Семеновича  це перевидання  благословив  єпископ-емірит Софрон Дмитерко, який  і  профінансував  його видання.  В 1998 році  єпископ  відвідав  село Мишків,  щоб особисто вручити  кожному школяреві  цю книжку,побував і у сільській бібліотеці.
 Багато  книг, які  видавалися, Михайло Семенович  дарував  сільській бібліотеці:  це книги  І. Котляревського «Енеїда», Т. Шевченка «Кобзар»,  В.Барка «Правда Кобзаря», Марко Вовчок «Маруся»,  І. Багряного «Огненне коло», М.Шагінян «Тарас Шевченко»,  Б. Шведа «Поліщуки» та багато інших.
         Не відмовляє  наш земляк у допомозі і членам гуртка  «Пошук», який створений  на базі сільської бібліотеки і радо ділиться матеріалами,  фотографіями   про історію села Мишків. Так , при збиранні відомостей  про боротьбу УПА  у селі Мишків, Михайло Семенович  поділився матеріалами,  фотографіями   повстанців нашого  села.  Він був ініціатором  відкриття   меморіальної дошки  С. Дмитерку у 2010 році і  був присутнім на її відкритті,  передав  гуртківцям  спогади та листування  з єпископом,  з яким був особисто знайомий.    
          Багато цінної інформації  передав і  про заснування в нашому  селі «Просвіти», про  голів-керівників просвітянського осередку,  списки членів «Просвіти»,  фотографію гуртка «Добрий господар». Михайло Семенович  цікавиться  роботою пошуківців,  радіє разом з нами,  коли вдається  розшукати  цікаві документи,  фотографії; живе  надією, що діяльність  «Просвіти» відновиться в нашому селі.
         Незважаючи на поважний вік, у нього  є багато планів, задумів. Його сила – у вірі. Просвітянин щиро вірить у світлу долю нашої держави і хоче зберегти для майбутніх поколінь усі надбання нашого народу, його культуру, звичаї і традиції, літературу.
         Тож нехай на нашій землі не переводяться такі жертовні та активні  люди, як Михайло Семенович Борейко.

Немає коментарів: