«Людина непохитної віри»

     Не так часто траплявся в українській історії діяч, котрий служив своєму народові і зброєю вояка, і чином політика, і словом священика.

Сьогодні минає 125-та річниця від дня народження саме такої особистості: активний учасник Української революції 1917–1920рр., перший православний патріарх Київський і всієї України, патріарх Української автокефальної православної церкви, хто об’єднав життя українського православ’я як в Україні, так і за її межами.

У 1923-1925рр. Скрипник жив зі своєю сім’єю у Заліщиках (зараз тут, по вул.. О. Маковея, 8, розміщений магазин „Квіти – подарунки” підприємця І. Кривка). На роботу в кооперацію його влаштував адвокат В. Бараник. Працюючи у „Повітовому Союзі Кооперативів”, С. Скрипник їздив по селах Заліщицького повіту, організовуючи кооперативний рух.

Степан Скрипник (1898–1993) увійшов у сучасну історію України під іменем патріарха Мстислава. Владика Мстислав (світське ім’я Степан Іванович Скрипник), народився 10 квітня 1898 р. у глибоко релігійній полтавській сім’ї нащадків козацького роду, був небожем Симона Петлюри. Його церковно-релігійний стрижень свідчив про тверду й непохитну віру, глибоке духовне виховання в родині Скрипників.

Полум’яні статті, протести і звернення владики Мстислава в обороні автокефалії та захисту політв’язнів упродовж десятиліть поширювалися по всьому світу. Його слова сіяли зерна патріотизму, підтримували зневірених. Мстислав став для багатьох співвітчизників символом нескореності українського духу, він активно підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви. Саме в ній владика Мстислав убачав символ і гарантію незалежності України. 30 жовтня 1989 р. владика Мстислав був проголошений патріархом УАПЦ в Україні та за кордоном.

У червні 1990 р. в США на Всеукраїнському Православному Соборі духовенства і мирян владику Мстислава обрали патріархом Київським і всієї України УАПЦ. У листопаді 1990, у храмі святої Софії у Києві відбулася його інтронізація. Дивовижною була енергія, з якою патріарх Мстислав на десятому десятку свого життя брався за справу відродження Української Православної Церкви в нашій державі. За три роки свого патріаршества Мстислав сім разів відвідував Україну з тривалими візитами, двічі відвідав рідне місто- Полтаву. У 1992 р. передав прапор 3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії УНР новоствореній українській армії (бойовий прапор зберігається в музеї Збройних сил України).

1992 року Мстислав був обраний патріархом Української православної церкви – Київського Патріархату, однак незабаром підтримав повернення до статусу УАПЦ. У своїх промовах він закликав християн до діалогу й порозуміння. Патріарх був глибоко переконаний, що Українська церква “заслужила своїм мучеництвом на повагу та пошану. І треба далі усім миром старатися, аби розбудувати цю криницю, яка дає дуже чисту воду для більшої сили і наснаги”. Духовні уроки владики Мстислава закликають до органічного поєднання справи духовного відродження зі справою відродження національного.

Смерть патріарха Мстислава знаменувала розкол в українському православ’ї, який не подолано ще й досі.

Свій земний шлях Святійший Патріарх Мстислав закінчив на 96-му році життя у Канаді 11 червня 1993 р. Похований у крипті храму св. Андрія Первозванного в Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

В Україні на його честь названі вулиці, відкриті та освячені меморіальні таблиці та дошки, відкрито музей в Полтаві.

Вдячні заліщани 31 травня 1998р., у соті роковини від дня народження Патріарха Мстислава, відкрили йому меморіальну дошку, на стіні будинку по вул. Ст Бандери 40 . Раніше тут знаходилась Заліщицька міська рада, тепер відділ освіти .