Яків Головацький – на тлі епохи

           «Невеличке й моє зіллє – як барвінок на весіллє…» – під такою назвою була  проведена  літературна година, до 200-річчя від дня народження Якова Головацького в Хмелівській бібліотеці, для учнів 5-9 класів. Тут було влаштовано тематичну поличку: «Яків Головацький – на тлі епохи».

             Розпочали літературну годину з ознайомлення учнів з основними віхами життя і  творчості Я. Головацького.  Письменник,  фольклорист, вчений славіст, освітній діяч народився 29 жовтня 1814 р.  у  с. Чепелі, нині Городівського  району, що на Львівщині. Походив  із священичої сім’ї. Майбутній  учений початкову освіту здобув удома, де доречі, була багата бібліотека. Навчався у Львові: спочатку в звичайній школі, а згодом – у гімназії і на філософському факультеті університету, а також  в університеті м.Пешта (Угорщина).

         Під  час навчання на  філологічному факультеті  в університеті і в духовній семінарії у Львові, Головацький  стає членом «Руської трійці». За його участі вийшов альманах  «Русалка Дністрова».

        У 1846-1848 рр. служив священиком с.Хмелева. На  сільському цвинтарі є могила його сина  Володимира, який умер у 3-річному  віці. 1848 року Головацький – заступник голови філії Головної Руської Ради в Чорткові.

         Літературний доробок Я. Головацького – це  невеличкий зшиток  оригінальних поезій та перекладів  і в’язанка мініатюрних прозових  творів, художньо опрацьованих народних казок, приказок, анекдотів, байок.

          У виконанні читців, учнів 5-8 класів,  звучали найпопулярніші його  поезії:  «Весна» ( читала Аліна Барицька), «Два віночки»( Діана  Могилюк), «Річка» (Марійка Репа), «Туга за родиною» (Ірина Павлюк) , «Братові з-за  Дунаю» (Ангеліна Понюк) «Над Прутом» (Уляна Загайкевич) та ін.

          Привертає увагу те, що майже всі ці поезії стали популярними піснями.

           Останні роки життя Головацький  провів у межах Росії. Помер він  у Вільнюсі ( Литва) 13  травня 1888 р. далеко від рідної землі, від свого народу.

          Сьогодні, якщо хочемо об’єктивно  визначити місце Якова Головацького в історії свого рідного народу,  мусимо виважено  проаналізувати весь його творчий доробок, який  відображав дві епохи в його житті: до 1848 р. і опісля. І, пам’ятаючи та не прощаючи його гріх антиукраїнства  з тієї другої доби, треба віддати належне його подвижницькій праці на ниві українського національного відродження під прапором Маркіяна Шашкевича в епоху першу.