До джерел любові і болю

    Годину-спомин «До джерел любові і болю» працівники і читачі Заліщицької районної центральної бібліотеки  присвятили 65-ти – річчю від дня народження  Степана Сапеляка - відомого українського поета,  публіциста, редактора, автора  книг, правозахисника,  лауреата державної премії  імені Т. Г. Шевченка,  премій  імені братів Лепких та В. Сосюри, В. Свідзинського.

           У вступному слові  Ольга Тракало, директор ЦБС  наголосила, що саме  у березневі дні, щорічно  з особливою любов’ю і шаною ми звертаємось до  величного імені Кобзаря, українського Пророка  та його творчості, а також   знайомимось із творчими  доробками митців –лауреатів премії імені  Тараса Шевченка. Зачитала Указ Президента України  №77/2016 «Про присудження  Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року», інформувала про історію заснування  в Україні  державної премії  імені Т. Г Шевченка у 1962 році  і  про її перейменування на  Національну премію  імені Тараса Шевченка – у 1999 році.

           Державну премію України  ім. Т. Г. Шевченка  присуджено  у 1993 році  і нашому землякові  Степану Євстахійовичу Сапеляку, уродженцеві села Росохач Чортківського району, який  у 1967 – 1969 роках  навчався  у Заліщицькій  музичній школі, закінчив міську середню школу.

          Березневі дні  – дати народження (26 березня)  Степана Сапеляка  та пам’ятні дні  вшанування  його  Вчителя  і Пророка нашого  – Тараса Шевченка.

«Шевченкове слово в моєму житті

Невольниче осягання

… бо я є тінь  Твоя  прескорбная…»

                                     Степан Сапеляк, лауреат  Шевченківської  премії. 

         

         Ведучі  літературної зустрічі  в бібліотечній вітальні  – бібліотекарі  Тетяна Баранецька  і Галина Балицька  розповіли  про основні дати і події на   життєво-творчому  шляху письменника-патріота.

         Степан Сапеляк – знана людина, бо творчість його  спрямована  у майбутнє, а історія життя  – це приклади боротьби  за українську державність, багато  випробувань  душі і долі,  ув’язнення  за мрії  про  незалежну Україну.

           У творчому доробку автора збірки: «День молодого листя», 1978 р. (Бельгія), «Ріeta»,1987 р. ( ФРН),    «Без шаблі і вітчизни», 1989 р. ( Канада), «З гіркотою в камені», 1989 р. (США), «Відлуння  вцілілих строф», 1990 р.(Канада). Книги, які видано  в Україні: «Тривалий рваний зойк», 1991 р. , «Журбопис», 1993 р., «Страсті по любові», 2000 р., «Во ім’я Слова», 2007 р., «Хроніки  дисидентські  від головосіку», 2003 р., доповнено 2007 р.,  «Кричі часу», 2011 р.,  «Незів’яле листя», 2011 р., « І каміння те стало  хлібами» у трьох томах, 2011 р.

        У 1973 році  Степан  став  членом  підпільної  молодіжної організації, створеної  у рідному  селі Росохач  молодими українськими патріотами.

         В ніч з 21 на 22 січня 1973 року  на честь 50-ї річниці проголошення Акту  злуки  УНР та ЗУНР  сміливці  вивісили  над державними установами  Чорткова  чотири  жовто-блакитні прапори  і розклеїли  листівки-плакати.  Того ж року  у лютому Степана,  як і його побратимів  заарештували,  а у вересні  обласний суд  засудив їх  до 5-ти років  позбавлення волі  і заслання.

         Після звільнення  С. Є. Сапеляк  не зміг повернутися  у батьківський  дім. Його  поселили  у село Безлюдівка  під Харковом.

        У серпні 1988 року  С. Сапеляк разом з активістами-побратимами  вперше  підняли  в Харкові  біля  пам’ятника Шевченку  жовто-блакитний прапор.

         Після проголошення  незалежності України  у 1991 році  поет був реабілітований  і того ж року  прийнятий  до  Спілки письменників України.

            Наталія Крок  – активний  читач  районної бібліотеки  ділилась  своїми думками   про  творчість Степана Сапеляка,  і,  зокрема,  про  збірку  автора  «Незів’яле листя».

          Сапеляк Степан завжди дорожив спогадами  про Заліщики, рідну школу,  пам’ятав імена вчителів, згадував однокласників,  мріяв   частіше  бувати  у Заліщиках, збирався   відвідати місто своєї юності  у березневу пору  2012 року. Але не судилось… Першого лютого 2012 року він ступив на довгу дорогу Вічності – помер від інфаркту.  

       Під час відвідин  нашої бібліотеки  у 1997 році юним читачам  подарував  «Журбопис»,  а 2012 року  надіслав поштою з Харкова  авторські збірки: «Незів’яле листя», «Во ім’я Слова», «Кричі  часу», на яких  автор написав ще й свої побажання,  датувавши їх  8- 9 січня. У дарчих написах  згадав  про  велич «Різдвяної шопки і коляду, образно назвав бібліотеку  «рідним виноградником Слова».  Поділився своїми спогадами: «Заліщики – це відвідини  не тільки  слідів  Осипа Маковея,  високих  круч,  а юних  моїх  сподівань й кохань… Ваш  Степан Сапеляк».     

       Ольга Панасівна  Дорощук - Середюк та  Василь Петрович Машера  – однокласники С. Є. Сапеляка, які у спогадах  доповнювали відомості   про маловідомі факти, пам’ятні епізоди   з шкільних років. 

Друзі  поета-патріота  доповнювали  у спогадах  портрет  свого  вже тепер знаного ровесника, будучи одностайними в оцінці  його ще юначого  вольнолюбного бажання –  бачити Україну  незалежною.  

        Роман Петрович Краснюк, перший заступник голови Заліщицької РДА    у своєму  виступі  наголосив  на потребі  організувати   літературні заходи  в навчальних   установах  міста  і району,  щоб  ознайомити  учнівську та студентську  молодь  з життям і творчістю  Степана Сапеляка.   

         Цей  поет- патріот  ніколи  не сіяв  зерна  розбрату,  навіть після ув’язнення, а плекав хліб  єдності,  прагнув  до  консолідації  нації   і зробив для  цього  все що міг.  Він любив людей  і довколишню природу. Його вірші   проникнуті  вболіванням  за долю України.

         Є  у  Степана Сапеляка такі чудові рядки: «Птахами і квітами  пригорнімось  у краю  своїм україннім».

         Саме цими закличними  рядками автора  завершилась зустріч  у бібліотеці  на його честь,  а пам’ятні  спогади, слова  промовців стали   квітами  у вінок  його пам’яті.     
Детальніше