На літературній стежині Наддністров’я

Благословенна Богом заліщицька земля зродила багато талановитих людей, відомих і вже тепер менше знаних імен, які призабуваються у плині часу.

         Літературну стежину здавен засівали у нашому краї добірним зерном Слова мовознавець Микола Пушкар із Головчинців, слов’янський етнограф Еміль Коритко із Жижави (тепер село Зелений Гай), священик Григорій Савчинський (дідусь Соломії Крушельницької) у Дуплиськах, вчитель, поетка Климентина Попович-Боярська у Новосілці, письменники Василь Верига, уродженець Колодрібки і Данило Чайковський – Мишкова та ще багато інших.

         У благодатну серпневу пору відвідуємо творчу ниву Осипа Маковея, який самовіддано прислужився розвитку української літератури, піднесенню національної свідомості рідного народу.

         23 серпня 1867 року народився видатний український письменник-реаліст, активний громадсько-політичний діяч кінця ХІХ – початку ХХ століття.

         Осип Маковей ввійшов в історію української літератури як талановитий новеліст і поет, прозаїк, вдумливий літературний критик, блискучий публіцист, автор ряду історико-літературних праць і майстерний перекладач.

         21 серпня 1925 року зупинилося серце видатного педагога і громадського діяча, який навічно залишився на близькій його серцю заліщицькій землі.

         Особливо яскраві роки українського письменника у Заліщиках від 1913 року, де працював на посаді директора вчительської семінарії до 1925 року (з перервою на час воєнних дій Першої світової війни).

         Проживаючи у Заліщиках, О. Маковей написав низку оповідань, нарисів, фейлетонів, віршів, поем: «Як Шевченко шукав роботи»(1919), «Кроваве поле» (1921), «Примруженим оком» (1923), «Мухолап» та інші.

         Деякі поезії Осипа Маковея покладені на музику і вже стали народними – «Сон», «Ми – Гайдамаки», «Там за лісом», «Марш Заліщицької молоді», які ще звучать й сьогодні.

         Співзвучними із сучасними подіями є поезії, що написані Маковеєм під час І-ої Світової війни, на фронті, у яких сумує над долею рідного краю. А у таких віршах, як «Брати», «Полетів би я на Україну» письменник утверджує ідею єдності всіх українських земель, висловлює тверду впевненість, що «кров пролита не пропаде, зродить нива, буде, буде Україна ще щаслива».

         Вірою у світле майбутнє України сповнена творчість багатьох послідовників Осипа Маковея, авторів-краян, які вже ступили на високий п’єдестал письменницької праці.

         Високого визнання – членства у Національній спілці письменників України удостоїлись літератори із Заліщанщини.

         У 1995 році до лав НСП України прийняли заліщанина Петра Ковальчука – автора історичних романів: «Листи до живих», «Ростиславичі», «Отрок князя Василька», «Полювання на дика», «Чисті криниці».

         Володимир Барна і Євген Безкоровайний – уродженці Товстого і Ворвулинців, члени Національної спілки письменників України у різні роки очолювали Тернопільську обласну письменницьку організацію, а Василь Тракало, родове коріння якого походить із Товстого, член НСПУ і Національної спілки журналістів України очолює тепер обласну організацію НСЖУ.

         У 2015 році до лав НСП України прийняли поета Івана Стронського із села Виноградне, а письменника Петра Дараманчука – у 2019 році.

         У творчому доробку талановитого поета Івана Стронського авторські збірки поезій: «Таріль соняху», «Провіяні зерна»(1999), «Вірші глухонімого»(2009), «Зоряні литаври»(2011), «Дивоовид»(2019).

         А Петро Дараманчук, який проживає з родиною тепер у Лисівцях, тричі впродовж десяти років коронований словом. Автор романів «Мрійні небокраї», «Час демона», «Спадкоємці Всесвіту», дипломант Міжнародного конкурсу «Коронація слова» у 2019 році удостоївся спеціальної відзнаки «Міжнародний вибір» за роман «Спадкоємці Всесвіту».

         Сьогодні ще багато авторів із Заліщицького району працюють у різних жанрах: поезії, прозі, публіцистиці, літературній критиці і дарують бібліотекам свої книги.

         Плодотворно трудяться і заслуговують вдячності читацької аудиторії лауреат премії імені Василя Стуса і член ПЕН-клубу Микола Горбаль (с.Летяче) та історик, краєзнавець, педагог Михайло Сопилюк – автор  книг: «Заліщики: роки, події, люди», «На переломі століть», «Від садівничої школи – до агроколеджу», «Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Заліщиках», «Степан Слободян – провідник ОУН Карпатського краю», «Дорогою правди»,  «Становлення міста Заліщики в середині ХVIII століття». Данило Онищук, вчитель рідної мови та літератури із Товстого плідно досліджує літературні процеси на теренах району, співавтор обласної програми викладання літератури рідного краю, автор книги "Літературна Заліщанщина" та інших краєзнавчих видань.

         Бурхливо струменіє і поетичне джерело у заліщицькому краї, яке наповнюється щоразу новими збірками авторів. Поезіями, різноплановими за змістом, барвистою рідною українською мовою сповнені творчі доробки журналістів Петра Мельника і Оксани Дяків із Заліщик, вчителів-словесників Ганни Рибцуник із Садок і Богданни Стефанюк із Блищанки, Тараса Середюка і Наталії Бежук із Заліщик, педагогів Світлани Леськів (Товсте), Івана Козака (Зозулинці), а також Олени Сороки (Заліщики), Богдана Луців-Синьоокого (Добрівляни) і ще багатьох інших авторів, які готують до друку свої праці, а ми з нетерпінням їх чекаємо.

         Нехай і надалі колоситься літературна нива заліщицького краю і наповнюється щедрими присвятами нашому роду від майстрів Слова. Квітне Слово наше рідне – слово українське.