І скресне в душі приховане стремління…

    

          

                                                   (до 80-річчя від дня народження)

    Калинець Ірина Онуфріївна (06. 12. 1940, Львів – 31. 07. 2012) – письменниця, публіцист, культуролог, літературознавець, громадська діячка. Дружина Ігоря Калинця. Народний депутат Верховної ради України.

    2 січня 1972 заарештована (одночасно з В. Чорноволом, С.Шабатурою, В. Стусом), за звинуваченням у антирадянській агітації та пропаганді засуджена до 6-ти років таборів суворого режиму (Мордовія) та 3-х років заслання (Читин. обл.; обидві – РФ). Звільнена 1981.

    Після звільнення повернулася до Львова, брала участь у відродженні УГКЦ, створенні Товариства української мови, «Меморіалу», «Народного Руху України». Разом із чоловіком заснувала та редагувала альманах «Євшан-зілля» (1987–89). Від 2003 – професор кафедри укр. літератури. Уклала рукописні поетичні збірки: «Лісовий Никифор» (1965), «Дорога вигнання» (1968–71), «Оранта» (1969–70), «Крізь камінь» (1972–79), «Тирсою в полі» (1973–79), «Остання з плакальниць» (1974–79), з яких увійшли до збірників «Поезії» (Нью-Йорк, 1991) та «Шлюб із полином» (Л., 1995; тут подано також «Тренос з тисячоліття хрещення України» та молитовний триптих «Андрей Шептицький»).

    Художній світ поезій Ірини Калинець має особливий вимір. Вона не терпить життєвої одноманітності, не допускає розмитості принципів, воліючи їх ділити на «так» і «ні». Інколи імпульсивність реакцій та її поміркована розважливість сходяться десь на межі протиборства між собою, шукаючи шляху до істини. Тематичний спектр лірики Калинець багатобарвний. Її слово енергетичне, насамперед виразно філософське у своїй християнській моралі, сакральне. Образ Батьківщини у Ірини Калинець – це тяглість української героїчної і страдницької історії з минувшини до сучасності, це об’єктивна оцінка здобутків і втрат.

    Померла поетеса внаслідок тяжкої і тривалої недуги на 72-му році життя. 1998 року за громадську діяльність Ірину Калинець визнано «Героїнею світу» (США, Ротчестер), а 2000 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Ірина Калинець багато значила й значить не лише для Галичини, а й для України загалом.

    Омите любов’ю , сльозою пам’яті, слово житеме вічно, бо правдива вічність дарована Людині, яка життя своє положила на вівтар боротьби за сльозу слова волі :

Я на день воскресіння прийду,

Я ж бо дня того, Боже, чекаю,

Бо пекельний вогонь не здолає

зжерти людську всевічну сльозу…

    Заліщицьку центральну бібліотеку відвідала Звенислава Калинець-Мамчур, дочка української письменниці Ірини Калинець. З рук Звенислави Калинець бібліотекарі отримали дарунок – восьмитомне зібрання творів Ірини Калинець.

    А 22 липня 2018 року у центральній районній бібліотеці презентувалась виставка видань про Стефанію Шабатуру, уродженку села Іване-Золоте, художницю, килимарку. Серед гостей у бібліотечній вітальні «Літературні зустрічі» був лауреат Шевченківської премії, багаторічний в’язень тоталітарної системи, поет, громадський діяч Ігор Калинець, чоловік Ірини 

 

Пропонуємо ознайомитись із повним зібранням творів діячки, які є у фондах нашої бібліотеки тут