65-річчя від дня народження видатної української письменниці та поетеси Марії Василівни Матіос

Сьогодні, 19 грудня, ми відзначаємо 65-річчя від дня народження видатної української письменниці та поетеси Марії Василівни Матіос.

Її творчість — це глибокі філософські роздуми, проникливі історії та дослідження людської душі. Особливе місце займає роман «Солодка Даруся», який став символом національної пам’яті. Ця книга відкриває правду про злочини радянського режиму та переносить читача в гірське село Черемошне на Буковині.

Марія Матіос — лауреатка Шевченківської премії, відзнак «Коронація слова» та «Книга року ВВС». Її твори оживають на театральній сцені, захоплюючи глядачів.

Картини міста не відпускають серце… (Кандидат економічних наук, дійсний член НТШ Америки Василь Лопух розповів про місто Заліщики у його спогадах)

Чи бувають спогади загубленими? Хтозна...

А може, й ні. Вони стають відродженими, коли лягають на папір або… з’являються, приміром, на Facebook-сторінці, в групі «Люблю Заліщики», що налічує понад дев’ять з половиною тисяч учасників з України та різних куточків світу.

Саме спогадам про рідне місто присвятив зустріч із краянами Василь Лопух – наш земляк, громадський діяч, економіст, кандидат економічних наук, дійсний член НТШ Америки. Чимало літ він живе в США. Але в Заліщиках мешкають батьки, сестра з родиною. Тож пан Василь часто навідує близьких йому людей. А спогади про наше містечко, дитинство та юність не відпускають його серце.

У читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки 12 грудня 2024 року зібралися поціновувачі літопису минулого і сьогодення своєї малої вітчизни.

Розпочала подію провідний бібліотекар Лілія Вонс, представивши завжди бажаного в нашій книгозбірні гостя. Він багато літ є меценатом бібліотеки: дарує цікаві, корисні й здебільшого рідкісні діаспорні видання. Василь Степанович як науковець-дослідник, перекладач часто є співавтором, автором книг-подарунків.

Учасникам зустрічі було запропоновано фільм-презентацію про земляка В.Лопуха. Відео підготувала директорка Заліщицької бібліотеки у 1992-2021 роках, заслужений працівник культури України Ольга Тракало.

Василь Степанович ознайомив слухацьку залу з уривками тексту «У пошуках загублених спогадів». Василь Лопух – людина активна і небайдужа. Спогади про Заліщики містили також порівняння та оцінки стану вулиць, благоустрою міста сьогодні.

Гість поділився розділами нової праці про життя своєї родини, яка потрапила в одну з хвиль української трудової еміграції до США. Відбулася досить жвава розмова з слухачами. Василь Лопух відповідав на питання.

Наприкінці зустрічі бібліограф Оксана Дяків провела книжковий аукціон на підтримку ЗСУ. Саме завдячуючи Збройним силам України, ми можемо жити і працювати.

Це був збір коштів на автомобіль для бойового підрозділу земляка-воїна Бориса Човгана. Його сестра Оксана Гарвасюк працює директоркою Будинку народної творчості села Іване-Золоте.

Книгу Єжи Стемповського «У долині Дністра», перекладену з польської мови, з коментарями Василя Лопуха, а також збірник праць «Гомін віків», виданий до 50-річчя Заліщицького краєзнавчого музею (редактор і директор закладу Віталій Каспрук), придбали: керівник комунального підприємства «Заліщики туристичні» Володимир Кулачковський та підприємець Олександр Смик. Інші учасники події долучилися до донатів на авто.

Життя Заліщиків залежить від кожного з нас. Маємо знати історію та дбати про майбутнє міста, підтримуючи ЗСУ.

"Бо українське слово - то зброя!" (Цікава зустріч із письменницею з Києва Олександрою Малаш (творчий псевдонім Саня Малаш))

 

«Вивчай українську, розмовляй українською – наближай перемогу!» – таке гасло Інтернет-платформи «Єдині» як потужного ресурсу з вивчення української мови. Саме у рамках діяльності цієї платформи – нестандартно і цікаво – відбулася творча онлайн-зустріч студентів та педагогів Відокремленого структурного підрозділу «Заліщицький фаховий коледж ім. Є. Храпливого НУБіП України» з письменницею і науковицею-філологинею, членкинею команди «Єдині» Олександрою Малаш.

Перекладачка, авторка-виконавиця пісень, лавреатка літературних конкурсів, кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця у відділі мов України Інституту мовознавства ім. Олександра Потебні у царині літератури та музики творить під псевдо Саня Малаш.

Онлайн-гостя Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки активно спілкувалася з модераторкою події, бібліографом Оксаною Дяків, студентами коледжу, викладачем закладу, істориком, автором численних ґрунтовних історичних, краєзнавчих книг-досліджень, розвідок Михайлом Сопилюком та науковцем-економістом, автором майже 30 наукових праць, дійсним членом НТШ Америки, уродженцем м.Заліщики Василем Лопухом, який багато років живе в США.

Саня Малаш розповіла про свої книги «Любові багато не буває», «Душа обирає наосліп» та «Злі історії з добрим фіналом».

До жвавого спілкування була залучена не тільки авдиторія в Заліщиках, але й онлайн-учасники з Київщини. Долучилися до зустрічі Богдана Стефанюк та Олександра Барбакар - літератори-учасники мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій міській бібліотеці - та інші.

Запитання про улюблені книги українських авторів і плани на майбутнє прозвучали і від пані Ніни, мами письменниці, яка всіляко підтримує доньку в її творчих ідеях та пориваннях.

Під час події йшла мова про волонтерство й участь у ньому кожного з нас на підтримку воїнів ЗСУ. Адже вони щоденно жертовно борються за незалежність України проти ницого ворога-загарбника – росії.

Важливо, що студенти коледжу та їхні викладачі є волонтерами. І серед останніх їхніх справ була підготовка до роботи і плетіння маскувальних сіток на передову.

Приємно, що письменниця Саня Малаш відзначила роботу Заліщицької міської бібліотеки як осередку творчого спілкування і залучення до цього процесу сучасної молоді.

Такі зустрічі з молодими за віком авторами, але з власною твердою життєвою позицією, переконаннями засвідчують про перспективний розвиток сучасної української літератури. Бо слово – це зброя.

7 грудня відзначаємо Всесвітній день української хустки!

 Свято, яке зародилося у 2019 році, завдяки українській діаспорі стало всесвітнім символом єднання жінок різного віку, національностей та професій.

Хустка — це не просто головний убір, а сакральний символ, що об’єднує покоління, передає історії родин та відображає глибокі українські традиції.

Українська хустка завжди вражала різноманіттям орнаментів, яскравих кольорів та витонченістю візерунків. Вона є уособленням жіночої мудрості, краси та зв’язку з рідною землею.

У цей особливий день ми вшановуємо хустку як оберіг та символ єдності, зокрема в умовах сучасних викликів. Продовжуємо відроджувати та популяризувати наші традиції, адже вони — джерело нашої сили та натхнення.

Заліщицька МЦПБ запрошує відвідати народознавчу виставку «Краса розмаїта та символічна: відзначаємо День української хустки», щоб ближче познайомитися з культурною спадщиною.

Перемоги Україні та збереження нашої унікальної культури!

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи

 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи 🇺🇦✨ Цього дня українці вшановують пам’ять про людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору ⚖️. У відділі для дітей 📚🎥 відбувся перегляд документального фільму «Революція Гідності» з циклу «Пишемо історію». Власне це фільм про події 2013–2014 років, що стали важливою частиною історії нашої країни.

Голодомор. Україна пам’ятає

Голодомор. Україна пам’ятає. Сьогодні українці вшановуватимуть жертв Голодоморів 20-х, 30-х і 40-х років ХХ століття в Україні. Історія такої трагедії – це виняткова історія. Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб звірства. Ім’я їй – Голодомор. ЇЇ суть – геноцид. Сталінський режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності, поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна, стерти генетичну пам"ять народу, викорінити навіть думки про свободу та власну державу. Завдано страшного удару по нашій ментальності та культурі, перервано зв'язок поколінь. Кремлівський геноцид убив і духовно скалічив цілу генерацію українських дітей, які були найбільш беззахисними і найуразливішими жертвами цього злочину. Офіційно Голодомору не було. Такою була радянська пропаганда, що блокувала поширення будь-якої мови чи розповіді про цю трагедію. Люди, які пережили голод, не мали слів, аби розповісти свою історію, щоб опрацювати травму, опрацювати емоції, пов’язані з цим, про те, як це бути свідком того, як руйнується увесь світ, який вони знають, як зникають їхні сусіди, як вмирають їхні близькі, родичі… Нині кожен може дізнатися із друкованих джерел, як це було. Для цього прикладено багато зусиль усіх небайдужих до цієї трагедії Людей. До Дня пам’яті жертв голодоморів у читальній залі ЗМЦПБ відкрито книжкову виставку- реквієм «Правда життя в книгах про Голодомор», де запропоновано добірку матеріалів : статті, ґрунтовні дослідження, документи, діаспорні видання, фотографії, що висвітлюють причини та наслідки трагедії українського народу, спричиненої тоталітарним більшовицьким режимом. Нинішню війну з Україною і Голодомор планували 90 з лишком років тому в тих самих кремлівських кабінетах. Нам це треба усвідомити, нам це треба знати, пам’ятати…

1000 днів повномасштабної війни росії проти України

 Україна 🇺🇦.. 1000 днів повномасштабної кривавої війни, яка торкнулася кожного з нас і залишиться в пам’яті та в серці навічно. 1000 днів війни — це: 1000 днів стійкості 1000 днів мужності 1000 днів єдності Війна забрала щось або когось у кожного з нас. Боляче дивитися, чути, розуміти, що це реальність, яку ми проживаємо кожен день. 1000 важких днів. І ми ніколи НЕ ЗАБУДЕМО, НЕ ПРОБАЧИМО!  МИ УКРАЇНЦІ, МИ НАЦІЯ І МИ РАЗОМ НАЗАВЖДИ. росія тимчасово окупувала наші землі, та не наші серця.  Україна була, є і буде завжди! 💙💛 Ми зараз проходимо великі випробування.  Попри ці труднощі, українці продемонстрували неперевершену стійкість та рішучість у захисті своєї землі, культури та народу. 🌻