Чудовий подарунок читачі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки отримали від нашої краянки, ветерана бібліотечної справи, авторки віршів Мирослави Жбанової. Це – літературні альманахи «Осінній реверанс» та «За крок до зими». Книги побачили світ у Хмельницькому в 2024-ому та 2025 роках. У цих виданнях поміщено майже 40 віршів із чималої поетичної скарбнички пані Мирослави.
Авторка поезій Мирослава Дмитрівна Жбанова (Гоменюк) народилася 6 грудня 1956 року в мальовничому селі Городок, що на Заліщанщині, в сім'ї працьовитих селян.
Ось як пише пані Мирослава про своє село: «Пахне медом село, чебрецями і м'ятою, / І акації цвіт до безтями манить, / Верболози шумлять під самою аж хатою, / І Серет із Дністром в Городку обнялись».
У 1968 році Мирося закінчила початкову школу в рідному селі. Після закінчення в 1972 році Кулаківської восьмирічної школи середню освіту здобувала в Заліщицькій школі імені О.Маковея. Того ж року – в неповних 18 літ! – пішла працювати завідуючою в сільську бібліотеку. У 1978 році закінчила культурно-освітнє училище за спеціалізацією «бібліотечна справа». Минулоріч, у 2024-ому, Мирослава Жбанова відзначила золотий ювілей: 50 років трудового стажу в книгозбірні!
У дитинстві Мирося по 3-4 рази на день поспішала в бібліотеку за книгами. Адже дівчинка дуже любила читати! Тоді народилися й перші дитячі вірші, один із них – навіть німецькою мовою!
Мирослава Дмитрівна щиро любить свою працю, користувачів бібліотеки, спілкування з ними, залучає дітей, молодь до масових заходів, які проводять спільно з Будинком народної творчості, школою, церквою, громадою села Городок.
З початком повномасштабної війни росії проти України пані Мирося почала писати більше. Вона дуже глибокосердно сприймає все, що відбувається в нашій державі, тяжко переживає загибель земляків. Її вірші – різної тематики, багато з них – про війну, про наших захисників, рідний край, природу і… про кохання.
Вірші друкує на своїй сторінці в мережі Facebook, у різних поетичних групах. Брала участь в поетичних конкурсах, займала призові місця, була нагороджена дипломами, грамотами, подяками.
Разом із регентом місцевої церкви Євгеном Поховичем написала пісню «Тополя», яка набрала в мережі Facebook більше тисячі переглядів. Народжуються і нові пісенні твори «Захисникам», «Вернувся журавлик до рідного дому», «Рідний край», «Незнайомка», «Тірас», колядка «Чи ви чули, люди?» та інші. М.Жбанова любить свою працю бібліотекаря, рідне село Городок, його мешканців, Україну-неньку. Про це її вірші, цьому вчить своїх двох онуків та читачів книгозбірні.
ВКРАЇНА – ЯК ІСУС ХРИСТОС
Моя Вкраїна – як Ісус Христос –
несе свій хрест важкий – аж до знемоги.
Не дай, Господь, комусь щоб довелось
таку ціну платити за свободу!..
На голову вінець терновий одягли –
він врізався глибоко в її тіло...
Шипи колючі боляче вп'ялись.
Вкраїна терпить, як би не боліло!
З глибоких ран кров, як вода, тече,
її багато вже – як повноводні ріки!
А серденько і плаче, і пече,
страшенний біль лишається навіки.
О Україно зранена моя!
За що тебе невинно розпинають?!
Христові муки терпиш ти щодня…
Песиголовці пащі роззявляють!
Така їм ласа, що, якби могли,
тебе усю б – до грама – проковтнули!
Далі подАвитесь ви, кляті вороги,
вас ненавидимо, ви досі не збагнули?!
Тяжкий наш шлях… Та хрест свій несемо́,
Хоч падати доводиться частенько.
Та Україну ворогам не віддамо,
вона – це наша матінка рідненька!
Калини ґрона рясно зацвітуть,
вінець терновий нас здивує цвітом.
І рани України заживуть –
У всій красі постане перед світом!
Повсюди «Ще не вмерла!..» зазвучить.
Минуться лихо і страшна недоля!
Наперекір всім бідам будем жить!
І Україні усміхнеться доля!..
Авторка – Мирослава Жбанова.
Немає коментарів:
Дописати коментар