четвер, 16 лютого 2012 р.

Нездійснене бажання Степана Сапеляка

                                 «Птахами і квітами пригорнімось
                                 у краю своїм україннім»
                                            Степан Сапеляк

   1 лютого цього року українська спільнота пережила велику втрату – відійшов у вічність відомий український поет, член Національної спілки письменників України, публіцист, правозахисник, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, премій імені братів Лепких, ім. В.Сосюри,ім. В. Свідзинського, редактор, видавець, автор одинадцяти книг.
Степан Сапеляк – знана людина, бо творчість його спрямована у майбутнє, а історія життя – це приклади боротьби за українську державність, багато випробувань душі і долі, ув’язнення за мрії про незалежність України.
   Уже тепер в нашу історію навічно вписуємо сторінку про чудового поета, життєлюба, незламного борця, учасника національно-патріотичного руху.
   Уродженець села Росохач Чортківського району С. Сапеляк більшу частину свого життя жив і творив на Слобожанщині – у Харкові (через те, що не мав дозволу повернутись після ув’язнення в рідне село). Але Тернопільщину любив      по-синівськи до кінця свого життя.
   Хочу доповнити автобіографічні відомості про Степана Сапеляка, мабуть, менш відомою інформацією – про роки життя і навчання у Заліщиках.
   У 1967-1969 роках навчався у Заліщицькій музичній школі, закінчив середню школу. Завжди дорожив спогадами про наше місто, рідну школу, пам’ятав імена вчителів, згадував однокласників. А цього року хотів побувати знову у Заліщиках – у березневу пору, про що повідомив мене, зателефонувавши 20 січня.
   Відрекомендувавшись, Степан Євстахович з особливою радістю говорив про бажання відвідати місто своєї юності, цікавився які його книги маємо у бібліотеці. Дізнавшись, що у фондах книгозбірні є тільки «Журбопис»,  автор пообіцяв привезти усі свої книги і подарувати читачам-землякам.
Мою пропозицію організувати зустріч у бібліотеці з участю поважного гостя для читачів-шанувальників творчості, вчителів, однокласників, громадськості району прийняв з радістю і схвально. Добавив, що хотів би побувати ще у школі, відвідати пам’ятні рідні місця.
   Через кілька днів ми отримали на пошті книги: «Незів’яле листя», «Во ім’я Слова» , «Кричі часу», надіслані із Харкова, на яких автор написав ще й свої побажання, датувавши їх 8,9 січня. Подумалось – мабуть, чекав наших вітань з іменинами – у день святого мученика Степана, а ще згадав про велич Різдв`яної шопки і коляди, образно назвав бібліотеку «рідним виноградником Слова». Поділився своїми спогадами: «Заліщики – це відвідини не тільки слідів Осипа Маковея, високих круч, а юних моїх сподівань й кохань…Ваш Степан Сапеляк».
   З такими думками славний наш земляк збирався у дорогу до рідного краю, але не судилось…Уже тепер пригадую нашу першу і останню довгу розмову, бо цікавився Степан нашими справами, розпитував про новини із життя міста і його мешканців.
   Я розповіла про бібліотечні справи, поділилась своїми враженнями про переглянутий репортаж по Тернопільському телебаченню із творчого вечора, присвяченого 60 річчю від дня народження ювілянта - Степана Сапеляка. Він щиро доповнював розповідь про важливу подію із власного життя.
   Заліщани пишаються талановитим поетом і полум’яним борцем, випускником Заліщицької школи ім. О. Маковея. В ці дні поринули в спогади його вчителі - Ганна Василівна Симотюк і Ганна Станіславівна Лубкович, що були класними керівниками
9 Г та 10 В класів, в яких навчався Степан, вчителька української літератури Ірина Олексіївна Ковальчук, а також Ганна Микитівна Малашенко, Надія Василівна Федорців, однокласники Василь Машера, Ольга Дорощук-Сердюк, Степан Кобіс, Іван Громівчук та інші. Про життєво-творчий шлях С. Сапеляка учні та педагоги шкіл міста довідуються із розповідей працівників Заліщицької районної бібліотеки.
   Степан Сапеляк ступив на довгу дорогу Вічності. Згадуймо талановитого творця Слова.
    Березневі дні – дати народження (26 березня) і мріяного повернення Степана Сапеляка до Заліщик  та пам’ятні дні вшанування його Вчителя і Пророка нашого - Тараса Шевченка.
    «Шевченкове слово в моєму житті
     Невольниче осягання
     …бо я є тінь Твоя прескорбная…»
                              Степан Сапеляк, лауреат Шевченківської премії.
     Вклонімось їх пам’яті!

                                                                                                    Ольга Тракало

 


Немає коментарів: