пʼятниця, 20 квітня 2018 р.

Собор душі Олеся Гончара


У бібліотечній  вітальні «Літературні зустрічі» центральної районної бібліотеки проведено  літературну годину:  «Собор  душі  Олеся Гончара»,  до 100-річчя від дня народження письменника.
         Народився  Олесь Терентійович Гончар   – український письменник,  громадський діяч,  перший лауреат  премії ім.Т.Г.Шевченка, Голова  спілки письменників України,  академік  НАН  України  третього квітня 1918 року.
         Він народжений тоді  коли Україна виборювала  незалежність.  За життя  звідав  жахливі муки  й   видива голодомору  33-го  року. Прозрівав  у зловісні  ночі  37-го. Беззастережно підставив молоді  студентські  плечі під  мінометну чергу найбільшої  Світової  війни.
У  28  років   свого віку  став  живим  класиком, але  тільки  тепер  він відкрився  нам  у  всій  своїй  повноті.
         Ведучі вечора –  бібліотекарі  Тетяна Баранецька  та  Галина Балицька   познайомили   молодь –  учнів  Заліщицього  ВПУ і  ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Осипа Маковея, студентів Заліщицького агроколеджу ім.Євгена Храпливого   з життєвим і творчим шляхом  письменника.
           Вірш-присвяту  Данила  Кононенка «Мов Тронка  у степах» прочитала  студентка  Заліщицького агроколеджу   Анастасія Вовчанська.
 У літературу з фронту  прийшов Олесь  Гончар  молодим воїном, коли Європа  і світ  стікали  кров’ю від  найстрашнішої на планеті  війни і  приніс   свої фронтові поезії.  «Думи про Батьківщину» –  поезію автора  1944 року прочитала  студентка агроколеджу Анна  Якимець.
У творчому доробку письменника  неперевершені його твори:  трилогія  «Прапороносців», романи:  «Таврія», « Людина і зброя», «Циклон», «Тронка»,  «Собор», повісті:  «Земля гуде», «Щоб світився вогник»,  сценарії  кінофільмів: «Дівчина з маяка», «Абітурієнтка»,  «Берег любові» та  інші.  Серед  українських письменників Олесь Гончар  – це зірка  першої  величини, людина, що  стоїть  найвище  зі  своїм  талантом,  життєвою позицією, любов’ю до Батьківщини.  
Із  творчістю Олеся Гончара  учнівська молодь знайомилась також, переглянувши  відеофільми: «Людина, яка  змогла  стати  вільною»,  «Полтавщина  читає Гончара», адже з його  романів, повістей, новел   світила  чиста душа України.
Вірші, присвячені   пам’яті О.Т. Гончара декламували студенти Заліщицького  агроколеджу: Володимир  Олійник «Гончарова зоря» –  Струбіцька  Світлана,  Петро Панч «Золотокриле слово Гончара» – Пискур Тетяна, Олександр Богачук  «Ви є. Ви – і більше нічого не добавиш»     Курчак  Уляна.
У своєму  виступі  Ольга Тракало, директор Заліщицької ЦБС  сказала, що  Олесь Гончар  належав  до тих сумлінних і вимогливих до себе авторів, які  мали  виняткову здатність  критично  оцінювати зроблене  і найкращим редактором  його творів  він був сам.
 Завдяки своєму таланту  його життя нагадує  сюжет романів, а  війна  сама  увійшла  в його життя і творчість.
 «Бережімо  собори наших душ»    ці слова    великого сина української нації є найсвятішим заповітом  українцям  сущим і нащадкам. Твори Олеся  Гончара – це наше  духовне багатство, бо  вони  підтримують віру в  справедливість і доброту.
По-особливому важливими є  висловлювання  О. Гончара  про  мову: «Мова народу для письменника  – це як  повітря для життя,  це все його найдорожче і найсвятіше.
Мова – душа кожної  національної культури, джерело й запорука  її розвитку,  про   це слід кожному  і завжди  пам’ятати».
Важливою творчою віхою  став роман «Собор» ( 1968 р.), у якому  автор  порушив проблеми  духовності народу,  збереження історичної пам’яті, пам’яток минулого.  За  це   був підданий   несправедливій критиці, а сам твір майже на 20 років  вилучили  з літературного життя.
О. Т. Гончар   любив  молодь і на  неї  покладав  великі надії  у  творенні  української  держави. І якщо  його твори  знаходитимуть   відгук у читачів, а   найперше в юних серцях, то це буде  найкращий  вінок  у пам’ять  про  письменника.
В читальній залі  районної бібліотеки  експонується книжкова виставка:  «Собор  душі Олеся Гончара».

Немає коментарів: