День пам’яті жертв політичних репресій

Від 2007 року, щорічно у третю неділю травня, відзначається в Україні День пам’яті жертв політичних репресій, з метою привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, вшанування жертв політичних репресій, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності.

У пам’ять про жертви в ті страшні роки Тетяна Баранецька та Парасковія Любінецька – працівники центральної районної бібліотеки провели годину пам’яті в Заліщицькому обласному госпіталі ветеранів війни та реабілітованих.

Бібліотекарі ознайомили присутніх людей на цьому заході зі сторінками історії на жертовному шляху до створення незалежної держави, який був складним для українського народу.

 Насильницька колективізація на селі, форсована індустріалізація і так звана «культурна революція» привели до національної трагедії. Ці події, як непоправні стихійні лиха, супроводжувались масовими репресіями проти політичних опонентів, інтелігенції та селянства.

Великі випробування принесла Друга світова війна. І в перші роки після війни, коли на західноукраїнських землях точилася національно-визвольна боротьба, у сталінські катівні та концтабори попали тисячі безневинних людей, які були замордовані, пережили страдницьку долю.

Бібліотекар Тетяна Баранецька у своїй розповіді навела приклади про трагічні події в українській історії, які описані у книгах, що були представлені на книжковій викладці.

Значних втрат зазнала українська література, бо було репресовано і вигублено багато митців, чимало з яких перебували в радянських тюрмах.

Огляд літератури «Не маємо права забути» провела Парасковія Любінецька. Особливий інтерес викликали книги «Реабілітовані історією», «Малолітні політв’язні Тернопільщини», а також літературні твори письменників, вчених Тернопільщини, які були свідками тих подій.

У витки репресій попадали і митці з Тернопільщини. Девізом їх подвигів стали слова: «Хто жити вміє – вміє і вмерти прощанням зброї гострим і стальним». Іванна Блажкевич, Петро Тимочко, Іван Гнатюк, Галина Гордасевич, Микола Дубас, Григорій Радошівський, Микола Волощук, Ігор Герета, Микола Горбаль, Степан Сапеляк і ше багато імен з тієї плеяди, життя і творчість, духовна свобода яких була ворожою унітарному ладові.

Велика когорта нескорених на ниві літератури. Тюрми і заслання багатьом із них вкоротили вік, забрали здоров’я, не давали можливості на повну силу розкрити свій талант. Та здобули вони особистим прикладом, творчістю, покривдженою долею – нагороду найвищу і любов та визнання українського народу.

Своїми спогадами з присутніми на заході поділилася Стефанишин Марія Йосипівна, уродженка села Капустинці Чортківського району, яка зі слізьми на очах розповідала про пережиті роки на засланні.