«Вся сила моя, вся слабість моя – сталеве перо і чорнило…», - так писав про себе Осип Маковей в авторському вірші «Привіт Україні». Ми згадуємо сьогодні цю видатну постать, адже 23 серпня 2025 року минає 158 років від дня народження, а 21 серпня виповнюється 100 літ із часу відходу за межу вічності Осипа Маковея – письменника, літературного критика і редактора багатьох періодичних видань, журналіста, перекладача, фольклориста, а ще педагога і громадсько-політичного діяча. Численні псевдоніми і криптоніми такі як: Spectator, Стефан Ярошенко, Євмен, Соколик, О.Степанович, Явор, Осип з Буковини, О.М., О.М-ей, М-ей – свідчення того, як говорив сам письменник, що він був один із тих, хто «цеглу носить» до «такої надбудови як література».
Ось декілька штрихів із життя видатного письменника, який жив, працював, помер і похований у Заліщиках: Осип походив із міщанського, але небагатого роду. Його батько Степан Маковей займався кушнірством (вичинкою шкір та хутра). Мати Катерина була освіченою: вміла читати і писати, а ще вільно володіла німецькою мовою. Саме вона наполягла на тому, щоб Осип пішов вчитися – «…післала мене в гімназію і потім дбала про мене, доки могла».
Ще з дитинства мав хист до музики та малювання. Але через поганий зір малярством займатися так і не зміг, а через брак коштів довелося забути і про музику: «Я не мав спромоги навчитися грати на якімсь інструменті… Осталося мені те, що найменше коштувало: перо, чорнило і папір».
Закінчивши школу в Яворові, продовжив навчання в єдиній на той час у Галичині українській Академічній гімназії у Львові. На життя заробляв приватними уроками та репетиторством.
Разом із своїми друзями-гімназистами створив таємний гурток «Згода», де обговорювали актуальні на той час політичні події, а ще заснували власну бібліотеку, зібравши більше, ніж 600 книжок; видавали такі газети, як «Молодецька праця», «Чортик» і гумористичне видання «Мишам на сніданок».
Навчаючись на філософському факультеті Львівського університету, перекладав з античних мов, а ще з німецької, польської і російської; писав оригінальні вірші, поеми, фейлетони, оповідання; записував народні пісні (упорядкував збірник «Руські вояцькі пісні в Австрії»), казки та звичаї.
Великий вплив на формування світогляду молодого письменника мав Іван Франко, якого Осип Маковей вважав своїм учителем та наслідував практично в усьому, про що свідчить і запис із його щоденника 1886 р.: «…погляди (І. Франка) на справу і літературу руську знаю не лише з його творів, а й з власних його розмов... Вони дуже розумні, і я їх собі присвоюю».
А ще в скрутні часи Іван Франко, як міг, намагався допомагати Осипу Маковею чи то роботою, чи то грішми, чи хоча б запросинами на обід: «Шість днів я в нього обідав. Більше сам не хочу: він не багач, а я не дід; годі надуживати чужої доброти».
За кілька років плідної газетної діяльності (помічник редактора газети «Діло», співредактор «Народного часопису», помічник редактора у газеті «Зоря», редактор українського часопису «Буковина») та власної наполегливості, йому вдалося не тільки покращити свої матеріальні справи та віддати борги, але й успішно закінчити університет у Відні.
В Осипа Маковея була закохана на три роки старша від нього і переповнена феміністичними поглядами Ольга Кобилянська, яка навіть пропонувала йому одружитися: «…Я би Вам ніколи такого предложенія не робила, якби не було можливості разом жити… Чи маєте відвагу розпочати життя так, як Вам пропоную…» Та Осип обрав іншу: дочку священика із Бережан Ольгу Кордубівну: «Я мав тоді 38 літ, вона 25. Ся женитьба – се було моє найрозумніше діло. Яке я зробив для себе, бо ніхто мені не облегшив життя так, як моя жінка».
Протягом всього життя Осип Маковей вів щоденник, який і досі повністю не опублікований.
Маковей викладав у Чернівецькій учительській семінарії та вів заняття у Чернівецькому університеті. Згодом вчителював у Львові, а потім у вчительській семінарії в Заліщиках. З 1913 року і до своєї смерті письменник обіймав посаду директора цього закладу.
Під час Першої світової війни письменника як офіцера запасу мобілізували на війну, служив військовим кореспондентом, поштовим цензором в австрійському війську, зокрема до 1918 року.
Під час існування Галицької СРР у 1920 році був завідувачем відділу освіти повіту, заледве не потрапив під військовий трибунал т. зв. ГАНКА (Галицької ЧК, врятувався, перебравшись на Буковину за Дністром).
. У лютому 1921 р. Маковея «за зраду держави» та «українізацію» школи, протримали 6 днів у Чортківській тюрмі. Це сильно підірвало його здоров’я. Тільки завдяки своїй популярності педагога і письменника він залишився на посаді директора, продовжуючи писати свої твори.
Помер 21 серпня 1925 року в нашому м. Заліщики, де й похований.
З нагоди 158-ї річниці від дня народження О. С. Маковея і 100-річчя з часу кончини письменника і громадського діяча в Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці України підготовлено книжкову виставку: «Багатогранний та невтомний у своїй праці». Експозиція вміщує найвідоміші роботи письменника і видання про його життєвий і творчий шлях.
Шановні читачі! Завітайте у нашу бібліотеку для цікавого, пізнавального і вдумливого читання!
На світлинах: Осип Маковей (третій в другому ряду) на з'їзді українських письменників та діячів культури до 100-річчя «Енеїди» І. Коляревського у Львові, 1898 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар