ПОЛУМ’ЯНІ МЕЖІ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ: ЯК У ЗАЛІЩИКАХ ВОСКРЕСЛА «ЯСНА ЗОРЯ» ОЛЕНИ ТЕЛІГИ…

Олена Теліга увірвалася в українську культуру та визвольний рух, мов стрімка комета, залишивши по собі яскравий золотий слід, який не здатні стерти ні десятиліття примусового радянського забуття, ні згарища воєн…

У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року зібралися ті, для кого це світло є не просто історичним артефактом, а живим дороговказом. Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, отримала промовисту назву: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття». Ця подія стала не просто академічним заходом пам’яті, а своєрідним духовним мостом між епохою розстріляного національного відродження та нашою складною сучасністю боротьби проти російського ворога за самостійну і незалежну Україну.

Модераторка заходу, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року».

Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови у хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, полеглих героїв ОУН-УПА, закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає здоров’я і життя за право України бути на планеті Земля.

Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько, наголосивши на тому, що доля славетної патріотки Олени Теліги сьогодні дивовижно резонує з долями тисяч українців, які ведуть запеклу боротьбу з рашистськими загарбниками. Її життя та смерть – це міцний вузол, що зв’язує минуле й сьогодення, закликаючи нас до рішучості й спільнодії.

Ведучі, супроводжуючи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки, яскраве й контрастне. Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в родині інтелігентів Слобожанщини та Поділля (батько – інженер-гідротехнік Іван Шовгенів, мати – вчителька Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська). Парадоксально, але дівчинка, яка вільно володіла французькою й німецькою, тривалий час не знала української, оскільки в родині розмовляли російською мовою. Справжнє переродження відбулося після переїзду родини до Києва у 1918 році, а згодом – в еміграції, у Чехословаччині. Своєрідним хрещенням вогнем став випадок у Празі в 1930-х роках. На зібранні російських монархістів, де паплюжили українську мову, юна Олена підвелася й, мов розітнувши повітря мечем, кинула в обличчя шовіністам: «Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!»

Там же, у Чехії, вона зустріла своє кохання – кубанського козака, бандуриста, старшину армії УНР Михайла Телігу. Їхній союз, укладений у серпні 1926 року, став союзом двох рівновеликих планет, що рухалися по одній орбіті до самого кінця.

Атмосферу тієї епохи на заході майстерно й талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (музика й слова Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (слова Івана Витвицького).

Нова сторінка біографії Олени Теліги відкрилася в Кракові у 1939 році, де відбулася її доленосна зустріч із поетом та діячем ОУН Олегом Ольжичем. Вона стає членкинею ОУН, працює в культурно-освітній референтурі. А в жовтні 1941 року, нелегально перетнувши кордон, Олена прибуває до окупованого нацистами Києва. Це рішення було свідомим кроком у пащу звіра.

У Києві Олена очолює Спілку українських письменників та редагує тижневик «Літаври», який мав яскраве антиімперське забарвлення. Вона відмовлялася підкорятися німецьким постановам, вважаючи, що компроміс із окупантом – це смерть для митця. Коли гестапо закрило часопис і почало арешти, друзі благали Олену втекти. Її відповідь, яку процитував ведучий, звучить як вічний маніфест честі: «Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність... Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

9 лютого 1942 року її заарештували. Чоловік Михайло, хоч і мав змогу врятуватися, добровільно пішов за своєю музою в гестапівські катівні. Камера № 34 стала останнім прихистком. На її стіні Олена залишила свій автограф – намальований тризуб і слова: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року в Бабиному Яру їхні життя обірвав свинець окупантів. Навіть вороги були вражені її мужністю: німецький офіцер пізніше зізнався, що не бачив чоловіків, які б так героїчно вмирали, як ця тендітна й вродлива жінка.

У пам’ять про цю трагедію та незламність Тетяна Шпорта виконала легендарну «Баладу про мальви» (слова Богдана Гури, музика Володимира Івасюка) та тужливу «Чуєш, брате мій» (слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого). А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим».

Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 року поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту, поблизу Тінистого пляжу. Саме звідси вона писала листи, де розповідала про Заліщики, до педагогині Ксенії Світлик у Коломию. Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Олени Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 року в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки і борчині ОУН.

Модераторка також згадала, що соратник О. Теліги Олег Ольжич в 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого краю, про що описує у книзі «Там, де Дністер круто в`ється» Василь Верига, наш земляк, дійсний член НТШ, віце-президент Світового Конгресу вільних українців. Саме тому в м.Заліщики споруджено пам’ятний знак Олегу Ольжичу в 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

Про роль і значення постаті Олени Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк, який наголосив на важливості збереження історичної пам'яті про видатних діячів у громаді.

Модераторка Оксана Дяків провела огляд літератури, представивши книжкову виставку, назвою якої стали слова самої Олени Теліги: «Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя». Серед іншого Оксана Іванівна зупинилася на бібліографічному покажчику «Велети українського духу» (про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї), який підготовлений Заліщицькою бібліотекою.

Слово на заході мала фахівчиня бібліотечної справи, членкиня НСЖУ, заслужена працівниця культури України Ольга Тракало, яка поділилася спогадами про те, як упродовж багатьох років у Заліщиках вшановували життя і творчість Олени Теліги, Олега Ольжича.

Письменниця, вчителька української мови та літератури, лавреатка Всеукраїнської премії ім. Петра Ковальчука Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець, засновницею Всеукраїнського жіночого товариства, посприяло поверненню імені Олени Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки на її честь. Ганна Михайлівна декламувала власні вірші про Олену Телігу.

Фахівець відділу еколого-освітньої роботи НПП «Дністровський каньйон», краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики у різний час, декламував вірш Олени Теліги.

Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи голова літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій бібліотеці, членкиня Спілки слов’янських письменників України, педагогиня Богдана Стефанюк.

Гості з Товстенської громади, поети, автори книг Ольга Кухта та Володимир Забарило подякували за надихаючу подію, декламували власні поезії, присвячені сучасним захисникам і захисницям, які фактично продовжуючи справу Олени Теліги, борються за нашу Україну в російсько-українській війні.

У другому блоці літературної зустрічі виступила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько. Лілія Василівна розповіла про діяльність очолюваної нею організації, в якій об’єднані на цей час 35 членів, про велику просвітницьку роботу, а також вагому допомогу нашим доблесним Збройним Силам України, супроводжуючи фактами-фотопрезентацією роботи. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала свої вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, розповіла про свою патріотичну родину.

Письменник, поет, редактор, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран у своєму виступі наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини, говорив про видання нових колективних збірників, подарував книги, поетичні буклети Заліщицькій бібліотеці, Лілії Крисько, Оксані Дяків.

Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще чудово акапельно виконала дві пісні: «Ой роде наш красний!» і «Там, за лісом, за лугом» (на слова Осипа Маковея).

Поет, історик, педагог Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів.

Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім за те, що бібліотека залишається живим осередком культури, де плекається українське слово.

Захід у Заліщиках став майданчиком для осмислення феномену українського жіночого лідерства й волонтерства. Олена Теліга – це не поодинокий спалах, а частина яскравого сузір'я українок, які в різні епохи тримали й нині тримають на своїх плечах небо нашої нації.

Коли зустріч підходила до свого завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України.

Технічно захід забезпечував Ігор Дронь.

Пам’ять про Героїв має бути дієвою. Саме тому під час заходу модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби Збройних Сил України. Зібрану суму 2000 гривень Заліщицька бібліотека оперативно передала багаторічному заліщицькому волонтеру Ярославу Гринишину, аби ці гроші долучити до придбання необхідного спорядження для наших бійців на передовій.

Олена Теліга колись писала: «Не треба слів! Хай буде тільки діло…» Минуло 120 років від дня її народження, понад вісімдесят років – із часу загибелі молодої борчині ОУН. Але її «ясна зоря» продовжує світити.. І поки в українських містах і селах звучить її поезія, а українські жінки й чоловіки тримають зброю та волонтерський фронт, Україна є і буде…

Дарунки бібліотеці

 Книжковий фонд Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки знову поповнився цікавими виданнями. Цього разу ми отримали у подарунок книги з історії України, біографічні дослідження, історичні романи та науково-популярні праці, що відкривають нові сторінки нашого минулого та допомагають глибше пізнати визначні постаті й події української історії.

Щиро дякуємо за цей цінний дарунок! Кожна нова книга — це ще одна можливість для наших читачів відкривати нові знання, розширювати світогляд і знаходити натхнення.

Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки та першими ознайомитися з новими надходженнями. Впевнені, серед них кожен знайде книгу до душі!

Щира подяка за книжковий дарунок!

Фонд Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки поповнився новими книгами, які нещодавно були подаровані нашій книгозбірні.

Серед видань – книги духовно-моральної, виховної та художньої тематики, які порушують важливі питання добра, людяності, любові до ближнього, сімейних цінностей та відповідального ставлення до світу.

Щиро дякуємо за цей цінний подарунок! Кожна нова книга – це ще одна можливість для наших читачів відкрити для себе нові думки, історії та джерела натхнення.

Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки та ознайомитися з новими надходженнями!

День Української Державності

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Першою формою української державності була Київська Русь, спадкоємницею її стала Галицько-Волинська держава, яка об'єднала всі етнічні українські землі. Демократичні засади української державності формувались на Запорізькій Січі і знайшли своє продовження в козацькій державі Богдана Хмельницького.

З втратою державності Україною в кінці 18ст.національна ідея не зникла, завдяки Г.Сковороді, Т.Шевченкові, Л.Українці, І.Франкові.

Події українського життя 19ст. стали підгрунтям української демократичної революції 20ст. доби Центральної Ради, Гетьманату та Директорії.

Українська національна ідея довгі часи була віковічною мрією українського народу. Ця мрія гуртувала кращих представників українства, надихала їх на героїчну працю і боротьбу.

Прорахунки у внутрішній та зовнішній політиці призводили до періодичної втрати нашої державності, до того, що українська національна ідея не була реалізована. Саме 20 століття закінчилося перемогою - проголошенням та утвердженням незалежної Української держави.

У сьогоднішньому державотворенні ми маємо винести уроки на майбутнє.

Власне, жорстока й ненастанна боротьба за свою державність і є головним змістом української історії уже 21ст. Тому Україна сьогодні є воюючою за власну волю, за власну незалежність, за власну націю.

 

Про нас пишуть

 Публікація в газеті «Свобода» про знакову культурно-мистецьку подію – презентацію нової книги відомого історика, краєзнавця Михайла Сопилюка «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917-1921 рр.)», яка відбулася у читальній залі Заліщицької міської публічної бібліотеки.

Читацька вітальня – щастя людського спілкування

У читальній залі міської бібліотеки відбулося обговорення книги Марка Вовчка «Інститутка» на тему: «Голос поневолених: про свободу, гідність і людяність у повісті «Інститутка».

Модерувала зустріч Христина Кащишин, бібліотекар абонементу для дорослих.

Учасники ділилися враженнями від твору, розмірковували над образами Устини та Інститутки, говорили про значення свободи, людської гідності, про роль жінки в суспільстві та актуальність інших проблем, порушених авторкою. Особливий інтерес викликало творче завдання «Лист до Устини», яке дало можливість висловити власні думки та співпереживання головній героїні.

Активними учасниками обговорення «Інститутки» були: Юлія Воробель, Ірина Долинчук, Наталія Навольська, Ірина Гишка, Оксана Дяків, Марія Рудик, Галина Заянчковська, Василь Лопух.

До слова, Василь Лопух – наш земляк, громадський діяч, економіст, кандидат економічних наук, дійсний член НТШ Америки. Чимало літ він живе в США. Пан Василь часто навідує близьких йому людей, які живуть у Заліщиках. А спогади про наше містечко, дитинство та юність не відпускають його серце.

Василь Степанович ознайомив присутніх із текстом «Божниця, що на івриті мовчить» як людина активна і небайдужа.

Гість ділився розповідями про життя своєї родини, про свій переїзд до США. Відбулася досить жвава розмова з слухачами. Василь Лопух відповідав на питання.

Зустріч стала нагодою для змістовної розмови про цінності, ідентичність українців, що залишається важливим й сьогодні.

28 червня 2026 року Україна відзначатиме 30-ту річницю ухвалення Конституції України.

Саме цього дня було закріплено права і свободи громадян та визначено основи державного устрою незалежної України.

Конституція увійшла в українське суспільне життя як головний оберіг державності й демократії, гарант незалежності та соборності України. В Основному Законі закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка є цілісною й недоторканою, а захист суверенітету та територіальної цілісності визначено однією з найважливіших функцій держави.

В умовах російсько-української війни День Конституції набув особливого значення, адже демонструє незламність нашого народу, який боронить свою свободу, незалежність і право на власне майбутнє. Ворог зневажає юридичні норми та міжнародне право, прагне позбавити нас наших надбань, здобутих поколіннями українців, і зруйнувати майбутнє наших нащадків.

Книжкова виставка-дата «Конституція України — верховенство права і свободи», що діє в читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, представляє матеріали, які допоможуть читачам ознайомитися з історією прийняття Основного Закону держави, краще зрозуміти минуле й сучасність України, а також згадати імена видатних українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу, незалежність і державність нашої країни.

Про нас пишуть

 В обласній газеті "Свобода" (м. Тернопіль) опубліковано статтю про зустріч-діалог "ТВОРИВ У ЦАРИНІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ", яка відбулася 16 червня 2026 року в читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

Захід присвятили 95-річчю від дня народження Петра Івановича Ковальчука, письменника-романіста, редактора, журналіста, члена Національної спілки письменників України, а також на вшанування 30-ї річниці з часу відходу нашого талановитого земляка у Вічність. Подія була приурочена і 95-літтю від дня народження Ірини Олексіївни Ковальчук, дружини письменника, вчительки української словесності, письменниці.

Спасибі редакції газети "Свобода" та відповідальному секретарю Віктор Уніят за співпрацю!

Читацька вітальня

 У четвер, 25 червня, о 17:00 відбудеться обговорення повісті Марка Вовчка «Інститутка» - одного з найвідоміших творів української класичної літератури.

Запрошуємо всіх охочих долучитися до обговорення, дружнього спілкування та нових літературних відкриттів!

Заліщицька міська центральна публічна бібліотека

25 червня, 17:00

День скорботи і вшанування памяті жертв війни в Україні

 22 червня 2026 року – #День_скорботи_і_вшанування_памяті_жертв_війни_в_Україні. Також цього дня розпочався 1580-й день повномасштабного вторгнення росії в нашу державу. Дату встановлено Указом Президента №1245/2000 від 17 листопада 2000 р. з метою вшанування мільйонів людей, які загинули або постраждали під час Другої світової війни, та збереження історичної пам’яті про цю трагедію. Дата пов’язана з початком німецько-радянської війни 22 червня 1941 року, коли нацистська Німеччина напала на срср. Для України Друга світова війна розпочалася у 1939 році та принесла роки окупації, руйнувань, масових злочинів і мільйони людських втрат. А 22 червня 1941 року бойові дії охопили всю територію України, українські міста й села опинилися в епіцентрі війни.

В Україні це стало початком одного з найтрагічніших періодів у її історії, однієї з найкривавіших сторінок, яка забрала життя кожного п'ятого українця. Під час Другої світової війни Україна втратила від 8 до 10 мільйонів життів: як військових, так і цивільних. Цей день є нагадуванням про жахи окупації, масові розстріли, Голокост, концентраційні табори, примусове вивезення на роботи та зруйновані міста й села.

В умовах повномасштабної російської агресії, яка почалася 24 лютого 2022 року, ця дата набула особливо гострого звучання. Вона об'єднує біль від втрат українців у Другій світовій війні та пам'ять про сучасних українських захисників і цивільних, які віддали свої життя за незалежність України.

Ми згадуємо всіх загиблих: військових і цивільних, дорослих і дітей –усіх, чиї долі були зламані війною. Пам’ять про ті події є не лише частиною нашої історії. Вона нагадує про ціну миру, свободи та людського життя. Особливо сьогодні, коли Україна знову змушена боронити свою незалежність і право на майбутнє. Ми знову живемо в час, коли війна щодня забирає людські життя, руйнує долі, розлучає родини та змушує мільйони людей залишати свої домівки. І тому, згадуючи жертв Другої світової війни, ми думаємо не лише про історію. Ми думаємо про людей. Про тих, кого вже немає поруч. Про тих, кого любили. Про тих, кого пам’ятають. Вічна пам’ять усім жертвам війни…

У Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці читачі мають можливість ознайомитися з книгами про Другу світову війну, зокрема, пропонуємо вашій увазі такі цікаві видання:

Героїчний Київ: Документальні розповіді/ Упор. В.І.Денисенко. – К. : Україна, 2003. – 335 с.

Книга присвячена незламним оборонцям і визволителям столиці України від німецьких загарбників. Герої спогадів – льотчики, танкісти, артилеристи, воїни-десантники, підпільники, партизани, командири і воєначальники. З рядків достовірних розповідей постає грандіозний масштаб битви на Дніпрі за славний Київ у 1941-1943 роках.

Окупація Києва тривала 778 днів… 6 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна розгромили німецькі війська і штурмом взяли столицю України – місто Київ. Цього ж дня війська зайняли Жуляни, Борщагівку, Боярку, Бучу, Гостомель та інші прилеглі до Києва населені пункти. Це відбулось у результаті Київської наступальної операції, яка тривала з 3-го до 13 листопада 1943 року і була складовою частиною Битви за Дніпро – однієї з наймасштабніших і найкровопролитніших воєнних операцій у світовій історії. Загалом битва за Дніпро тривала з серпня по грудень 1943 року, ставши однією з наймасштабніших операцій світової історії.

Патриляк І. К. Україна в роки Другої світової війни: спроба концептуального підходу : монографія / І. К. Патриляк, М. А. Боровик. - Ніжин : М. М. Лисенко, 2010. - 590 с.

У книзі розглянуто найбільш суперечливі сторінки історії України періоду Другої світової війни. Велику увагу приділено висвітленню «української проблеми» напередодні та на початку світової війни, долі українських земель у 1939-1940 рр., участі українців у фінській кампанії, бойовим діям і причинам поразки червоної армії в битві за Україну в 1941 р., окупаційному режиму нацистів та їхніх союзників в Україні, українському визвольному рухові, діяльності партизанів, взаєминам більшовицької влади і українського суспільства в роки війни.

Книги призначені для широкого кола читачів, можуть бути корисними для студентів, викладачів, учителів та всіх, хто цікавиться історією України періоду Другої світової війни.

Запрошуємо до активного та вдумливого читання!

ІВАН МИКОЛАЙЧУК ЯК ОБЛИЧЧЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО КІНО

 15 червня 2026 року виповнилося 85 років від дня народження видатного українського митця Івана Миколайчука. Народившись у багатодітній родині на Буковині, він із дитинства ввібрав народні традиції, що згодом визначило стиль його творчості. Після Чернівецького музучилища закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Ще студентом Миколайчук зіграв Тараса Шевченка у фільмі «Сон», а справжнє світове визнання здобув завдяки ролі Івана Палійчука в шедеврі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Ця стрічка, створена за мотивами повісті М. Коцюбинського, виборола 39 міжнародних нагород і стала візитівкою українського кінематографа.

Загалом актор зіграв понад 30 ролей, зокрема у культових картинах: «Білий птах з чорною ознакою» (співавтор сценарію); «Пропала грамота»; «Захар Беркут» та ін. Миколайчук також яскраво проявив себе як режисер, створивши знаменитий фільм «Вавилон ХХ».

Через прагнення популяризувати українську культуру митець постійно зазнавав утисків і заборон з боку радянської цензури. Попри те, що життя Івана Миколайчука обірвалося всього у 46 років, його величезна спадщина залишається фундаментом національної ідентичності, а його ім’я сьогодні носять вулиці, премії та кінофестивалі.

З нагоди 85-річчя від дня народження на сусідній Буковині вшанували пам’ять видатного українського актора, режисера та сценариста Івана Миколайчука. У стінах Чернівецького художнього музею відкрили виставку «Іван із Чорториї». Головною подією став масштабний V Міжнародний фестиваль глядацького кіно «Миколайчук OPEN». У рідному селі актора Чорториї відбувся традиційний культурно-мистецький захід «На гостини до Івана» на базі Мистецько-меморіального музею-садиби Івана Миколайчука.

У рамках вшанування ювілею Івана Миколайчука була видана книга «На віче Іван Вічний кличе», куди увійшли вірші-присвяти та спогади про незабутнього буковинця, його колег, друзів. Презентація цього видання відбулася у двох бібліотеках м.Чернівці. Співавторкою збірника стала бібліограф Заліщицької міської бібліотеки Оксана Дяків. Опубліковано тексти, вірші О. Дяків про Івана Миколайчука та про видатного кінорежисера, творця «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова. Цей легендарний творчий тандем стояв біля витоків українського поетичного кіно. Їхній творчий союз став знаковим для національної культури, а дружба переросла у глибоке взаємне захоплення талантами.

У Заліщицькій міській бібліотеці представлені книги, присвячені Іванові Миколайчуку та Сергію Параджанову, їхнім біографіям і творчості:

– Миколайчук, І. Сценарії / Упорядник М. Є. Миколайчук; вступ. ст. Л.І. Брюховецької. – К. : Ред. журн. «Міжнар. туризм», 2008. – 544 с.

– Білий птах з чорною ознакою. Іван Миколайчук: спогади, інтерв’ю, сценарії / Упоряд. : М. Є. Миколайчук. – К. : Мистецтво, 1991. – 399 с.

– Бережко-Камінська, Ю. Сергій Параджанов. Режисер свого життя / Ю. Бережко-Камінська. – Київ : Саміт-Книга, 2024. –272 с.

– Параджанов, С. Злет, трагедія, вічність: Твори, листи, документи архівів, спогади, ст., фот. / Упоряд. : Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк. – К. : Спалах ЛТД, 1994. – 280 с.

– Сергій Параджанов і Україна. Збірник статей і документів. / Упорядник ті редактор Л. І. Брюховецька. – Вид. 2-е. – К.: Києво-Могилянська академія, 2015. – 288 с.

– Дзюба, І., Дзюба, М. Сергій Параджанов. Більший за легенду. – К. : Духі літера, 2021. – 224 с. (Серія «Постаті культури»).

Запрошуємо читачів до активного й зацікавленого читання цих видань!

Культура як основа розвитку громади

Культурна сфера Заліщицької територіальної громади є важливою складовою суспільного життя, що сприяє збереженню історичної спадщини, національних традицій та духовних цінностей краю.

19 червня Заліщицьку територіальну громаду з робочим візитом відвідала комісія Чортківської районної військової адміністрації, до складу якої увійшли керівники та спеціалісти профільних структурних підрозділів.

У межах візиту посадовці завітали до комунальної установи «Заліщицька міська центральна публічна бібліотека» Заліщицької міської ради. Серед поважних гостей були:

• Галина Зеновіївна Чайківська — начальниця відділу з гуманітарних питань Чортківської районної військової адміністрації;

• Олеся Іванівна Кирилюк — заступниця Заліщицького міського голови з гуманітарних питань;

• Оксана Миколаївна Безушко — начальниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Заліщицької міської ради.

Під час зустрічі директорка Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Марія Рудик ознайомила присутніх із діяльністю бібліотеки, її основними напрямами роботи, реалізованими проєктами та матеріально-технічним забезпеченням закладу. Особливу увагу було приділено ролі бібліотеки як сучасного культурно-освітнього простору для жителів громади.

 22 червня 2026 року в Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці відбулася робоча зустріч працівників книгозбірні з представниками Чортківського районного сектору №5 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області.

Під час заходу учасників ознайомили з діяльністю служби пробації, її основними завданнями та важливою роллю волонтерів у процесі ресоціалізації осіб, які перебувають на обліку уповноваженого органу з питань пробації.

Також працівників бібліотеки запросили долучитися до волонтерської діяльності та співпраці з пробацією, спрямованої на підтримку людей, які потребують допомоги у поверненні до повноцінного життя в суспільстві.

Люди живуть доти, доки ми шануємо пам'ять про них...

Сьогодні, 16 червня 2026 року, учасники творчої літературної зустріч-діалогу "ТВОРИВ У ЦАРИНІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ" відвідали на міському цвинтарі могили подружжя Ковальчуків - Петра Івановича та Ірини Олексіївни, творчих і талановитих особистостей, які вкладали свою працю, знання, вміння й таланти у редакторську, журналістську діяльність, оскільки Петро Іванович десять років був редактором районної газети "Колос" у Заліщиках, сімнадцять років працював власним кореспондентом обласної газети "Вільне життя" в Тернополі, написав цілу низку історичних романів, а Ірина Олексіївна була педагогом, навчала дітей рідної української мови, а потім стала письменницею, хранителькою і популяризаторкою творчості Петра Івановича Ковальчука.

Світла пам'ять нашим землякам... Нехай горять свічки, а наші молитви за Петра Івановича та Ірину Олексіївну зринуть у Царство Небесне, де витають їхні щирі душі, які були широко відкриті до людей...

Зустріч-діалог "ТВОРИВ У ЦАРИНІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ"

 Є в нашому житті люди - як ріки... Вони торують своє земне русло крізь круті й пологі береги, наповнюють світ непроминальною красою душі, залишають після себе дітей і внуків, своїх учнів, друзів, знайомих, колег, з якими діляться, яким передають у спадок силу власного творчого духу, підтримавши їхні здібності й таланти, залишаючи теплий вогонь спогадів про численні зустрічі й розмови, напутні слова, про любов до праці розуму...

Саме такими Людьми з великої літери були наші заліщани Петро Іванович та Ірина Олексіївна Ковальчуки. У вінок шани творчим особистостям була вплетена подія, яка відбулася 16 червня 2026 року в читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки - зустріч-діалог "ТВОРИВ У ЦАРИНІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ".

Захід присвятили 95-річчю від дня народження Петра Івановича Ковальчука, письменника-романіста, редактора, журналіста, члена Національної спілки письменників України, а також на вшанування 30-ї річниці з часу відходу нашого талановитого земляка у Вічність. Подія була приурочена і 95-літтю від дня народження Ірини Олексіївни Ковальчук, дружини письменника, вчительки української словесності, письменниці.

На початку події всі її учасники схилили голови під час хвилини мовчання на вшанування світлої пам'яті непересічного подружжя Ковальчуків. Пом'янули всіх наших захисників та захисниць, цивільних, які загинули під час російсько-української війни.

Того дня читальна зала міської бібліотеки була заповнена гостями. Моя щира й безмежна вдячність - усім друзям рідного слова, любителям української літератури, які завітали червневого дня на захід і вшанували пам'ять розумних й творчих заліщан - особистостей, які внесли свій визначний вклад у розвиток української культури, літератури, мови, історії.

Під час цієї урочистості голова Спілки слов'янських письменників України, член Національних спілок письменників, журналістів, краєзнавців України, голова комітету Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука Володимир Барна вручив Дипломи лавреатам цієї премії в 2026 році, письменникам, літературознавцям Івану Бандурці Іван Бандурка та мені, за що моя щира вдячність, відзначивши наші творчі роботи, присвячені вивченню літературної, публіцистичної, драматургічної спадщини, біографії романіста, автора книг на історичну тематику Петра Ковальчука, а також лавреатом премії став і редактор, публіцист, відповідальний секретар обласної газети "Свобода" Віктор Уніят .

Грамоту від Всеукраїнського фонду культури отримала директор Заліщицької бібліотеки Марія Рудик, яка була ведучою цієї зустрічі.

Моя щира вдячність абсолютно всім, хто прийшов і приїхав, виступив, поділився спогадами, добрим словом, поезіями, своїми думками. Крім мого виступу з презентацією бібліографічного покажчика про Петра Ковальчука "Творив у царині історичної прози", слово мали: педагоги, лавреати премії імені Петра Ковальчука попередніх років Марія Шмельова та Василь Дяків Дяків Василь , активна учасниця "Читацької вітальні", заступник начальника відділу економічного розвитку та інвестицій Заліщицької міської ради Ірина Ірина Гишка Петринка.

Виступали гості з Тернополя: письменники Володимир Барна, Володимир Остап'юк, Петро Бандурка, який подарував нашій бібліотеці дві свої книги, поетеса з Товстого Ольга Кухта Оля Кухта , історик-дослідник, автор численних фоліантів Михайло Сопилюк , педагог, поетеса Надія Сопилюк .

Чудовою піснею привітав учасників події та лавреатів премії 2026 року заслужений діяч естрадного мистецтва України Сергій Костюк .

Технічно забезпечував захід Ігор Дронь.

Тож нехай такі постаті, як Ірина та Петро Ковальчуки, а також рідне українське слово, книги завше єднають і надихають нас...

Щиро запрошуємо взяти участь у цій події!

 

Заліщицька міська центральна публічна бібліотека отримала для читачів дарунок від автора Ігоря Ярового його збірку поезій «ВІЛЬНИЙ ХУДОЖНИК BACKHADABA».

НА СТИКУ РАЦІО ТА ЕМОЦІЙ

У сучасному літературному процесі поява авторів, які поєднують у собі точне наукове мислення та емоційну напругу поетичного слова, завжди є подією знаковою. Нова збірка віршів Ігоря Ярового «Вільний художник BackhaDaba» 2026 року, яка побачила світ у видавництві ТОВ «Прінтту» (Київ), – це не просто зріз душевних переживань, а погляди, позиція людини, яка зуміла зберегти право на внутрішню свободу в епоху жорстких прагматичних рамок.

З одного боку, автор – науковець, автор понад 100 науково-методичних праць, педагог із багаторічним досвідом у сфері освіти та управління, викладач економічних дисциплін Київського професійно-педагогічного фахового коледжу імені Антона Макаренка, член-кореспондент Громадської організації "Міжнародна академія освіти і науки", а з іншого боку, він – «Вільний художник», який відпускає на волю емоції, що не піддаються жодному економічному аналізу.

Літературна тканина віршів Ігоря Ярового нагадує живопис імпресіоністів. Якщо в науковій діяльності автор, швидше всього, оперує точними графіками та стратегіями, то в поезії його головним інструментом стає світлотінь людських почуттів.

Вірші збірки – це не штучно сконструйована рима, а живий сплеск емоцій. Автор пише про пережите, відчуте, вистраждане та вистояне. Він використовує образи світла, адже життєві кризи – це етапи перед народженням нової сили. До слова, кожен вірш у збірці унаочнений живописним малюнком, який передає його основний зміст.

У часи, коли штучний інтелект та масова культура продукують тонни конвеєрного тексту, поезія Ігоря Ярового залишається антропоцентричною, тобто зосередженою на людині:

Ти можеш на слово не вірить мені,

Я тебе не вмовляю жити в вогні.

Але силу в собі ти все ж віднайди,

Щоби шлях свій достойно пройти.

(Вірш «Достойний шлях»)

У книжці розміщене післяслово-звернення до читачів самого автора та цікава передмова під назвою: «Чи може солдат бути Сократом? Поезія про вільного художника та про сенс життя», яку написала письменниця, науковиця, піснярка, книжкова оглядачка Саня (Олександра) Малаш.

З її творчістю знайомі студенти та викладачі м. Заліщики, користувачі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, які свого часу мали чудову нагоду спілкуватися онлайн із пані Санею під час творчої презентації, яку модерувала бібліограф книгозбірні й письменниця Оксана Дяків.

Професійна діяльність автора Ігоря Ярового – стратегічне управління, менеджмент, маркетинг, фінанси – парадоксальним чином допомагає його поезії. Рядки Ярового передають досвід людини, яка знає ціну відповідальності у реальному світі та обирає здатність не зраджувати власній душі:

Освячену воскову свічку

У церкві поставлю за правду,

Помолюся Богові щиро, як вмію,

І далі по ниві життєвій піду…

(«Вірш «Доле моя»)

Автор став лавреатом таких фестивалів, як «Кришталевий дельфін» (Одеса), «ART-ENERGY» (Київ) та «Сузір’я Лева». Його поетична енергетика (те саме Art-Energy) – це поєднання зрілої мудрості та юнацького романтизму.

Збірка поезій «Вільний художник BackhaDaba» Ігоря Ярового – приклад того, як життєва дисципліна та інтелект науковця можуть стати оправою для його поетичної творчості.

Запрошуємо користувачів нашої книгозбірні до уважного та вдумливого читання!

Нові книги у дитячому відділі бібліотеки!

Ще одна чудова новина для наших читачів - фонд дитячого відділу поповнився повною серією книг «Відьмак» Анджея Сапковського.

Щиро дякуємо Андрію Машері за подаровані книги. Тепер шанувальники фентезі матимуть змогу познайомитися з історією відьмака Ґеральта та поринути у світ захопливих пригод, магії та легенд.

Запрошуємо читачів завітати до бібліотеки та обрати книгу до смаку!