Проміння душі його з нами

Годину пам’яті на таку тему проведено у Дуплиській бібліотеці-філії 21 грудня 2014 року, яку присвятили 210-річниці від дня народження Григорія Савчинського. 

Про уродженця Дуплиськ, священика, дідуся славетної співачки Соломії Крушельницької, автора книги «Звенигород» розповіли ведучі заходу Аліна Козьмук та Сніжана Войцеховська.

Народився Григорій Савчинський 26 грудня 1804 року в селянській родині в с. Дуплиська нашого району. Він був рідним дідусем славетної співачки Соломії Крушельницької по лінії матері.

Навчався в Бучацькій гімназії, а згодом — у Львівській духовній семінарії. Був парохом у селах Княгиничі (нині передмістя м. Івано-Франківська), Виспі коло Рогатина й у літописному Звенигороді коло Бібрки.

Г. Савчинський відомий як культурний діяч і письменник. Брав участь у з’їзді українських учених 1848 року в м. Львові, друкував свої твори вже в перших числах першої української газети-журналу «Зоря Галицька» (1848—1851). Окремі його віршовані байки були вміщені в читанках для учнів гімназії, які видав Ом. Партицький (1871, 1886). У 1867 році Г. Савчинського обрали громадським радником повітової ради в м. Бібрці.

Творча спадщина Г. Савчинського багатожанрова. Він залишив поетичні твори (інтимну лірику, елегію, гуморески, казки, притчі та байки); прозу (оповідання, новелу, повість), статті з господарських питань, короткі газетні кореспонденції.

Г. Савчинський — з перших зачинателів віршованої байки в Галичині («Гусак», «Курочка», «Будяк», «Яструб і голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик»), автор антиалкогольних творів, перший популяризатор вирощування кукурудзи. Іван Франко в «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910) позитивно оцінив творчість Г. Савчинського, зокрема відзначив, що «оповідання «Геть, геть, геть!» написане для пропаганди тверезості і не позбавлене таланту».

Г. Савчинський — це поет-епік у структурі побудови вірша й у розповідній манері, у прагненні до сюжетності. Це вірш-елегія «Що я мав на Виспі?», гуморески «Най буде стрижено» та «Недоля пияка і його коней», а також казка-легенда про долю жебручого старця «Дід».

Майстерно написані його віршовані притчі «Іван Наконечний», «Покаяння пияка», «Обрахунок газди з наймитом», «Подяка над подяками» та ін.

Соціально-побутова проза письменника нараховує чотири твори: новелу «Коби ніхто так, як Петро Чухрій, не продавав пшеничку», малі повістки — «Веретена», «Геть, геть, геть!» і «Мушка». Ці твори змальовують живі картини із сільського життя післяпанщизняного часу; в основі їх сюжетів — справжні події. Як сільський парох, письменник, глибоко знав болі, тривоги, психологію, мислення й мову простолюддя. Тому й так барвисто, художньо виразно виписав сільські типи, їх внутрішній світ. Змалював він трагічні події та гострі конфлікти в побуті селян та сільських п’явок-війтів, корчмарів. Уся проза Г. Савчинського таврує пияцтво як причину страшних людських трагедій.

Збірку творів Г. Савчинського «Звенигород» 1993 року видали в м. Тернополі.

Помер Г. Савчинський 16 лютого 1888 року в с. Звенигороді.

Спогадами про пам’ятні урочини, які відбувались з нагоди відзначення 190-річниці від дня народження Григорія Савчинського в Дуплиськах у 1994 році, з участю знаного на Тернопільщині фольклориста, дослідника, славетного роду Крушельницьких Петра Медведика поділився Іван Гнатович Гринишин, колишній сільський голова.

Пам'ять славного уродженця Дуплиськ Григорія Савчинського пом’янули в той день сельчани разом з місцевим парохом церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Володимиром Рачковським.

Важливо, що саме в цьому році відбуваються у нас духовні дійства, присвячені 25-річчю легалізації УГКЦ, тому звернулись присутні і до пам’яті про родину Тимчуків, які народились також у Дуплиськах.

Преосвященний Владика Кир Яків (при народженні Ярослав) народився в 1919р. в селі Дуплиська Заліщицького району. Батько Григорій Тимчук був протягом багатьох років дяком в 
 с. Дуплиська, на могилі батька написано, що похований довголітній дяк села Дуплиська. Любов до Бога і прагнення йому служити передалось дітям – старший  син Євген – о. д-р Єронім, 2-й син Ярослав – Владика Яків, 3-й син Нестор став лікарем, одна з 4-х сестер (а всіх було семеро дітей) Савина закінчила факультет англійської мови в Чернівецькому університеті в липні 1992р. Слуга Божа стала василіянкою і прийняла монаше ім`я Софронія.

Село навічно збереже пам'ять про славних духовних провідників.