вівторок, 28 листопада 2017 р.

Скорботна година у пам'яті нащадків



 «… І знову вони йдуть щодня, щогодини, щоночі, мільйони тіней, мільйони очей, крокують Небесним Чумацьким Шляхом і  повертають до  мого серця…» Десяткам тисяч,  мільйонам з них  немає хрестів, а біль    в душі  існує. Страшно було в голодні роки,  страшно  і нині.
         День пам’яті заморених голодом 1932-1933 р.р. ми  вшановуємо в третю  суботу листопада.
         Скорботну годину «Полин Голодомору у пам'яті нащадків» провела  завідувач відділом обслуговування  центральної районної бібліотеки  Лілія Іванівна Вонс  для  учнівської молоді Заліщицького вищого професійного училища.

«Майже  85 літ минуло  від тієї  страшної біди, а вона  і сьогодні пече   в серці кожного українця. Голод – це не тільки  смерть, а й духовна руїна, знищення  здорової народної моралі,   втрата ідеалів, занепад  культури, рідної  мови, традицій»,  – зазначила  ведуча заходу.
Голодомор 1932-1933 рр.  був  логічним і закономірним результатом  карально-репресивної політики, яку  проводила більшовицька система щодо  українського народу. Сталінський режим вирішив голодом поставити  український  народ на коліна. 
Аналоги  таких  подій в історії знайти складно, бо  всю Україну було  внесено  на «Чорну дошку». Як можна  забути, що без стихії, без засухи, без  війни  – в самому  центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка  була  житницею,  небачений голод забрав у могилу  мільйони невинних людей?  Ні, не забудемо!
Про штучно створений голодомор  свідчать спогади, зібрані в  друкованих джерелах.
Проведений бібліотекарем огляд літератури  «З минулого, з безвісті …» змусив присутніх  усвідомити  катастрофу   найжахливішого  способу нищення українського народу,  пережити безодню людського горя  й відчаю.
В. Барка «Жовтий князь», У. Самчук, «Марія», Р.Конквест «Жнива скорботи»,  С.Старів  «Страта голодом», О.Міщенко «Безправна війна», «Український голокост 1932-1933рр.»,  «Свідчення тих, хто вижив»  (за редакцією Ю. Мицика), Є. Гуцало «Сльози  Божої Матері» – ці  та інші книги   про цінність, людського життя, про  важливість віри, про  необхідність пам’яті.
         Хвилина мовчання і запалена свічка,  хліб на столі і 5  колосків пшениці засвідчили скорботу  і пам'ять  про мільйони загублених життів.
    Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення  нації  на власній землі. 

Немає коментарів: