Всеукраїнський день бібліотек

 

29 вересня, напередодні Всеукраїнського дня бібліотек, який щорічно відзначаємо 30 вересня, у читальній залі міської бібліотеки відбувся урочистий захід: музично-поетична подія вдячності

Цей день став чудовою нагодою об’єднати тих, хто щодня творить бібліотечний простір, наповнює його життям, теплом, творчістю та любов’ю до книги.

Подія зібрала представників влади, працівників бібліотек громади, членів літературно-мистецької студії " Ліра" та читачів.

Начальниця Відділу культури, туризму, молоді та спорту Оксана Безушко та головний спеціаліст Сергій Костюк привітали присутніх, наголосивши на важливій ролі книгозбірень у час війни. Для поповнення фонду бібліотеки подарували сертифікат на придбання сучасної української літератури, на суму 5 000 грн.

Бібліотечні працівники громади підвели підсумки своєї професійної діяльності, адже завершився ще один бібліотечний рік. Під час зустрічі переглянули відеопрезентацію «Діяльність книгозбірень за період 30 вересня 2025 – 30 вересня 2026 року», у якій було представлено основні результати роботи бібліотек громади, проведені заходи та реалізовані ініціативи.

Програма була наповнена поезією, музикою, щирими словами. Її підготувала режисер масових заходів Заліщицького міського будинку народної творчості Тетяна Луцак ( директор Володимир Гирилюк).

Захід було розпочато спільним виконанням Державного Гімну України.

Не забули і про тих, завдяки кому можливе відзначення професійного дня в умовах російсько-української війни – наших захисників, подякувавши живим і вшанувавши хвилиною мовчання полеглих Героїв.

Музичні вітання створили особливу атмосферу заходу. Для бібліотечних працівників прозвучала українська народна пісня: "Ой, гарна я, гарна" у виконанні солістки Будинку народної творчості Ганни Гнатишин. Заслужені артисти естрадного мистецтва України Сергій Костюк та Микола Когут виконали: "Білі черемхи", «Посади, кохана, ружу». Твір «Гуцулка Ксеня» звучав у складі тріо: Володимира Червінського, Миколи Когута та Сергія Костюка. Завершив програму вокальний ансамбль «Надія» (ЗМБНТ) піснею «Щастя, добра і любові».

Теплі привітання та щирі слова вдячності линули й від членів літературно-мистецького клубу «Ліра». Його очільниця Богдана Стефанюк подарувала присутнім свою авторську пісню «Ожинна ніч», а поет Петро Мельник присвятив бібліотечним працівникам проникливу поезію «Вірність». Заслужений працівник культури України Василь Салевич у своєму виступі наголосив на важливій ролі бібліотеки та бібліотечних працівників у культурно-просвітницькому житті громади.

Атмосферу свята доповнили чудові осінні композиції з листя, які створили особливий затишок і теплий настрій у залі. Щиро дякуємо магазину @Юкка Заліщики надані композиції та допомогу в оформленні святкового простору.

Подяка всім гостям, читачам та, звичайно, усій великій бібліотечній родині, за цей чудовий день, підтримку, любов до книги та ту особливу атмосферу, яку ми створюємо разом.

 

 

Бібліотеки – це місця, де оживають мрії та відкриваються нові світи. Це простори, де кожен може знайти щось для себе.

Вони не лише зберігають наші знання, а й об'єднують людей, допомагають розвиватися, релаксувати, спілкуватися…

Для здобувачів освіти Вищого професійного училища бібліотекар абонементу для дорослих Галина Заянчковська провела цікаву та пізнавальну екскурсію бібліотекою.

До 160-річчя від дня народження Михайла Грушевського було представлено тематичну книжкову виставку творів самого Михайла Грушевського та матеріалів про цю видатну особистість.

«Важко переоцінити значення особи Михайла Грушевського в історії України. Автор багатьох підручників з української історії, геніальний вчений і взагалі надзвичайно талановита людина, він був і видатним політичним діячем. На його думку, найпершим, чого мали домагатися українці, що повинно було стати центральним пунктом їхньої програми, є воля, свобода, право самостійно розпоряджатись власною долею» – зауважила у своєму виступі Наталія Шпортак, викладач історії

Відвідувачі знайомилися з книжковим фондом, відкривали для себе нові імена та літературні історії, а також дізналися більше про можливості бібліотеки.

Екскурсія ще раз переконала, що бібліотека – це не лише місце, де зберігаються книги, а й простір знань, відкриттів, фантазії та справжніх пригод.

 

У пам'яті - трагедія Бабиного Яру

 

Людяність і жорстокість… Між цими характеристиками людської поведінки – вся історія людства. Трагедія Бабиного Яру - одна з жахливих сторінок періоду Другої світової війни і символ Голокосту. Під фашистськими гаслами з 1941 почалося методичне фізичне винищення євреїв, з 1942 починається ескалація звільнення «життєвого простору» від українців та поляків. 29–30 вересня 1941 року в київському урочищі нацисти вчинили масовий розстріл. Це криваве дійство стало початком конвеєра смерті. Знищували людей за національними, політичними та соціальними ознаками. Крім євреїв (вбито понад 33 000 осіб), тут також обірвалося життя багатьох українських патріотів, зокрема членів Організації українських націоналістів та поетки Олени Теліги. Жертвами розправ стали ще тисячі ромів, радянських військовополонених і пацієнтів психіатричної лікарні. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру оцінюється в понад 100 тис. осіб. Після завершення війни радянська влада намагалася стерти цю страшну подію з колективної пам'яті, і таке злочинне замовчування призвело до страшних трагедій в подальшому.

Бабин Яр в Україні став заповідником та національним місцем скорботи. Тут встановлені пам’ятні знаки та пам’ятники. Сучасна Україна щороку вшановує жертв цього лиха на державному рівні, щоб ще раз наблизитись до правди про свій народ.

У читальній залі міської бібліотеки експонується виставка-реквієм «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії». На ній представлені монографії, архівні дослідження, документальні розповіді очевидців, тематична проза як українських, так і зарубіжних авторів. Користувачі бібліотеки мають можливість детальніше ознайомитись із кожним представленим виданням.

День пам'яті трагедії у Бабиному Яру — це не лише данина поваги загиблим, але й нагадування про важливість вивчення правдивої історії як важеля запобігання злочинам проти людяності.

 

160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

 

29 вересня 2026 року Україна відзначатиме 160-ту річницю від дня народження Михайла Грушевського — видатного українського історика, науковця, політичного та громадського діяча, одного з провідних творців української державності початку ХХ століття.

Вшанування цієї визначної дати передбачено Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026–2027 роках» від 18 грудня 2025 року № 4748-IX.

Михайло Грушевський посідає особливе місце в історії України. Він очолював Українську Центральну Раду, був ученим світового рівня та автором фундаментальних праць з історії України.

Його наукова, політична та громадська діяльність сприяла формуванню української національної свідомості, розвитку історичної науки та утвердженню ідеї української державності.

Спадщина Михайла Грушевського нагадує нам про важливість знати й берегти власну історію, пам’ятати тих, хто своїми знаннями, працею та громадянською позицією працював задля майбутнього України.

Слова Михайла Грушевського є надзвичайно актуальними для кожного з нас і сьогодні: «Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом».

На абонементі для дорослих міської бібліотеки діє книжкова виставка «Людина, яка творив державу»

Пам’ятаймо тих, хто творив українську державність і своїми знаннями, працею та громадянською позицією утверджував право України на власну історію та незалежне майбутнє.

Михайло Грушевський — частина нашої національної історичної пам’яті та українського державотворення.

 

У книжковому клубі «Читацька вітальня» МЦПБ відбулася зустріч із клінічною психологинею Юлією Воробель.

Це була не просто розмова, а тепла мандрівка у світ власних переживань, внутрішніх ресурсів та підтримки.

Під час зустрічі учасниці говорили про власну стійкість, емоції та важливість підтримки, а ще - багато взаємодіяли, ділилися думками й відкривали для себе щось нове.

Особливо цікавою стала психологічна гра-подорож, під час якої кожна учасниця створювала історію свого героя. Крок за кроком, проходячи різні етапи подорожі, вони зустрічали виклики, робили вибір, шукали ресурси та підтримку. А разом із героями учасниці могли краще побачити й власні сильні сторони.

Через гру, спілкування та творчість вдалося створити простір, у якому можна було бути собою, почути інших і відчути: ми не самі, а підтримка поруч.

Дякуємо всім учасницям за щирість, відкритість та атмосферу довіри!

«Читацька вітальня» - це не лише про книги. Це про людей, розмови, нові відкриття та можливість побути разом.

 

ЗУСТРІЧ ІЗ ВІКТОРОМ МАХОЛЬДОМ, АВТОРОМ РОМАНУ-ФЕНТЕЗІ «ЦАРСТВО КРИГИ»

 

Сьогодні, 23 вересня 2026 року, затишний літературний простір Заліщицької міської бібліотеки перетворився на місток між реальністю та замерзлим, таємничим світом «Царства криги». Залу заповнили студенти місцевого фахового коледжу разом із педагогами, працівники Відділу культури, туризму, молоді та спорту Заліщицької міської ради, нашої книгозбірні.

Це була зустріч із українським автором із княжої Теребовлянщини, учасником російсько-української війни Віктором Махольдом за підтримки цієї події представницями Громадської організації «Захист держави», її районного осередку в Чорткові, Альоною Ніяскіною-Коробій та Зоряною Хом’як.

Розпочала зустріч та привітала учасників директорка ЗМЦПБ Марія Рудик. Альона Ніяскіна-Коробій за допомогою комп’ютерної презентації розповіла присутнім про напрямки діяльності ГО «Захист держави». А це – безплатна правова та психологічна допомога для військових, ветеранів і громадян; підтримка захисників, соціальний захист ВПО, патріотичні та ветеранські ініціативи; співпраця з Тернопільською обласною науковою бібліотекою, участь у проєкті «Бібліотечний простір».

Взявши слово, письменник Віктор Махольд розповів про те, що він народився в Казахстані (місто Усть-Каменогорськ), живе в Теребовлі. На зустрічі його підтримувала мати Наталія Махольд.

Свою книгу «Царство криги» автор писав у період пандемії ковіду. Видання звернене до молодого покоління. Його вже читають у різних країнах світу. А в творчих планах – нові частини-книги цієї фантастичної розповіді.

Письменник говорив про те, що «Царство криги» – це метафора людської стійкості. Крига в його книзі символізує байдужість, страх і занепад, крізь які героям доводиться пробиватися в пошуках втраченого світла. Для молодого покоління, яке шукає свої орієнтири у складному світі, образи мужності та самопожертви з роману Махольда відгукуватимуться з особливою силою.

«Царство криги» як пригодницьке епічне фентезі має елементи містичного реалізму, поєднує велику подорож, міфологію, магію та боротьбу між світлом і темрявою. У книзі йдеться про таємничого Гостя, а також групу підлітків, які вирушають у небезпечну мандрівку через Атлантичний океан до загадкового Царства криги. Їхня подорож перетворюється на боротьбу за виживання, коли у світі пробуджується Скверна, яка загрожує знищити людство. Роман порушує теми дружби, вірності, самопожертви, людяності та відповідальності перед іншими.

Далі зустріч перейшла у формат діалогу, її учасники ставили різноманітні питання. Пан Віктор відповідав із легким гумором, залюбки ділячись секретами письменницької майстерні, чим підкорив авдиторію.

Наприкінці заходу Марія Рудик, директорка бібліотеки, подякувала автору за візит, а гостям – за підтримку. Книга «Царство криги» з автографом автора Віктора Махольда відтепер буде доступна читачам Заліщицької міської бібліотеки.

 

 

 

Співпраця бібліотеки з організаціями

 

Girl Power Ukraine – це освітній проєкт для дівчат-підлітків віком від 13 до 18 років, спрямований на розвиток їх лідерських навичок, профорієнтацію та підтримку.

У суботу, 19 вересня 2026 року, на базі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки за участю учениць 7-10 класів (в тому числі ВПО) Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради (ЗНРЦ ТОР), зі здобувачами освіти та педагогами якого теж систематично взаємодіє наша книгозбірня, відбулася перша зустріч у рамах проєкту Girl Power Ukraine з адвокаткою Таїсією Рубаняк.

Метою діалогу-лекції стала тема запобігання та протидії домашньому насильству, а також важливість впровадження гендерної рівності. Програма передбачає шість пізнавальних занять.

Проєкт реалізується за участю громадських і благодійних ініціатив, таких як «Благомай», від нього перед юними учасницями проєкту виступила онлайн менеджерка цієї організації Вікторія Коземко. Підтримує також ING Банк Україна з головним офісом за кордоном. Втілюють програму в життя представниці «4Women» – громадської організації, що активно діє у місті Заліщики і спеціалізується на наданні послуг у сфері ментального здоров'я, правової та іншої підтримки дівчат, жінок.

Під час зустрічі юні учасниці активно спілкувалися зі спікеркою Таїсією Рубаняк та переглянули навчально-просвітницьке відео із запропонованої тематики. Подія відбулася цікаво та з користю. Щиру вдячність за проведений захід пані Таїсії висловила заступниця директора з виховної роботи ЗНРЦ ТОР Оксана Бачук. 

 

 

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧА КНИГА МИХАЙЛА СОПИЛЮКА «ЗАЛІЩАНЩИНА У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ (1917-1921)»

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧА КНИГА МИХАЙЛА СОПИЛЮКА   «ЗАЛІЩАНЩИНА У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ (1917-1921)»         

Вихідні дані:         Назва твору: Сопилюк М.В. Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917-1921) / М.В.Сопилюк. – Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2026. – 896 с., іл.            Автор: Сопилюк Михайло Васильович            Жанр: Літературно-інформаційне видання   Рік видання: 2026   Видавництво: ТОВ «Терно-граф» (м. Тернопіль)                  Михайло Сопилюк – досвідчений викладач ВСП «Заліщицький фаховий коледж імені Є. Храпливого НУБіП України», історик, краєзнавець, публіцист,  член Національної спілки краєзнавців України, Національної спілки журналістів України, Спілки слов'янських письменників України.           Викладач коледжу з багаторічним педагогічним стажем, впродовж майже тридцяти років працював заступником директора коледжу з навчальної роботи, поєднував викладацьку та організаційну роботу з пошуковою діяльністю, з дослідженням історії Заліщицького краю, кооперативного руху, соціально-економічного, суспільно-політичного життя, розвитку фахової освіти, національно-визвольного руху в Заліщицькому краї, на західноукраїнських землях як частині України.           У творчому доробку Михайла Сопилюка представлені такі книги:      Нарис історії розвитку навчального закладу «Від садівничої школи – до агроколеджу» (2004 р.) та «На переломі століть» (2010 р.) (друге видання 2013 р.);      «Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Заліщиках» (2014 р.);      «Заліщики: роки, події, люди: у двох томах» (2015 р., разом із Миколою Бачинським) – це «Краща книга Тернопілля 2025 року» в номінації «Краєзнавство»;      «Степан Слободян – провідник ОУН Карпатського краю» (2019 р.);      «Дорогою правди» – висвітлення життя і служіння братів Владики Якова і отця-доктора Єроніма Тимчуків, уродженців Заліщанщини (2019 р.);      «Становлення міста Заліщики в середині XVIII століття» (2020 р., разом з Миколою Бачинським);      «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917–1921)» (2026 р.). Книга присвячена воїнам-захисникам України.            Аналізуючи книгу Сопилюка М. В. «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917–1921)» 2026 року видання, необхідно зазначити, що сучасна війна України за незалежність і самостійність нашої держави проти російського загарбника-агресора ставить питання історичної тяглості української національно-визвольної боротьби.            Окремою сторінкою історії, яка є маркером прагнення українців жити, працювати та творити у незалежній державі, є Українська національно-демократична революція та боротьба України за незалежність у 1917–1921 роках.            Як зазначає заслужений вчитель України, переможець національної премії  Global Teacher Prize Ukraine (2020), вчитель історії та громадянської освіти Заліщицької державної гімназії Тернопільської обл., Заліщанщина як невід’ємна частина України спочатку в літописі Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), а потім і ЗО Української Народної Республіки має власні сторінки у згаданих національно-визвольних змаганнях. Але ця тема про історію Заліщанщини раніше не була системно досліджена. Багато історичних джерел українською, російською, польською, німецькою та іншими мовами, які містять інформацію про уродженців Заліщанщини або відомих людей, які перебували тут у той період, розміщені у різних архівних, музейних та інших інституціях як України, так і інших країн: архіви в Римі, Варшаві, Перемишлі, Празі, Подебрадах, Берліні, в Америці.           Книга Михайла Сопилюка «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917–1921)» – це науково-краєзнавче видання, яке заповнило цю «білу сторінку» історії нашого краю. Автор Михайло Сопилюк, знаний в Україні та за її межами історик-краєзнавець, викладач, доклав багато зусиль, щоб підготувати та видати цю ґрунтовну книгу. Її унікальність полягає в тому, що це – перше успішне дослідження-узагальнення матеріалів із різних історичних джерел і системний та послідовний літопис подій, які відбувалися на Заліщанщині у 1917–1921 роках. Разом із тим ці події вплетені в історичний контекст буремної епохи початку ХХ століття.            691 позиція у списку використаних джерел цього видання підкреслює фаховість, ґрунтовність, системність, науковий підхід опрацювання автором зібраних матеріалів та їх широку палітру. Це – архівні матеріали, збірники документів та матеріалів, спомини, щоденники і мемуари, енциклопедії, довідники, альманахи, монографічні дослідження та науково-публіцистичні, краєзнавчі видання, наукові статті та розвідки, публікації в періодичній пресі, матеріали електронних ресурсів, інтерв’ю, листи, усні свідчення, розповіді та світлини.            У книзі, в розділі «Додатки», вміщено фотодокументи, фотокопії,  матеріали з автентичних джерел, які підтверджують документальність проведених досліджень Сопилюком М. В.           Книга укладена хронологічно. Михайло Сопилюк досліджує та аналізує різні питання. По-перше, автор акцентує увагу зацікавлених читачів саме на уродженцях Заліщанини, які брали участь спочатку в Першій світовій війні, а потім – у національно-визвольних змаганнях. У розділах видання досвідчений краєзнавець Михайло Сопилюк описує бойовий шлях заліщан у лавах УСС, веде мову про події 1917 року і Заліщанщину, аналізує шлях створення Української Держави (з 13 листопада – ЗУНР) і встановлення української влади в Заліщиках. Зокрема, йдеться про основні етапи визвольних змагань 1917-1921 років, які відбувалися на Заліщанщині та відображені в дослідженні Михайла Сопилюка. Йдеться і про таку знакову для Заліщиків подію періоду становлення ЗУНР, коли місто на певний час стало столицею республіки, де приймалися вагомі державні рішення; Євген Петрушевич отримав  повноваження диктатора. А Чортківська офензива Галицької армії показала найбільший вияв українського національного патріотизму і стала поштовхом до подальшої боротьби.           У книзі йдеться про організацію осередків національних пожежно-руханкових товариств «Січ», «Сокіл» на Заліщанщині у 1910-х роках, створення підрозділів Українських Січових Стрільців на початку Першої світової війни та їх участь у бойових діях, діяльність Галицько-Буковинського куреня на Наддніпрянщині. Друге питання присвячене подіям 1917–1921 років на Заліщанщині. Багато місця у виданні відводиться боротьбі української армії з польськими та більшовицькими військами.            Михайло Сопилюк в окремих розділах розширює контекст періоду та вдало поєднує події на Заліщанщині з загальноукраїнським військово-політичним тлом, у якому важливе місце відіграють заліщани. Водночас автор на основі фактів детально та скрупульозно досліджує науково-історичне полотно військового, політичного життя Заліщанщини. У книзі є місце  як питанням українського державного будівництва, так і діям польської та більшовицької окупаційних влад стосовно українських патріотів-земляків.            Третє питання, що також має велику цінність для сучасних поколінь, це укладання списку заліщан-учасників національно-визвольних змагань, чому автор присвятив вагомі розділи: «Біографічні дані та життєвий шлях жителів Заліщанщини, учасників боротьби за українську державність у 1917-1921 роках», «Учні та випускники учительської семінарії – учасники визвольних змагань», «Проживали, воювали, загинули чи поховані на Заліщанщині», «Вшанування пам’яті учасників визвольних змагань 1917-1921 років на Заліщанщині».            Як зазначає сам дослідник: «В результаті пошуків сформовано перелік з 1427 імен з викладом їх коротких чи повніших життєписів.            У лавах УСС, УГА та армії УНР служили капеланами, стрільцями чи старшинами 40 священників, уродженців чи мешканців Заліщанщини. 38 учасників визвольних змагань цього періоду – з інших населених пунктів Східної Галичини – були випускниками учительської семінарії в Заліщиках».           Важливими у структурі кожної інформації про патріотів є не тільки роки життя, місце народження та смерті, але й основні факти з їх біографії, які стосуються не тільки 1917–1921 років, але й всього їх життєвого шляху. Збереження історичної пам’яті, яка часто перервана буремними подіями ХХ століт тя, – це одне з ключових завдань збереження національної пам’яті і для нашої Заліщицької громади, і для Тернопілля та України, а також для конкретних родин.            Серед заліщан, уродженців краю, звісно, є визначні постаті визвольних змагань періоду УНР та ЗУНР. З містом Заліщики пов'язані життя, доля та боротьба таких відомих діячів, як подружжя Климентини Попович-Боярської, письменниці, громадської діячки, та її чоловіка, отця Омеляна Боярського, Патріарха Мстислава – отця Степана Скрипника, родини Храпливих, педагога й письменника, директора учительської семінарії Осипа Маковея, адвоката Володимира Охрімовича, громадського діяча та українського патріота, лікаря Мар’яна Долинського, композитора Михайла Гайворонського, адвоката Василя Бараника та багатьох інших імен нашої визвольної боротьби.           Матеріали історико-краєзнавчого фундаментального видання Сопилюка М. В.  «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917–1921)» можуть бути використані на лекціях у закладах фахової освіти, на уроках історії в загальноосвітніх закладах, заняттях історико-краєзнавчих гуртків для організації пошукової роботи здобувачів освіти щодо вивчення літопису національно-визвольних змагань на теренах Заліщанщини, для укладання сімейних родоводів на уроках з інших предметів суспільно-гуманітарного циклу.            У цій своїх дослідницькій позиції Михайло Сопилюк послідовний, тому що його попередні авторські краєзнавчі книги теж глибоко сягають коріння різних родоводів родин нашого краю як частини всієї України.            У контексті сучасної російсько-української війни ХХІ століття за незалежність і самостійність України патріотичне виховання учнівської та студентської молоді є невід’ємною складовою частиною діяльності закладів освіти зі збереження Української держави і нашої нації. Видання має ґрунтовний виховний та освітньо-методичний потенціал. Зміст розділів цього дослідження-фоліанту можна ефективно використовувати на уроках та лекціях, семінарах з предметів суспільно-історичного та громадянознавчого циклів як навчальний, довідковий, ілюстративний матеріал.            Під час вивчення історії рідного краю інформація, підтверджені факти про події на Заліщанщині у 1917–1921 роках, детально, скрупульозно зібрані, проаналізовані та систематизовані в книзі Михайла Сопилюка, справді можуть і повинні стати предметом глибокого та зацікавленого дослідження, аналізу для здобувачів освіти та вчителів, студентів та викладачів під час уроків, лекцій, практичних робіт, діяльності гуртків.  Книга автора – Сопилюк М.В. Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917-1921) / М.В.Сопилюк. – Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2026. – 896 с., іл. – є в Заліщицькій міській центральній міській публічній бібліотеці, як і інші його книги, названі тут, а також –у бібліотеках сіл Заліщицької громади. Тож запрошуємо всіх читачів і відвідувачів наших бібліотек до вдумливого та зацікавленого читання!  На представлених світлинах: книга Михайла Сопилюка «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917-1921)», Михайло Сопилюк під час презентації свого видання у літературній світлиці нашої книгозбірні.

 

ПОДАРУНОК ВІД АВТОРА 📚

Щиро дякуємо письменнику Володимиру Глухову за подарунок нашій бібліотеці!

До фонду Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки надійшли книги від автора, які неодмінно знайдуть своїх читачів.

Серед подарованих видань – дві частини автобіографічного роману-трилогії «Сходини до храму» (2019) та «Лабіринти храму» (2020), а також новий роман «Сонячне коло» (2026), що розповідає про будні, непрості випробування та виклики військового медика.

Володимир Глухів (справжнє прізвище Камков) – український письменник, автор художніх та автобіографічних творів. У своїх книгах він порушує теми людської долі, життєвих випробувань, пам’яті та служіння Україні.

Кожна подарована книга – це можливість для читача відкрити новий світ, познайомитися з авторським баченням подій, переживаннями та життєвими історіями.

 

Поповнення книг у бібліотеці

 

Друзі, маємо чудову новину! Наш книжковий фонд поповнився свіжими та захопливими виданнями.

Мирослава Стецюк «Рятуймо Землю і себе»

У навчально-методичному посібнику висвітлюються питання ціннісного ставлення людини до основ буття. В першу чергу, до себе, до природи, до соціуму з позицій нашого національного коріння: життя наших предків, їхніх звичаїв, обрядів, побуту, історії та культури на засадах християнської моралі й духовності.

Тетяна Гриців «Духовне виховання»

Методика навчально-методичного посібника побудована на основі морально-етичних норм українського народу. Щоб дати дітям найважливіші уроки життя, а саме: збагатити їх життєвий досвід народною мудрістю, з чіткою духовною світоглядною системою, на основі якої відбувається переоцінка цінностей, відродження духовного потенціалу у дитини.

Наталя Домінів «Заради нього»

Здебільшого ця книга адресована підліткам та молодому поколінню, проте літні люди, сповнені життєвого досвіду, теж можуть знайти в ній багато повчального для душі.

 

ВОЇН СВІТЛА: СЯЙВО, ЩО ПАЛАЄ КРІЗЬ ВІЧНІСТЬ (Презентація книги Ніни Куцинди у Копичинцях, присвяченої пам’яті загиблого Героя України Володимира Бучинського)

Вереснева тиша та подих вічності

Осінь в Галичині завжди заходить стиха, вдягаючи крони дерев у важке золочене парчеве вбрання та огортаючи вечори прохолодним серпанком роздумів. Але 6 вересня 2026 року в Копичинцях подих осені був особливим. Це була не просто вереснева зажура, а день, коли час наче зупинив свій нестримний біг, аби поступитися місцем Священній Пам’яті. У стінах Копичинецького центру культури і дозвілля зібралося багато людей. Вони йшли не просто на мистецьку подію, а на зустріч із Духом, Правдою, Любов’ю та Болем, втіленими у карбованому слові нової книги Ніни Куцинди «Воїн Світла».

Проголосивши вступне слово, модераторка події Руслана Савка закликала всіх присутніх схилити голови під час хвилини мовчання, вшановуючи пам'ять загиблого воїна Володимира Франковича Бучинського та всіх захисників і захисниць, які віддали свої життя в боротьбі за незалежну і самостійну Україну.

Коли у залі пригасло буденне світло і спалахнули перша свічка біля портрета загиблого захисника В. Ф. Бучинського і свічі в руках юних учасників події, здавалося, що сам простір розсунув свої межі. Це була велелюдна презентація книжки, яка народилася з невимовного болю та безмежної щирої любові. Видання 2026 року, яке побачило світ у видавництві «Терно-граф» – це не лише друковані сторінки з біографією, світлинами захисника, його рідних, з сімома розділами віршів, це живописний реквієм і водночас справжній гімн сильній людській душі, присвячений Герою України, добровольцю Володимиру Бучинському (08.09.1982 – 14.02.2023).

Вже за два дні після цієї події йому б виповнилося сорок чотири... Але для земного виміру він назавжди залишився сорокарічним велетнем духу, чий земний шлях на 41-ому році обірвався на злеті у пекельному полум'ї російсько-української війни.

Портрет Героя: шлях до Воїна Світла

Щоб зрозуміти глибокі мотиви презентованої збірки, варто поглянути на постать самого Володимира Бучинського. Людина виняткової чистоти серця, сили тіла спортсмена й міцності духу, життєрадісності й товариськості, щирості та працелюбності, він володів тим непорушним внутрішнім патріотичним стрижнем, на якому здавна тримається українська земля. Його світ наповнювали родинний затишок, сміх двох ніжних донечок, тепло очей коханої дружини Тетяни, турбота про велику дружну родину.

Проте, коли ранок 24-го лютого 2022 року впав на нашу Вітчизну чорним снігом, пожежами та смертоносним залізом, Володимир не вагався жодної секунди. З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора, з 26 лютого, він добровольцем став на захист нашої держави, був призначений заступником командира стрілецького взводу.

Як річка під час бурі перетворюється на бурхливий і нестримний потік, так і мирний чоловік, батько та син перетворився на непохитного захисника. Він свідомо відсунув убік власні мрії, спокій і безпеку, надягнувши військову форму не задля слави чи чинів, а задля того, щоб його діти бачили синє небо, а не чорні дими ворожих ракет.

Є люди, чия присутність схожа на сонячне проміння: вони не кричать про свою любов до України, вони просто стають між нею і смертю, коли приходить лиха година. Таким був Володимир. Його подвиг – це не випадок, це природний вияв його великої й чистої душі… Такі думки лунали під час урочистостей зі сцени, і ці слова відгукувалися сльозами у кожному куточку зали.

Володимир Бучинський проходив службу в званні старшого сержанта. Його бойовий шлях – це географія фронту, гарячих точок нинішньої жорстокої війни проти росії. Побратими знали його як надійну людину, вправного і відповідального військового командира. У найкритичніші хвилини на фронті він умів зберегти холодний розум та гаряче серце, підтримуючи тих, хто йшов поруч. 14 лютого 2023 року, в день, коли світ говорить про любов, Володимир поклав своє молоде життя на вівтар української державності.

За особисту хоробрість і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України В. Ф. Бучинського було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та іншими нагородами і відзнаками за зразкову службу, високий професіоналізм та вірність військовій присязі. А звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківськ» засвідчило глибоку повагу громади до подвигу земляка, адже в цьому місті з сім’єю він жив і працював до початку повномасштабного вторгнення ворога.

Слово, що лікує й карбує пам'ять

Книга поезій «Воїн Світла» – це не просто черговий літературно-художній збірник. Це справжня духовно-поетична фортеця, зведена проти забуття. Авторкою цієї проникливої книги стала поетеса, членкиня Спілки слов'янських письменників України Ніна Григорівна Куцинда. Вона зуміла перелити свій біль, горе дружини, дітей, батьків, всієї родини захисника-Героя у поезію, де кожне слово виважене, як дорогоцінний камінь, і гаряче, як крапля крові.

Поетична мова Ніни Куцинди у цій збірці сповнена метафоричністю. Воїн Володимир постає перед читачем не абстрактним плакатним героєм, а живою людиною із глибоким внутрішнім світом. Авторка мережить віршовані рядки метафорами світла і темряви, де світло перемагає, бо воно вкорінене у вічності.

Особливої уваги заслуговує історія народження цієї книги. Вона побачила світ завдяки дивовижній, зворушливій спільнодії дружної родини воїна. Зберігаючи у своїх серцях палаючу свічку пам'яті, близькі зробили все можливе, щоб спогади про Володимира жили не лише у родинних альбомах, а й стали надбанням всієї України. Це приклад того, як велике горе не зламало людей, а об'єднало їх заради створення світлого пам'ятника у слові.

Симфонія мистецтва: як оживали поетичні рядки…

Захід у Копичинецькому центрі культури і дозвілля перетворився на справжню симфонію пам’яті, де переплелися поезія, театр, музика та живописне мистецтво. Режисерка і сценаристка події, директорка Копичинецького музею театрального мистецтва Тернопільщини Руслана Савка створила атмосферу глибокого співпереживання, коли зала і сцена стають єдиним цілим, єдиним серцем, яке б’ється в унісон. Дійство супроводжувалося кадрами фільму про життя і службу в Збройних Силах України Володимира Бучинського.

Перед учасниками події з духовним словом виступив парох церкви св. Миколая в Копичинцях, отець Степан Котик. У дійстві також взяв участь настоятель церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього, отець Русла Корнят.

Кульмінацією презентації стала літературно-театральна композиція. Учасники народного аматорського театру поезії «Слово» та здобувачі освіти Ліцею № 1 та Ліцею № 2 м. Копичинці представили зворушливе й глибоке прочитання поезій Ніни Куцинди у формі драматичної вистави.

На сцені натхненно виступили: Юрій Магола, Ярослав Кованюк, Катерина Василик, Анастасія Данилець, Христина Демчук, Анастасія Стефанів, Анна Романишин, Назар Лучка, Олександр Чміль, Карина Майборода. Їх готували до виступів Руслана Савка та Ольга Демків, вчителька української словесності Ліцею № 1. Поезію-присвяту декламувала також похресниця воїна Анастасія Бучинська, яка приїхала з села Яблунів. Вірші "Щастя" та "Неопалима купина" читала зі сцени внучка авторки Марта Куцинда.

Юні актори з дивовижною дорослою зрілістю передали внутрішній світ воїна, тугу за рідним домом, ніжність до донечок, дружини та непохитну рішучість перед лицем ворога. Коли з дитячих уст лунали поетичні рядки від імені Володимира, очі присутніх у залі наповнювали сльози. Це була естафета пам'яті, яку старше покоління передає молоді.

Пані Руслана Савка запросила до слова гостей із Заліщиків. Заслужена журналістка України, членкиня НСЖУ, НТШ, ССПУ, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Оксана Дяків проаналізувала книгу «Воїн Світла», зачитала вірші Ніни Куцинди, розповіла про те, що в Заліщицькій міській бібліотеці ведеться скрупульозна робота з вшанування загиблих захисників України із місцевої громади, представила бібліографічний нарис «Люди свободи» та два біографічно-бібліографічні покажчики «Жертовність в ім’я України» (першу і другу частини). У цих виданнях розповідається про 72 наших загиблих Героїв. Але війна, на жаль, триває і така робота продовжується.

Заслужений вчитель України, вчитель Заліщицької державної гімназії Василь Дяків вручив поетесі, авторці чотирьох книг Ніні Куцинді посвідчення про її членство з травня 2026 року в Спілці слов’янських письменників України, очільником якої є український поет, журналіст, громадський діяч, публіцист, літературознавець, перекладач, член НСЖУ, Національних спілок письменників і краєзнавців України Володимир Барна.

Музичне оформлення вечора стало тим емоційним містком, що поєднував тугу з надією. Прозвучали пісні «Мамо, не плач!» та «Я молитвою прагну зцілитись…» Їх талановито виконали солістки Галина Штокал, директорка Центру культури і дозвілля, та Лілія Хабінець, очільниця народного вокального ансамблю «Любисток». Музика звучала як молитва, що підноситься до Небес, де нині тримає свою беззмінну варту Воїн Світла Володимир Бучинський.

Запрошена до слова дружина воїна Тетяна Бучинська трепетно розповідала про свого коханого чоловіка, стверджуючи, що справжня любов ніколи не згасне. Мати Тетяни Світлана Схаб щиро подякувала всім учасникам події та своїй мамі Ніні Куцинді, яка змогла серцем написати таку проникновенну книжку.

Власні модерні поезії зі сцени декламував молодий поет Роман Гондза, чий батько, на жаль, також героїчно загинув, захищаючи рідну землю від російського ворога.

Виступив і подякував за презентацію книги міський голова Богдан Келічавий.

Благодійність і мистецтво: щит для тих, хто на передовій

Презентація книги «Воїн Світла» була сповнена не лише спогадами, а й конкретною дією, спрямованою на підтримку нинішніх захисників України. У фоє Центру культури і дозвілля розгорнулася виставка робіт талановитого художника Степана Ядловського, який сьогодні також зі зброєю в руках боронить нашу землю, але виступив перед учасниками події, оскільки зараз перебуває на лікуванні. Він звернувся до учасників зібрання, які мали унікальну змогу не лише насолодитися експресивними, сповненими глибокого філософського змісту картинами митця, а й придбати їх. Усі кошти від продажу художніх полотен та інші зібрані донати в сумі 14600 грн., як зазначив військовослужбовець Степан Ядловський, будуть спрямовані на безпосередню підтримку військового підрозділу, в якому він служить.

Поетеса Ніна Куцинда подарувалав свою книгу «Воїн Світла» Заліщицькій міській бібліотеці, а також отець Руслан Корнят вручив для нашої книгозбірні своє краєзнавче дослідження «Парафія Воздвиження Чесного Хреста Господнього на тлі історії м. Копичинці», в якому є дані, що стосуються і нашої Заліщанщини. Ці книги вже передані для читачів Заліщицької бібліотеки.

Творчий вечір у Копичинцях ще раз нагадав усім нам про страшну, невимовно високу ціну, яку щодня і щогодини сплачують українські захисники і захисниці за нашу можливість прокидатися під рідним дахом, працювати, творити, ростити дітей та писати книги.

Важливою також є наша допомога ЗСУ, адже наш обов'язок перед полеглими - вистояти і зберегти самостійну і незалежну Україну!

 

Українські письменники

 

У вересні народився Дмитро Васильович Павличко (1929–2023) – видатний український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, громадсько-політичний діяч. Сьогодні хочемо торкнутися однієї з цікавих сторінок його творчості – пісенної та відвідин Дмитром Павличком нашого міста Заліщики.

«ДВА КОЛЬОРИ» – ГОЛОС УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ

Понад 60 років тому народилася пісня «Два кольори». Її створили композитор Олександр Білаш і поет Дмитро Павличко. А надихнулися творці цієї надзвичайно відомої української пісні зустріччю з молодою буковинкою Любою Молдован.

Ось як згадував про ту подію Дмитро Павличко: «У 1964 році в Києві відбувався черговий республіканський з’їзд комсомолу. Ми з Олександром Білашем були делегатами, нудьгували, оглядалися навкруги…

Я побачив перед собою гарні плечі гарної жінки. Це була тодішня ланкова-кукурудзівниця зі села Бочківні Хотинського району Чернівецької області Люба Молдован (пізніше стала відомою вченою в галузі сільського господарства, доктором економічних наук). Люба приїхала у маминій, а може, й бабусиній шеляновій чорній хустці з великими червоними трояндами.

І я нагадав собі такі хустки у моєму селі Стопчатові, що у Косівському районі на Івано-Франківщині. Нагадав і вишивані сорочки, в яких сам ходив. Хустка Люби навіяла мені спогад про батькову улюблену пісню. Від тих спогадів я на тому з’їзді на колінах написав першу строфу:

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними,

Червоними і чорними нитками…

Кажу другові: «Сашо, пишеться пісня!» Прочитав йому написане. Білаш від почутого запалився і підскочив. Ми вискочили з «урочистості» й поїхали до Будинку творчості композитора у Ворзелі, що під Києвом. Там для праці та натхнення стояв рояль (поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш - на першій світлині, на іншому фото - Люба Молдован). Пісня народилася за півгодини.

Першим професійним виконавцем був Анатолій Мокренко, який заспівав пісню під час художньої ради на Українському радіо.

"Партійно-радянська цензура “Два кольори” охарактеризувала як націоналістичну, як гімн ОУН. Адже вони у своєму репертуарі мали подібну пісню, ми з Білашем про це не знали. Там були такі слова: “Наш прапор червоно-чорний, А червоний – то добро, а чорний – пекла дно…” - згадував Дмитро Павличко.

"Через якийсь час мене і Сашка кадебісти запросили в партійну школу на вечерю. Ось там два чекісти почали мене розпинати за те, що написав гімн бандерівцям. Попередили: “Ми знаємо, хто ти та звідкіля. І не викручуйся!” А Білаша попередили, що Павличко може його підвести: “Ти з Полтавщини, а Дмитро Васильович з Галичини…” Проте Білаш був розумним чоловіком і не побоявся сказати: “А хіба на Полтавщині не такі рушники? Не така вишивка? Що ви вишукуєте в тій пісні!? Вона про людське життя. Я її написав і не відцураюся від неї!”

Потім співак Дмитро Гнатюк записав пісню на радіо. І весь світ почув «Два кольори» з його голосу. Пісня полетіла за океани і моря. Її співали в Канаді, Америці, Аргентині, Австралії. Всюди…»

Михайло Маслій, відомий тернопільський журналіст, нині - киянин, енциклопедист, мистецтвознавець, автор тритомника «Золотий вік української естради», писав так: «Пісня «Два кольори», завдячуючи задушевності, ліричності, мелодійності, фактично стала народною, тож її любитимуть завжди. Вона українська за духом, за суттю. Її важко перекласти іншими мовами, адже сорочка-вишиванка, оберіг – це споконвічні українські традиції, народні символи. Саме з таких почуттів, як любов і щастя, сум і журба, радість і печаль, складається людське життя. І вони життєво поєднуються та переплітаються, як червоні й чорні нитки на рідному до болю маминому вишитті…»

* * *

Тема «Двох кольорів», що є однією з найвідоміших українських пісень, яку дуже люблять у світі, подекуди вважають народною, звучала під час зустрічі з Дмитром Павличком на початку березня 2019 року, в Заліщицькій державній гімназії Тернопільської області.

До слова, Дмитро Васильович відвідував Заліщики кілька разів.

Зокрема, під час іншої зустрічі, на яку поет прибув разом із поетом та журналістом Володимиром Барною, він побував у кімнаті-музеї письменника, члена Національної спілки письменників України, редактора районної газети, журналіста, автора історичних романів Петра Ковальчука, зустрічався з його дружиною, авторкою книг Іриною Ковальчук, про яку відгукувався дуже щиро й тепло.

Під промовистим гаслом: «Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу!» пройшла цікава й пам’ятна розмова у березні 2019 року педагогів закладу освіти у Заліщиках, гімназистів, представників громадськості з відомим українським поетом, перекладачем, літературним критиком, публіцистом, дипломатом, громадсько-політичним діячем, лавреатом Національної премії імені Т. Шевченка, Героєм України Дмитром Павличком. Адже творчість автора вирізняється й захоплює читачів щирістю, красою художнього слова та водночас простотою, за якою ховаються глибокі думки автора.

Незважаючи на свій вік (того 2019 року Дмитру Васильовичу виповнювалося 90 років), автор проводив цілу низку зустрічей зі свідомою молоддю та відповідальними громадянами України.

Дмитро Павличко активно займався громадсько-політичною діяльністю. Він пристрасно й рішуче відстоював інтереси суверенної України та її народу.

Дмитро Васильович свого часу став одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, першим головою Товариства української мови імені Шевченка, неодноразово обирався народним депутатом України. Дмитро Васильович розповів юнацько-дорослій авдиторії про один із найважливіших епізодів у новітній історії України – про Акт проголошення незалежності України. Того дня в гімназії він окреслив передумови створення цього важливого документа, його значення для становлення держави та наслідки його прийняття для утвердження самостійної та незалежної України. Він був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави.

Заліщицька бібліотека того дня організувала в гімназії виставку книг Дмитра Павличка.

У Заліщицькій міській бібліотеці представлені книги Дмитра Павличка. Запрошуємо читачів до зацікавленого і вдумливого читання!