Вереснева тиша та подих вічності
Осінь в Галичині завжди заходить стиха, вдягаючи крони дерев у важке золочене парчеве вбрання та огортаючи вечори прохолодним серпанком роздумів. Але 6 вересня 2026 року в Копичинцях подих осені був особливим. Це була не просто вереснева зажура, а день, коли час наче зупинив свій нестримний біг, аби поступитися місцем Священній Пам’яті. У стінах Копичинецького центру культури і дозвілля зібралося багато людей. Вони йшли не просто на мистецьку подію, а на зустріч із Духом, Правдою, Любов’ю та Болем, втіленими у карбованому слові нової книги Ніни Куцинди «Воїн Світла».
Проголосивши вступне слово, модераторка події Руслана Савка закликала всіх присутніх схилити голови під час хвилини мовчання, вшановуючи пам'ять загиблого воїна Володимира Франковича Бучинського та всіх захисників і захисниць, які віддали свої життя в боротьбі за незалежну і самостійну Україну.
Коли у залі пригасло буденне світло і спалахнули перша свічка біля портрета загиблого захисника В. Ф. Бучинського і свічі в руках юних учасників події, здавалося, що сам простір розсунув свої межі. Це була велелюдна презентація книжки, яка народилася з невимовного болю та безмежної щирої любові. Видання 2026 року, яке побачило світ у видавництві «Терно-граф» – це не лише друковані сторінки з біографією, світлинами захисника, його рідних, з сімома розділами віршів, це живописний реквієм і водночас справжній гімн сильній людській душі, присвячений Герою України, добровольцю Володимиру Бучинському (08.09.1982 – 14.02.2023).
Вже за два дні після цієї події йому б виповнилося сорок чотири... Але для земного виміру він назавжди залишився сорокарічним велетнем духу, чий земний шлях на 41-ому році обірвався на злеті у пекельному полум'ї російсько-української війни.
Портрет Героя: шлях до Воїна Світла
Щоб зрозуміти глибокі мотиви презентованої збірки, варто поглянути на постать самого Володимира Бучинського. Людина виняткової чистоти серця, сили тіла спортсмена й міцності духу, життєрадісності й товариськості, щирості та працелюбності, він володів тим непорушним внутрішнім патріотичним стрижнем, на якому здавна тримається українська земля. Його світ наповнювали родинний затишок, сміх двох ніжних донечок, тепло очей коханої дружини Тетяни, турбота про велику дружну родину.
Проте, коли ранок 24-го лютого 2022 року впав на нашу Вітчизну чорним снігом, пожежами та смертоносним залізом, Володимир не вагався жодної секунди. З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора, з 26 лютого, він добровольцем став на захист нашої держави, був призначений заступником командира стрілецького взводу.
Як річка під час бурі перетворюється на бурхливий і нестримний потік, так і мирний чоловік, батько та син перетворився на непохитного захисника. Він свідомо відсунув убік власні мрії, спокій і безпеку, надягнувши військову форму не задля слави чи чинів, а задля того, щоб його діти бачили синє небо, а не чорні дими ворожих ракет.
Є люди, чия присутність схожа на сонячне проміння: вони не кричать про свою любов до України, вони просто стають між нею і смертю, коли приходить лиха година. Таким був Володимир. Його подвиг – це не випадок, це природний вияв його великої й чистої душі… Такі думки лунали під час урочистостей зі сцени, і ці слова відгукувалися сльозами у кожному куточку зали.
Володимир Бучинський проходив службу в званні старшого сержанта. Його бойовий шлях – це географія фронту, гарячих точок нинішньої жорстокої війни проти росії. Побратими знали його як надійну людину, вправного і відповідального військового командира. У найкритичніші хвилини на фронті він умів зберегти холодний розум та гаряче серце, підтримуючи тих, хто йшов поруч. 14 лютого 2023 року, в день, коли світ говорить про любов, Володимир поклав своє молоде життя на вівтар української державності.
За особисту хоробрість і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України В. Ф. Бучинського було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та іншими нагородами і відзнаками за зразкову службу, високий професіоналізм та вірність військовій присязі. А звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківськ» засвідчило глибоку повагу громади до подвигу земляка, адже в цьому місті з сім’єю він жив і працював до початку повномасштабного вторгнення ворога.
Слово, що лікує й карбує пам'ять
Книга поезій «Воїн Світла» – це не просто черговий літературно-художній збірник. Це справжня духовно-поетична фортеця, зведена проти забуття. Авторкою цієї проникливої книги стала поетеса, членкиня Спілки слов'янських письменників України Ніна Григорівна Куцинда. Вона зуміла перелити свій біль, горе дружини, дітей, батьків, всієї родини захисника-Героя у поезію, де кожне слово виважене, як дорогоцінний камінь, і гаряче, як крапля крові.
Поетична мова Ніни Куцинди у цій збірці сповнена метафоричністю. Воїн Володимир постає перед читачем не абстрактним плакатним героєм, а живою людиною із глибоким внутрішнім світом. Авторка мережить віршовані рядки метафорами світла і темряви, де світло перемагає, бо воно вкорінене у вічності.
Особливої уваги заслуговує історія народження цієї книги. Вона побачила світ завдяки дивовижній, зворушливій спільнодії дружної родини воїна. Зберігаючи у своїх серцях палаючу свічку пам'яті, близькі зробили все можливе, щоб спогади про Володимира жили не лише у родинних альбомах, а й стали надбанням всієї України. Це приклад того, як велике горе не зламало людей, а об'єднало їх заради створення світлого пам'ятника у слові.
Симфонія мистецтва: як оживали поетичні рядки…
Захід у Копичинецькому центрі культури і дозвілля перетворився на справжню симфонію пам’яті, де переплелися поезія, театр, музика та живописне мистецтво. Режисерка і сценаристка події, директорка Копичинецького музею театрального мистецтва Тернопільщини Руслана Савка створила атмосферу глибокого співпереживання, коли зала і сцена стають єдиним цілим, єдиним серцем, яке б’ється в унісон. Дійство супроводжувалося кадрами фільму про життя і службу в Збройних Силах України Володимира Бучинського.
Перед учасниками події з духовним словом виступив парох церкви св. Миколая в Копичинцях, отець Степан Котик. У дійстві також взяв участь настоятель церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього, отець Русла Корнят.
Кульмінацією презентації стала літературно-театральна композиція. Учасники народного аматорського театру поезії «Слово» та здобувачі освіти Ліцею № 1 та Ліцею № 2 м. Копичинці представили зворушливе й глибоке прочитання поезій Ніни Куцинди у формі драматичної вистави.
На сцені натхненно виступили: Юрій Магола, Ярослав Кованюк, Катерина Василик, Анастасія Данилець, Христина Демчук, Анастасія Стефанів, Анна Романишин, Назар Лучка, Олександр Чміль, Карина Майборода. Їх готували до виступів Руслана Савка та Ольга Демків, вчителька української словесності Ліцею № 1. Поезію-присвяту декламувала також похресниця воїна Анастасія Бучинська, яка приїхала з села Яблунів. Вірші "Щастя" та "Неопалима купина" читала зі сцени внучка авторки Марта Куцинда.
Юні актори з дивовижною дорослою зрілістю передали внутрішній світ воїна, тугу за рідним домом, ніжність до донечок, дружини та непохитну рішучість перед лицем ворога. Коли з дитячих уст лунали поетичні рядки від імені Володимира, очі присутніх у залі наповнювали сльози. Це була естафета пам'яті, яку старше покоління передає молоді.
Пані Руслана Савка запросила до слова гостей із Заліщиків. Заслужена журналістка України, членкиня НСЖУ, НТШ, ССПУ, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Оксана Дяків проаналізувала книгу «Воїн Світла», зачитала вірші Ніни Куцинди, розповіла про те, що в Заліщицькій міській бібліотеці ведеться скрупульозна робота з вшанування загиблих захисників України із місцевої громади, представила бібліографічний нарис «Люди свободи» та два біографічно-бібліографічні покажчики «Жертовність в ім’я України» (першу і другу частини). У цих виданнях розповідається про 72 наших загиблих Героїв. Але війна, на жаль, триває і така робота продовжується.
Заслужений вчитель України, вчитель Заліщицької державної гімназії Василь Дяків вручив поетесі, авторці чотирьох книг Ніні Куцинді посвідчення про її членство з травня 2026 року в Спілці слов’янських письменників України, очільником якої є український поет, журналіст, громадський діяч, публіцист, літературознавець, перекладач, член НСЖУ, Національних спілок письменників і краєзнавців України Володимир Барна.
Музичне оформлення вечора стало тим емоційним містком, що поєднував тугу з надією. Прозвучали пісні «Мамо, не плач!» та «Я молитвою прагну зцілитись…» Їх талановито виконали солістки Галина Штокал, директорка Центру культури і дозвілля, та Лілія Хабінець, очільниця народного вокального ансамблю «Любисток». Музика звучала як молитва, що підноситься до Небес, де нині тримає свою беззмінну варту Воїн Світла Володимир Бучинський.
Запрошена до слова дружина воїна Тетяна Бучинська трепетно розповідала про свого коханого чоловіка, стверджуючи, що справжня любов ніколи не згасне. Мати Тетяни Світлана Схаб щиро подякувала всім учасникам події та своїй мамі Ніні Куцинді, яка змогла серцем написати таку проникновенну книжку.
Власні модерні поезії зі сцени декламував молодий поет Роман Гондза, чий батько, на жаль, також героїчно загинув, захищаючи рідну землю від російського ворога.
Виступив і подякував за презентацію книги міський голова Богдан Келічавий.
Благодійність і мистецтво: щит для тих, хто на передовій
Презентація книги «Воїн Світла» була сповнена не лише спогадами, а й конкретною дією, спрямованою на підтримку нинішніх захисників України. У фоє Центру культури і дозвілля розгорнулася виставка робіт талановитого художника Степана Ядловського, який сьогодні також зі зброєю в руках боронить нашу землю, але виступив перед учасниками події, оскільки зараз перебуває на лікуванні. Він звернувся до учасників зібрання, які мали унікальну змогу не лише насолодитися експресивними, сповненими глибокого філософського змісту картинами митця, а й придбати їх. Усі кошти від продажу художніх полотен та інші зібрані донати в сумі 14600 грн., як зазначив військовослужбовець Степан Ядловський, будуть спрямовані на безпосередню підтримку військового підрозділу, в якому він служить.
Поетеса Ніна Куцинда подарувалав свою книгу «Воїн Світла» Заліщицькій міській бібліотеці, а також отець Руслан Корнят вручив для нашої книгозбірні своє краєзнавче дослідження «Парафія Воздвиження Чесного Хреста Господнього на тлі історії м. Копичинці», в якому є дані, що стосуються і нашої Заліщанщини. Ці книги вже передані для читачів Заліщицької бібліотеки.
Творчий вечір у Копичинцях ще раз нагадав усім нам про страшну, невимовно високу ціну, яку щодня і щогодини сплачують українські захисники і захисниці за нашу можливість прокидатися під рідним дахом, працювати, творити, ростити дітей та писати книги.
Важливою також є наша допомога ЗСУ, адже наш обов'язок перед полеглими - вистояти і зберегти самостійну і незалежну Україну!
