65 років від дня народження поета Олега Вістовського (10 серпня 1961 року – 21 березня 2020 року)

10 серпня виповнилося би 65 років від дня народження нашого талановитого земляка Олега Володимировича Вістовського, який народився 10 серпня 1961 року в селі Іване-Золоте (тоді Заліщицького району) Тернопільської області.          Він – український поет, публіцист, перекладач, журналіст, член Національної спілки журналістів України (2011 рік), Наукового товариства імені Т. Шевченка (2012 рік), обласного літературного об'єднання Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України (2011 рік).         Закінчив місцеву восьмирічку та Заліщицьку середню школу імені Осипа Маковея (1978 рік), Київське республіканське медичне училище № 2 (1983 рік) та факультет журналістики Львівського державного (тепер - національного) університету імені Івана Франка (1989 рік). Багато років працював як журналіст, завідувач відділу у районній газеті "Колос".          Свої поезії друкував у альманахах «Вітрила», «Подільська толока», журналах «Літературний Тернопіль», «Золота Пектораль», «Бористен», газетах «Вільне життя плюс», «Літературна Україна», «Ровесник», «Свобода» (Тернопіль), «Молодий буковинець» (Чернівці), «Колос» (Заліщики) та інших. Редактор видання КУНу «За променем сонця» (1994). Двома виданнями у Чернівцях, у видавництві «Прут», вийшла збірка поезій «У стремені Дністра» (2000 та 2006 роки). Співавтор книги «З людьми і для людей» (2004 рік). Олег Володимирович був організатором і учасником літературно-мистецьких заходів Наддністрянського краю.        О. Вістовський – лавреат літературно-мистецької премії імені Петра Ковальчука у номінації «Літературна та публіцистична творчість» за 2015 рік, Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича в номінації «Поезія. Добірки» (2016 рік), був нагороджений Почесною грамотою НСЖУ (2014 рік), грамотою Тернопільської літературно-мистецької фундації (2011 рік), подяками, грамотою Тернопільської обласної організації НСПУ.        21 березня 2020 року Олег Вістовський вийшов з дому і не повернувся. 24 березня було повідомлено про його смерть. Похований на місцевому кладовищі в місті Заліщики Тернопільської області.        Поезії Олега Вістовського відображають непроминальну любов автора до рідного краю та людей. 

Коло підтримки: зустріч, що зігріває серця

 

30 липня 2026 року у межах діяльності книжкового клубу «Читацька вітальня» у читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки відбулася особлива зустріч — «Коло підтримки» у форматі авторської ігропрактики, яка об'єднала учасників у щирій, теплій та довірливій атмосфері. Її створила авторка психологічної гри, клінічна психологиня Юлія Воробель, подарувавши присутнім простір, де можна було зупинитися, прислухатися до себе та відчути силу людської підтримки.

У сучасному світі, коли кожен із нас щодня живе в умовах війни, невизначеності та емоційного напруження, особливо важливо знаходити місця, де можна бути собою. Саме таким місцем цього вечора стала бібліотека — простір не лише для читання, а й для щирого спілкування, внутрішнього діалогу та духовного відновлення.

Авторська психологічна гра Юлії Воробель через творчість, роздуми та символічні образи допомогла учасникам зазирнути у власний внутрішній світ. Креативні вправи із самопізнання дали можливість переосмислити життєвий досвід, оцінити свої сильні сторони, побачити нові перспективи, усвідомити власні таланти й ресурси. Через терапевтичне письмо, створення казок, малювання та ліплення кожен зміг висловити те, що інколи важко передати словами, віднайти відповіді на важливі запитання та зробити ще один крок до кращого розуміння себе.

Найціннішим цього вечора стало відчуття єдності. У колі людей, які уважно слухали, підтримували й не оцінювали, народжувалася довіра. Дві години промайнули непомітно, залишивши після себе не лише позитивні емоції, а й внутрішній спокій, натхнення та віру в те, що навіть у найскладніші часи людина здатна знаходити сили рухатися вперед.

Зустріч ще раз довела, що книжковий клуб «Читацька вітальня» — це не лише місце для розмов про книги. Це спільнота, де народжуються щирі розмови, нові знайомства, взаємна підтримка, де книга стає початком глибшого пізнання світу й самого себе.

Щиро дякуємо клінічній психологині Юлії Воробель за професіоналізм, чуйність, натхнення та психологічні практики, які допомагають нашим відвідувачам знаходити внутрішню рівновагу, відкривати нові грані своєї особистості й відчувати силу людського тепла.

Запрошуємо всіх охочих завітати до Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки та стати частиною книжкового клубу «Читацька вітальня». Тут на вас чекають не лише цікаві книги, а й змістовні зустрічі, тепле коло однодумців, нові відкриття та простір, у якому кожен може знайти підтримку, натхнення й себе

 

Бібліотека як хранителька пам'яті: досвід Заліщицької громади

 

КРАЄЗНАВЧО-МЕМОРІАЛЬНИЙ ДОСВІД ЗАЛІЩИЦЬКОЇ ГРОМАДИ: ЗБЕРЕЖЕННЯ ПОДВИГУ ТА СПАДЩИНИ

29 липня 2026 року Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека провела обласний семінар «Краєзнавчо-меморіальна функція бібліотек: збереження пам’яті, ідентичності, стійкості». Навчально-практичний захід зібрав фахівців з усієї області.

В умовах повномасштабного вторгнення публічна бібліотека остаточно трансформувалася з місця видачі книжок у простір живої пам'яті серед інших важливих завдань. Саме тут акумулюються унікальні свідчення про Героїв-захисників та матеріали, що формують історичну свідомість українців.

Про вшанування Героїв російсько-української війни із Заліщицької громади та видатних особистостей Наддністрянського краю через випуск біографічно-бібліографічних покажчиків вела мову в своєму онлайн-виступі бібліограф міської книгозбірні, заслужена журналістка України Оксана Дяків. Доповнювала директорка бібліотеки Марія Рудик.

Краєзнавча діяльність Заліщицької книгозбірні традиційно відзначається системністю та науково-бібліографічною точністю. У супроводі 70-слайдової комп’ютерної презентації Оксана Дяків провела детальний огляд та демонстрацію підготовлених і виданих силами самого закладу, а також через видавництва краєзнавчих публікацій бібліотеки за період з 1995 до 2026 року, підготовлених спеціалістами за очільництва установи директорами: Ольгою Тракало, Світланою Пукіш та Марією Рудик. В умовах війни росії проти України цей напрям бібліографічної роботи набув особливого меморіального значення.

До слова, за останні три роки підготовлено та надруковано вісім різних покажчиків.

Сьогодні в рамках систематизації пам'яті про новітніх Героїв Заліщицька бібліотека веде активну роботу з увічнення пам'яті земляків, які віддали життя за свободу України. Укладаються спеціалізовані біобібліографічні покажчики та пам'ятні видання «Люди свободи», «Жертовність в ім’я України» та інші, в яких акумульовані біографічні довідки, хроніки бойового шляху захисників із Заліщицької громади; спогади рідних, друзів, вчителів, односельців; інформація про вшанування пам’яті про наших Героїв; література, публікації в пресі про них та на Інтернет-ресурсах, інформація про бойові нагороди, фотографії.

Такий підхід дозволяє перетворити фрагментарні згадки на систематизовану літописну базу, яка стає джерелом для дослідників, педагогів і майбутніх поколінь.

Щодо бібліографічного інформування про видатних постатей Наддністрянського краю, то поряд із документуванням подій сучасної війни у бібліотеці м. Заліщики продовжуються дослідження й популяризація видатних діячів краю: письменників, громадсько-політичних діячів, науковців, духовних постатей, чиє життя та діяльність пов’язані з Наддністрянським краєм.

Випуск персональних біобібліографічних покажчиків дозволяє розкрити внесок уродженців, мешканців Заліщанщини у загальноукраїнську культурну, наукову спадщину, що зміцнює локальну самосвідомість та відчуття свого українського коріння.

Бібліотека доводить, що її головний ресурс сьогодні – це збережена та передана далі правда.

Краєзнавча продукція бібліотеки є унікальною, тому що не має аналогів і становить велику цінність для користувачів. Водночас проблемою часто є недостатність, а нерідко й відсутність коштів на публікацію і видання бібліографічних покажчиків, краєзнавчих видань, досліджень Заліщицької міської бібліотеки.

 

У гостях у Лісовій школі Всеволода Нестайка

 

Другий день поспіль Заліщицька міська центральна публічна бібліотека гостинно приймала юних гостей нашого міста в межах національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», що реалізується у співпраці між Заліщицькою міською радою та Самарівською міською радою Дніпропетровської області.

Директорка книгозбірні Марія Рудик провела для відвідувачів ознайомчу екскурсію, під час якої представила оновлені відділи дитячого та дорослого абонементів, розповіла про роботу бібліотеки, її сучасні можливості та цікаві проєкти.

До зустрічі долучився і директор комунальної установи «Заліщики туристичні» Володимир Кулачковський, який ознайомив учасників із діяльністю молодіжної платформи та громадського хабу «Вулик». Він наголосив, що це відкритий простір для молоді, де проводять кінопокази, творчі вечори, майстер-класи, зустрічі та інші цікаві заходи.

Справжньою родзинкою дня став літературний квест «Таємниці Лісової школи» за мотивами творів Всеволода Нестайка, який підготувала та провела провідний бібліотекар абонементу для дітей Людмила Григорівна Папушко.

Юні учасники із захопленням долучилися до інтерактивних завдань: шукали «загублені» лісові речі, розгадували загадки, малювали портрети улюблених героїв, брали участь у веселих руханках та демонстрували свою кмітливість і командний дух.

Зустріч пройшла у теплій, дружній атмосфері, подарувавши дітям гарний настрій, нові враження та ще раз довівши, що бібліотека — це сучасний простір для спілкування, творчості, відкриттів і цікавого дозвілля.

 

Пліч-о-пліч до Перемоги: через традиції, творчість і дружбу

 

У рамках національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» між Заліщицькою міською радою та Самарівською міською радою Дніпропетровської області до Заліщицької громади прибула група в кількості 91 чол. разом із педагогами. Гості нашого міста відвідали також Заліщицьку міську центральну публічну бібліотеку.

Директорка книгозбірні Марія Рудик провела ознайомчу екскурсію для юних відвідувачів, під час якої показала оновлені відділи дитячого абонементу, абонементу для дорослих, читальну залу та сучасні інформаційні зони.

Майстриня Ольга Солодка, яка займається декоруванням великодних і спасівських кошиків, виготовляє віночки для першого причастя, патріотичні вироби та квіткові гірлянди для оформлення салонів, люб’язно погодилася провести для дітей незвичайний майстер-клас зі створення неповторного символу рідної землі — українського віночка. Під час роботи майстриня розповідала дітям про те, що український вінок — це символ, який поєднує в собі красу, народні традиції та має силу оберега. Плетіння віночка — це ціла наука й майже магічне дійство, яке 28 липня успішно опановували учасники заходу.

Підлітки та діти заходу зрозуміли, що віночок — це не просто прикраса, а справжній витвір мистецтва, який утілює багатовікову історію, народну мудрість і демонструє нерозривний зв'язок поколінь українців. Після завершення роботи діти одягли свої оригінальні віночки та зробили чудові світлини на згадку.

Дивлячись на ці світлини, можемо з упевненістю сказати:

На зло ворогам —

Україна була,

Україна є,

Україна буде!

 

 

Краєзнавство

 

Краєзнавчі видання в Заліщицькій бібліотеці за 1995-2026 роки.

З цими та іншими краєзнавчими публікаціями читачі можуть ознайомитися в Інтернет-центрі, а також завітавши в читальну залу, абонементи для дорослих та для дітей нашої книгозбірні.

Краєзнавчі знання накопичуються через систематичний збір інформації, практичні дослідження та роботу щодо вивчення історії, біографій та діяльності видатних особистостей, розвитку культури рідного краю.

Суть створення краєзнавчих видань у бібліотеці полягає в систематизованому зборі, обліку та поширенні інформації про літературу й документи щодо нашого регіону. Основними завданнями такої роботи є збереження місцевої історії, допомога читачам у пошуку даних та поширення знань про рідний край; фіксація документальної спадщини конкретного населеного пункту чи краю загалом; підтримка роботи вчителів, здобувачів освіти, студентів, істориків та краєзнавців для ознайомлення широкого загалу з історико-культурним надбанням Заліщанщини.

 

Оленівка: біль, який не має права бути забутим

 

Наприкінці липня, у четверту річницю трагедії в Оленівці, Україна вшановує пам'ять загиблих полонених - Захисників та Захисниць України, учасників добровільних формувань та цивільних осіб, що були страчені, закатовані або загинули у полоні.

У Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці діє тематична виставка літератури «Вшануймо пам'ять загиблих в Оленівці захисників «Азовсталі»…

У ніч з 28 на 29 липня 2022 року в Оленівській колонії, що на Донеччині, пролунало два вибухи. Українські полонені, які перебували в Оленівці і згодом були звільнені за обміном, розповіли, що росіяни заклали фугаси всередині бараку і поруч із ним та зімітували удар артилерії. Ті військовослужбовці-захисники «Азовсталі», котрі перебували в основній частині барака, одразу ж загинули. Почалася пожежа, і тіла цих людей вигоріли. В іншій частині будівлі люди отримали тяжкі поранення, але вижили.

Очевидці описують страшні картини подій тієї пекельної ночі: бараки, темрява, вибух, живцем згорілі тіла українських військових… Внаслідок вибуху загинуло 53 полонених. Понад 130 було поранено.

Повернути тіла загиблих в Оленівці Україні вдалося тільки в жовтні 2022 року.

Стаття 12 Женевської конвенції гласить: «…Держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими».

Тож трагедія в Оленівці – місце воєнного злочину росії…

Цей злочин, як і незліченна кількість інших, скоєних росією, назавжди залишиться в пам’яті українців! Віримо: кожен буде покараний, хто причетний до страшної трагедії в Оленівці та інших злочинів ворогів проти України та її громадян.

Серед документальних і художніх видань тематичної виставки читачі можуть ознайомитися з такими книгами:

• «Ізоляція. Таємні в’язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті» авторок Ірини Вовк та Дар'ї Бури. Це – спогади тих, хто пройшов пекло і вижив: бранців донецьких і луганських підвалів, сумнозвісної «Ізоляції» та донбаських колоній. Про життя «до» і «після», про життя Донбасу в часи війни, про звірства і злочини ворогів України, про жахи і тортури в полоні в цій книзі розповідають українські військовики, журналісти, блогери, помічники військових, медики й місцеві мешканці.

• Лавреатка мистецької премії “Київ”, авторка Валентина Розуменко у своєму документальному творі “Вільні полонянки” розповідає про страждання шістьох жінок із Донбасу, які утримувались у катівні “Ізоляція”, Сніжнянській виправній колонії та інших катівнях так званих “ЛНР” та ДНР”.

• Про що книга Олени Максименко «Пряма мова. Хроніки захисту», що представлена на виставці? Російський ворог, який століттями прикидався то «братом», то «визволителем», пролив кров українців. Російсько-українська війна показала нам, що свобода – найвища цінність. До збірки увійшли історії людей різної статі, віросповідання, національності, різного фаху і віку, але зі спільним знаменником у цінностях і меті. Дехто з них продовжує боротьбу на фронті, наближаючи Перемогу. Декого вже немає в живих, але їхні історії загального полотна нашого протистояння ворогові, мають жити вічно.

Представлені видання розповідають про незламність українських воїнів, боротьбу за свободу та незалежність нашої держави, а також нагадують про ціну, яку Україна платить за своє майбутнє.

Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну. Вшановуємо тих, хто не повернувся з полону. Не забудемо. Не пробачимо

Запрошуємо відвідувачів Заліщицької міської центральної бібліотеки до активного читання та роздумів над прочитаними книгами.

 

Книжкові дарунки

 

Книжкові полиці Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки поповнилися новими цікавими виданнями!

Серед новинок - сучасна українська проза, художні твори, біографічні та історичні книги, видання про українську культуру й боротьбу за свободу. Кожна з них відкриває нові світи, дарує емоції, надихає та спонукає до роздумів.

Запрошуємо завітати до бібліотеки, познайомитися з новими надходженнями та обрати книгу, яка стане саме вашою історією цього літа.

Ми завжди раді бачити наших читачів!

 

Дарунки для бібліотеки

 

Кожна подарована книга знаходить свого читача, відкриває нові горизонти духовних знань, надихає на роздуми та дарує незабутні емоції.

Сьогодні наша книжкова полиця стала ще багатшою завдяки небайдужим людям, які розуміють справжню цінність книги та читання.

Сучасні романи, історичні дослідження, біографії та інші цікаві видання вже скоро будуть доступні для всіх охочих.

Завітайте до бібліотеки та відкрийте для себе нові книги!

 

 

ПОЛУМ’ЯНІ МЕЖІ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ: ЯК У ЗАЛІЩИКАХ ВОСКРЕСЛА «ЯСНА ЗОРЯ» ОЛЕНИ ТЕЛІГИ…

Олена Теліга увірвалася в українську культуру та визвольний рух, мов стрімка комета, залишивши по собі яскравий золотий слід, який не здатні стерти ні десятиліття примусового радянського забуття, ні згарища воєн…

У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року зібралися ті, для кого це світло є не просто історичним артефактом, а живим дороговказом. Літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, отримала промовисту назву: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття». Ця подія стала не просто академічним заходом пам’яті, а своєрідним духовним мостом між епохою розстріляного національного відродження та нашою складною сучасністю боротьби проти російського ворога за самостійну і незалежну Україну.

Модераторка заходу, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року».

Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови у хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, полеглих героїв ОУН-УПА, закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає здоров’я і життя за право України бути на планеті Земля.

Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько, наголосивши на тому, що доля славетної патріотки Олени Теліги сьогодні дивовижно резонує з долями тисяч українців, які ведуть запеклу боротьбу з рашистськими загарбниками. Її життя та смерть – це міцний вузол, що зв’язує минуле й сьогодення, закликаючи нас до рішучості й спільнодії.

Ведучі, супроводжуючи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки, яскраве й контрастне. Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в родині інтелігентів Слобожанщини та Поділля (батько – інженер-гідротехнік Іван Шовгенів, мати – вчителька Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська). Парадоксально, але дівчинка, яка вільно володіла французькою й німецькою, тривалий час не знала української, оскільки в родині розмовляли російською мовою. Справжнє переродження відбулося після переїзду родини до Києва у 1918 році, а згодом – в еміграції, у Чехословаччині. Своєрідним хрещенням вогнем став випадок у Празі в 1930-х роках. На зібранні російських монархістів, де паплюжили українську мову, юна Олена підвелася й, мов розітнувши повітря мечем, кинула в обличчя шовіністам: «Ви хами! Та мова, яку ви зневажаєте, – моя рідна мова! Тому я вас вже більше не хочу знати!»

Там же, у Чехії, вона зустріла своє кохання – кубанського козака, бандуриста, старшину армії УНР Михайла Телігу. Їхній союз, укладений у серпні 1926 року, став союзом двох рівновеликих планет, що рухалися по одній орбіті до самого кінця.

Атмосферу тієї епохи на заході майстерно й талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (музика й слова Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (слова Івана Витвицького).

Нова сторінка біографії Олени Теліги відкрилася в Кракові у 1939 році, де відбулася її доленосна зустріч із поетом та діячем ОУН Олегом Ольжичем. Вона стає членкинею ОУН, працює в культурно-освітній референтурі. А в жовтні 1941 року, нелегально перетнувши кордон, Олена прибуває до окупованого нацистами Києва. Це рішення було свідомим кроком у пащу звіра.

У Києві Олена очолює Спілку українських письменників та редагує тижневик «Літаври», який мав яскраве антиімперське забарвлення. Вона відмовлялася підкорятися німецьким постановам, вважаючи, що компроміс із окупантом – це смерть для митця. Коли гестапо закрило часопис і почало арешти, друзі благали Олену втекти. Її відповідь, яку процитував ведучий, звучить як вічний маніфест честі: «Я не можу втекти, бо хтось може сказати: в небезпеці нас лишила, а перед цим говорила про патріотизм і жертовність... Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок я виконала до кінця».

9 лютого 1942 року її заарештували. Чоловік Михайло, хоч і мав змогу врятуватися, добровільно пішов за своєю музою в гестапівські катівні. Камера № 34 стала останнім прихистком. На її стіні Олена залишила свій автограф – намальований тризуб і слова: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року в Бабиному Яру їхні життя обірвав свинець окупантів. Навіть вороги були вражені її мужністю: німецький офіцер пізніше зізнався, що не бачив чоловіків, які б так героїчно вмирали, як ця тендітна й вродлива жінка.

У пам’ять про цю трагедію та незламність Тетяна Шпорта виконала легендарну «Баладу про мальви» (слова Богдана Гури, музика Володимира Івасюка) та тужливу «Чуєш, брате мій» (слова Богдана Лепкого, музика Левка Лепкого). А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим».

Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 року поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту, поблизу Тінистого пляжу. Саме звідси вона писала листи, де розповідала про Заліщики, до педагогині Ксенії Світлик у Коломию. Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь Олени Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 року в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки і борчині ОУН.

Модераторка також згадала, що соратник О. Теліги Олег Ольжич в 1928 році проводив археологічні дослідження поміж так званим Садищем і ліском Вощилівкою, у селах Голігради та Новосілка нашого краю, про що описує у книзі «Там, де Дністер круто в`ється» Василь Верига, наш земляк, дійсний член НТШ, віце-президент Світового Конгресу вільних українців. Саме тому в м.Заліщики споруджено пам’ятний знак Олегу Ольжичу в 1997 році, його ім`я присвоєно одній із вулиць.

Про роль і значення постаті Олени Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк, який наголосив на важливості збереження історичної пам'яті про видатних діячів у громаді.

Модераторка Оксана Дяків провела огляд літератури, представивши книжкову виставку, назвою якої стали слова самої Олени Теліги: «Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя». Серед іншого Оксана Іванівна зупинилася на бібліографічному покажчику «Велети українського духу» (про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї), який підготовлений Заліщицькою бібліотекою.

Слово на заході мала фахівчиня бібліотечної справи, членкиня НСЖУ, заслужена працівниця культури України Ольга Тракало, яка поділилася спогадами про те, як упродовж багатьох років у Заліщиках вшановували життя і творчість Олени Теліги, Олега Ольжича.

Письменниця, вчителька української мови та літератури, лавреатка Всеукраїнської премії ім. Петра Ковальчука Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець, засновницею Всеукраїнського жіночого товариства, посприяло поверненню імені Олени Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки на її честь. Ганна Михайлівна декламувала власні вірші про Олену Телігу.

Фахівець відділу еколого-освітньої роботи НПП «Дністровський каньйон», краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики у різний час, декламував вірш Олени Теліги.

Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи голова літературно-мистецької студії «Ліра» при Заліщицькій бібліотеці, членкиня Спілки слов’янських письменників України, педагогиня Богдана Стефанюк.

Гості з Товстенської громади, поети, автори книг Ольга Кухта та Володимир Забарило подякували за надихаючу подію, декламували власні поезії, присвячені сучасним захисникам і захисницям, які фактично продовжуючи справу Олени Теліги, борються за нашу Україну в російсько-українській війні.

У другому блоці літературної зустрічі виступила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько. Лілія Василівна розповіла про діяльність очолюваної нею організації, в якій об’єднані на цей час 35 членів, про велику просвітницьку роботу, а також вагому допомогу нашим доблесним Збройним Силам України, супроводжуючи фактами-фотопрезентацією роботи. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала свої вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, розповіла про свою патріотичну родину.

Письменник, поет, редактор, багаторічний голова Чернівецької обласної організації НСПУ Василь Джуран у своєму виступі наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини, говорив про видання нових колективних збірників, подарував книги, поетичні буклети Заліщицькій бібліотеці, Лілії Крисько, Оксані Дяків.

Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще чудово акапельно виконала дві пісні: «Ой роде наш красний!» і «Там, за лісом, за лугом» (на слова Осипа Маковея).

Поет, історик, педагог Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів.

Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім за те, що бібліотека залишається живим осередком культури, де плекається українське слово.

Захід у Заліщиках став майданчиком для осмислення феномену українського жіночого лідерства й волонтерства. Олена Теліга – це не поодинокий спалах, а частина яскравого сузір'я українок, які в різні епохи тримали й нині тримають на своїх плечах небо нашої нації.

Коли зустріч підходила до свого завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України.

Технічно захід забезпечував Ігор Дронь.

Пам’ять про Героїв має бути дієвою. Саме тому під час заходу модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби Збройних Сил України. Зібрану суму 2000 гривень Заліщицька бібліотека оперативно передала багаторічному заліщицькому волонтеру Ярославу Гринишину, аби ці гроші долучити до придбання необхідного спорядження для наших бійців на передовій.

Олена Теліга колись писала: «Не треба слів! Хай буде тільки діло…» Минуло 120 років від дня її народження, понад вісімдесят років – із часу загибелі молодої борчині ОУН. Але її «ясна зоря» продовжує світити.. І поки в українських містах і селах звучить її поезія, а українські жінки й чоловіки тримають зброю та волонтерський фронт, Україна є і буде…

Дарунки бібліотеці

 Книжковий фонд Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки знову поповнився цікавими виданнями. Цього разу ми отримали у подарунок книги з історії України, біографічні дослідження, історичні романи та науково-популярні праці, що відкривають нові сторінки нашого минулого та допомагають глибше пізнати визначні постаті й події української історії.

Щиро дякуємо за цей цінний дарунок! Кожна нова книга — це ще одна можливість для наших читачів відкривати нові знання, розширювати світогляд і знаходити натхнення.

Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки та першими ознайомитися з новими надходженнями. Впевнені, серед них кожен знайде книгу до душі!

Щира подяка за книжковий дарунок!

Фонд Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки поповнився новими книгами, які нещодавно були подаровані нашій книгозбірні.

Серед видань – книги духовно-моральної, виховної та художньої тематики, які порушують важливі питання добра, людяності, любові до ближнього, сімейних цінностей та відповідального ставлення до світу.

Щиро дякуємо за цей цінний подарунок! Кожна нова книга – це ще одна можливість для наших читачів відкрити для себе нові думки, історії та джерела натхнення.

Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки та ознайомитися з новими надходженнями!

День Української Державності

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Першою формою української державності була Київська Русь, спадкоємницею її стала Галицько-Волинська держава, яка об'єднала всі етнічні українські землі. Демократичні засади української державності формувались на Запорізькій Січі і знайшли своє продовження в козацькій державі Богдана Хмельницького.

З втратою державності Україною в кінці 18ст.національна ідея не зникла, завдяки Г.Сковороді, Т.Шевченкові, Л.Українці, І.Франкові.

Події українського життя 19ст. стали підгрунтям української демократичної революції 20ст. доби Центральної Ради, Гетьманату та Директорії.

Українська національна ідея довгі часи була віковічною мрією українського народу. Ця мрія гуртувала кращих представників українства, надихала їх на героїчну працю і боротьбу.

Прорахунки у внутрішній та зовнішній політиці призводили до періодичної втрати нашої державності, до того, що українська національна ідея не була реалізована. Саме 20 століття закінчилося перемогою - проголошенням та утвердженням незалежної Української держави.

У сьогоднішньому державотворенні ми маємо винести уроки на майбутнє.

Власне, жорстока й ненастанна боротьба за свою державність і є головним змістом української історії уже 21ст. Тому Україна сьогодні є воюючою за власну волю, за власну незалежність, за власну націю.

 

Про нас пишуть

 Публікація в газеті «Свобода» про знакову культурно-мистецьку подію – презентацію нової книги відомого історика, краєзнавця Михайла Сопилюка «Заліщанщина у боротьбі за українську державність (1917-1921 рр.)», яка відбулася у читальній залі Заліщицької міської публічної бібліотеки.

Читацька вітальня – щастя людського спілкування

У читальній залі міської бібліотеки відбулося обговорення книги Марка Вовчка «Інститутка» на тему: «Голос поневолених: про свободу, гідність і людяність у повісті «Інститутка».

Модерувала зустріч Христина Кащишин, бібліотекар абонементу для дорослих.

Учасники ділилися враженнями від твору, розмірковували над образами Устини та Інститутки, говорили про значення свободи, людської гідності, про роль жінки в суспільстві та актуальність інших проблем, порушених авторкою. Особливий інтерес викликало творче завдання «Лист до Устини», яке дало можливість висловити власні думки та співпереживання головній героїні.

Активними учасниками обговорення «Інститутки» були: Юлія Воробель, Ірина Долинчук, Наталія Навольська, Ірина Гишка, Оксана Дяків, Марія Рудик, Галина Заянчковська, Василь Лопух.

До слова, Василь Лопух – наш земляк, громадський діяч, економіст, кандидат економічних наук, дійсний член НТШ Америки. Чимало літ він живе в США. Пан Василь часто навідує близьких йому людей, які живуть у Заліщиках. А спогади про наше містечко, дитинство та юність не відпускають його серце.

Василь Степанович ознайомив присутніх із текстом «Божниця, що на івриті мовчить» як людина активна і небайдужа.

Гість ділився розповідями про життя своєї родини, про свій переїзд до США. Відбулася досить жвава розмова з слухачами. Василь Лопух відповідав на питання.

Зустріч стала нагодою для змістовної розмови про цінності, ідентичність українців, що залишається важливим й сьогодні.

28 червня 2026 року Україна відзначатиме 30-ту річницю ухвалення Конституції України.

Саме цього дня було закріплено права і свободи громадян та визначено основи державного устрою незалежної України.

Конституція увійшла в українське суспільне життя як головний оберіг державності й демократії, гарант незалежності та соборності України. В Основному Законі закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка є цілісною й недоторканою, а захист суверенітету та територіальної цілісності визначено однією з найважливіших функцій держави.

В умовах російсько-української війни День Конституції набув особливого значення, адже демонструє незламність нашого народу, який боронить свою свободу, незалежність і право на власне майбутнє. Ворог зневажає юридичні норми та міжнародне право, прагне позбавити нас наших надбань, здобутих поколіннями українців, і зруйнувати майбутнє наших нащадків.

Книжкова виставка-дата «Конституція України — верховенство права і свободи», що діє в читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, представляє матеріали, які допоможуть читачам ознайомитися з історією прийняття Основного Закону держави, краще зрозуміти минуле й сучасність України, а також згадати імена видатних українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу, незалежність і державність нашої країни.

Про нас пишуть

 В обласній газеті "Свобода" (м. Тернопіль) опубліковано статтю про зустріч-діалог "ТВОРИВ У ЦАРИНІ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ", яка відбулася 16 червня 2026 року в читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.

Захід присвятили 95-річчю від дня народження Петра Івановича Ковальчука, письменника-романіста, редактора, журналіста, члена Національної спілки письменників України, а також на вшанування 30-ї річниці з часу відходу нашого талановитого земляка у Вічність. Подія була приурочена і 95-літтю від дня народження Ірини Олексіївни Ковальчук, дружини письменника, вчительки української словесності, письменниці.

Спасибі редакції газети "Свобода" та відповідальному секретарю Віктор Уніят за співпрацю!

Читацька вітальня

 У четвер, 25 червня, о 17:00 відбудеться обговорення повісті Марка Вовчка «Інститутка» - одного з найвідоміших творів української класичної літератури.

Запрошуємо всіх охочих долучитися до обговорення, дружнього спілкування та нових літературних відкриттів!

Заліщицька міська центральна публічна бібліотека

25 червня, 17:00