Студія «Ліра» Літературні обрії наших «лірників»

 Наш талановитий 28-річний краянин Василь Фецик народився в селі Касперівці, що на Заліщанщині.

У 2013 році в рідному селі закінчив із медаллю загальноосвітню школу І-ІІІ ст. Опісля вступив у Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, в Інститут фізико-технічних та комп'ютерних наук на бакалаврат, спеціальність «електротехніка та електротехнології».

Після бакалаврату в 2017 році там же закінчив магістратуру з відзнакою, отримавши кваліфікацію інженера-енергетика. У 2024 році вдруге з відзнакою закінчив магістратуру в ЧНУ ім. Юрія Федьковича за спеціальністю «менеджмент».

Василь Фецик понад вісім років працює в сфері нетрадиційної енергетики, більшу частину літ – у компанії ФОРА С, займається приватним підприємництвом, стартапер.

Перші проблиски поетичної душі Василя, промінчики любові до слова, які трансформувалися в поетичні рядки, народилися в шестирічному віці, що припав на час Помаранчевої революції в країні.

Малого хлопчика Василька вже тоді зачіпляли за живе суспільні події, настрої та болі, які згенерували в ньому бажання вилити їх у своєму першому вірші «Колись були на Вкраїні козаки та турки…»

Зараз Василь Фецик є автором збірки "Колюча троянда" та підготував до видання другу книгу під назвою "Пером по серцю". Є активним учасником творчої студії "Ліра" при Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці.

"Сила духу, сила слова: Леся Українка та сучасні українські жінки"

 25 лютого символічно поєднується день народження видатної письменниці Лесі Українки та День української жінки, що став альтернативою Міжнародному жіночому дню та популяризує внесок українських жінок у різних сферах, серед яких - боротьба проти росії в умовах війни. Українські жінки сьогодні - захисниці в лавах ЗСУ, волонтерки, медикині, які на фронті та в тилу лікують поранених воїнів...

Саме 25 лютого, 154 роки тому, в Новограді-Волинському народилася видатна українська поетеса, драматургиня, перекладачка та громадська діячка Лариса Косач, відома під літературним ім’ям Леся Українка. Її творчість стала символом боротьби за національну ідентичність, свободу українців та людську гідність.

Леся Українка сміливо викривала несправедливість, закликала до боротьби за права свого народу. Ця ідея червоною ниткою проходить через її творчий спадок.

Серед найвідоміших творів письменниці – драматична поема «Бояриня», що розкриває проблеми національної самосвідомості, філософська драма «Камінний господар», яка переосмислює легенду про Дон Жуана, а також шедевр української модерної драми – «Лісова пісня», де гармонія людини й природи постає вічною цінністю.

Її поетичні збірки, зокрема «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», стали маніфестами нескореного духу.

Леся Українка залишила після себе глибокі переклади світової класики, зокрема творів Гайне, Гомера, Шекспіра.

Вшануймо пам’ять Лесі Українки її ж поетичними рядками:

До тебе, Україно,

наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати.

І пісня від серця поллється.

У читальній залі Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки розгорнута виставка літератури "Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?", яка присвячена нашій видатній поетесі Лесі Українці. Запрошуємо до перегляду та вдумливого читання.

«Творив у царині історичної прози»

    
Таку назву має бібліографічне видання, яке готується у Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці з нагоди 30-ліття з часу відходу у Вічність письменника, журналіста і громадського діяча, члена НСЖУ та НСПУ Петра Ковальчука (27 березня 1931 року – 25 лютого 1995 року).

Він 10 років був редактором районного часопису «Колос» (1965-1975), 17 літ – власним кореспондентом газети «Вільне життя» (1975-1992) у південних районах Тернопілля.

Упродовж багатьох літ після закінчення філологічного факультету Чернівецького університету Петро Іванович творив у царині журналістики. З-під пера великого життєлюба, шанувальника слова вийшли сотні кореспонденцій, нарисів. Його знали й шанували в селах Заліщицького та Борщівського районів, де він часто бував.

Цікаві зустрічі на журналістських дорогах подарували значний життєвий досвід, який разом із глибоким знанням історії відіграли важливу роль при написанні П.Ковальчуком романів з історію нашого краю: «Листи до живих», «Ростиславичі», «Отрок князя Василька». Цей твір відзначений дипломом Всеукраїнського книжкового форуму і визнаний найкращою книгою 2003 року в номінації «Історичний роман». Перу автора належить і п’єса «Роман Горицвіт».

Романи «Ростиславичі» та «Отрок князя Василька» стали своєрідною лебединою піснею письменника. У них змальовані події ХІ століття, коли наші пращури об’єднувалися проти зовнішнього ворога, але й водночас були міжусобиці. Події роману відбуваються і на території сучасної нашої області, зокрема на Теребовлянщині. Романи мають пізнавальне значення. Після їхнього прочитання навіть школяреві стане зрозумілою різниця між поняттями «Русь» та «росія».

Уродженець Борщівщини понад 30 років жив і працював у Заліщиках. На будинку, де мешкав П. Ковальчук, відкрито меморіальну дошку, а також на приміщенні, де працював Петро Іванович редактором «Колоса».

Завдяки невтомній праці дружини письменника Ірини Олексіївни після смерті Петра Ковальчука побачили світ його прозові, публіцистичні та драматургічні твори у книзі «Полювання на дика», роман «Чисті криниці», а також книги спогадів про нього «Сонцелюб над Дністром» та «Живий у слові».

Книгу спогадів про письменника П. Ковальчука «Сонцелюб над Дністром» (авторка-упорядниця – Ірина Ковальчук) було репрезентовано на Міжнародній виставці у місті-партнері Тернополя – Ельблонзі (Польща).

Про автора історичних романів створений документальний фільм «Сонцелюб з-над Дністра» (режисер Я. Гевко, 2001 рік). Присуджується щорічна літературна премія імені Петра Ковальчука. Письменник і нині живе у своїх книгах та спогадах сучасників.

У Заліщиках чимало років діяла кімната-музей письменника в будинку по вул. Ольжича, 52, де мешкав автор. Музей було засновано з ініціативи та участі дружини Ірини Олексіївни. В експозиції – матеріали про життя і творчу діяльність письменника, його речі, книги з автографами. Письменник і нині живе у своїх книгах та спогадах сучасників.

У Заліщицькій бібліотеці читачі можуть ознайомитись із книгами, про які йдеться в цьому дописі.

Три роки тому...

 Три роки тому, 24 лютого 2022 року, світ зіткнувся з жахливою реальністю – Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Цей день назавжди залишиться чорною датою в історії нашої країни, днем, коли мирне життя мільйонів українців було зруйноване.

Низький уклін і щира подяка всім тим, хто захищає рідну землю! Вічна пам'ять всім, хто віддав своє життя за Україну в цій війні.

У нашій бібліотеці є два покажчики про Героїв, які назавжди залишаться в наших серцях. Вони – приклад мужності, самопожертви та незламності.

https://zal-lib.pp.ua/pam-yat/

Сьогодні – ще одна важлива і болюча дата для кожного українця. Три роки тому, 24 лютого 2022 року, росія розпочала повномасштабну війну проти України, прагнучи знищити нашу державність, нашу культуру, нашу свободу.

24 лютого 2025 року – день, коли ми згадуємо тисячі загиблих, тисячі поранених, мільйони людей, які змушені були залишити свої домівки.

24 лютого 2025 року – день, коли ми дякуємо нашим захисникам і захисницям, які ціною власного життя боронять нашу землю.

З початку повномасштабного вторгнення командою ТОВ «Трифілмс» було вирішено створити проєкт «ВАРТА», який приверне увагу світового та українського суспільства до України та збереже пам’ять на покоління про наших героїв.

У читальній залі міської бібліотеки працівники Відділ культури, туризму, молоді та спорту Заліщицької міської ради переглянули фільм "Приборкувачі бурі" – розповідь про бійців 25-ї повітряно-десантної бригади, які беруть участь у запеклих танкових боях. Вони використовують радянську техніку, відвойовують українські землі та допомагають піхоті. Це люди, які раніше були трактористами, хліборобами, реперами, а тепер – професійні воїни, що ведуть боротьбу за незалежність.

https://www.youtube.com/watch?v=p2kPJfsdTtk&t=2s...

Пам’ятаємо захисників. Дякуємо тим, хто бореться.

Виставка-персоналія “Подвижник слова і духу” (120 років від дня народження Уласа Самчука(1905-1987) – прозаїка українського зарубіжжя, журналіста, публіциста)

Дарунки – це завжди приємно!

    А подаровані книги – це ще й корисно та дуже пізнавально! Адже книги – справжній Всесвіт! 26 їх презентовані нашими читачами Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці у рамках благодійної акції «Подаруй бібліотеці книгу!» та з нагоди Міжнародного дня дарування книг.

Книги подарували Оксана Маринюк, Юлія Бегунова, Оксана Бережна, Світлана Кузь, Олена Приємська, Наталія Мамчур, Світлана Кирилаш та інші щедрі благочинці.

Розповімо коротко про молодих авторів та їх книги.

Серед цих сучасних видань – поетична збірка «Свідчення» (Львів, 2024 р.) української письменниці, документалістки та документаторки воєнних злочинів Вікторії Амеліної. Ці вірші Вікторія почала писати на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Останній був написаний, на жаль, за декілька днів до загибелі Вікторії – у віці 37 років – від ракетного удару по Краматорську 27 червня 2023 року. Збірка закликає читачів пам’ятати про все і боротись за справедливість.

Зацікавить читачів збірка оповідань сучасної української письменниці й видавчині 39-літньої Таїсії Наконечної «Побачити Париж» (Чернівці, 2023 р.). Це – спроба прочинити двері до життя українських емігрантів та переселенців. Авторка каже, що більшість героїв її історій вигадані, хоча події реальні. Саме тому, читаючи ці тексти, з легкістю впізнаєш у них своїх друзів, знайомих або й себе. Залежно від того, з якого боку кордону перебуває читач.

Українська письменниця і перекладачка 37-річна Євгенія Кузнєцова написала книгу «Драбина» (Львів, 2023 р.). Про що розповідає авторка? Герой «Драбини» – Толик. Він купив будинок, де все буде так, як йому хочеться, та ще й за 4000 км від своєї надокучливої родини. Однак війна перевернула все. На голову йому звалилась рідня: мама, одноногий дядько, далека родичка з песиком, сестра з депресивною подругою та інші. У той час, коли в Україні руйнуються міста і села, гинуть люди, у будинку Толика війна не окопна, але життєва. Вона – в деталях побуту людей, які намагаються в чужій країні створити свою тимчасову домівку. Тут є та нестерпна простота повсякдення людей, душі яких – вдома, в Україні. Але війна весь час із ними, як та драбина, що має багато щаблів, висот і вимірів…

Тож запрошуємо до нашої бібліотеки за книжковими новинками!

Афганістан: пам'ять і біль…

    15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 36-та річниця виведення військ з Афганістану. Це – день пам’яті про сумнозвісні події війни тоталітарного радянського союзу в Афганістані й вшанування воїнів, яким довелося виконувати військовий обов’язок на територіях інших країн.

    Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. З 620 тисяч військовослужбовців, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч – громадяни України. В Афганістані, на жаль, загинули 2572 наших співвітчизники.

За твердженням заступника голови Тернопільської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Василя Когута, у тій війні взяли участь 2703 жителі Тернопільщини. І є сумна статистика: 48 молодих хлопців з області загинули, двоє з них – наші земляки: Валерій Луб’янський із м. Заліщики та Володимир Головецький із села Свершківці.

У нашій бібліотеці підготовлено і видано збірник матеріалів пошукової роботи бібліотекарів Заліщанщини «Афганістан – наш біль, наша пам'ять» про 80 воїнів-краян, які брали участь у війні в Афганістані.

У виданні систематизовані біографії земляків із різних сіл краю, смт Товсте та міста Заліщики, армійські фотографії тих літ, спогади учасників боїв у Афганістані, розповіді їхніх батьків і матерів, сестер і вчителів, нариси про наших загиблих воїнів. Поміщено поетичні присвяти авторів Петра Мельника, Оксани Дяків, Володимира Погорецького про участь та долі молодих солдатів-українців під час безперспективної десятилітньої війни.

У збірнику описані зустрічі з ветеранами війни в Афганістані, які відбувалися в Заліщицькій бібліотеці. Є розділ із фотографіями пам’ятників на Тернопільщині, зокрема і в Заліщиках, які проникливо відображають всю гіркоту війни.

Завершує видання список літератури, в якій можна почерпнути інформацію про учасників бойових дій в Афганістані.

Наші краяни-ветерани війни із Заліщанщини завжди живуть активним громадським і суспільним життям.

Серед них є ті, хто були з перших днів учасниками Революції Гідності та з 2014 року активно волонтерять для Збройний сил України, багаторазово їздили на передову до захисників, як наприклад, Ярослав Гринишин.

Інші стали на захист України під час нещадної російсько-української війни. На жаль, є серед ветеранів ті, хто пройшов Афганістан, щоби… померти за Україну.

Це – Михайло Воронський на позивний «Душман» (1966-2020) із села Добрівляни – майданівець із 8-мої афганської сотні, волонтер, учасник АТО/ООС. Він пішов воювати проти російського ворога просто Майдану, загинув у віці 54 років у Донецькій області.

Мова йде і про Валентина Вадімова із села Синьків. Він – доброволець, який служив із березня 2022 року, фактично з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Загинув 55-літній воїн 28 вересня 2024 року на Донеччині.

Маємо знати і пам’ятати...

Прочитати збірник «Афганістан – наш біль, наша пам'ять» можна в нашій книгозбірні, а також його електронний варіант – на сайті Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, а саме:

Наші краяни – учасники бойових дій в Афганістані

https://zal-lib.pp.ua/nashi-krayany-uchasnyky-bojovyh.../