Свято поезії

   У мистецькій вітальні «Літературні зустрічі» Заліщицької центральної районної бібліотеки відзначили Всесвітній день поезії, організувавши поетичну ікебану «Літературне сузір’я краю».

   Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку в день весняного рівнодення – 21 березня. Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. В Україні відзначається з 2004 року. 

   На цьогорічному поетичному святі, що відбулось у читальній залі районної бібліотеки, люди пера і слова Наддністрянського краю представили гарні взірці своєї поезії. Заліщанщина – славна талановитими людьми.

   На книжковій виставці були представлені поетичні збірки Петра Мельника, Олега Вістовського, Василя Дрозда, Івана Стронського, Михайла Вершигори, Ганни Рибцуник, Оксани Кушнір, Мирослави Ковальчук, Світлани Леськів, Юрія Війтика, Богдана Луціва.

   Молоду паросль авторів представили на виставці книги - поетичні збірки Тараса Середюка, Наталії Царук, Наталії Бежук, Тетяни Рикуник, Христини Буренюк, Ірини Хомишин, Катерини Кузьменко, Ірини Вікирчак, Надії Сасанчин.

   Про тих, хто дарує оточуючим тепло серця, добрий настрій, хто словом доносить до нас красу і велич рідного краю, збуджує замисли і почуття, розповідали  працівники центральної районної бібліотеки – Марія Рудик і Лілія Вонс. Марійка Якубів і Світлана Кривко – учні Заліщицького вищого професійного училища декламували поетичні рядки із творчого доробку місцевих поетів, які, на думку організаторів, найбільш влучно доповнювали інформації про їх авторів.

Детальніше

Лесь Курбас - актор, театральний режисер, лідер української нації

       До 125-річчя  від дня народження Леся Курбаса  у бібліотеках району оформлено тематичні полиці,  книжкові виставки: « Живий вогонь любові до театру», «Неповторна творча особистість», «Театр -  його життя, присвячене  лиш сцені». Проведені мистецькі години: «Стежками складного  Курбасового життя»,  «Довгий шлях визнання», «Іде Лесь Курбас,  а за ним іде нова доба».

         28 лютого 2012 року в читальній залі центральної районної бібліотеки проведено  літературний вечір «Театральний світ Леся Курбаса»  - для  читачів, студентів Заліщицького  агроколеджу ім. Є. Храпливого ВП НУБіП України.

          Вступним словом розпочала  зустріч   у  бібліотечній  літературно – мистецькій вітальні  О. Й. Тракало – директор ЦБС, яка  розповіла про  Леся Курбаса  - геніального режисера, талановитого  актора і театрального діяча, засновника національного модерного театру, акцентуючи увагу на його участі  в  організації  мистецького  життя на Тернопільщині.

          Доля митця тісно пов’язана з нашим краєм. Йому  судилося жити і діяти на стрижні  суспільного і художнього життя,  віддзеркалюючи   у своїй творчості найістотніші, найсуттєвіші тенденції розвитку духовної культури.  

          Дитинство і юність  видатного реформатора  театру  минули  в Старому Скалаті Підволочиського району. Тернопільська гімназія,  і  саме ця земля  викохала визначного митця, науковця й мислителя. Тут  відбулося  встановлення його  феномену, закладалися основи високої освіченості, гартувався його дух.

          Цей рік  згідно рішення обласної ради  оголошено в регіоні  Роком Леся Курбаса. На пошанування  125-річчя від дня народження митця громада нашого краю організовує  низку  урочистих заходів. 

          Ще з 1987 року запроваджено обласний конкурс  самодіяльних  драматичних колективів на приз імені Леся Курбаса «Тернопільські театральні вечори»,  яких відбулося уже  десять.

          У 1990,1991, 1994  роках на Тернопіллі відбулися  три Міжнародні фестивалі любительських  театрів «Тернопільські  театральні вечори», в яких взяли участь  художні колективи  та митці  з 17-и  країн світу.

         Починаючи з 1996 року, в області організовують  Всеукраїнський  фестиваль професійних театрів «Тернопільські театральні вечори. Дебют», який  вже багато років  поспіль  збирає  на тернопільських сценах  представників  молодої  режисури, театрального мистецтва з України та з-за кордону.

         Особливо зацікавились  учасники літературного вечора  розповіддю про  перебування   театральної трупи Леся Курбаса – театру «Бесіда» в Заліщиках, у 1914 році. 

        Ведучі -  Галина Балицька  та Тетяна Баранецька,    працівники  відділу обслуговування центральної районної бібліотеки,  розповіли  про  життєво -творчий  шлях  Леся Курбаса,  а бібліотекарі  Лілія Вонс  та Марія Рудик декламували літературні, поетичні присвяти  відомому театральному діячеві.

        Бібліографічний огляд літератури  біля книжкової виставки «Живий  вогонь любові до театру» провела   Марія Рудик,  бібліограф з питань краєзнавства  районної бібліотеки.

          Велично  звучали  в той день  слова: «Лесь Курбас мав єдину любов – театр, єдиного владику – мистецтво, єдиного суддю – народ».

         Любив він і наше рідне Тернопілля, звідки  приніс в мистецьке життя великий смак до гарної літератури,  високу ерудованість  і справжню українську культуру.  

Символи моєї держави

 20- ти річчю з часу затвердження державних символів України працівники Заліщицької центральної районної бібліотеки присвятили годину державності «Державні символи України», яку провели у Заліщицькій загальноосвітній школі I-III ступенів.

Ведучі заходу Пукіш С. І. – провідний бібліограф та Рудик М. В. – бібліограф з питань краєзнавства і народознавства розповіли про те, що Державні символи - це умовні знаки державності та суверенітету, частина більш широкого поняття - "атрибути державності". В поняття "атрибути державності" крім таких атрибутів як герб, гімн, прапор, столиця, включають також конституцію, парламент, уряд, законодавство, святкові церемонії та інше.

В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет.
Національні символи - це свідчення високого духу нашого народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації.

Ведучі заходу доповнили розповідь краєзнавчими матеріалами. Так, наприклад, з нагоди 19- ї річниці проголошення Незалежної України у Тернополі встановили рекорд, розгорнувши прапор довжиною 9,5 кілометрів.
А 26 січня цього року відкрито меморіальну дошку, присвячену підняттю Прапора на будівлі Чортківського педагогічного училища імені О. Барвінського, на честь історичної події, яка відбулася 22 січня 1973 року у місті Чорткові. 10 мужніх юнаків підняли синьо – жовті знамена на будинках та установах міста, серед яких був і Степан Сапеляк.

Відомий поет, публіцист, лауреат Шевченківської премії, автор 11- ти книг – уродженець села Росохач Чортківського району, випускник Заліщицької середньої школи, який в останні роки проживав у м. Харкові, ніколи не поривав зв’язку з рідним краєм. Нещодавно Заліщицька центральна районна бібліотека отримала авторські книги С. Сапеляка. Директор ЦБС Тракало О. Й. ознайомила із дарунковими книгами С. Є. Сапеляка.

Вчителі та учні школи ознайомились із книгами, які були представлені на книжковій виставці.
На завершення ведучі звернулись до учнів школи - знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних заходів.

Нездійснене бажання Степана Сапеляка

                                 «Птахами і квітами пригорнімось
                                 у краю своїм україннім»
                                            Степан Сапеляк

   1 лютого цього року українська спільнота пережила велику втрату – відійшов у вічність відомий український поет, член Національної спілки письменників України, публіцист, правозахисник, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, премій імені братів Лепких, ім. В.Сосюри,ім. В. Свідзинського, редактор, видавець, автор одинадцяти книг.
Степан Сапеляк – знана людина, бо творчість його спрямована у майбутнє, а історія життя – це приклади боротьби за українську державність, багато випробувань душі і долі, ув’язнення за мрії про незалежність України.
   Уже тепер в нашу історію навічно вписуємо сторінку про чудового поета, життєлюба, незламного борця, учасника національно-патріотичного руху.
   Уродженець села Росохач Чортківського району С. Сапеляк більшу частину свого життя жив і творив на Слобожанщині – у Харкові (через те, що не мав дозволу повернутись після ув’язнення в рідне село). Але Тернопільщину любив      по-синівськи до кінця свого життя.
   Хочу доповнити автобіографічні відомості про Степана Сапеляка, мабуть, менш відомою інформацією – про роки життя і навчання у Заліщиках.
   У 1967-1969 роках навчався у Заліщицькій музичній школі, закінчив середню школу. Завжди дорожив спогадами про наше місто, рідну школу, пам’ятав імена вчителів, згадував однокласників. А цього року хотів побувати знову у Заліщиках – у березневу пору, про що повідомив мене, зателефонувавши 20 січня.
   Відрекомендувавшись, Степан Євстахович з особливою радістю говорив про бажання відвідати місто своєї юності, цікавився які його книги маємо у бібліотеці. Дізнавшись, що у фондах книгозбірні є тільки «Журбопис»,  автор пообіцяв привезти усі свої книги і подарувати читачам-землякам.
Мою пропозицію організувати зустріч у бібліотеці з участю поважного гостя для читачів-шанувальників творчості, вчителів, однокласників, громадськості району прийняв з радістю і схвально. Добавив, що хотів би побувати ще у школі, відвідати пам’ятні рідні місця.
   Через кілька днів ми отримали на пошті книги: «Незів’яле листя», «Во ім’я Слова» , «Кричі часу», надіслані із Харкова, на яких автор написав ще й свої побажання, датувавши їх 8,9 січня. Подумалось – мабуть, чекав наших вітань з іменинами – у день святого мученика Степана, а ще згадав про велич Різдв`яної шопки і коляди, образно назвав бібліотеку «рідним виноградником Слова». Поділився своїми спогадами: «Заліщики – це відвідини не тільки слідів Осипа Маковея, високих круч, а юних моїх сподівань й кохань…Ваш Степан Сапеляк».
   З такими думками славний наш земляк збирався у дорогу до рідного краю, але не судилось…Уже тепер пригадую нашу першу і останню довгу розмову, бо цікавився Степан нашими справами, розпитував про новини із життя міста і його мешканців.
   Я розповіла про бібліотечні справи, поділилась своїми враженнями про переглянутий репортаж по Тернопільському телебаченню із творчого вечора, присвяченого 60 річчю від дня народження ювілянта - Степана Сапеляка. Він щиро доповнював розповідь про важливу подію із власного життя.
   Заліщани пишаються талановитим поетом і полум’яним борцем, випускником Заліщицької школи ім. О. Маковея. В ці дні поринули в спогади його вчителі - Ганна Василівна Симотюк і Ганна Станіславівна Лубкович, що були класними керівниками
9 Г та 10 В класів, в яких навчався Степан, вчителька української літератури Ірина Олексіївна Ковальчук, а також Ганна Микитівна Малашенко, Надія Василівна Федорців, однокласники Василь Машера, Ольга Дорощук-Сердюк, Степан Кобіс, Іван Громівчук та інші. Про життєво-творчий шлях С. Сапеляка учні та педагоги шкіл міста довідуються із розповідей працівників Заліщицької районної бібліотеки.
   Степан Сапеляк ступив на довгу дорогу Вічності. Згадуймо талановитого творця Слова.
    Березневі дні – дати народження (26 березня) і мріяного повернення Степана Сапеляка до Заліщик  та пам’ятні дні вшанування його Вчителя і Пророка нашого - Тараса Шевченка.
    «Шевченкове слово в моєму житті
     Невольниче осягання
     …бо я є тінь Твоя прескорбная…»
                              Степан Сапеляк, лауреат Шевченківської премії.
     Вклонімось їх пам’яті!

                                                                                                    Ольга Тракало

 

У вінок пам`яті Макара Чижова

 «Макар Панасович Чижов – педагог, вчений, дослідник природи нашого краю» - на таку тему працівники центральної районної бібліотеки провели годину-спогад у Заліщицькій загальноосвітній школі ім. О.Маковея, присвятивши її століттю від дня народження вчителя географії, директора навчальної установи у 1946-1961 роках.

   У фондах Заліщицької центральної районної бібліотеки збережено авторські праці М.П. Чижова: «Природа Тернопільської області», в двох частинах, які видано у Тернополі в 1957 році та «Український лісостеп», 1961 рік, м. Київ.
У цих книгах дослідник зумів висвітлити в науково-популярній формі характерні особливості природи нашого краю: рельєф, клімат, гідрографію, грунти, рослинний і тваринний світ, ландшафт та інше. Карти і таблиці доповнюють характеристику природи Тернопільської області і нашого району.
Тепер – це вже раритетні видання, які зацікавили вчителів і учнів школи – учасників дійства.
Макар Панасович Чижов народився 19 січня 1912 року в селі Червоне Сумської області, був п’ятою дитиною в сім`ї, в якій виховувалось всього восьмеро дітей.
Після закінчення десятирічки пішки добирався з села до міста Глухів – за 20 кілометрів від рідного села, і поступив на навчання у Глухівський інститут на природничо-географічний факультет. Працював вчителем географії, завучем у місті Ромни. Після смерті батька допомагав матері виховувати менших братів і сестер, сприяв їх навчанню у вузах.
Як і усі його ровесники Макар Чижов пережив голод. Був на фронті – дійшов до Берліна.
З 1946 року молодий вчитель за направленням працював у Заліщиках, з 1949 року – директором школи. Залюблений у красу Наддністрянського краю, М. Чижов досліджував природу Тернопільщини. У 1957 році захистив дисертацію у Ленінградському університеті, отримав науковий ступінь -кандидат географічних наук.
У 1961 році М.П. Чижов виїхав до міста Тирасполя, де працював викладачем на географічному факультеті університету. Помер у 1964 році.
Життєвий вік Макара Панасовича Чижова – 52 роки, а спогади про цю людину і його добрі справи бережуть заліщани до тепер. Він живе у пам’яті колег-педагогів, батьків і учнів школи.
З особливою теплотою згадує брата Марія Панасівна Чижова-Канюк, наймолодша сестра, яка у 1947 році разом із мамою приїхала до Заліщик. Після закінчення десяти класів, з допомогою брата, Марія Панасівна навчалась у Чернівецькому педагогічному інституті на природничому факультеті, згодом закінчила ще й Львівський педагогічний інститут, хіміко-біологічний факультет. Працювала до виходу на пенсію вчителем біології у Заліщицькій середній школі.
Гарні традиції у школі започаткував директор і природолюб Макар Чижов. Ще тепер заліщани розповідають як разом із учнями він носив каміння і будували шкільний спортивний зал, теплиці-оранжереї.

Макар Панасович був ініціатором закладення молодіжного парку в Заліщиках і організатором багатьох природоохоронних акцій.
Вимогливий і ініціативний директор понад усе дбав про авторитет школи і про якість знань учнів, був душею вчительського колективу. Організований ним хор учителів брав участь в усіх міських урочистостях.
Вдячні спогади про Макара Панасовича Чижова бережуть і охоче діляться ними педагоги-пенсіонери: Маркіян Федорович Лубкович, Ганна Станіславівна Лубкович, Марія Панасівна Канюк-Чижова, Ганна Василівна Симотюк, Любов Корнеліївна Юрійчук, Віра Миронівна Поляківська, Ганна Микитівна Малашенко та інші.
Уважно слухали вчителі та учні Заліщицької середньої школи спогади про М.П. Чижова, які записали і зачитували працівники центральної районної бібліотеки Марія Рудик і Світлана Пукіш.
Вклонитися світлій пам’яті і поділитись спогадами про директора
М.П. Чижова прийшов до школи в той день Пантелеймон Григорович Хомишин, заслужений вчитель України.
Відрадно, що зачитані спогади, розповіді, давні фотосвітлини, книги і родинні реліквії – документи викликали неабиякий інтерес не тільки у присутніх на заході вчителів, але й учнів, які дуже уважно слухали нас.
Із вдячним словом звернулась директор школи Любов Миколаївна Хребтак, яка подякувала організаторам і учасникам години-пам`яті, закликала продовжити збір документів про педагога і директора школи М.П. Чижова та увіковічнити його пам`ять.

Маркіян Шашкевич – будитель народного духу

 Ольга Тракало

У ці дні Україна  велично вшановує пам'ять Маркіяна Шашкевича – українського письменника, поета, культурно-мистецького діяча, священика, ініціатора видання альманаху «Русалка Дністрова», засновника гуртка «Руська трійця».

    Сьогодні перед нами велично зринає постать Маркіяна Шашкевича, від намагань якого пробилося джерело нашого культурного і літературного відродження, національного пробудження Галичини.

    Тарас Шевченко на Великій Україні, а Маркіян Шашкевич на Західній Україні виконали дані їм долею і Богом призначення докластися до самоусвідомлення народу, вияву його єства, української душі.

     200-літтю Маркіяна Шашкевича присвячуються нині літературні вечори, мистецькі зустрічі, духовні імпрези, художні читання. Вшановуючи його пам'ять, визнаємо заслуги перед українською культурою, вкладом у творення літератури, розвиток рідної мови.

     «Маркіян Шашкевич – будитель народного духу»,  на таку тему проведено літературний вечір у вітальні «Літературні зустрічі», що діє в центральній бібліотеці.

      Про життєво-творчий шлях велета українського духу М. Шашкевича розповіли ведучі Марія Рудик та Лілія Вонс, огляд літератури провела Світлана Пукіш. Студенти Заліщицького вищого професій - ного училища: Іванна Маціборко, Марійка Якубів, Світлана Кривко та Мар’яна Заварніцька декла - мували поетичні твори Маркіяна Шашкевича. Пісню на слова М. Шашкевича «До милої» виконала Олександра Іліщук.

     Про Маркіяна Шашкевича – священика, духов - ного провідника розповів отець Іван Сендзюк, парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Заліщиках. Ознайомивши нас із Посланням Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави Української греко-католицької церкви з нагоди 200-річчя з дня народження  будителя України - отця Маркіяна Шашкевича, отець Іван звернувся до молоді із закличними словами: «Ми повинні правильно обирати і захищати завжди свою позицію у житті. Добре вчитися, бути активними, любити і пропагувати українську мову та культуру, нести в серцях іскру любові до рідного слова і до України».

    Віра Панчак – уродженка міста Заліщики, відома у місті громадська активістка проживає тепер на вулиці М. Шашкевича. Пані Віра поділилась цікавими спогадами про наше місто, розповіла про давні назви своєї вулиці, яка у 90-х роках перейменована на вулицю імені Маркіяна Шашкевича. Вона згадала добрим словом світлої пам’яті Розалію Мамалигу, духовну посестру, також активну членкиню Союзу Українок, яка за життя домагалась про присвоєння їхній вулиці імені письменника, пропонувала спорудити пам’ятник, видала авторську книжечку, присвятивши її Маркіянові Шашкевичу. Авторський роздум назвала «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне», помістила у цій книзі й свої поетичні присвяти. В.Д. Панчак розповіла нам про те, що пам’ятає до тепер як вивчали колись на уроках у середній школі творчість Маркіяна Шашкевича.

   Сьогодні нам, українцям XXI століття, треба вчитися у Маркіяна Шашкевича глибокої духовності, розуміння народної мудрості, національної твердості духу, благородства і самовідданості, навчитися жити і діяти так, щоб ніхто не забирав у нас рідної мови, історії, літератури, держави.  Щоб ніхто не смів живцем шматувати нашу українську душу.

   Усвідомлюймо місію Шашкевича, черпаймо в його голосі, в його діяннях сили у незнищенність нашої духовності, віри в день прийдешній.

    Звертаймось до Маркіяна Шашкевича, щоб зачерпнути сили для поступу, твердості в діяннях, щоб воскресити те, що відродило нас як націю, народ, державу.

    Пам’ятаймо його віщі слова: «З синів – на сини – віки перебуде, каміння перестоїть!»

   

Краєзнавчі читання для молоді

Ім’я історика, археолога, краєзнавця і науковця Юрія Малєєва добре відоме у нашому краї. Ще в шкільні роки, навчаючись у Заліщицькій середній школі ім. Осипа Маковея, він захоплювався історією, був старостою краєзнавчого гуртка у районному будинку піонерів.

Після закінчення Київського університету ім. Тараса Шевченка Юрій Миколайович працював на кафедрі археології та музеєзнавства.

Залюблений в Подільський край, кандидат історичних наук, доцент Ю. М. Малєєв організовував археологічні розвідки у різних місцевостях України. Під керівництвом вченого члени Дністровської археологічної експедиції – студенти, молодь вивчали історичне минуле й на Заліщанщині.

У цьому році Ю. М. Малєєву виповнилось би 70 років, але не дожив наш краянин до цього ювілею. Заліщани присвятили йому цикл заходів.

У фондах центральної бібліотеки є збірники і статті історика, а деякі матеріали розміщено на веб - сайті Заліщицької ЦБС.

До 70-річчя Ю. М. Малєєва у бібліотеці проведено краєзнавчі читання для молоді. Із цікавими та змістовними повідомленнями виступили досвідчені історики: Олійник В. І. – директор районного краєзнавчого музею, Галько І. Р. – заступник директора Заліщицької загальноосвітньої школи ім. О. Маковея ( обоє - учні Ю. Малєєва: навчались на історичному факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, учасники розкопок Дністровської експедиції). Про свої історичні дослідження розповіли також А.І. Могилюк – краєзнавець, історик, М. В. Сопилюк - заступник директора Заліщицького агроколеджу ім. Є. Храпливого, С. П. Підкова - автор книги «Бедриківці», яка при створенні краєзнавчого видання використала наукові дослідження Ю. Малєєва і В. Г. Дрозд – історик, письменник.

Старанно підготували свої виступи молоді краєзнавці - Дмитро Мисевич, староста краєзнавчого гуртка «Пошук» Заліщицького будинку дитячої та юнацької творчості та Вікторія Никорук , учениця Дзвиняцької загальноосвітньої школи 1-2 ступенів.

Бібліотекарі оформили книжкову виставку «Літопис історії: від минулого – до сучасного», де представили багато книг, газетних статей,

Ю. Малєєва, а бібліограф С. І. Пукіш провела огляд літератури.

Докладніше про проведені заходи на Заліщанщині, присвячені Ю.М. Малєєву, читайте на сайті ЦБС